Рішення № 97514157, 08.06.2021, Новоодеський районний суд Миколаївської області

08.06.2021

Справа № 482/480/21

Номер провадження 2/482/377/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Баранкевич В.О., за участю секретаря судового засідання – Шведової Я.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 р. позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Біленського А.Г., звернулася до суду з позовом до Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є чоловіком позивача, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді 1\2 частки житлової квартири АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла позивач, як така, що постійно проживала з спадкодавцем на час відкриття спадщини та не відмовилась від її прийняття.

Маючи право на спадщину, позивач звернулася до Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області для отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Нотаріус роз`яснила позивачу, що не може видати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, оскільки відсутні оригінали правовставновчих документів, а саме договору купівлі-продажу.

Враховуючи зазначене, позивач просить визнати за нею:

1)право власності у порядку спадкування за законом на 1\2 частку житлової квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 ;

2)право власності у порядку захисту права власності на 1\2 частку житлової квартири АДРЕСА_1 .

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав до суду письмову заяву, якою просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності та про задоволення позовних вимог позивача.

Представник відповідача – Сухоєланецької сільської ради, до суду не з`явився, Сухоєланецьким сільським головою на адресу суду було надіслано заяву про визнання позовних вимог позивача та розгляд справи у їх відсутність.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є чоловіком позивача, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді 1\2 частки житлової квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 та матеріалами спадкової справи № 455/2008 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Вказана 1\2 частка житлової квартири АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу № 2-198 від 14.09.2000 року, укладеного на УТБ «Ріко-Альянс» та зареєстрованого у Вознесенському МБТІ.

Інша 1\2 частка житлової квартири АДРЕСА_1 належить позивачу відповідно до договору купівлі-продажу № 2-198 від 14.09.2000 року, укладеного на УТБ «Ріко-Альянс» та зареєстрованого у Вознесенському МБТІ, яка на момент укладення угоди мала прізвище ОСОБА_3 , а після укладення 06.06.2001 року шлюбу з ОСОБА_2 , змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

На момент укладення вищевказаного договору купівлі-продажу, зазначена нерухомість мала адресу: АДРЕСА_2 , а відповідно до рішення виконавчого комітету Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області за № 7 від 12.02.2014 року, нумерація будинку змінилася з № 3 на № 1, відповідно, новою адресою вищевказаної нерухомості є: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 , будучи в силу положень статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_2 , у встановлений частиною першою статті 1270 ЦК строк подала до Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області відповідну заяву про прийняття спадщини.

Роз`ясненням державного нотаріуса Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області Магди Г.В. за вих. № 255 від 14.04.2021 р., ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири АДРЕСА_1 через ненадання спадкоємцем оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно, тому їй було рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання.

Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , як то - донька спадкодавця – ОСОБА_5 відмовилася від прийняття належної їй частки спадщини на користь позивача, а інші доньки спадкодавця – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , спадщину після смерті батька ОСОБА_2 в установлені законом строки не прийняли і не зверталися з заявами про прийняття спадщини.

За такого, зважаючи на те, що, крім позивача, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, та з урахуванням вимог ч.1 ст.1221, ст.1277 ЦК України, Сухоєланецька сільська рада Новоодеського району Миколаївської області є належним відповідачем у справі.

З копій документів, що містяться у спадковій справі № 455/2008 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , вбачається, що спадщину після його смерті прийняв позивач шляхом подання заяви до нотаріальної контори.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно п.2 ч.1 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

За приписом ст. 328 цього Кодексу, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з визначених законом підстав набуття права власності є спадкування.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст.41 Конституції України та ст.ст.328-330 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті,той з подружжя,який його пережив,та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1ст. 1297 ЦК України).

На підставі роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.23 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В силу ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Потреба у застосуванні такого способу виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджено відповідними доказами, не визнається іншими особами або ними оспорюється (пункт 37 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Отже, у разі втрати, пошкодження або відсутності правовстановлюючого документу на ім`я спадкодавця, та неможливістю у зв`язку з цим отримати свідоцтва про право на спадщину за законом, права спадкоємців можуть бути захищені в судовому порядку у спосіб, визначений ст. 392 ЦК України.

Згідно з п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі оригіналів правовстановлюючих документів.

Відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на майно, що входить до складу спадщини, та неможливість їх відновлення призвели до порушення прав ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу № 2-198 від 14.09.2000 року, укладеного на УТБ «Ріко-Альянс» та зареєстрованого у Вознесенському МБТІ на Ѕ частку нерухомо майна на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 втрачений, нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Зазначене є підставою для визнання права власності на Ѕ частку спадкового нерухомого майна в судовому порядку.

Отримати дублікат вищевказаного втраченого документу позивач, згідно норм діючого законодавства, не може, а тому захист спадкових прав позивача можливий лише у судовому порядку.

Враховуючи те, що позивач довів своє право на спадщину та неможливість отримання свідоцтва про право на її отримання у позасудовому порядку, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на Ѕ частку спадкового нерухомого майна в порядку спадкування за законом.

Стосовно другої позовної вимоги позивача про визнання за нею права власності у порядку захисту права власності на 1\2 частку житлової квартири АДРЕСА_1 , суд вважає, що вона теж підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вичинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 220 ЦК України, в разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Спірний договір купівлі-продажу Ѕ частки житлової квартири АДРЕСА_1 за № 2-198 від 14.09.2000 року, був укладений сторонами на УТБ «Ріко-Альянс» та зареєстрованого у Вознесенському МБТІ під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, ст. 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору міни чи купівлі - продажу лише житлового будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Договір купівлі-продажу від 14.09.2000 року був укладений до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно, реєстрація Вознесенським МБТІ за позивачем права власності на 1/2 частину вищевказаної квартири на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на вересень 2000 року не суперечило чинному законодавству.

Таким чином, право власності на придбане майно до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року набувається в порядку, який існував на час його придбання.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення і цієї частини позовних вимог позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 908,00 грн.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачами до початку розгляду справи по суті подано заяву про визнання позову, суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, тобто у розмірі 454 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 264-266, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності у порядку спадкування за законом на 1\2 частку житлової квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності у порядку захисту права власності на 1\2 частку житлової квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04376908, місцезнаходження: 56640, Миколаївська область, Новоодеський район, село Сухий Єланець, вул. Каганова, 35а на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 - 454 грн. 00 коп. судових витрат.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову відповідно до квитанції № 0.0.2085840472.1 від 13.04.2021 року, що становить 454 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: В.О. Баранкевич