Ухвала суду № 97512050, 08.06.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/1760/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2021м. Лиман

Краснолиманський міський суд донецької області в складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

при секретарі Олійник С.М.,

за участі:

прокурора Оголь В.М.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисника Новікова С.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман кримінальне провадження (№ за ЄРДР 12019050420000845 від 12.12.2019) за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Краснолиманського міського суду Донецької області від прокурора Донецької обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт (з додатками) у кримінальному провадженні № за ЄРДР 12019050420000845 від 12.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Оголь В.М. запропонував призначити провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. На думку прокурора, кримінальне провадження за територіальністю та інстанційністю підсудне саме Краснолиманському міському суду, наданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам закону, підстави для закриття провадження у справі відсутні, угод між сторонами кримінального провадження укладено не було; судове засідання слід здійснювати за участі учасників кримінального провадження.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не заперечували проти призначення провадження до розгляду та задоволення клопотання прокурора, вважали за можливе призначити провадження до судового розгляду, вирішення питання щодо можливості відкритого розгляду справи залишили на розсуд суду; клопотань щодо виклику свідків, витребування певних речей чи документів, про вчинення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду, ними заявлено не було.

Захисник адвокат Новіков С.О. підтримав позицію обвинувачених, вважав за можливе призначити провадження до судового розгляду, здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні за участі учасників кримінального провадження.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, який надійшов до суду, суд, незважаючи на те, що кримінальне провадження підсудне Краснолиманському міському суду Донецької області, приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 КК України, підлягає поверненню прокурору, виходячи з такого.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, прийняти рішення про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК.

Згідно зі ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 КПК); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Однак обвинувальний акт, який надійшов до суду, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, з таких підстав.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

П. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

У п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України зазначено, що у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

З аналізу цих вимог процесуального закону випливає, що обвинувальний акт в обов`язковому порядку повинен містити формулювання обвинувачення, в межах якого проводиться судовий розгляд.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент скоєння інкримінованих їм діянь, відповідно до примітки до ст. 364 КК України були службовими особами органу Національної поліції.

Згідно з приміткою до ст. 364 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Проте в обвинувальному акті не зазначено конкретних спеціальних ознак, за наявністю котрих орган досудового розслідування дійшов висновку про належність обвинувачених до категорії службових осіб, в тому числі не вказано певного виду функцій, які здійснювали обвинувачені під час події інкримінованих їм діянь.

Згідно з обвинувальним актом протиправні діяння, котрі ставляться в вину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , були вчинені 12.12.2019. Аналізуючи наявність спеціальних ознак суб`єктів правопорушень (як службових осіб), сторона обвинувачення вдається до змісту функціональних обов`язків начальника сектору реагування патрульної поліції Лиманського ВП, що були затверджені начальником Лиманського ВП лише 06.10.2020 (а. с. 5,16), стверджуючи про ознайомлення обвинувачених зі змістом цих документів на час події правопорушення. Можливість ознайомлення обвинувачених зі змістом цитованого документа (функціональних обов`язків) викликає обґрунтований сумнів через значну розбіжність між датою скоєння протиправних діянь (відбулися хронологічно раніше) та датою затвердження документа (затверджені у часових межах пізніше, ніж сталась подія правопорушення).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Формулювання висунутого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення містить значні розбіжності в зазначенні дати подій інкримінованих їм діянь. Так, в обвинувальному акті вказано, що наряд групи реагування патрульної поліції (ГРПП), до складу якого входили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , здійснював патрулювання м. Лиман та Лиманського району 12.12.2019; далі зазначено, що наряд ГРПП зупинив транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , «…об 11 годині 30 хвилин …. 12.12.20119…»(а. с. 11,22); в описі об`єктивної сторони подій, котрі стосуються обставин проникнення обвинувачених до автомобіля ОСОБА_1 , зазначено лише час 11 год. 59 хв., дата події відсутня (а. с. 12, 22-23); в описі об`єктивної сторони подій, котрі стосуються обставин застосування до ОСОБА_1 спеціальних прийомів рукопашного бою та кайданок, зазначено лише час 12 год. 05 хв., дата події відсутня (а.с.13, 24); в описі об`єктивної сторони подій, котрі стосуються обставин доставлення ОСОБА_1 до адміністративної будівлі Лиманського ВП, зазначено лише час 13 год. 05 хв., дата події відсутня (а.с.14, 25); в описі об`єктивної сторони подій, котрі стосуються обставин незаконного проникнення співробітників поліції до іншого володіння особи (правова кваліфікація діяння ч. 2 ст. 162 КК України), зазначено дату події 12.12.2020, час «приблизно о 12 год. 00 хв.» (а. с. 14, 25); в описі об`єктивної сторони подій, котрі стосуються складання завідомо неправдивого офіційного документа (правова кваліфікація діяння ч. 1 ст. 366 КК України), зазначено дату події 12.12.2020, час не зазначено (а. с. 15).

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення полягає у детальному описі об`єктивної сторони, а також суб`єктивних ознак інкримінованого обвинуваченому правопорушення, що узгоджується з вимогами ст. 91 КПК України, згідно з якими у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення форма вини, мотив і мета вчинення злочину, вид і розмір завданої ним шкоди.

Як зазначено у ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, зокрема, бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

У п.51 рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03), йдеться: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

У рішенні у справі «Абрамян проти Росії» (Abramyan v. Russia) від 09.10.2008, заява № 10709/02,Європейський суд з прав людини вказав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати окремим фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

У рішенні у справі «Маточча проти Італії» (Mattoccia v. Italy) від 25.07.2000, заява № 23969/94, Суд зауважив: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «в» ч.3 ст.6 Конвенції».

Згідно з практикою Суду, хоча основна мета статті 6 Конвенції стосовно розгляду кримінальних справ полягає в забезпеченні справедливого судового розгляду «судом», компетентним встановити обґрунтованість «будь-якого кримінального обвинувачення», це не означає, що ця стаття не стосується досудового провадження. Таким чином, вимоги статті 6 (зокрема, пункту 3) можуть також бути застосовними ще до того, як справу направлено на розгляд суду, якщо - і тією мірою, якою недотримання таких вимог на самому початку може серйозно позначитися на справедливості судового розгляду (рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009, заява № 16404/03).

Таким чином, відсутність належного викладення формулювання конкретного обвинувачення щодо кожного правопорушення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та порушення права на захист обвинуваченого.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акта порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також виключає можливість визначення судом меж пред`явленого обвинувачення та роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

В обвинувальному акті опис наслідків застосування співробітниками поліції фізичного насильства до потерпілого ОСОБА_1 викладено некоректно, зазначено, що «…фізичний біль потягнув за собою забій грудної клітини праворуч, забій, здавлення правого лучезап`ясного суглобу, забій правого плечового суглобу, а також легкі тілесні ушкодження в виді саден на шиї…» (а. с. 14, 25), при цьому за своєю сутністю саме отримання тілесних ушкоджень людиною є причиною відчуття нею фізичного болю, а не навпаки.

Згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

В обвинувальному акті зазначено про спричинення діями співробітників Лиманського ВП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 моральної шкоди (а. с. 14, 25). При цьому вид і розмір такої шкоди в обвинувальному акті не вказані ( що не відповідає п.7 ч. 2 ст. 291 КПК України), до обвинувального акта не додана копія відповідного цивільного позову в кримінальному провадженні, відсутні розписки сторони захисту про можливе отримання такого цивільного позову ( що не відповідає п. 2,3 ч. 4 ст. 291 КПК України).

Також в обвинувальному акті вказано про відсутність обставин, які б пом`якшували покарання та які б обтяжували покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (у разі визнання їх винними), але не зазначено, якого саме з кількох діянь, інкримінованих обвинуваченим, це стосується (діяння, кваліфікованого за ч.2 ст. 365 КК України, чи діяння, кваліфікованого за ч.2 ст. 162 КК України).

Обвинувальний акт не містить інформації про громадянство та місце народження потерпілого ОСОБА_1 , хоча зазначення цих відомостей є прямою вимогою п.3 ч.2 ст. 291 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Зі змісту реєстру матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12019050420000845 вбачається, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 162 КК України ОСОБА_2 було вручено 29.03.2021 о 17 год. 15 хв., а повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162 КК України ОСОБА_3 було вручено 29.03.2021 о 17 год. 17 хв.. Враховуючи зміст обвинувального акту, який за своєю сутністю відповідає повідомленням про підозру, за обсягом становить сторінок друкованого тексту виникає сумнів у належному оголошенні та врученні підозри ОСОБА_2 та ОСОБА_3 впродовж лише 2 хвилин часу однією і тією ж особою – слідчим першого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) ТУ ДБР у м. Краматорську Туровською В.О..

За таких обставин обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює належне забезпечення процесуальних прав учасників судового провадження, а тому відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

У зв`язку з поверненням обвинувального акта прокурору клопотання прокурора про призначення провадження до судового розгляду задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 109, 291, п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № за ЄРДР 12019050420000845 від 12.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 КК України, повернути прокурору Донецької обласної прокуратури для усунення встановлених недоліків.

Копію цієї ухвали направити до Донецької обласної прокуратури.

Ухвалу може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом семиденного строку з дня її проголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після постановлення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 08.06.2021.

Суддя -