Вирок № 97511425, 08.06.2021, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1906/20

Провадження №1-кп/149/31/21

Номер рядка звіту 95

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

08.06.2021 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павлюк О. О.,

за участі секретаря Зоріної О. Г.

прокурора Атаманової Г. І.

обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Поворознюка Б. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільник кримінальне провадження №12020020330000287 від 14.07.2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням установлено, що 14.07.2020 року близько 16:40 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився на території парку ім. Т. Г. Шевченка, який розташований по просп. Свободи у м. Хмільник Вінницької області. Перебуваючи на вищевказаній території, з метою задоволення природних потреб, ОСОБА_1 зайшов до громадської вбиральні, що розташована на вказаній території. Виходячи із приміщення громадської вбиральні, ОСОБА_1 помітив на землі рюкзак із речами ОСОБА_2 та дві сапи, які ОСОБА_2 залишила на вулиці перед тим, як зайти до вбиральні, під наглядом ОСОБА_3 , яка стояла неподалік.

В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, а саме - вищевказаного рюкзака.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та метою, розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_1 підійшов до вказаного рюкзака і, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв до рук даний рюкзак, який не представляє матеріальної цінності для ОСОБА_2 , в якому знаходився мобільний телефон марки «Huawei» серії «Y5 II», моделі «CUN-L01», вартість якого відповідно до висновку експерта № 5696/20-21 від 13.08.2020 року становить 471 грн., документи на ім`я ОСОБА_2 , банківські картки та засоби індивідуальної гігієни, і направився в сторону виходу із міського парку.

Однак ОСОБА_3 , помітивши дії ОСОБА_1 , почала викрикувати вимоги до останнього зупинитися та покласти чужі речі на місце, внаслідок чого його дії з таємного переросли у відкрите викрадення чужого майна.

В свою чергу ОСОБА_1 , розуміючи, що викритий ОСОБА_3 і його дії оцінюються останньою як викрадення, тобто усвідомлюючи, що його злочинні дії носять відкритий характер та є явними для сторонніх осіб, не зупинився та продовжив вчиняти злочин з метою відкритого заволодіння чужим майном та завершення свого злочинного умислу до кінця, а саме - не реагуючи на крики ОСОБА_4 спробував продовжити рух в бік виходу з парку.

В цей час, почувши крики, із приміщення громадської вбиральні вийшла ОСОБА_2 , яка, помітивши, що її речі знаходяться у ОСОБА_1 в руках, підбігла до останнього та, висловлюючи вимоги повернути належні їй речі, вхопилася двома руками за рюкзак та почала відбирати його у ОСОБА_1 .

В свою чергу ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, діючи відкрито, умисно, розуміючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, шляхом застосування фізичної сили, схопившись рукою за шлейку рюкзака, здійснив два-три ривка в свій бік, таким чином спробувавши вирвати із рук ОСОБА_2 належний їй рюкзак із речами. Після цього ОСОБА_1 , розуміючи свою фізичну перевагу над жінкою, відпустивши шлейку рюкзака, схопив ОСОБА_2 рукою за праве плече та шляхом ривка звалив її на землю обличчям донизу, і відразу наніс два удари ногою в область тулуба, після чого підняв із землі одну із сап та, тримаючи її за дерев`яне руків`я, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров`я потерпілої, металевою частиною сапи (згідно зі зміненим в суді обвинуваченням) заподіяв один удар у ділянку життєво важливого органу - голови ОСОБА_2 , тобто застосував до неї фізичне насильство, яке було небезпечним в момент його заподіяння і створювало реальну загрозу для життя потерпілої, в результаті чого спричинив потерпілій відповідно до висновку експерта № 35 від 20.07.2020 року тілесні ушкодження у вигляді синців та рани на голові, які належать до легких тілесних ушкоджень. В цей час до ОСОБА_1 підбігла ОСОБА_3 з метою відволікти його увагу від потерпілої, та повідомила йому, що вона викликала працівників поліції. У свою чергу ОСОБА_1 , зробивши кілька кроків в бік ОСОБА_3 , жбурнув в останню сапу, яку тримав в руках. ОСОБА_3 , відхилившись від сапи, продовжила відволікати увагу ОСОБА_1 до приїзду працівників поліції, які в подальшому затримали його безпосередньо після скоєння злочину.

У свою чергу ОСОБА_2 , скориставшись тим, що ОСОБА_1 , відволікшись на ОСОБА_3 , не спостерігав за її діями, піднявшись з землі та забравши свій рюкзак з речами, пішла до приміщення охорони парку, де їй було надано першу медичну допомогу.

Таким чином ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України не визнав та в ході судового розгляду послідовно заперечував вчинення ним протиправних дій за досліджуваних обставин. Просив вибачення за ситуацію, що склалася.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що 14.07.2020 року біля 16:30 він зайшов у громадську вбиральню парку ім. Т. Г. Шевченка у м. Хмільнику. Виходячи з приміщення, він помітив на газоні рюкзак, підійшов і взяв його в руки, маючи намір віднести до приміщення охорони. В цей час він відчув удар в спину. Обернувшись, він побачив жінку ( ОСОБА_3 ), яка вимагала в нього залишити речі. ОСОБА_1 пояснив, що має намір віддати знайдений рюкзак охороні і попросив жінку заспокоїтись, однак ОСОБА_3 завдала йому удар в плече дерев`яним руків`ям сапи. Після цього до них підійшла ОСОБА_2 , яка почала кричати, вимагати повернути речі, намагалася забрати з його рук рюкзак. Відійшовши назад та зрозумівши, що речі належать ОСОБА_2 , ОСОБА_1 спочатку тримав рюкзак в руках, потім поклав його на землю поруч із жінками. Коли ОСОБА_3 намагалася вдарити ОСОБА_1 сапою, він вихопив її з рук останньої і відкинув на газон. В ході усього конфлікту ОСОБА_1 намагався заспокоїти учасників, перебував на місці події до прибуття працівників поліції. При цьому заперечив заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 , їх походження йому невідомо, чи падала ОСОБА_2 він не бачив.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 повідомила суду, що працює в КП "Хмільниккомунсервіс", до її обов`язків належить догляд за територією парку. Влітку 2020 року вона перебувала після роботи в парку ім. Т. Г. Шевченка у м. Хмільник Вінницької області. Після закінчення роботи приблизно о 16:45 год. Вона разом з іншою співробітницею підприємства ОСОБА_3 вони рухалися в бік приміщення охорони парку аби здати городній інвентар, який використовували в роботі (сапи). Проходячи повз приміщення громадської вбиральні парку, що розташоване в тій же будівлі, що і охорона, ОСОБА_2 залишила біля входу до вбиральні свій рюкзак з особистими речами та дві сапи, і зайшла всередину приміщення. Через деякий час вона почула знадвору голос ОСОБА_3 . Вийшовши з приміщення вбиральні ОСОБА_2 побачила, що між ОСОБА_3 і незнайомим на той час їй чоловіком відбувається конфлікт, в ході якого вони тримають в руках рюкзак ОСОБА_2 . Вона підбігла до зазначених осіб і повідомила чоловіку, якого на час судового розгляду вона знає як ОСОБА_1 , що рюкзак належать їй, і намагалася відібрати у ОСОБА_1 належне їй майно. На що ОСОБА_1 кілька разів смикнув рюкзак до себе, повідомивши, що має намір передати рюкзак, який знайшов на землі навпроти входу до приміщення громадської вбиральні, охороні парку. Від таких дій ОСОБА_1 . ОСОБА_2 впала на землю, а коли намагалася піднятися на ноги ОСОБА_1 схопив сапу, яка лежала поряд, і завдав нею удар ОСОБА_2 ззаду по голові, а також кілька ударів ногою в ділянку тулуба. Оскільки ОСОБА_2 перебувала до ОСОБА_1 в цей момент спиною, то не бачила, якою саме частиною сапи було завдано удар. Від ударів ОСОБА_1 вона відчула біль, а коли доторкнулася до ділянки голови, в яку було завдано удар сапою, відчула, що з рани тече кров. В цей час до них підбігла ОСОБА_3 і почала розмовляти з ОСОБА_1 про намір викликати поліцію. В подальшому ОСОБА_2 пішла до приміщення охорони парку, що знаходиться за рогом від місця, де відбувалися ці події, там їй було надано першу медичну допомогу і там вона чекала на прибуття працівників поліції.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що 14.07.2020 біля 16:40 -16:45 год. вона разом з потерпілою ОСОБА_2 несли інструменти в приміщення охорони, що розташоване в міському парку. Далі ОСОБА_2 залишила інструмент та рюкзак біля приміщення вбиральні та зайшла туди. На той час людей поблизу не було, після чого із вбиральні вийшов хлопець, побачив рюкзак та взяв його. На зауваження ОСОБА_3 про те, що вказаний рюкзак належить її знайомій, ОСОБА_1 повідомив, що це його рюкзак, а потім сказав, що занесе рюкзак до охорони, однак поніс його в іншу сторону. ОСОБА_3 покликала потерпілу ОСОБА_2 , яка вибігла з вбиральні та почала забирати рюкзак, однак ОСОБА_1 тримав і не віддавав його. Коли ОСОБА_2 вдалося забрати рюкзак, то ОСОБА_1 схопив її за плече та збив з ніг та коли вона впала він вдарив її ногами в бік два рази. ОСОБА_2 супротив не чинила, лише закривалась руками, лежала між тротуаром та землею. Коли вона встала, то ОСОБА_1 взяв сапу за держака та вдарив ОСОБА_2 в задню частину голови гострою частиною сапи. ОСОБА_3 почала викликати поліцію та в цей час ОСОБА_1 теж кинув в неї сапою, але та пролетіла повз неї. Крім того зазначила, що рана в ОСОБА_2 була рубленою завдовжки 5 см та розташована з лівого боку голови.

Також під час судового засідання за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Поворознюка Б. М. було оголошено зміст протоколу допиту свідка ОСОБА_3 та звернено увагу на розбіжності в показах наданих нею в судовому засіданні та під час досудового розслідування. Разом з тим, свідчення ОСОБА_3 безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, в цілому не суперечать іншим дослідженим в судовому засіданні доказам.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що влітку 2020 року вони гуляли з братом та побачили ОСОБА_1 , поспілкувались з ним хвилин десять, після чого ОСОБА_1 пішов. Через деякий час, коли вона була в приміщенні охорони парку, почула як її гукає ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ). В цей час ОСОБА_5 побачила потерпілу, яка йшла, тримаючись за голову, та несла в руках рюкзак та інструменти. ОСОБА_1 стояв поруч та розмовляв з ОСОБА_3 , яка тримала телефон та казала, що зараз приїде поліція. Далі ОСОБА_2 пояснила, що в неї хотіли забрали рюкзак та ОСОБА_5 почала надавати їй першу медичну допомогу. Після чого ОСОБА_3 побачила, як ОСОБА_1 взяв сапу та кинув в сторону ОСОБА_3 , яка пролетіла повз її руку.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що він є чоловіком ОСОБА_2 . Про отримані тілесні ушкодження ОСОБА_2 та її подруга ОСОБА_3 повідомила йому по телефону. Зокрема потерпіла йому сказала, що її в парку невідомий чоловік вдарив по голові та намагався заволодіти її рюкзаком. Біля 21:00 год. він повернувся додому, дружина вже була там, вона показала йому рану на голові та колінах та пояснила, що біля 17:00 год вона складала свої речі в підсобному приміщенні, після чого взяла рюкзак, поставила його та зайшла до вбиральні. Коли вона вийшла назовні, то побачила, що невідомий чоловік йшов з її рюкзаком в напрямку Будинку культури. Після того вона спробувала відібрати рюкзак та між ними виникла сутичка, в ході якої чоловік вдарив її сапою. Очевидцем подій кримінального правопорушення свідок ОСОБА_7 не був.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що влітку 2020 він проїжджав по парку в м. Хмільник та побачив знайомого ОСОБА_1 . Коли він під`їхав до ОСОБА_1 , останній розмовляв з іншою особою, а потерпіла ОСОБА_2 стояла поруч та трималася за голову. Також там знаходився ще невідомий чоловік, який намагався спровокувати конфлікт, однак ОСОБА_1 конфлікту з ним уникав. Очевидцем подій, що досліджуються судом, ОСОБА_8 не був.

В ході проведення 21.08.2020 року на території парку ім. Т. Г. Шевченка у м. Хмільнику слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 , відеозапис фіксації якого досліджено в судовому засіданні, (т. 1 а.с. 97-101) вона повідомила, що разом з колегою ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) йшла в напрямку приміщення охорони парку. Біля приміщення громадської вбиральні вона залишила на землі садовий інвентар (сапи) та рюкзак з особистими речами, та пішла до вбиральні. Почувши слова ОСОБА_3 , яка в той час перебувала ззовні будівлі, що її речі крадуть, потерпіла вийшла з приміщення і побачила, що її сумка знаходиться в руках невідомого їй чоловіка, який несе належні ОСОБА_2 речі в напрямку виходу з парку. Після чого вона підбігла до невідомого їй чоловіка ( ОСОБА_1 ) та намагалася вихопити в нього з рук сумку, чому він перешкоджав, зробивши в свій бік 2-3 ривка. При цьому ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що речі належать їй, однак речі їй повернуті не були, на зауваження ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не реагував.

Коли до них підбігла ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вдалося вихопити рюкзак у ОСОБА_1 . При цьому він ухопив її рукою за плече та збив з ніг, внаслідок чого вона впала на спину. Коли перебувала на землі, ОСОБА_1 завдав їй два удари у ділянку печінки. Після цього вона намагалася підвестися на ноги, спираючись на коліна і руки, і в цей момент відчула ззаду удар сапою, однак яким чином удар було завдано вона не бачила. Сапа знаходилась поруч на землі, де її ОСОБА_1 і підібрав. Після удару рана на голові почала кровоточити, і ОСОБА_2 залишалась на місці події 3-4 хвилини, потім самостійно пішла до приміщення охорони парку. Подальших подій не пам`ятає через погане самопочуття.

В ході проведення 21.08.2020 року на території парку ім. Т. Г. Шевченка у м. Хмільнику слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 , відеозапис фіксації якого досліджено в судовому засіданні, (т. 1 а.с. 102-106) вона повідомила, що 14.07.2020 року біля 16:45 разом з колегою ОСОБА_2 йшла в напрямку приміщення охорони парку. Біля приміщення громадської вбиральні ОСОБА_2 залишила на бруківці садовий інвентар (сапи) та рюкзак з особистими речами, та пішла до вбиральні. Пройшовши далі до рогу будівлі громадської вбиральні і приміщення охорони ОСОБА_3 спостерігала за залишеними речами ОСОБА_2 . Вона побачила, як з приміщення вбиральні вийшов невідомий їй чоловік ( ОСОБА_1 ), взяв до рук рюкзак та почав рух у напрямку виходу з парку. ОСОБА_3 підбігла до ОСОБА_1 , сказала йому залишити чужі речі і покликала свою колегу. Вийшовши з приміщення вбиральні, ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) підійшла до ОСОБА_1 ззаду і схопилася рукою за рюкзак, попросивши віддати її речі, на що ОСОБА_1 почав виривати рюкзак з рук ОСОБА_2 , сказавши, що це його рюкзак. Після того, як ОСОБА_2 вдалося вирвати у ОСОБА_1 рюкзак, він схопив її за плече та одночасно ударом ноги об ногу збив потерпілу з ніг, від чого вона впала. В ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_3 відтворила місце розташування ОСОБА_2 за цих обставин. Згодом ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 удар в плече і два удари ногою у ділянку живота, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою. Коли ОСОБА_2 , знаходячись спиною до ОСОБА_1 , намагалася піднятися на ноги, спираючись на коліна і руки, ОСОБА_1 взяв до рук сапу, що знаходилась неподалік, та, замахнувшись, наніс удар ОСОБА_2 в ділянку голови. Від нанесеного удару в ОСОБА_2 почалася кровотеча, після чого вона через певний час пішла до приміщення охорони парку. Крім того, ОСОБА_1 кинув сапу у бік ОСОБА_3 , однак сапа впала на газон, не зачепивши останню.

Під час відтворення відеозапису, на якому зафіксовано хід слідчого експерименту (т. 1 а.с. 106) було виявлено технічну неможливість відтворення частини відеозапису (відео файлу S2490006.mp4), починаючи з 04:49 хв. (т. 1 а.с. 159). Суд відхиляє доводи захисника обвинуваченого - адвоката Поворознюка Б. М. щодо визнання зазначеного доказу недопустимим, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ст. 86 КПК України). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими в силу вимог статті 87 КПК України є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Критерії такої істотності визначені в ч. 2 ст. 87 КПК України.

Відтворений в судовому засіданні відеозапис повністю фіксує хід проведеної слідчої дії. Суд вважає, що дефектність технічного носія та неможливість відтворення частини відеозапису, на якій зафіксовано безпосередньо складання протоколу слідчого експерименту, встановлених в його ході обставин не спростовує, та в цілому не свідчить про недопустимість доказу як такого.

В ході проведення 28.08.2020 року на території парку ім. Т. Г. Шевченка у м. Хмільнику слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника адвоката Поворознюка Б. М., відеозапис фіксації якого досліджено в судовому засіданні, (т. 1 а.с. 107-111) він повідомив, що 14.07.2020 року біля 16:30 він зайшов у громадську вбиральню парку ім. Т. Г. Шевченка у м. Хмільнику, при цьому інших людей він не бачив. Виходячи з приміщення, він помітив на газоні рюкзак, підійшов і взяв його в руки, відчувши в цей час удар в спину. Обернувшись, він побачив жінку (свідка ОСОБА_3 ), яка вимагала в нього залишити речі, вважаючи це крадіжкою. В ході штурханини ОСОБА_3 завдала йому удар в плече дерев`яним руків`ям сапи. Після цього до них підійшла інша жінка ( ОСОБА_2 ), яка почала кричати, вимагати повернути речі, намагалася забрати з його рук рюкзак. Відійшовши назад та зрозумівши, що речі належать ОСОБА_2 , ОСОБА_1 поклав рюкзак на землю поруч із жінками. Коли ОСОБА_3 намагалася вдарити ОСОБА_1 сапою, він вихопив її з рук і відкинув на газон. Після цього до них підійшов невідомий йому чоловік, з яким виникла суперечка. В ході конфлікту ОСОБА_1 намагався заспокоїти учасників, перебував на місці події до прибуття працівників поліції. При цьому заперечив заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 , їх походження йому невідомо.

Згідно медичної довідки від 15.07.2020 року, ОСОБА_2 постановлено діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку легкого ступеня, забій м`яких тканин потиличної ділянки голови (т. 1 а.с. 114).

З дослідженого в судовому засіданні висновку експерта №35 (т. 1 а.с. 92) судово-медичною експертизою, проведеною 15-20.07.2020 року встановлено, що у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців на голові та лівому коліні, рани на голові. (наявність синця на лівому коліні ОСОБА_2 не покладено в основу пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення). На голові, в потиличній ділянці зліва, у верхній третині, синець слабо виражений, синюшно-фіолетового кольору, неправильно овальної форми, розміром 2,5х3,5 см. На фоні вказаного синця наявна поверхнева рана, яка не зяє, неправильної лінійної форми, довжиною до 0,5 см. Всі вказані тілесні ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, і виникли від дії (удару) твердого тупого предмета чи співударяння об такий, давністю утворення в межах трьох діб до моменту обстеження.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту експерт ОСОБА_12 повідомив, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 характерні для таких, що одержані внаслідок дії тупого твердого предмета, імовірно негострої металевої частини сапи або дерев`яного руків`я, малоімовірно - від падіння з висоти власного зросту. В присутності експерта судом було також досліджено речовий доказ - сапу, якою було заподіяно тілесні ушкодження потерпілій. При цьому суд зауважує, що окремі недоліки, допущені при документуванні вказаного речового доказу, на які посилався захист, не можуть в цілому свідчити про недопустимість вказаного речового доказу.

За клопотанням сторони захисту в ході розгляду кримінального провадження судом було призначено судово-медичну експертизу. Згідно з висновком комісійної експертизи № 120-К, крововилив з раною потиличної ділянки голови в ОСОБА_2 міг виникнути від дії (удару) тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею (тупа металева частина сапи). Локалізація та характер вказаних ушкоджень ОСОБА_2 допускає можливість утворення їх як від удару тупим предметом, так від співударяння об такий виступаючий предмет (щебінь, тощо) при падінні з положення стоячи горілиць.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту експерт ОСОБА_13 повідомила, що отримані тілесні ушкодження ОСОБА_2 є ранами, що імовірно виникли внаслідок дії тупого твердого предмета, або від співударяння, і не характерні для тілесних ушкоджень, одержаних внаслідок дії гострого предмета (гострої металевої частини сапи).

Кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_1 , суд керується тим, що розбій (ч. 1 ст. 187 КК України) з об`єктивної сторони є нападом на особу (потерпілого), що проявляється у психологічному або фізичному насильстві, яке має реальний характер та здатне подавити волю потерпілого і примусити його передати майно нападникові. Насильство при розбої застосовується з метою заволодіння майном або з метою його утримання.

Під нападом у складі розбою розуміється раптова, несподівана для потерпілого, короткочасна агресивна насильницька дія, спрямована на протиправне заволодіння чужим майном. Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнає нападу. Отже, в разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти - власність та життя і здоров`я потерпілої особи.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За встановлених в ході судового розгляду обставин суд не вбачає в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони складу злочину, інкримінованого йому згідно з пред`явленим зміненим обвинуваченням (ч. 1 ст. 187 КК України). Такий висновок суду ґрунтується на тому, що наданими суду доказами (показаннями потерпілої, обвинуваченого, свідків, які були очевидцями вказаних обставин, протоколами слідчих експериментів з додатками, матеріалами судових експертиз) не підтверджується, що ОСОБА_1 здійснив напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я ОСОБА_2 з метою заволодіння її майном.

Юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (пункт другий частини першої статті 368 КПК). Судовий розгляд згідно зі статтею 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Статтею 186 КК України передбачена кримінальна відповідальність за відкрите викрадення чужого майна - грабіж. Об`єктивною стороною складу злочину, передбаченого цією статтею, є вилучення майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. При цьому особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими, оцінюються ними як викрадення, але вона їх ігнорує. Грабіж має місце і тоді, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється викрадачем. Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної можливості розпорядитися вилученим майном. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої можливості не мала, її дії слід розглядати як замах на грабіж (ст. 15 КК України). Кваліфікуючими ознаками грабежу є його вчинення із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого (ч. 2 ст. 186 КК України).

При грабежі, поєднаному із застосуванням насильства до потерпілого, основним об`єктом посягання виступає власність, і незважаючи на те, що у момент вчинення грабежу відбувається вплив на потерпілого, однак він є незначним, тому й не може бути мови про існування ще одного об`єкту - життя і здоров`я особи.

Метою насильства при розбої є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу (Постанова ККС ВП від 31.07.2018 року у справі №405/3734/16-к).

В ході судового розгляду ОСОБА_1 послідовно заперечував умисел на заволодіння рюкзаком з особистими речами потерпілої. Проте дослідженими судом доказами (показаннями свідка ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_2 , матеріалами слідчих експериментів за їх участю, висновками судово-медичних експертиз, протоколом огляду місця події) в їх сукупності і взаємозв`язку підтверджено, що ОСОБА_1 , побачивши біля приміщення громадської вбиральні рюкзак, пересвідчившись, що за ним ніхто не спостерігає, усвідомлюючи, що речі йому не належать, взяв рюкзак, що лежав на землі в руки і почав рухатися в напрямку, протилежному приміщенню охорони парку. В подальшому, коли його помітила ОСОБА_3 , а згодом - потерпіла ОСОБА_2 , не зважаючи на вимогу власника припинити протиправну поведінку і повернути речі, ОСОБА_1 злочинну поведінку продовжив, речі не повернув, натомість вступив у конфлікт з ОСОБА_2 , в ході якого застосував до неї насильство, яке не було небезпечним для її життя чи здоров`я в момент заподіяння, завдавши удар сапою в ділянку голови потерпілої. В подальшому дії ОСОБА_3 , яка повідомила про виклик поліції, перешкодили ОСОБА_1 завершити злочин. Таким чином, обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але грабіж не був завершений з причин, що не залежали від його волі.

Ураховуючи вищевикладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України - закінчений замах на грабіж, тобто на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, який не був завершений з причин, що не залежали від волі обвинуваченого.

За змістом кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми на голові від падіння з висоти власного зросту з положення горілиць на щебінь, яким покрита доріжка, де відбувалися події кримінального правопорушення, оскільки такі висновки, з урахуванням зазначеного вище критерію доведення, належить оцінювати і досліджувати у взаємозв`язку з іншими доказами і обставинами справи. Ураховуючи те, що в ході судового розгляду ані свідки, які були очевидцями досліджуваних обставин, ані потерпіла, ані обвинувачений не повідомляли про падіння ОСОБА_2 в положенні, на яке вказує захист, такі посилання судом розцінюються як припущення. Відсутність висновку комплексного експертного дослідження вказаних висновків суду не спростовує. За таких обставин суд розцінює заперечення ОСОБА_1 умислу на заволодіння майном ОСОБА_2 , а також факту заподіяння їй будь-яких тілесних ушкоджень, як обраний ним спосіб захисту. Припущення щодо одержання тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту суд відхиляє як безпідставні.

Доводи сторони захисту щодо упередженості свідка ОСОБА_3 та суперечності її показів про заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 саме гострою частиною сапи висновку експерта, суд відхиляє. Зазначені розбіжності не спростовують встановлених в ході розгляду обставин та в цілому не свідчать про неналежність її показань в даному кримінальному провадженні.

Аналіз досліджених та оцінених по справі доказів свідчить про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені злочину повністю доведена зібраними у справі і дослідженими судом доказами (в тому числі, але не виключно, протоколом огляду, протоколами проведення слідчих експериментів, медичною довідкою, висновками судово-медичних експертиз, показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , показаннями потерпілої ОСОБА_2 ).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд згідно з вимогами ст. 65, 68 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше не судимий, до затримання працював, з середньою спеціальною освітою, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця (обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але грабіж не був завершений через виявлення його дій потерпілою і свідком).

Обставиною, що обтяжує покарання згідно зі ст. 67 КК України суд вважає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 80).

Обставин, що пом`якшують покарання згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Суд вважає, що згідно зі ст. 50, 65 КК України необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових кримінальних правопорушень є призначення покарання в межах санкції статті ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі. При цьому суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_1 іншого більш м`якого виду покарання.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , висловлену потерпілою позицію щодо міри покарання та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та відбування покарання, і відповідно до ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд не вбачає.

Питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Питання щодо процесуальних витрат вирішити відповідно до ст. 124 КПК України, стягнувши витрати на проведення експертизи з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави. Цивільний позов не пред`являвся.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 370-374, 376 КПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду від 15.07.2020 року на речовий доказ у кримінальному провадженні - одну сапу, якою було нанесено удар потерпілій ОСОБА_2 .

Речові докази у кримінальному провадженні: телефон «Huawei» серії «Y5 II», моделі «CUN-L01», рюкзак з особистими речами ОСОБА_2 , а також чотири сапи, вилучені під час огляду - повернути власникам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення товарознавчої експертизи в сумі 326,88 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя Павлюк О. О.