Рішення № 97511351, 08.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17418/20

Провадження № 2/344/1757/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді: Домбровської Г.В.

при секретаріc/з: Лукинів І.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за послуги теплопостачання –

В С Т А Н О В И В:

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(надалі – «Позивач», «ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі – «Відповідач 1»), ОСОБА_4 (надалі – «Відповідач 2»), в якому просило стягнути в солідарномупорядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 58 993,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач надає послуги теплопостачання споживачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що проживають та є власниками квартири АДРЕСА_1 . Станом на час розгляду даної справи відповідачами спожито послуг теплопостачання на суму 58 993,92грн., однак всупереч вимогам чинного законодавства України не оплачено вказаної вартості цих послуг, у зв`язку з чим у відповідачів утворилася заборгованість перед Позивачем у вказаній сумі.

Представник Позивачав судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представником відповідачів на адресу Суду подано Відзив на позов, у якому вона заперечила проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні.

Зокрема, заперечуючи проти позову, представник відповідачів у відзиві на позов посилається на те, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 відсутнє централізоване опалення та постачання гарячої води з серпня 2014 року, а тому вимоги Позивача про сплату вартості послуг, які відповідачі не отримують, є, на думку представника відповідачів, необґрунтованими. Крім того, в якості підстав для відмови в задоволенні позову представник відповідачів у відзиві на позов покликалася на відсутність будь-яких договірних зобов`язань між Позивачем та відповідачами.

В судовому засіданні представник відповідачів проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників Позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у різні періоди часу були власниками квартири АДРЕСА_1 .

До 04 травня 2020 року власником даної квартири був ОСОБА_3 , а у зв`язку з укладенням договору дарування від 04 травня 2020 року власником квартири став ОСОБА_4 (а.с.32).

Згідно наявних в матеріалах справи документів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення щодо вищевказаної квартири.

Відтак, Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з централізованого опаленнянадає послугиз теплопостачання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , якіє власниками (у різні періоди часу) та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 .

Отже, відповідно до статті 1 ЗаконуУкраїни «Прожитлово-комунальні послуги» відповідачі є споживачами послуг, оскільки їх отримують.

Факт надання послуг з теплопостачання щодо будинку, в якому знаходиться квартира, власниками якої є відповідачі, представником відповідачів не заперечувався та не спростовано.

В той же час, як встановлено Судом, отримуючи від ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» послуги з теплопостачання, відповідачами, як споживачами цих послуг, не здійснювалася оплата вартості вказаних послуг.

У зв`язку з цим, як вбачається з Розрахунку боргу за теплоенергію між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та гр. ОСОБА_3 за період з 01.07.2017 р. по 01.07.2020 р. (а.с.3), загальна сума заборгованості відповідачів становить загалом 58 993,92 грн.

Доказів, які б спростовували проведений Позивачем розрахунок заборгованості відповідачів за надані послуги, відповідачами Суду не надано, а Судом відповідних обставин не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми заборгованості за послуги з теплопостачання в 58 993,92 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговуваннявнутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що Договір між Позивачем чи балансоутримувачем і відповідачами не укладався. Саме на це і, в тому числі, наголошувала представник відповідачів, як на обставину безпідставності позовних вимог Позивача.

При цьому, відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відтак, системний аналіз положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з конкретним споживачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

За вимогою частини 3 статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення, є зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) – вимагати сплату коштів за надані послуги. При наполяганні відповідачів укласти безпосередньо договір між споживачем та надавачем послуг, такий договір може бути укладено за згодою сторін, однак, як встановлено Судом, відповідачі щодо укладення такого договору не зверталися, оскільки такі дані в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує, а згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статті 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, оплати житлово-комунальних послуг тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю,правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Крім того, виходячи зі змісту чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, Суд приходить до висновку про те, що позиція відповідачів про відсутність підстав для виконання зобов`язань за оплату житлово-комунальних послуг за відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, та не може слугувати підставою для звільнення відповідачів від обов`язку оплачувати надані та отримані послуги.

Стосовно посилання представника відповідачів у відзиві на позов на ту обставину, що вони у встановленому чинним законодавством порядку у 2014 році відключилися від системи централізованого опалення та постачання гарячої води та розробили проект газопостачання, у зв`язку з чим, на думку відповідачів, підстав для нарахування заборгованості за теплопостачання немає, – Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктами 24-26 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (із змінами) передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГОП визначено Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2005 року № 4 (надалі – також «Порядок») (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі – Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (склад комісії наведено в додатку 1).

Порядок розгляду та прийняття рішення про відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання врегульовано Розділом 2 Порядку.

Так, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП,улаштуванняіндивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації

При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Вибір запропонованих схем може супроводжуватися економічними розрахунками.

Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються

у міжопалювальний період.

По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Після затвердження актана черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (пункти 2.1 – 2.8 Порядку)

Отже, чинним законодавством встановлено імперативний порядок відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, відповідно до якого єдиною підставою припинення надання послуг централізованого опалення і гарячого водопостачання (та, відповідно, припинення обов`язку у споживача щодо їх оплати) є акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений Міжвідомчою комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГОП.

Представником відповідачів не було надано Суду доказів на підтвердження дотримання ними нормативно встановленої процедуривідключення власної квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, її завершення у відповідності до вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2005 року № 4, що свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідачів, як споживачів відповідних послуг, оплачувати їхню вартість.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідачів перед Позивачем за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання є підставною та обґрунтованою, а обов`язок відповідачів оплачувати дані послуги випливає з вимог закону.

Суд повторно звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг з теплопостачання щодо квартири відповідачів, як і доказів невірності здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості відповідачів, відповідачами не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

При цьому, оскільки за охоплюваний заборгованістю період власниками квартири були обоє із відповідачів, враховуючи те, що місце проживання обох із них зареєстровано у вищевказаній квартирі, Суд вбачає підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості на користь Позивача.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а стягненню з відповідачів на користь Позивача підлягає сума заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 58 993,92 грн.

Судовий збір слід розподілити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 509, 526, 815, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 1, 21, 22, 23, 24, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов Державного міського підприємства«Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за послуги теплопостачання – задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», код ЄДРПОУ 03346058, заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 58 993,92 грн. на рахунок IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Укрбудінвестбанк».

Стягнути з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», код ЄДРПОУ 03346058, витрати по сплаті судового збору по 1 051,00 грн. з кожного, на рахунок IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Укрбудінвестбанк».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2021 року.

Суддя Домбровська Г.В.