Рішення № 97511119, 31.12.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/2170/20

Провадження 2/206/711/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2020 року в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Панюшкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,,

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Відповідно до укладеного договору № DNURCC9FN00001 від 22.07.2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 17400,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.07.2014 року. Відповідно до укладеного договору № б/н від 29.02.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 21600.00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.02.2016 року. Виходячи із вищевикладеного, спадкоємці ОСОБА_2 мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 22.02.2016 по 22.08.2016. Спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копією витягу з державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про смерть, у якому в якості адреси заявника зазначена: АДРЕСА_1 . Позивачем 26.10.2017 була направлена претензія кредитора до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори. 10.11.2017 позивачем було отримано відповідь Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори. 25.11.2019 до спадкоємців, ОСОБА_1 , була направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № DNURCC9FN00001 від 22.07.2011 становить – 33086,30грн., яка складається з наступного: 33086,30грн. – заборгованість з пені. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 29.02.2008 року становить – 4505,18 грн., яка складається з наступного: 4233,80грн. – заборгованість за кредитом; 271,38грн. – заборгованість за відсотками. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість у розмірі 37591,48грн. за кредитним договором № DNURCC9FN00001 від 22.07.2011 року; № б/н 29.02.2008 року.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

19.05.2020 також при подачі позовної заяви представником позивача було подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2020 позовна заява була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків.

15.07.2020 представником позивача подано заяву про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 08.07.2020.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду.

10.08.2020 Самарським районним судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу про витребування доказів.

12.08.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, яка обґрунтована тим, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 29.02.2008 року прострочена заборгованість виникла – 21.04.2008 року, тобто з цього дня ПАТ КБ «ПриватБанк» довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності, який закінчився – 21.04.2011 року. У випадку з кредитним договором від 22.07.2011 року сума заборгованості складається (згідно наданого позивачем розрахунку) виключно з пені у сумі 33086,30грн. Згідно наданої позивачем інформації строк завершення кредиту до 21.07.2014 року. Тобто відлік позовної давності скінчився – 21.08.2015 року, ще за життя його матері. Окрім того, його мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про смерть його матері з відповіді від 03.11.2017 року від Восьмої державної нотаріальної контори від 03.11.2017 року. Однак відповідачу претензія про повернення заборгованості була направлена у 2019 році. Виходячи з вищевикладеного, позивач мав був звернутись з вимогою до ОСОБА_1 з 03.11.2017 по 03.05.2018 року. Однак відповідач звернувся з претензією до спадкоємця ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином в силу положення ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 89-94).

12.08.2020 відповідачем подано до канцелярії суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій просив суд застосувати позовну давність у цивільній справі №206/2170/20, за позовом АТ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка є підставою для відмови у позові (а.с. 96, 97).

Судові засідання по справі були призначені на 10.08.2020, 27.08.2020, 01.10.2020 та 29.10.2020 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився при подачі позовної заяви подав до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі та задовольнити позовні вимоги, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 6).

В судовому засіданні 27.08.2020 відповідач та представник відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог. В судові засідання призначені на 01.10.2020 та 29.10.2020 не з`явилися, про день та час розгляд справи повідомлялись належним чином, 29.10.2020 до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання в якому він просив розглядати справу без участі відповідача та його (а.с. 132-133).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

З вивчених письмових матеріалів справи судом встановлено, що 29.02.2008 між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір б/н, в результаті чого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 21600,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 19).

22.07.2011 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір № DNURCC9FN00001, ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 17400,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.07.2014 року (а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 100).

08.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 99).

04.10.2017 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» на адресу Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори було направлено претензію кредитора (а.с. 42).

07.11.2019 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» на адресу ОСОБА_1 було відправлено лист – претензія (а.с. 44).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до умов кредитного договору та вимог частини другої статті 1050, частини другої статті 1054 ЦК України, у разі порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини кредиту позивач, як позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини суми кредиту, що залишилася, а також сплати належних процентів.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Відповідно до ч 2 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

З вивченої письмових матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про смерть ОСОБА_2 відповідно відповіді Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори 03.11.2017, однак відповідачу претензія про повернення заборгованості була направлена лише в 2019 році.

Згідно ч. 4 ст. 1281 ЦПК України, кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Виходячи з вищевикладеного позивач мав би звернутися з вимогою до ОСОБА_1 з 03.11.2017 по 03.05.2018. Однак позивач звернувся з претензією до спадкоємця ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим пропустив строк звернення.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд визнає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з частинами 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами, встановленими статтею 76 ЦПК, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонам суд вирішує згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 2,13, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості, повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Сухоруков