Рішення № 97510648, 09.06.2021, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1897/20

провадження №2/176/470/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Крамар О.М.

за участю секретаря судових засідань Яценко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 176/1897/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2021 року, з Дніпровського апеляційного суду, після скасування ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 року та для продовження розгляду, надійшла цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення.

Свої позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» обґрунтовує тим, що 07.11.2016р. АТ КБ «ПриватБанк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру загальною площею 47,70 кв.м., житловою площею27,60 кв.м., яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 05.12.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 9026.

Після отримання права власності на вказану нерухомість, позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання у ньому ОСОБА_1 , який підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Проживання відповідача в житловому приміщенні перешкоджає позивачу в реалізації його прав, передбачених ст.ст. 319, 321 ЦК України.

Позивачем було направлено відповідачеві письмову претензію про добровільне звільнення квартири, однак відповідачем вказана вимога позивача була проігнорована.

Позивач просив виселити ОСОБА_1 , який зареєстрований та/або проживає у квартирі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації – виконавчому органі сільської селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по даній справі було визначено суддю Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Крамар О.М.

Ухвалою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Гусейнова К.А. від 07.12.2020 року у даній справі було відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 року, під головуванням судді Гусейнова К.А., підготовче провадження у справі закрито. Справа призначена до судового розгляду. Таким чином, підстави для призначення підготовчого судового засідання відсутні.

Ухвалою судді від 26.05.2021 року призначено розгляд даної справи на 09.06.2021 року на 09 год. 00 хв.

Позивач в судове засідання призначене на 09.06.2021 року о 09 год. 00 хв. не з`явився. Належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомлено. Заяви про розгляд справи за його відсутності не подано.

Відповідач в судове засідання, призначене на 09.06.2021 року о 09 год. 00 хв. не з`явився. Належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомлено. Заяви про розгляд справи за його відсутності не подано. Відзив на позовну заяву не подано.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явилися в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути цивільну справу по суті та ухвалити у справі рішення по суті на підставі ч.1, п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає за таких підстав.

Судом встановлено, що 07.11.2016р. АТ КБ «Приватбанк», в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, отримав у власність квартиру загальною площею 47,70 кв.м., житловою площею27,60 кв.м., яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 05.12.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 9026. /а.с. 6-7/.

АТ КБ «Приватбанк» набуло право власності на належну житлову квартиру в безспірному, позасудовому порядку, а саме в порядку, узгодженому сторонами під час підписання договору іпотеки.

Позивачем, 12.10.2020р., направлялась відповідачу вимога - претензія про необхідність виселення та зняття з реєстраційного обліку в квартирі протягом 30 днів з моменту отримання вимоги. Вказана вимога відповідачем залишена без задоволення. /а.с.8,9/

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено главою 49 «Забезпечення виконання зобов`язання» Цивільного кодексу України та Законом України «Про іпотеку».

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якого є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», частиною другою якої, у редакції на дату ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»).

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, відповідно до частини другої якої громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке придбане не за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і частини другої статті 109 ЖК Української РСР.

Особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного житлового приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

Законом України від 22 вересня 2011року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК УРСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).

Судом здійснено огляд архівної цивільної справи № 176/1105/16-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення.

Судом встановлено, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення - відмовлено. /а.с. 96-97 цивільної справи/.

Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області у рішенні суду встановлено, що відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону Про іпотеку підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України.

Отже, за змістом наведених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК України постійне житло вказується в рішенні суду.

Спірна квартира не була придбана за рахунок кредитних коштів, отриманих позичальником.

Проте позивач у своєму позові не зазначив іншого постійного житлового приміщення, куди відповідач повинен бути виселений з іпотечного житла. Доказів про наявність у відповідача іншого житла, крім переданого в іпотеку, суду не надано.

Враховуючи, що в даній справі в іпотеку була передана квартира, яка придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців зі спірної квартири без надання їм іншого постійного житла.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017 року було залишено без змін. /а.с.145/147 матеріали цивільної справи №176/1105/16-ц/

Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року було залишено без змін.

В постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року зроблено висновок, що до спірних правовідносин між власником, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, та особами, які мають право користування таким приміщенням, підлягають застосуванню норми статті 40 Закону №898-IV та статті 109 ЖК УРСР. Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки в іпотеку була передана квартира, яка придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, у зв`язку з чим відсутні підстави для виселення мешканців зі спірної квартири без надання їм іншого постійного житла.

Спірна квартира, що передана в іпотеку, була набута у власність не за рахунок кредитних коштів.

Позивачем не доведено належними доказами та не надано суду відомостей про можливість надання позивачем одночасного з вирішенням питання про виселення із спірної квартири відповідача з наданням іншого постійного житлового приміщення.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про виселення відповідача із спірної квартири.

Суд зауважує, що відмова у задоволенні позову про виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення не перешкоджає зверненню позивача з вимогами про його виселення з одночасним наданням іншого постійного житлового приміщення, яке буде надане йому, у разі задоволення таких вимог.

Сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір віднести за рахунок позивача.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.109 ЖК Української РСР, ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.12,13,81,128,247,258,259,263-265,268,273,274,279,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_1 , який зареєстрований та/або проживає у квартирі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації – виконавчому органі сільської селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складено 09.06.2021 року.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: м. Київ вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: Дніпропетровська область м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50)

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 )

Суддя