Ухвала суду № 97509601, 01.06.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35714/20

Провадження № 1-кп/761/1820/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Київ

Шевченківський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Кваші А.В., при секретарі Ромась Г.Г., за участю прокурора Матюшко М.А., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Савицького А.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Нові Цевеличі, Локачинського району Волинської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42019101060000152 від 06.05.2019,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

При проведенні підготовчого судового засідання прокурор вважала за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, оскільки вважає, що при проведенні досудового розслідування органом досудового слідства виконані всі вимоги КПК України, відсутні підстави для прийняття судом будь-якого рішення, окрім призначення справи до судового розгляду.

Адвокат Савицький А.О. проти призначення обвинувального акта до судового розгляду заперечував та просив повернути його прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України. Сторона захисту констатує, що в обвинувальному акті формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України відсутнє. Замість формулювання обвинувачення обвинувальний акт містить суперечливі і взаємовиключні обставини, які жодним чином не кореспондуються зі складом інкримінованого злочину. Вказана неузгодженість унеможливлює здійснення належного захисту підсудного від невідомо-якого злочину та перешкоджає встановленню об`єктивної істини по справі.

Крім того, зі змісту обвинувального акту, вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, що для обвинувального акту є не допустимим, оскільки відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт, серед іншого, повинен містити саме формулювання обвинувачення, а не формулювання підозри.

Також, замість правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, обвинувальний акт містить інформацію про те, що 31.08.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинено в особливо великих розмірах, у зв`язку з чим особа не може набути процесуального статусу обвинуваченого, так як з обвинувального акту вбачається, що вона досі підозрюється, а не обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

Також у обвинувальному акті на аркушах, 3,5,6,10,12,14 йдеться про реалізацію злочинного плану громадянином ОСОБА_2 , в той час як кримінальне провадження здійснювалось відносно ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим адвокат Савицький А.О. зазначає, що за таких обставин обвинувачення не може вважатися конкретним та зрозумілим, з чого можна констатувати, що обвинувальний акт по кримінальному провадженні № 12020100060002681 відносно ОСОБА_1 не містить формулювання обвинувачення та правової кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, що у свою чергу є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Обвинувачений підтримав свого захисника.

Представник Київської міської державної адміністрації, будучи повідомлений належним чином в судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив.

Прокурори заперечували з приводу повернення обвинувального акту прокурору.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Так, у відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України. За вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу його вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Зазначені вимоги кореспондуються та узгоджуються з висновками, що знайшли своє відображення в рішеннях Європейського суду з прав людини та у відповідності до вимог ч.5 ст.9 КПК України повинні застосовуватися з поряд кримінальним процесуальним законодавством України.

Як вбачається з даного обвинувального акту, у формулюванні обвинувачення зазначається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Отже, викладений у такий спосіб та в такій формі обвинувальний акт, де за змістом стверджується про підозру особи у вчиненні кримінального правопорушення, на думку суду є таким, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки порушує право на захист та на справедливий судовий розгляд.

Окрім іншого, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Разом з тим, в обвинувальному акті, під час формулювання обвинувачення про спосіб вчинення інкримінованого правопорушення, взагалі не йдеться, що на переконання суду свідчить про невиконання органом досудового розслідування вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України.

Окрім того, виклад у такий спосіб формулювання обвинувачення, дає суду підстави вважати, що органом досудового розслідування не виконано вимоги ст.291 КПК України, а також проігноровано вимоги ст. 91 КПК України. Щодо обов`язкового доказування у кримінальному провадженні події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого, тощо.

Викладене в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 формулювання обвинувачення за своєю суттю є заздалегідь незрозумілими та суперечливими, що є прямим порушенням права на захист обвинуваченого, так як останній у будь-якому разі повинен бути чітко обізнаний про характер висунутого щодо нього обвинувачення, та обрати власну правову позицію.

Необхідно зауважити, що за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тому перевірка останнього на відповідність вимогам ст. 291 КПК України повинно здійснюватись саме на підготовчому провадженні.

При цьому суд враховує і те, що ст.338 ПКП України передбачено можливість зміни обвинувачення в суді, однак це право виникає у прокурора, якщо під час судового розгляду встановленні нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а не з метою виправлення недоліків обвинувального акта, які є очевидними, що також спростовує позицію прокурора, що до можливої зміни обвинувачення в подальшому, яка була висловлена суду.

Право обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд закріплене як нормами національного законодавства, зокрема ст. 8,20,21 КПК України, так і нормами міжнародних актів, а саме: п.1, підпунктам «а», «б» п.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, численними рішеннями Європейського суду з прав людини.

Так, нижчевикладеним рішенням встановлено, що у контексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінські проти Австрії»).

Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим цієї статті.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, про неможливість вважати обвинувальний акт таким, що складений у відповідності до вимог закону, що є наслідком поверненню обвинувального акту прокурору.

Повернення перевіреного судом обвинувального акта разом з додатками прокурору буде відповідати вимогам статті 2 КПК України, за якою завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 314,315 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42019101060000152 від 06.05.2019 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя А.В. Кваша