Постанова № 97509038, 08.06.2021, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 714/355/21

Провадження № 2-а/714/6/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Козловська Л. Д.

при секретарі Гуменюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Закарпатській області про скасування постанови у справі про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діяв адвокат Іліє П.М., звернувся до суду з вищенаведеним позовом. В обґрунтування позовних вимог як на підставу позову посилається на наступне. Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автономному режимі, серії БАБ №097623, складеної 02.04.2021 року інспектором СРПП ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Чернівецькій області Павлишинець Віталієм о 10:00 год., гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Мерседес Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_1 02.04.2021 року о 09:58 год. по автодорозі Мукачево-Берегово 31 км., порушив вимогу дії дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

02.04.2021 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Мерседес Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_1 , по автодорозі Мукачево-Берегово 31 км., був зупинений працівниками поліції. На їхню вимогу він пред`явив на перевірку необхідні документи на право керування транспортним засобом, після чого поліцейський склав на нього оскаржу вальну постанову.

Вказує, що не порушував дорожній знак 3.25 ПДР України, так як такого знаку там не було. Водночас ОСОБА_1 дійсно здійснив маневр обгону транспортного засобу марки «Москвич» який їхав по переду, в подальшому взагалі зупинився і був перешкодою, а отже мав повне право здійснювати маневр обгону.

Зазначає, що поліцейський, в порушення порядку розгляду прави про адміністративне правопорушення, не оголосив водію про розгляд справи, не встановив та не дослідив наявність доказів скоєння позивачем правопорушення, в супереч вимоги водія ознайомити його з доказами скоєння правопорушення, не роз`яснив позивачу права та обов`язки передбачені КУпАП та Конституцією України, порушуючи право позивача на належний захист, що підтверджується відеозаписом долученого доданого до позову.

Окрім цього суть скоєного правопорушення вказаного у постанові не розкриває суб`єктивну сторону такого правопорушення оскільки зазначено, що водій порушив пункт 3.25, не вказавши нормативного правового акту.

Просить суд визнати протиправними дії Головного управління патрульної поліції в особі інспектора СРПП ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Чернівецькій області Павлишинець Віталія з приводу складання Постанови серії БАБ №97623 від 02.04.2021р. по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, визнати незаконною та скасувати вищевказану постанову та провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно ного закрити.

Також просить вирішити питання по судовим витратам та стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. а також понесені в документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Позивач та його представник ОСОБА_2 на призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від представника відповідача – адвоката Іліє П.М. надійшла до суду заява про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач на призначені судові засідання свого представника не направляв, проте від представника відповідача Готра Г.Ю. надійшов до суду відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі оскільки водієм ОСОБА_1 порушено дорожній знак 3.25 «Обгін заборонено», за що було правомірно притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Інспектором СРПП ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Павлишинець Віталієм було виявлено правопорушення вчинене позивачем, внаслідок чого правомірно складено постанову серії БАБ №097623 від 02.04.2021 року. Звертає увагу суду на те, що позивач визнано сам факт здійснення обгону транспортного засобу, що рухався попереду. Просить відмовити у стягненні судових витрат у повному обсязі, так як позивачем в порушення ст.134 КАС України не надано доказів оплати гонорару, оформленого у встановленому законом порядку (квитанція, чек, платіжне доручення тощо), не надано детальний опис робіт та здійснених витрат необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи неявку сторін на призначене судове засідання та обмежені строки розгляду справи передбачені ч.1 ст.286 КУпАП, у відповідності до ст.205 КАС України, справа була розглянута у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Як вбачається зі змісту Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автономному режимі, серії БАБ №097623, складеної 02.04.2021 року інспектором СРПП ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Чернівецькій області Павлишинець Віталієм о 10:00 год., гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Мерседес Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_1 02.04.2021 року о 09:58 год. по автодорозі Мукачево-Берегово 31 км., порушив вимогу дії дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Суд, даючи законну та правову оцінку доказам по справі, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст.122 КАС).

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Оскаржувана постанова містить відмітку про отримання її копії водієм ОСОБА_1 02.04.2021 року, а отже позов подано з дотриманням строків на її оскарження.

У відповідності до ч.1 ст.25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно Постанови у справі № 742/2298/17 Верховного Суду від 17.09.2020р., відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

З наведеного вбачається, що позовну заяву подано до належного відповідача з дотриманням правил підсудності.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.1, 2 ст.122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 8.1. Правил дорожнього руху України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

П.3.25 розділу 33 ПДР України передбачено заборонений знак "Обгін заборонено", згідно якого забороняється обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год).

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При цьому, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), суд дійшов висновку, що така складена з грубим порушенням вищевказаних статей, так як не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.

Відповідачем не спростовано твердження позивача в частині того, що такий не порушував дорожній знак «Обгін заборонено» так як на вказаній ділянці дороги такого знаку взагалі не було. Окрім цього позивач ОСОБА_1 не заперечує фат здійснення маневру обгону транспортного засобу марки «Москвич» який їхав по переду зі швидкістю приблизно 20 км/год., так як такий дуже повільно їхав, в подальшому взагалі зупинився і був перешкодою.

Водночас суд зазначає, що п.3.25 розділ 33 ПДР України містить припис про те, що не є порушенням п.3.25 дорожнього знаку «Обгін заборонено» здійснення обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год, що свідчить про те, що навіть при наявності вказаного дорожнього знаку відповідач при таких обставинах мав право здійснити обгін поодинокого транспортного засобу, який рухався зі швидкістю не більше 30 кілометрів на годину.

Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Постанова про притягнення до відповідальності без сукупності інших доказів не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не є обґрунтованими.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина особи має бути прирівняна до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП є недоведеним, у зв`язку з чим позовна заява в частині визнання незаконною та скасування постанови поліцейського підлягає задоволенню.

Відповідно до п.9. розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників та адвоката.

Згідно ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Під час розгляду справи про адмінправопорушення, поліцейським грубо порушено вищенаведені норми процесуального законодавства, що свідчить про протиправність дій з боку працівника поліції який складав постанову, так як в порушення порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративне правопорушення України та вищевказаною Інструкцію, поліцейський неналежно розглянув справу про адміністративне правопорушення, не оголосив водію про розгляд справи, не встановив та не дослідив наявність доказів скоєння позивачем правопорушення, в супереч вимоги водія ознайомити його з доказами скоєння правопорушення, не роз`яснюючи водію права та обов`язки передбачені ст.63 КУ та 268 КУпАП, порушуючи право позивача на належний захист що підтверджується дослідженим в судовому засіданні доданим до позовної заяви відеозаписом здійсненим водієм ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. В силу ст.77 ч.2 КАС України відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами доводи позивача.

Фактично, поліцейським грубо порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративне правопорушення України та вищевказаною Інструкцію, що свідчить про протиправність дій з боку працівника поліції який складав постанову.

Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання дій працівника поліції, який склав оскаржувану постанову, неправомірними, підлягає задоволенню.

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст.2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

У відповідності до п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п.4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що до оскаржуваної постанови не додано будь-яких доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, суд дійшов висновку, що вина позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення слід закрити.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

В межах цієї справи розмір гонорару представника позивача встановлений позивачем та його представником у Договорі про надання правової допомоги у фіксованій сумі та становить 8000 грн. і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Умовами Договору також передбачено, що підписанням вказаного Договору позивач як клієнт підтверджує факт оплати вказаної суми гонорару а адвокат підтверджує факт отримання суми гонорару, а отже позивачем надано суду належні і допустимі докази понесення ним судових витрат.

Зазначене узгоджується в правовим висновком викладеного у Постанові КАС ВС від 28.12.2020 № 640/18402/19.

Кодекс адміністративного судочинства містить норми (ч.7 ст. 139 КАС України), які визначають процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже за існуючого правового регулювання у сторін з’явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб’єктом владних повноважень).

При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб’єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Дані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеної у Постанові КАС ВС від 21.01.2021р. по справі.

Суд зазначає, що вказаний розмір гонорару є реальними понесеними витратами позивача на правову допомогу, відповідає принципам розумності та справедливості враховуючи складність даних категорій справ, значення спору для сторін, витрачений адвокатом час та наданням інших правових послуг на умовах Договору про надання правової допомоги. Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру понесених витрат на правову допомогу відповідності у відповідності до вимог ст.134 КАС України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу та по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.22, 122, 126, 247, 251, 254, 258, 289, 293 КУпАП, ст.ст.72, 77, 118-119, 122, 132-134, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-.

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління національної поліції у Закарпатській області про скасування постанови у справі про визнання дій протиправними та скасування постанови – задовольнити.

Визнати дії Головного управління патрульної поліції в особі інспектора СРПП ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області Павлишинець Віталія з приводу складання Постанови серії БАБ №97623 від 02.04.2021р. по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, протиправними.

Визнати незаконною і скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення правил безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії БАБ №97623 від 02.04.2021року, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913) (в особі Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області) на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 8454,00 грн., які складаються з: 454 грн. - витрати по сплаті судового збору та 8000 грн. - витрати на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Головуючий суддя: Козловська Л.Д.