Рішення № 97507427, 04.06.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1898/21

2/212/1848/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого-судді Власенко М.Д., секретаря судового засідання - Яцик А.Д., представника відповідача - Ніколенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров`я, -

встановив:

04 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач, ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 31.12.1976р. по 15.05.1985р. він працював на посаді підземного прохідника шахти Гігант РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; з 15.05.1985 р. по 01.12.1987 р.- на посаді підземного прохідника з правом ведення вибухових робіт шахти Гігант РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; 01.12.1987р. по 10.03.1988р. - на посаді підземного машиніста електровоза шахти Гігант РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; 10.03.1988р. по 11.06.1990р. - на посаді підземного кріпильника шахти Гігант РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; 11.06.1990р. по 14.11.1997р. - на посаді підземного прохідника з правом ведення вибухових робіт шахти Гігант ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є відповідач. Працюючи в шкідливих умовах отримав професійне захворювання. Висновком ЛТЕК від 15.12.1997 року йому первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, та встановлено третю групу інвалідності. В подальшому після неодноразових переоглядів висновком МСЕК від 06.12.2005 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та встановлено третю групу інвалідності, безстроково. У зв`язку із ушкодженням здоров`я позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнає, у стані здоров`я позивача виникли незворотні зміни, що свідчить про настання для нього негативних явищ. Попереково-крижова полірадикулопатія призводить до постійного перенесення позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження лікування, залучення додаткових зусиль для організації життя позивача. Втрата працездатності призвела до відсутності у позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, обмежило можливість позивача приділяти час своєму інтелектуальному та духовному розвитку, приділяти увагу близьким та рідним людям. Просить стягнути з відповідача як компенсацію за заподіяну моральну шкоду 300 000 грн.

Ухвалою суду від 09 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25 березня 2021 року судом отримано клопотання відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, яке за результатами розгляду ухвалою суду від 13.04.2021 року задоволено, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04 червня 2021 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача - Ніколенко К.В. про витребування доказів.

25 березня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в позові, посилаючись на те, що позивачем не додано Акт розслідування причин виникнення професійного захворювання (П-4), в зв`язку з чим не можливо встановити які причини виникнення професійного захворювання у позивача, а також чия вина в цьому. Як вбачається з тексту позовної заяви, виписки з Акту огляду у ЛТЕК, первинно позивачу було встановлено втрату працездатності в грудні 1997 року. Проте, з тексту позовної заяви, та з додатків до неї, не вбачається коли та яким підприємством первинно позивачу було призначено одноразову та щомісячні виплати у зв`язку з втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, яке підприємство виплачувало позивачу такі виплати до передачі його особової регресної справи до Фонду. Вказали також, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником тієї частини ВО «Кривбасруда», до якої входила шахта «Гігант», на якій працював позивач. Правовий висновок, на який посилається позивач, викладений в Постанові Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2020 року у справі № 212/6988/17 не може бути застосований при вирішенні даного спору, оскільки обставини цієї справи відрізняються від обставин справи 212/6988/17-ц, а докази, що надані суду разом з відзивом, не досліджувались та не оцінювались судом касаційної інстанції.

Зазначили, що ПАТ "Кривбасзалізрудком" не є належним відповідачем у справі та не може нести відповідальність перед позивачем за порушення його трудових прав під час роботи на шахті «Гігант» ВО "Кривбасруда", майно якої до ПАТ «Кривбасзалізрудком» жодного відношення не має, оскільки «Криворізький залізорудний комбінат» було створено на базі виключно того майна, яке було передане засновником - ДАК «Укррудпром», і, яке увійшло до статутного фонду підприємства, серед якого відсутня ш. «Гігант». Станом на 01.01.2001 року до складу ДП "Криворізький залізорудний комбінат" входили лише шахти: ім. «Леніна», «Гвардійська», «Октябрська», «Родіна» та «Більшовик». Наказом Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України № 66 від 19.02.2001р. та №245 від 19.02.2001р. "Про реорганізацію дочірнього підприємства "Криворізький залізорудний комбінат" з липня 2001 р. ДП "КДЗРК" перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", засновником якого стала державна акціонерна компанія "Укррудпром". Наказом ДАК "Укрудпром" №290 від 30.07.2001р. створене Відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", затверджено Статут підприємства, згідно якого товариство набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації, не відповідає за зобов`язаннями держави, а держава не відповідає за зобов`язаннями товариства. Товариство с власником майна, переданого йому засновником та акціонерами у власність як вклад до Статутного капіталу.

Майно шахти «Гігант», на якій працював позивач, належить ПрАТ «ЦГЗК», до якого перейшли права та обов`язки, в тому числі й з відшкодування шкоди потерпілим внаслідок професійних захворювань/трудових каліцтв.

Виникнення у Позивача стійкої втрати працездатності в наслідок трудового каліцтва, було первинно встановлено 13.12.1993 року. У свою чергу, у відповідності до п.11 Правил (у редакції, яка діяла на дату встановлення первинної втрати працездатності), існував порядок звернення потерпілих за компенсацією моральної шкоди. Однак, представник Позивача не надав доказів її заподіяння та не сплати моральної шкоди ДВО " Кривбасруда ". Протягом періоду з 1995 року підстави виникнення у позивача втрати працездатності не змінилися. У зв`язку з цим, суду при вирішенні даного спору слід керуватись законодавством, яке діяло у грудні 1997 року. П. 11 Правил, в редакції на час первинного встановлення позивачу втрати працездатності, було передбачено обмеження розміру відшкодування моральної шкоди 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн. На час встановлення позивачу відповідних відсотків втрат професійної працездатності, за результатами проведення повторних медичних оглядів, діяв Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22 листопада 1995 року. Відповідно до п.п. Д) п. 1.1 "Загальних положень" вищевказаного Порядку, саме на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) покладено обов`язки: встановлення факту спричинення м:ш шкоди.

Зазначили, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі - Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у відзиві.

Позивач та його представник до суду не з.явились, надали додаткові пояснення з клопотанням про розглдя справи без їх участі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 31.12.1976р. по 15.05.1985р. працював на посаді підземного прохідника шахти «Гігант РУ» ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; з 15.05.1985р. по 01.12.1987 р.- на посаді підземного прохідника з правом ведення вибухових робіт шахти Гігант РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; 01.12.1987р. по 10.03.1988р. - на посаді підземного машиніста електровоза шахти Гігант РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; 10.03.1988р. по 11.06.1990р. - на посаді підземного кріпильника шахти Гігант РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; 11.06.1990 р. по 14.11.1997 р. - на посаді підземного прохідника з правом ведення вибухових робіт шахти Гігант ВО «Кривбасруда», та 23.12.1997 р. був звільнений по п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією структурної одиниці об`єднання шахти «Гігант», що підтверджується копією трудової книжки (том №1, а.с. 29-37).

Згідно повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) під час роботи ОСОБА_1 на РУ «Дзержинського» ш. «Гігант» стаж роботи склав 21 рік, та встановлено діагноз: хронічна дискогенна попереково-крижкова полірадикулопатія з вираженими статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом. Захворювання професійне, рішення Українського НДІ промислової медицини від 14.11.1997р. (т.1 а.с.15).

Відповідно до копії Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 листопада 1997 року, складеному на підприємстві ВО «Кривбасруда» структурній одиниці ш. «Гігант», проведено розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , де вказано причини професійного захворювання - тривалий стаж роботи в підземних шкідливих умовах, пов`язаний з високою вагою ручної праці внаслідок недосконалості механізмів. ( том№2, а.с.15).

Згідно копії довідки ЛТЕК від 15.12.1997 ОСОБА_1 первинно встановлена ступінь втрати професійної працездатності 50% у зв`язку з професійним захворюванням - полірадикулопатія, встановлено третю групу інвалідності (том №1, а.с.9,10).

Згідно копії довідки ЛТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 14.01.1999 ОСОБА_1 повторно встановлена ступінь втрати професійної працездатності 40% у зв`язку з професійним захворюванням - полірадикулопатія, встановлено третю групу інвалідності (том №1, а.с.9,10).

Згідно копії довідки ЛТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 02.12.1999 ОСОБА_1 повторно встановлена ступінь втрати професійної працездатності 40% у зв`язку з професійним захворюванням - полірадикулопатія, встановлено третю групу інвалідності (а том №1,.с.9,10).

Згідно копії довідки ЛТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 30.11.2000 року ОСОБА_1 повторно встановлена ступінь втрати професійної працездатності 40% у зв`язку з професійним захворюванням - полірадикулопатія, встановлено третю групу інвалідності (том №1, а.с.11,12)

Згідно копії довідки ЛТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 29.11.2001 року ОСОБА_1 повторно встановлена ступінь втрати професійної працездатності 40% у зв`язку з професійним захворюванням - полірадикулопатія, встановлено третю групу інвалідності (том №1, а.с.11,12)

Згідно копії довідки ЛТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 02.12.2003 року ОСОБА_1 повторно встановлена ступінь втрати професійної працездатності 40% у зв`язку з професійним захворюванням - полірадикулопатія, встановлено третю групу інвалідності (том №1, а.с.11,12).

Згідно копії довідки ЛТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 06.12.2005 року ОСОБА_1 повторно встановлена ступінь втрати професійної працездатності 40% у зв`язку з професійним захворюванням - полірадикулопатія, встановлено третю групу інвалідності, безстроково з 01 грудня 2005 року (том №1, а.с.13,).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли 15 грудня 1997 року, коли ОСОБА_1 вперше встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку із профзахворюванням.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), яка передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Судом встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність первинно у розмірі 50%, в подальшому - в розмірі 40% безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, незважаючи на це покращення в стані здоров`я відсутнє.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Дослідивши та проаналізувавши надані представником відповідача документи, які на його думку доводять факт правонаступництва всіх прав та обов`язків ш. «Гігант» іншим підприємством - ПрАТ «ЦГЗК» (т.1 а.с.68-287), суд відхиляє їх як такі, що не спростовують обставин правонаступництва ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» прав та обов`язків ВО «Кривбасруда» та структурної одиниці ш. «Гігант», де працював позивач.

Так, наказом виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 06 жовтня 1997 року № 120 було ліквідовано з 07.10.1997 структурні одиниці об`єднання шахти «Гігант» та «Родіна» та створено на їх базі структурну одиницю шахтоуправління «Родіна».

Відповідно до пункту 1 наказу виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом « Кривбасруда » від 20 січня 1998 року № 12 було створено в складі об`єднання на правах структурної одиниці з фінансуванням з державного бюджету на базі шахти «Гігант» шахтоуправління «Родіна» шахту «Гігант-Дренажна», працюючу в спеціальному режимі гідрозахисту.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 262 створено державне підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту» («Кривбасгідрозахист») на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» - структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда», шляхом їх відокремлення. Призначено правонаступником всіх майнових прав та обов`язків реорганізованого виробничого об`єднання «Кривбасруда» управління «Кривбасгідрозахист» у відповідній частині майнових прав та обов`язків, означених розподільчим балансом.

Згідно розподільчого балансу станом на 01 липня 1998 року до державного підприємства «Кривбасгідрозахист» перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт рудоуправління Першотравневе, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» виробничого об`єднання «Кривбасруда». Більша частина цих активів залишилася на балансі виробничого об`єднання «Кривбасруда» (зокрема, залишкова вартість активів, що залишилась виробничому об`єднанню «Кривбасруда» за рядком 010 розподільчого балансу становить 537 396 крб, тоді як до управління «Кривбасгідрозахист» відійшло активів із залишковою вартістю лише 233 696 крб), що підтверджується актами приймання-передачі основних фондів та майна станом на 01 липня 1998 року.

Наказом Міністерства промислової політики України № 262 від 29 липня 1998 року створено підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту» на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «першотравнева-Дренажна» - структурних підрозділів Державного виробничого об`єднання (ДВО) «Кривбасруда», шляхом їх відокремлення. Призначено правонаступником всіх майнових прав і обов`язків реорганізованого ДВО «Кривбасруда» управління «Кривбасгідрозахист» у відповідній частині майнових прав та обов`язків, означених розподільчим балансом.

Наказом від 11 вересня 1998 року № 139 виключено зі складу структурних одиниць виробничого об`єднання «Кривбасруда» шахти «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» та створено на їх базі нове підприємство - державне підприємство «Кривбасгідрозахист».

Наказом Міністерства промислової політики України № 203 від 25 квітня 2002 року здійснено реорганізацію державного підприємства «Дирекція по реструктуризації гірничорудних підприємств Кривбасу шляхом перетворення у державне підприємство «Кривбасреструктуризація». На новостворене підприємство покладалась функція з із забезпечення виконання визначених проектами з реструктуризації шахти «Гігант» заходів з ліквідації об`єктів гірничорудних підприємств, післяліквідаційного моніторингу та усунення негативних екологічних наслідків їх діяльності, з фінансуванням витрати, пов`язаних з виконанням цих функцій.

У частині першій статті 37 Цивільного кодексу УРСР (який був чинним на момент перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом « Кривбасруда ») було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, що була чинною на час перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом « Кривбасруда ») підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємних зобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року), було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на ПАТ «Кривбасзалізрудком», суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руд підземним способом « Кривбасруда », на якого законодавством було покладено обов`язок із забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці. Виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом « Кривбасруда » було перейменовано на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», перетворене на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром» та у подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».

Структурні одиниці виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом « Кривбасруда », у тому числі новостворені з 20 січня 1998 року шахти «Першотравнева-Дренажна» та «Гігант-Дренажна» не мали статусу юридичних осіб. Створення на базі окремих структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда» - шахт «Першторавнева-Дренажна» та «Гігант-Дренажна» - державного підприємства «Кривбасгідрозахист» відбулось вже після припинення трудових відносин позивача з виробничим об`єднанням «Кривбасруда», а розподільчим балансом від 01 липня 1998 року не було прямо передбачено переходу до ДП «Кривбасгідрозахист» обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров`я під час перебування у трудових відносинах з ВО «Кривбасруда».

Зазначені правові висновки висловила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц.

Суд вважає, що правонаступником усіх прав та обов`язків Державного виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у структурній одиниці якого на шахті «Гігант» працював позивач з 1976 року по 1997 рік є ПАТ «Кривбасзалізрудком», оскільки шахта «Гігант», як структурна одиниця не була виділена зі складу ДВО « Кривбасруда » у нову юридичну особу, а була ліквідована, що і стало причиною звільнення позивача.

Отже, у даному випадку юридична особа ПАТ «Кривбасзалізрудком», як правонаступник ДВО «Кривбасруда» повинен нести перед позивачем, який працював у ліквідованій структурній одиниці ДВО « Кривбасруда », відповідальність за спричинену внаслідок ушкодження його здоров`я моральну шкоду.

Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2020 року у справі №212/6988/17-ц.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, стаж роботи позивача, зокрема період роботи позивача з 31.12.1976 року по 14.11.1997 року у шкідливих умовах, а також те, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності вперше 50%, а в подальшому у розмірі 40% безстроково, встановлено ІІІ гр. інвалідності, що свідчить про неможливість покращення здоров`я позивача у майбутньому та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, тривалість праці позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди у сумі 100 000 гривень, оскільки саме цей розмір є розумним, виваженим і справедливим у ситуації позивача, а також не перевищує гранично допустимого розміру відшкодування такої шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1000 гривень.

Керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовій збір в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", адреса: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А, ЄДРПОУ 00191307.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2021 року.

Суддя: М. Д. Власенко