Вирок № 97506902, 08.06.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1329/16-к

Провадження № 1-кп/307/46/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

з участю: секретаря Ком`яті Н.А.

прокурорів Рожков В.О.

1 Дьолог Я.В.

Баник С.Ю.

захисника Коструб В.В.

потерпілої ОСОБА_1

законного представника потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої Коржук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів кримінальне провадження за № 12016070160000045, про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та мешканку АДРЕСА_1 , громадянку України, із професійно-технічною освітою, не одружену, не працюючу, раніше не судиму, у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту 11.01.2016 р., близько 19-ї год., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "Skoda Superb" д.н.з. Польщі НОМЕР_1 , почала рух по вул. Залізничній у смт. Буштино в напрямку с. Вонігово, грубо порушуючи вимоги пунктів 1.5. та 21.4. Правил дорожнього руху, якими передбачено: - 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- 21.4. Водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу, продовжила рух, на автомобілі не зважаючи на те, що бачила, як пасажир автомобіля потерпіла ОСОБА_1 , відкрила задню праву дверку на автомобілі та хотіла вийти, при цьому ОСОБА_2 , уникаючи зіткнення з невстановленим автомобілем, з`їхала на ліве узбіччя, тим часом ОСОБА_1 вистрибнула з автомобіля та впала на дорожнє покриття, у результаті чого пасажирка автомобіля марки "Skoda Superb" д.н.з. Польщі НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому потиличної кістки з переходом на основу черепа та забою м`яких тканин потиличної області голови, синця та садна правого колінного суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 53 від 27.01.2016 року відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як вони є небезпечними для життя в момент їх спричинення (зміст та пунктуація збережені).

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала. Пояснила, що 11.01.2016 на автомобілі "Skoda Superb" вона поїхала в смт. Буштино де зустрілася із ОСОБА_3 . На передньому сидінні автомобіля сиділа її знайома ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 сіла на заднє сидіння, справа. П`ять хвилин вони розмовляли, а потім вона сказала, що потрібно від`їхати і розпочала рух. У цей час потерпіла відчинила двері, вона відпустила педаль газу і крикнула щоб ОСОБА_5 зачинила двері. ОСОБА_6 хапала потерпілу за руку, але та вирвалася і впала на дорогу. На момент падіння ОСОБА_5 автомобіль уже стояв.

Розглянувши кримінальне провадження суд вважає, що ОСОБА_2 з під пред`явленого обвинувачення слід виправдати у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину вказаного в обвинувальному акті виходячи з наступного.

Так, потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні показала, що 11.01.2016 р., біля 20-ї год., вона з ОСОБА_2 переписувалися у соціальній мережі та домовилися про зустріч біля залізничного вокзалу по вул. Залізничній у смт. Буштино. Першою на місце зустрічі прийшла вона, а потім на автомобілі під`їхала обвинувачена, яка сиділа за кермом, на передньому пасажирському сидінні сиділа ОСОБА_7 . Коли вона сіла справа на заднє пасажирське сидіння, автомобіль від`їхав кілька метрів та зупинився на узбіччі. ОСОБА_2 сказала, що на вечірці вона показувала їй непристойний жест. Вона сказала що це робила інша дівчина, яка проживає у с. Вонігово. Після цього обвинувачена сказала що вони поїдуть до тієї дівчини. Вона відмовилася, відкрила задні двері, поклала ногу на землю, почався рух автомобіля, її схопили за руку, вона виривалася, упиралася ногою в машині тому там вибита колонка. Її руку відпустили і вона випала з машини. Прийшовши додому втратила свідомість і дядько відвіз її у лікарню, де вона лікувалася декілька днів. На навчання повернулася через два місяці. В момент коли вона впала, ніхто не надавав їй першу медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_8 ствердила, що три роки тому, в нічний час доби, точної дати не пам`ятає, вона їхала в автомобілі, яким керувала ОСОБА_9 , котра зателефонувала до ОСОБА_1 та домовилася про зустріч. Коли під`їхали до вокзалу на вулиці Залізничній у смт. Буштино, на заднє сидіння автомобіля, позаду неї, сіла ОСОБА_10 . Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпочалася розмова, яка була дещо емоційною. Через десять хвилин обвинувачена сказала, що їм треба проїхатися. ОСОБА_1 запитала куди саме, і транспортний засіб почав рухатися. Через 8-10 метрів вона почула як ОСОБА_1 відчинила задні двері. Від цього звуку вона повернулася назад і правою рукою схопила потерпілу за плече або за руку, однак не втримала її і та впала на землю. Після цього у дзеркалі заднього виду вона побачила як ОСОБА_5 побігла додому. На задніх дверях була тріснута колонка від удару ногою ОСОБА_5 , коли вона намагалася вискочити з транспортного засобу. Як потерпіла розбила колонку не бачила, вона лише припускає, що це сталося в той момент. Про те, що вказана подія була кваліфікована як дорожньо-транспортна пригода вона дізналася через декілька днів. Також через деякий час їй сказали, що потерпіла вдарилася і в неї травми спини та ноги. Як відчинилися задні двері ОСОБА_11 також мала чути.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 623/1354/19 від 26.03.2020 під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Частиною 2 статті 286 КК України передбачено відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

У обвинувальному акті органом досудового розслідування зазначено, що потерпіла ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження в результаті порушення обвинуваченою ОСОБА_2 п.п. 1.5, 21.4 Правил дорожнього руху.

Вказаними пунктами визначено наступне. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

21.4. Водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу.

Показанням обвинуваченої ОСОБА_2 в частині, що потерпіла відкрила двері автомобіля уже після того як він розпочав рухатися суд відає перевагу перед показаннями потерпілої ОСОБА_1 , так як вони підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_12 . Крім того, сама потерпіла показала, що коли автомобіль рухався вона виривалася від ОСОБА_6 , яка тримала її за руку і випала з автомобіля після того як її руку відпустили.

З викладених показань обвинуваченої, потерпілої та свідка можна зробити однозначний висновок про те, що у діях ОСОБА_2 відсутнє порушення п. 21.4 ПДР, так як вона не починала рух до повного зачинення дверей та не відчиняла їх до зупинки транспортного засобу. Двері на автомобілі, яким керувала обвинувачена відчиняла потерпіла ОСОБА_5 .

Цілком можливо, що ОСОБА_2 допустила порушення іншого (інших) пункту (пунктів) правил дорожнього руху, однак обвинувачення у цьому їй не висунуто.

Згідно статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

За правилами статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Статтями 91, 92 цього ж кодексу передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Разом з тим, ці положення не вказують на те, що у разі непідтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення сторона обвинувачення може очікувати, що суд самостійно віднайде в діях цієї особи ОСОБА_13 якийсь інший злочин і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов`язком сторони обвинувачення.

Згідно статті 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

З метою зміни обвинувачення 24 березня 2021 року прокурор просив надати йому перерву і це клопотання судом було задоволено. Однак до 08.06.2021 обвинувачення змінено не було і суд продовжив розгляд у межах обвинувального акту затвердженого прокурором 25.04.2016 року .

Висновок експерта Каримова В.М. про винуватість ОСОБА_11 суд відхиляє, так як відповідно до вимог ст. 242 КПК України не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. У своєму висновку експерт дав оцінку діям обвинуваченої в контексті відповідності її дій правилам дорожнього руху, тобто вирішив питання права.

За таких обставин цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченої матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Тому керуючись стст. 368, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватою та виправдати у пред`явленому обвинуваченні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_2 не обирався.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 відмовити.

Речовий доказ – автомобіль марки "Skoda Superb", н/з НОМЕР_1 , залишити у ОСОБА_14 .

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий В.І. Гримут