Ухвала суду № 97506819, 08.06.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/14724/18

Провадження №2-з/932/100/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши заяву позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 10.09.2018 року звернувся до Бабушкіського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , в якому третьою особою вказано приватного нотаріуса Бондаренко Р.О., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 10.09.2018 року вказана цивільна справа перебувала в провадженні судді Женеску Е.В.

Ухвалою судді від 12.10.2018 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 30.03.2020 року за № 132 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020 року справу передано для розгляду в провадження судді Яковлеву Д.О.

Ухвалою судді від 03.04.2020 року суддею прийнято справу до провадження.

В зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_4 від здійснення правосуддя, на підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 15.02.2021 року за № 80 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 року справу передано 31.03.2021 року для розгляду в провадження судді Кудрявцевої Т.О.

Ухвалою від 31.03.2021 року цивільна справа прийнята суддею до свого провадження, визначено про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 16.06.2021 року.

03.06.2021 року до Бабушкіського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі, в якій позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , а саме: об`єкт житлової нерухомості – квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити будь-які реєстраційні дії щодо: об`єкту житлової нерухомості – квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Його позовна заява мотивована тим, що відповідач з порушенням вимог закону переоформив квартиру АДРЕСА_2 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1998 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.09.2006 року. Переоформлення спірної квартири відбулось коли на неї було накладено обтяження, а саме судові арешти та арешти в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні. Предметом вказаного спору є право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Заходи забезпечення позову в даній справі не вживалися раніше, оскільки майно було арештовано в межах інших судових процесів та в межах досудового розслідування кримінального провадження. Однак на даний час є підстави вважати, що вказане спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_2 може бути відчужена відповідачем ОСОБА_2 на користь третіх осіб та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Так на сьогоднішній день відповідачем вже вживаються заходи, спрямовані на зняття обтяжень, а сусіди повідомили, що спірна квартира виставлена на продаж, показується покупцям. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_2 на праві приватної власності володіє 1/1 частки квартири АДРЕСА_2 . Заявник вказує на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.06.2021 року суддя Кудрявцева Т.О. була визначена для розгляду даної заяви про забезпечення позову, яку вона отримала 04.06.2021 року.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, ознайомившись з копіями доданих до неї документів, суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України, визначено види забезпечення позову, де у п. 6 ч. 1 вказаної статті зазначено про можливість забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпеченням позову по суті є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на норми ЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У пункті 4 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у разі якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Частиною 4 ст. 152 ЦПК України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно ч. 1, 6 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач у позові просить визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , серія та номер: 1431, виданий 30.07.2016 року приватним нотаріусом Бондаренко Р.О. на бланку НВХ № 945333, недійсним. В обгрунтування позовних вимог позивач у позові посилається на те, що в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа № 205/1753/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На виконання ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.04.2015 року у вказаній справі про забезпечення позову державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Ткачук К.О. 18.05.2015 року було внесено запис щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 213774150, яким було накладено арешт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_1 . Окрім цього, остаточне рішення у цивільній справі, в межах розгляду якої накладався арешт на нерухоме майно, на даний час не прийняте. Однак, згідно інформаційної довідки № 137052631 від 09.09.2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 . Підставою реєстрації права власності на вказану квартиру послугувала заява від 30.07.2018 року бланк серії НОМЕР_2 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про те, що їм стало відомо про намір боржника ОСОБА_1 продати квартиру АДРЕСА_3 і тому вони дають свою згоду на відчуження квартири. На підставі вказаної заяви було укладено договір купівлі-продажу квартири від 30.07.2016 року № 1431, виданий приватним нотаріусом Бондаренко Р.О. на бланку НВХ № 945333 та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 . Позивач вважає, що реєстрація приватним нотаріусом Бондаренко Р.О. права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 є такою, що не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню, оскільки право власності на квартиру належало ОСОБА_1 та не було скасоване жодним рішенням суду чи іншим законним шляхом; будь-яких законних підстав для прийняття рішення про відчуження квартири та укладання договору купівлі-продажу квартири ані ОСОБА_2 ані ОСОБА_6 не мали. При посвідченні договору купівлі-продажу приватний нотаріус Бондаренко Р.О. був зобов`язаний встановити суперечність між заявленими вимогами на квартиру АДРЕСА_2 та вже зареєстрованими правами на квартиру за ОСОБА_1 , а також зобов`язаний був скористатися Єдиним реєстром заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та встановити, що на нерухоме майно накладено арешт. Невиконання приватним нотаріусом вимог Порядку та прийняття безпідставного рішення про реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 спричинило порушення законного права позивача на вказану квартиру.

В заяві про забезпечення позову в обгрунтування необхідності забезпечення позову у зазначений спосіб позивач посилається на те, що його позовна заява мотивована тим, що відповідач з порушенням вимог закону переоформив квартиру АДРЕСА_2 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1998 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.09.2006 року. Переоформлення спірної квартири відбулось коли на неї було накладено обтяження, а саме судові арешти та арешти в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні. Предметом вказаного спору є право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Заходи забезпечення позову в даній справі не вживалися раніше, оскільки майно було арештовано в межах інших судових процесів та в межах досудового розслідування кримінального провадження. Однак на даний час є підстави вважати, що вказане спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_2 може бути відчужена відповідачем ОСОБА_2 на користь третіх осіб та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Так на сьогоднішній день відповідачем вже вживаються заходи, спрямовані на зняття обтяжень, а сусіди повідомили, що спірна квартира виставлена на продаж, показується покупцям. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_2 на праві приватної власності володіє 1/1 частки квартири АДРЕСА_2 . Заявник вказує на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

До заяви про забезпечення позову заявником долучено «Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна» від 25.05.2021 року, відповідно до якої власником квартири АДРЕСА_2 зазначено ОСОБА_2 , та копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 .

Разом з цим, до заяви про забезпечення позову заявником не додано жодного доказу на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову у спосіб, зазначений позивачем, не надано доказів того, що відповідачем наразі здійснюються будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_2 ; в заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування наявності фактичних обставин, зважаючи на предмет позову та зазначені у позові підстави, за якими на думку позивача, оспорюваний ним договір купівлі-продажу квартири підлягає визнанню недійсним, з якими позивач пов`язує застосування вказаних ним у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову.

Вказане позбавляє суд можливості пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, позовним вимогам. Крім того, в зв`язку з зазначеним, суд позбавлений можливості при розгляді даної заяви про забезпечення позову та при вирішенні питання про забезпечення позову здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, заява позивача - ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним задоволенню не підлягає в зв`язку з ненаданням заявником доказів обґрунтованості застосування зазначених ним заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 153, 260, 353 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.О.Кудрявцева