Рішення № 97506811, 31.05.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/888/21

(2/199/1747/21)

РІШЕННЯ

іменем України

31.05.2021

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Перетятько А.В.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Дніпро (у порядку заочного розгляду) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», де третя особа ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з поданим позовом в останньому заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 14 607,59 грн., судових витрат, які складаються з витрат на оплату професійної правничої допомоги відповідно до наданих суду доказів надання такої допомоги, в розмірі 5 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 23.08.2020 р. об 15 год. 30 хв. на перехресті доріг вул. Солончакова та вул. Вітчизняної у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Шкода» (р/н НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 та «Тойота» (р/н НОМЕР_2 ) під керуванням позивача ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортним засобам були завдані механічні ушкодження.

Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2020 р. по справі № 199/5786/20, яка набрала законної сили 29.09.2020 р., ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО/4233886.

26 серпня 2020 року на виконання вимог ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач звернулася до ПрАТ «СК «Євроніс Україна» з письмовим повідомленням № 31899 про ДТП та заявою про страхове відшкодування, надавши необхідні документи для отримання компенсації.

02 вересня 2020 року представник ПрАТ «СК «Євроніс Україна» провів огляд автомобіля позивача, про що склав відповідний акт.

Позивач наголошує на тому, що огляд проводила інша особа, ніж та, яка на замовлення страхової компанії 15 жовтня 2020 року, склала висновок про вартість збитків №6175.

Як зазначається у позові, несправність автомобіля вимагала від позивача додаткових зусиль для організації свого професійного життя й сімейного побуту, тому вона не могла очікувати 90 днів поки страхова компанія визначиться із сумою відшкодування.

16 вересня 2020 року позивач віддала автомобіль «Тойота» НОМЕР_2 в ремонт на СТО, де його вартість оцінили в 49 893,00 грн. і вона сплатила аванс 30 000,00 грн., що підтверджується замовленням № 51120Я. Оскільки під час звернення до страхової компанії її працівниця повідомила позивача, що сума відшкодування буде близько 22-23 тис. грн., позивач звернулася за допомогою до незалежного судового експерта з метою визначення об`єктивного дійсного матеріального збитку.

10 вересня 2020 року судовий експерт Пилипенко О.С. особисто провів огляд автомобіля позивача, про що склав відповідний протокол, та 23 вересня 2020 року склав висновок експертного дослідження автотоварознавця №310/20А, відповідно до якого матеріальний збиток, заподіяний автомобілю «Тойота» НОМЕР_2 у результаті пошкодження при ДТП 23.08.2020 р., складає 47160,75 грн.

На оплату послуг експерта позивач понесла витрати у розмірі 2 500,00 грн.

03 жовтня 2020 року позивач звернулася до страхової компанії, подав такі документи: висновок судового експерта від 23.09.2020 р., замовлення від 16.09.2020 р., при цьому, працівники страхової компанії відмовилися прийняти чек про оплату експертизи.

30 жовтня 2020 року позивач забрала автомобіль з ремонту, доплативши решту коштів за надані послуги. Сума фактичних витрат, які позивач понесла на ремонт автомобіля, складає 49 893,00 грн., що підтверджується замовленням № 51120Я від 16.09.2020 р., товарним чеком від 30.10.2020 р., актом наданих послуг від 30.10.2020 р.

За підсумком позивача в результаті настання страхового випадку позивачу завдано збитків на загальну суму 52 393,00 грн., з яких: вартість ремонту автомобіля у розмірі 49 893,00 грн., оплати за послуги експерта в розмірі 2 500,00 грн.

Як зазначається у позові, позивач очікувала на виплату страхового відшкодування саме у вказаному вище розмірі.

Однак, 18 листопада 2020 року страхова компанія, без будь-якого повідомлення й узгодження з позивачем суми, перерахувала на її банківську картку 35 185,41 грн. із вказівкою на призначення платежу, що це сума страхового відшкодування згідно акту № 31899/20 від 18.11.2020 р.

Позивач звертає увагу те, що визначення суми страхового відшкодування відбулося з порушенням порядку, встановленого ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», адже з 26 серпня 2020 року вона не отримувала будь-яких листів чи рішень страхової компанії з приводу визначення розміру цієї компенсації.

На переконання позивача, виплаченої суми недостатньо для відшкодувати завданих збитків у повному обсязі. Про це свідчить як розмір фактичних витрат позивача на ремонт автомобіля, так і висновок експертного дослідження автотоварознавця №310/20А від 23.09.2020 р.

19 листопада 2020 року позивач зверталася до представника страхової компанії у м. Дніпрі з вимогою надати їй копії документів щодо порядку обчислення страхового відшкодування та документів, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди, але така вимога не була виконана, у наданні копій відповідних документів позивачу було відмовлено, що є порушенням пункту 35.3 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

24 листопада 2020 року позивач направила письмову вимогу на адресу ПАТ «СК «Євроінс Україна», що у м. Києві, у якій просила надати мені копії: 1) повідомлення про страховий випадок; 2) заяву про страхове відшкодування; 3) копії всіх документів, на підставі яких оцінено розмір заподіяної мені шкоди та здійснено виплату страхового відшкодування (акти, звіти, висновки, рішення, платіжні доручення тощо); 4) надати письмове роз`яснення щодо порядку обчислення виплаченого мені страхового відшкодування.

24 листопада 2020 року позивач направила на адресу ПАТ «СК «Євроінс Україна», що у м. Києві, письмове заперечення з визначення розрахунку страхового відшкодування, у якому просила виплатити їй не сплачену частку страхового відшкодування в розмірі 17383,52 грн. 27 листопада 2020 року вимога і заперечення були вручені страховій компанії, про що свідчить трекінг поштових відправлень № 4909804617615, № 4909804617607.

16 грудня 2020 року позивач отримала лист ПрАТ «СК «Євроінс Україна» № 911-ЮР від 03 грудня 2020, який був зданий на пошту для відправки 04 грудня 2020 (дату відправки цього листа підтверджує трекінг його відправлення та копія поштового конверту).

У даному листі ПрАТ «СК «Євроінс України» відмовила позивачу у визначенні розміру страхового відшкодування на підставі експертного дослідження, проведеного за її ініціативою, та відшкодуванні витрат на його проведення. Разом з цим листом страхова компанія надіслала позивачу копії документів із страхової справи, а саме: повідомлення № 31899 про ДТП від 26.08.2020; заяву про страхове відшкодування від 26.08.2020; акт огляду транспортного засобу від 02.09.2020; висновок експертного дослідження від 15.10.2020; розрахунок суми відшкодування від 28.10.2020; страховий акт від 18.11.2020; платіжне доручення від 18.11.2020.

Також 16 грудня 2020 року позивач отримала лист ПрАТ «СК «Євроінс Україна» №2609/ДВЗ, що датований нібито 04 листопада 2020 року, ніким не підписаний і був зданий на пошту для відправки 04 грудня 2020 (дату відправки цього листа підтверджує трекінг його відправлення та копія поштового конверту). На даному папері надрукований текст, що стосувався нібито повідомлення позивача про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 35185,41 грн.

Як вказує позивач, той факт, що страхова компанія надіслала їй цей лист, який нібито датований 04 листопада 2020 року, не може виправдати порушень закону, яких вона допустилася на стадії визначення, узгодження та виплати розміру страхового відшкодування. Крім цього, цей лист зданий на пошту 04 грудня 2020 року, тобто після переказу самовільно визначеної суми страхового відшкодування (18.11.2020) та після отримання її листів-заперечень (27.11.2020).

Аби покрити свої збитки позивач зверталася до страхової компанії та заподіваюча шкоди.

22 грудня 2020 року позивач направила ОСОБА_2 письмову вимогу про повну компенсацію завданих ним збитків. У відповідь на це останній 28 грудня 2020 року перерахував на її банківський рахунок 2600,00 грн. у якості відшкодування франшизи, частково задовольнивши її вимогу.

22 грудня 2020 року позивач також направила страховій компанії письмову вимогу про відшкодування майнової шкоди у повному обсязі у межах ліміту страхового відшкодування. У даній вимозі вона просила додатково компенсувати їй збитки у розмірі 14607,59 грн., здійснив доплату протягом 7-ми днів з часу вручення вимоги. 29 грудня 2020 року дану вимогу було вручено страховій компанії, про що свідчить трекінг поштового відправлення № 4909804622317.

Втім, в результаті досудового врегулювання спору страхова компанія не визнала її майнових вимог про здійснення доплати страхового відшкодування у розмірі 14607,59 грн.

Позивач не скористалася правом брати участь у судових засіданнях; в окремо поданій заяві просила розглядати справу у її відсутність, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач не скористався правом брати участь у судових засіданнях; в силу ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76- 80 ЦПК України, 23.08.2020 року приблизно о 15:30 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Шкода» № НОМЕР_1 , на перехресті рівнозначних доріг вул. Солончакова та вул. Вітчизняної у м. Дніпро (Амур-Нижньодніпровський район) не надав перевагу у русі автомобілю «Тойота» НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , яка рухалась праворуч від нього, в результаті чого між ним відбулось зіткнення. ОСОБА_2 порушив вимоги п.16.12 ПДР України. Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, завдано матеріальні збитки. Постраждалих осіб не має. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн., що підтверджується постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2020 р., яка набрала законної сили 29.09.2020 р. (а.с. 28-29).

Право власності позивача ОСОБА_1 на автомобіль «Тойота» р/н НОМЕР_2 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 26).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (винуватця ДТП) застрахована ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО/4233886 (а.с. 30, 31).

З метою отримання страхового відшкодування позивач 26.08.2020р. позивач звернулася до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», надавши страховику письмове повідомлення про настання страхового випадку, пояснення до повідомлення про обставини ДТП, заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 32-36).

02.09.2020 р. представник ПрАТ «СК «Євроніс Україна» провів огляд автомобіля позивача, про що склав відповідний акт (а.с. 37-38).

10.09.2020 р. судовий експерт Пилипенко О.С. провів огляд належного позивачу автомобіля, про що склав відповідний протокол та 23 вересня 2020 року.

Згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця №310/20А, складеного 23.09.2020 р. судовим експертом Пилипенко О.С. (на замовлення позивача), матеріальний збиток, заподіяний автомобілю «Тойота» НОМЕР_2 у результаті пошкодження при ДТП 23.08.2020 р. складає 47 160,75 грн. (а.с. 39-67).

Позивач понесла витрати, пов`язані з ремонтом автомобіля, в розмірі 49 893,00 грн., що підтверджується замовленням № 51120Я від 16.09.2020 р., товарним чеком від 30.10.2020 р., актом наданих послуг від 30.10.2020 р. (а.с. 69-71).

03.10.2020 р. позивач зверталася до відповідача та надала висновок судового експерта від 23.09.2020 р., замовлення № 51120Я від 16.09.2020 р.

18.11.2020 р. відповідач перерахував на банківську картку позивача 35185,41 грн. із вказівкою на призначення платежу: «страхове відшкодування згідно акту № 31899/20 від 18.11.2020 р.» (а.с. 74).

Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту прав позивача на відшкодування шкоди, заподіяної йому, у разі настання страхового випадку, та регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Положеннями ст.ст. 3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхової організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника (у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування) або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди.

При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування) має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст. 29, 36 Закону №1961-IV), а також розрахований з урахуванням фізичного зносу замінюваних при відновлювальному ремонті запчастин пошкодженого в ДТП авто. Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону №1961-IV).

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах від 20.03.2019 року у справі № 522/438/18, від 20.03.2019 року у справі № 695/882/15-ц.

За судового розгляду встановлено, що саме на ПрАТ «СК «Євроінс Україна» покладено обов`язок відшкодувати завдані позивачеві матеріальні збитки в розмірі оціненої шкоди та в межах ліміту страхування.

Так, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО/4233886 (а.с. 30) ліміт страхування становить 130 000 грн., розмір франшизи 2600 грн. (розмір франшизи винуватцем ДТП на користь позивача був виплачений).

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) приймає рішення про здійснення страхового відшкодування після узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування.

Водночас, судом встановлено, що позивач не був ознайомлений із звітом про оцінку КТЗ, зробленого страховиком та звернувся до судового експерта для визначення розміру завданих збитків та в подальшому направив відповідний висновок страховику із заявами та досудовими вимогами про виплату страхового відшкодування в розмірі, визначеному висновком експерта.

Зазначене свідчить про те, що розмір страхового відшкодування з позивачем не узгоджувався.

Лист ПрАТ «СК «Євроінс Україна» № 2609 від 04 листопада 2020 (а.с. 74), не береться судом до уваги, як узгодження розміру страхового відшкодування, оскільки такий лист було направлено відповідачем вже після перерахування на рахунок позивача суми страхового відшкодування (а.с. 97-100). Крім того, вказаний лист не містить підпису відповідної посадової особи.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Враховуючи те, що висновок експерта одержаний у порядку, встановленому законом, суд вважає наданий позивачем висновок експерта належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.

Також суд бере до уваги докази надані позивачем на підтвердження витрат, пов`язані з ремонтом автомобіля у розмірі 49 893,00 грн. (замовлення № 51120Я від 16.09.2020 р., товарний чек від 30.10.2020 р., акт наданих послуг від 30.10.2020 р., а також витрати по оплаті послуг експерта у розмірі 2500, 00 грн. (а.с.69-71, 68) та враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, надав суду доказів в порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для справи.

За судового розгляду встановлено, що позивач не отримав відшкодування збитків в сумі 14 607,59 грн. (52 393,00 грн. /ремонт автомобіля та оплата послуг експерта/ - 35185,41 грн./виплачена сума страхового відшкодування/ - 2 600,00 грн. /розмір франшизи, виплачений винуватцем ДТП/).

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову повністю у спосіб, обраний позивачем: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 14 607,59 грн.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

В силу п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу суд враховує, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то для суду наявні підстави для стягнення таких витрат.

Зазначений обов`язок з боку позивача виконаний в повному обсязі: суду надані (в копіях), договір №11/20-1 про надання правової допомоги від 20.11.2020 (а.с.135-136), акт виконаних робіт згідно з договором №11/20-1 від 20.11.2020 (а.с.138) та оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката - довідка про готівковий розрахунок від 19.01.2021 № 19/1, відповідно до якої позивач сплатила 5000,00 грн. (а.с. 139).

Відтак, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн., витрачені позивачем документально підтверджені, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому наявні підстави для стягнення вказаних витрат з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. 81, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», де третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) 14 607 (чотирнадцять тисяч шістсот сім) грн. 59 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати (судовий збір) компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дата складення повного судового рішення 07.06.2021 р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї