Ухвала суду № 97506745, 03.06.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/32/21

ун. № 759/605/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Кучерук Н.П.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду міста Києва в залі судового засідання цивільну справу за скаргою ТОВ "ОТП Факторинг Україна", поданої його представником - адвокатом Могилян Л.В., на рішення (дії) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №60171766, -

ВСТАНОВИВ:

Представник скаржника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - адвокат Могилян Л.В. звернулась до суду з скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №60171766.

Звертаючись до суду зі скаргою скаржник просив суд зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмету іпотеки, а саме: 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 без отримання згоди органу опіки та піклування.

Обгрунтовуючи скаргу скаржником зазначено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. знаходиться виконавче провадження №60171766 з примусового виконання виконавчого листа № 759/605/14ц виданого 02.03.2016 Святошинським районним судом м. Києва про задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», яким звернуто стягнення на іпотечне майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка в рівних частинах на праві спільної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МL - 001/082/2007 від 22 серпня 2007 року в розмірі 95 610,42 дол. США, що еквівалентно 2 242 131, 08 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та пені за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 1 777 194.83 грн.. що разом складає 4 019 325.91 грн., шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження у порядку Закону України «Про виконавче провадження». На підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем Телявським А.М., з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документу, накладено арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, про що винесено постанову від 27.09.2019 р.

21.10.2019року приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

06.07.2020року на адресу приватного виконавця надійшла заява від стягувача про передачу іпотечного майна на реалізацію з прилюдних торгів. 27.09.2019 року приватним виконавцем було направлено вимогу до Святошинської районної у м. Києві державної адміністарації для надання інформації про осіб, зареєстрованих за адресою: квартира АДРЕСА_1 . У відповідь на вимогу приватного виконавця Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація повідомила, що за даною адресою проживає малолітня дитина, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначив скаржник, неповнолітня дитина була зареєстрована в іпотечній квартирі після укладення договору іпотеки та без згоди на це іпотекодержателя, тому, на переконання скаржника, дитина не наділена правом користування предметом іпотеки, а тому наявність самого факту реєстрації неповнолітньої особи в квартирі після укладення договору іпотеки не може розцінюватись як обгрунтування відсутності можливості звернення на нього стягнення .

На переконання скаржника сам факт реєстрації неповнолітнього не може використовуватися для позбавлення кредитора права нерухомого майна, що відповідно, в свою чергу, перешкоджає виконанню рішення суду.

Ухвалою судді від 02.09.2020 р. справу прийнято до розгляду скаргу (а.с.27).

20.07.2020 р. до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, надійшли письмові поясненнн на скаргу (а.с. 29-32).

12.10.2020 року до суду від боржника ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення щодо скарги, в яких останній просив в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на законних правах зареєстрований в спірному приміщенні (а.с. 164-166). 20.05.2021 ОСОБА_2 через канцелярію суду були подані додаткові заперечення (а.с.222-223).

В судове засідання учасники процесу не з`явились повторно (18.03.2021, 20.05.2021, 03.06.2021), причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, про час та місце слухання скарги повідомлені належним чином.

Оскільки, відповідно до ч. ч. 1 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши скаргу та матеріали справи, дійшов висновку про розгляд скарги у відсутність осіб, які не з`явились до суду, зважаючи на строки розгляду даної скарги, та приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. знаходиться виконавче провадження №60171766 з примусового виконання виконавчого листа №759/605/14-ц виданого 02.03.2016 Святошинським районним судом м. Києва про задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», яким звернуто стягнення на іпотечне майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка в рівних частинах на праві спільної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МL - 001/082/2007 від 22 серпня 2007 року в сумі 95 610,42 дол. США, що еквівалентно 2 242 131, 08 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та пені за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 1 777 194.83 грн., що разом складає 4 019 325.91 грн., шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження у порядку Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.58-59).

27.09.2019 року до приватного виконавця Телявського А.М. надійшов на виконання виконавчий лист Святошинського районного суду м.Києва №759/605/14-ц виданого 02.03.2016 і в цей же день ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.41-59).

27.09.2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на майно боржника, а саме квартиру 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 70).

21.10.2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на майно боржника (а.с. 75-78).

04.06.2020 року приватним виконавцем було направлено запит до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації для надання інформації про осіб, зареєстрованих за адресою: квартира АДРЕСА_1 ( а.с. 88-90).

З наданої відповіді на запит приватного виконавця Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація повідомила, що за даною адресою проживає малолітня дитина, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.91-92).

06.07.2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява від стягувача про передачу іпотечного майна, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на реалізацію (а.с. 93).

З повідомлення приватного виконавця від 07.07.2020, направленого на адресу стягувача, вбачається, що відсутні законні підстави для передачі майна боржника ОСОБА_2 на реалізацію, оскільки право користування житлом має малолітня дитина, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 95).

У скарзі скаржник, обґрунтовуючи скаргу на дії приватного виконавця, зазначив, що відповідно до стcт. 50, 51, 61 Закону України «Про виконавче провадження» примусова реалізація предмета іпотеки за рішенням суду (виконавчим написом) з прилюдних торгів є не правочином, а виконанням рішення суду (виконавчого напису), а тому згода органу опіки та піклування на реалізацію такого майна з аукціону на виконання рішення суду (виконавчого напису) не потрібна.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - у редакції, що діє на момент звернення скаржника до суду) (далі - Закон N 1404-VIII") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.431 ЦПК України, виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків.

У ч.1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону.

Водночас відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє й захищає права та інтереси дітей під час учинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час учинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно з п.1 розд.II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мін`юсту від 29.06.2016 №2831/5, зареєстрованого в Мін`юсті 30.09.2016 за №1301/29431, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до ст.57 закону «Про виконавче провадження».

У п.3 розд.II Порядку визначено, що виконавець у строк не пізніше 5 робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абз.3-16 п.2 цього розділу.

У пп.3 п.3 розд.II порядку, яким визначено перелік документів (в електронній або паперовій формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що в разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У п.28 розд.VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту від 2.04.2012 №512/5 визначено, що в разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такого дозволу не дано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої в п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення №512/5 порядку, державний або приватний виконавець зобов`язаний в разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов ВС у постановах від 25.11.2019 у справі №718/482/15-ц та від 10.10.2019 у справі №751/15667/15-ц., у постанові від 30.09.2020 р. у справі №303/3043/19.

Судом встановлено, що висновоку орган опіки та піклування, щодо реалізації спірного домоволодіння, право користування яким має малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надавав.

Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація повідомила, що за даною адресою проживає малолітня дитина, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зазначила, що не може надати дозвіл на реалізацію спірного майна та просила не допустити порушеня житлових прав дитини (а.с.91-92).

Матеріали справи не містять відомостей про наявність відповідного судового рішення про передачу спірного майна на реалізацію, право користування яким має неповнолітня дитина.

Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в спірній квартирі після укладення іпотечного договору.

У постанові від 18.12.2019 у справі №755/10564/18 ВС погодився з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність дій приватного виконавця щодо подання заявки на реалізацію арештованого майна, право користування в якому має неповнолітня дитина, без отримання дозволу від органу опіки та піклування або відповідного рішення суду на передачу такого спірного майна на реалізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що орган опіки та піклування не надав висновок про надання дозволу на реалізацію спірного майна, право користування яким має малолітня дитина, та відсутність судового рішення про передачу майна на реалізацію, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав у даній конкретній справі про можливість примусової реалізації в рамках виконавчого провадження спірного майна без згоди органу опіки та піклування, в зв`язку з чим скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 431, 451, 457-453 ЦПК України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 18, 37, 48, 50, 51, 56, 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.41 Закону України «Про іпотеку», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ТОВ "ОТП Факторинг Україна", поданої його представником - адвокатом Могилян Л.В., на рішення (дії) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №60171766, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.Д. Бабич