Рішення № 97506035, 08.06.2021, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/47/21

Провадження № 2/702/106/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

08 червня 2021 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

під головуванням судді: Мазай Н. В.

за участю секретаря судового засідання: Кольц І.С.

сторони: не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 05.06.2019 між нею та ТОВ «ІНФІНАНС» (надалі - відповідач) укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0675266651 (надалі Кредитний договір).

Вважає, що при укладанні Кредитного договору порушені її права як споживача, визначені нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про споживче кредитування». ЗУ «Про захист персональних даних», ЗУ «Про інформацію» у зв`язку з чим, нею у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення, а тому вона змушена була звернутись до суду.

Посилається на порушення відповідачем норм встановлених ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме відповідач при видачі кредитних коштів, не ознайомлював її з умовами кредитування та ризиками, не надав інформацію, яка стосується суті наданих Кредитодавцем фінансових послуг, про що вона не ставила свій підпис. Крім цього відповідач не надав їй Правила та всі Додатки, вони відсутні на сайті товариства і з їх текстом вона ознайомлена не була.

Так відповідач не надав їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту, що в свою чергу являється істотною передумовою укладання кредитного договору, адже неналежне інформування позичальника може вплинути на його рішення про придбання або не придбання послуги з надання кредиту

Вважає, що відповідач порушив вимоги ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідач порушив норми встановлені п.5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки сума компенсації становить більше 50%, що відповідно до зазначених норм закону є несправедливою умовою.

Відповідач порушив норми встановлені абз.5, 11 п.2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних», оскільки кредитний договір не містить умови про право відізвати свою згоду на обробку персональних даних.

Позивачка просить визнати недійсним Кредитний договір № 0675266651 від 05.06.2019 року.

Ухвалою суду 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач відзив до суду не надіслав.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Відповідно до поданого клопотання просить справу розглядати у її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

У судове засідання представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а ст. 223 ЦПК України дає право суду у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення), суд вважає можливим розгляд справи за наявними матеріалами.

08 червня 2021 року, відповідно до ст.223 ч.4 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Судом встановлено, що 05.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № НОМЕР_1 (далі - Договір) в електронній формі, а саме на сайті Товариства. Підписання Позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором ( п.7.6 Договору)

Відповідно до пп. 1.2 - 1.6 Договору, зазначено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеному Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Мета отримання кредиту - для власних потреб. Кредит надається без умови його забезпечення. Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 гривень. До умов даного Договору застосовується фіксована процентна ставка. Максимальний строк (кількість календарних днів користування Кредитом (траншем) - 30 календарних днів. Максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1, 75%.

Договір, в частині пп. 1.10.1 - 1.10.2, вказує, що максимальна вартість кредиту за діючим лімітом у грошовому вираженні становить 1 627,5 грн. Максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75 %.

Відповідно до вимог ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується у ст.3 ЦК України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку ( ч.1 ст. 207 ЦК України).

За приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, а допустимість електронного документа, як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму ( ст. 8 Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію» електронний договір укладається та виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію»).

Так судом встановлено, що Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає поняттю письмової форми.

Згідно положень ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 ЗУ «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 вказаного Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1,2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення» (правова позиція Верховного суду по справі № 524/5556/19 від 12.01.2021).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлений в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позичальник підтверджує, що він самостійно перед укладанням даного Договору повністю ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті Товариства, Проектом договору і які відповідають умовам даного Договору, та погоджується з ними ( п. 7.1 Договору).

Згідно п. 7.4 Договору, підписанням цього Договору Позичальник стверджує, що він уклав цей Договір на сприятливих для себе умовах, у тому числі з отриманням повної інформації від Товариства, достатньої та необхідної для прийняття рішення Позичальником щодо укладання цього Договору, що відповідає його внутрішній волі.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладенням договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки підписавши договір, ОСОБА_1 засвідчила той факт, що вона обізнана з умовами Договору. Укладений Договір свідчить про повну обізнаність Позичальника щодо усіх умов Договору та отримання інформації, передбаченої законодавством України.

Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами договору. Таким чином, твердження позивача про те, що відповідач не надав повної інформації щодо умов договору є необґрунтованими.

Також, позивач вважає, що умови Договору, а саме п.5.3 є несправедливим в розумінні п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими, зокрема, є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Так, згідно розрахунку ОСОБА_1 , який міститься у позовній заяві, сума компенсації у зв`язку з невиконанням нею зобов`язань згідно умов Договору становить 10500 гривень (20000 х(1,75х365)%/365х30=10500,00 гривень), що, на думку позивача, становить більше 50 відсотків суми отриманого кредиту, та є несправедливою умовою.

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом частково/або у повному обсязі позичальник самостійно нараховує та сплачує товариству, на його вимогу, пеню в розмірі 1,75% від несвоєчасно сплаченої суми (кредиту та відсотків) за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється із врахуванням п. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, вказаний пункт Договору регулює саме відносини сплати позичальником пені у разі прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом і застосовується з урахуванням вимог, які передбачені ст. 18 ЗУ « Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням наведених вище норм за умовами укладеного сторонами договору можливі умови щодо сплати відсотків за користування грошовими коштами, а також неустойки у вигляді пені як засобу забезпечення належного виконання зобов`язання.

Крім цього, пунктом 5.3 оскаржуваного договору встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов кредитного договору. При належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 5.4 Договору отримання (вимагання) Товариством від Позичальника платежів в рахунок оплати пені (неустойки) за прострочення Позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом є правом Товариства, а не його обов`язком.

Так, позивачем не надано суду доказів нарахування відповідачем позивачу непропорційно великої суми компенсації, зокрема нарахування пені, у разі невиконання нею зобов`язань, з порушенням вимог ст. 18 ЗУ « Про захист прав споживачів».

Згідно п.4.2. Договору, підписанням даного Договору позичальник надає товариству свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення, через вказані в Договорі бюро кредитних історій відомостей, що складають його кредитну історію та на формування кредитної історії, яка і характеризуватиме виконання прийнятих позичальником на себе зобов`язань за Договором. Зазначена в цьому пункті Договору згода (дозвіл) позичальника є безумовною, безвідкличною і не обмежена строком дії.

Позивач підписуючи Договір, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з усіма його умовами та підтвердила факт ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «Інфінанс», а також надала свою добровільну згоду на обробку її персональних даних протягом строку існування відповідної мети та цілі.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки».

Відповідно до абз. 5 та 11 ч.2 ст.8 Закону України «Про захист персональних даних», суб`єкт персональних даних має право: 5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних.

Згідно п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних», підставою для обробки персональних даних, зокрема є укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Отже, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими, що спростовує посилання позивача на недійсність Договору в цій частині.

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0675266651 від 05.06.2019 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 , вимогам законодавства та про несправедливість його умов, введення її в оману, так як доводи ОСОБА_1 про ненадання повної інформації щодо умов Договору, несправедливість його умов викладених в конкретних пунктах Договору не підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на її поясненнях і спростовуються самим змістом Договору.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковими для неї.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористалася.

Не надала позивач суду доказів і того, що вона зверталась до Товариства із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень договору, припинення дії Договору.

Інших переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0675266651 від 05.06.2019 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 , існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.

Таким чином, оскільки спірний правочин вчинений у формі, встановленій законом, укладений у письмовій формі, як передбачено правовими нормами ч. 1 ст. 1055 ЦК України, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, не скористався своїм правом розірвати кредитний договір протягом 14 днів з моменту його укладення, а тому зогляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним та вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Інфінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язана довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, приймаючи до уваги вимоги позивача про визнання договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредити № 0675266651 від 05.06.2019 недійсним, виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд приходить до висновку, що позовні вимог ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Позивач, звернувшись до суду за захистом своїх прав як споживача звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Доказів понесення позивачкою інших судових витрат суду не надано.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі відмови в задоволенні позову позивача, який звільнений від сплати судового збору, судові витрати відносяться на рахунок держави.

Згідно ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 2-7, 9-13, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.дження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Монастирищенським РВ УМВС України 30.04.2003, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" (вул Жилянська, 41 м Київ, 01033, код ЄДРПОУ 39083990).

Суддя Н. В. Мазай