Рішення № 97504902, 01.06.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/7282/21

Провадження № 2/947/2121/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.

представника позивача адвоката Волошиної Н.М.

розглянувши за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання договору позики недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 04.03.2021 року звернувся ОСОБА_1 із позовом про визнання недійсним договору позики №117155 від 06.01.2017 року укладеному між ним та ТОВ «Велффін».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладені договору позики в електронній формі були порушені права позивача як споживача у вигляді неповідомлення належним чином з умовами укладеного договору з отримання фінансових послуг, що є порушенням вимог Закону України « Про захист прав споживачів» та привело к укладенню договору на вкрій невигідних для споживача умовах компенсації ( понад п`ятдесят відсотків вартості продукції(послуг)) у разі невиконання зобов`язань і крім того у порушення вимог Закону України « Про захист персональних даних» при укладенні даного договору здійснювалась обробка персональних даних позивача.

У судовому засіданні представник позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Від сторони відповідача заяв по суті справи та клопотань не надходило.

Як встановлено у судовому засіданні 05.01.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Веллфін» у електронному вигляді на відповідному сайті було укладено договір позики в електронній формі №117155, після чого позивачем було отримано у позику 1201,00 гривень на умовах повернення до 05.02.2017 року , та протягом даних тридцяті днів зі сплатою процентів у сумі 1.9 % за кожний день користування позикою, а потім протягом строку заборгованості позичальник повинен сплачувати 1.9% за кожний день прострочення ( копія договору а/с 3).

Згідно умов договору позика надається виключно за допомогою веб-сайту позикодавця, за умови ідентифікації позичальника та використання цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, договір вважається укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, а сукупна вартість позики, яка складає 1892,75 грн., визначена у графіку розрахунків до договору, копія якого також надана позивачем ( а/с 12).

Факт отримання позичальником грошей по укладеному договору позики стороною позивача не заперечується. Також суд повідомлено про існування іншої цивільної справі за позовом ТОВ « Віллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за даним договором позики яка зупинена на час розгляду даної справи.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України ( далі ЦК України ), Законом України « Про захист прав споживачів» а також Законом України «Про електронну комерцію».

Так статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів ( ч.1,3 ст. 207 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( ч.1 ст. 215 ЦК України).

Стаття 11 « Закону України « Про захист прав споживачів» ( в редакції що діяв на момент укладення договору ) визначає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положеннями ч.1,2, п.5 ч.3 ст. 18 Закону України « Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими; умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача; несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини ( ч.1 ст. 217 ЦК України).

Відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» (тут і далі у редакції, що була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проаналізувавши обставини справи які встановлені шляхом огляду письмових доказів наданих стороною позивача суд приходить до висновку що позовні вимоги є необґрунтованими а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так у судовому засіданні , на думку суду, стороною позивача не доведено факт порушення ст.. 203 ЦК України про укладенні договору, а також у чому саме є порушення позичальника, який самостійно зайшов до веб-сайта, ознайомився з умовами договору та графіком розрахунків з яким погодився про що свідчить накладення електронного підпису, що є обов`язковими умовами для отримання грошей , зазначив свої персональні данні , тобто погодився на всі пропозиції за для отримання грошей і відповідно отримав їх.

Згідно п.7.6 Договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил програми лояльності, текст яких розміщено на сайті позикодавця.

Таким чином, суд вважає, що між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, що зазначено також у п. 7.5 Договору .

Договір позики було укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Підписавши договір та отримавши гроші позичальник взяв на себе зобов`язання яки повинен виконувати у відповідності до умов правочину.

Одночасно із цим, факт оспорювання окремих пунктів ( умов ) договору які позивач вважає нікчемними (у зв`язку із тим, що їх недійсність прямо визначена у законі ) не є підставою для визнання недійсним всього договору, а за заявою позичальника дані обставини можуть бути прийняті судом при розгляді справи про стягнення заборгованості.

При розгляді даного позову суд, у відповідності до вимог ст. 13 ЦПК , розглядає справу за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48 ) про визнання недійсним договору позики №117155 від 06.01.2017 року укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Велффін».

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси або безпосередньо до апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 08.06.2021 року.

Суддя Луняченко В. О.