Постанова № 97503097, 08.06.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2920/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митниці Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Галицької митниці Держмитслужби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.483 Митного Кодексу України,

встановив:

згідно протоколу про порушення митних правил, 14.01.2021 року в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби до України смугою руху «червоний коридор» в режимі «імпорт» ввезено транспортний засіб марки «RENAULT» модель «MEGANE», р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 за митною декларацією типу ІМ40ЕЕ UA401020/2021.788. До митного оформлення та митного контролю зазначеного транспортного засобу, гр. України ОСОБА_1 подав наступні документи: паспорт громадянина для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий 03.05.2017 року; контрольний талон для проходження по «червоному коридору» серія TGС номер 010087; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 08.01.2021 року; рахунок-фактуру від 08.02.2021 року без номеру, згідно якого покупцем є гр. України ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) продавцем ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 .2B 96-200 rawa Mazowiecka), вартість транспортного засобу становить 3100 РL злотих, що згідно курсу НБУ становить 23 299,29 грн. У ході здійснення митного контролю транспортного засобу марки «RENAULT» модель «MEGANE», р.н. НОМЕР_1 у папці гр. України ОСОБА_1 , було виявлено експортну декларацію Республіки Польща MRN №21РL402010Е0035139 від 14.01.2021 року, згідно якої вартість зазначеного транспортного засобу становить 5000 польських злотих, що згідно курсу НБУ становить 37 579,5 грн. Факт виявлення експортної декларації Республіки Польща MRN №21РL402010Е0035139 від 14.01.2021 року було зафіксовано в акті митного огляду від 14.01.2021 року. Відповідно до даної експортної декларації Республіки Польща MRN № 21РL402010Е0035139, отримувачем виступив гр. України ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Дії ОСОБА_1 митним органом кваліфіковано ч.1 ст.483 МК України, як такі, що спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави переміщення документів, що містять неправдиві дані щодо вартості товару.

ОСОБА_1 подав до суду заперечення на протокол, які підтримав в судовому засіданні, вказуючи на відсутність у діях його складу цього правопорушення, оскільки митна декларація типу MRN №21РL402010Е0035139 немає жодного відношення до реальної ціни товару. 11.09.2020 року по ціні 5000 злотих він придбав автомобіль у громадянина Республіки Польща ОСОБА_5 . Доказом цього є договір купівлі-продажу від 11.09.2020 року. Однак, після укладення договору купівлі/продажу автомобіля було виявлено технічні несправності. Після усунення технічних несправностей в сервісному технічному центрі, із продавцем автомобіля було узгоджено питання повернення частини коштів, які були витрачені ОСОБА_1 на ремонт автомобіля, а саме, 1900 злотих у зв`язку із чим 08.01.2021 року, між ОСОБА_1 та П. Кватеком було укладено інший договір купівлі-продажу, де була зазначена фактична ціна автомобіля з урахуванням витрат на усунення технічних несправностей, а саме 3100 злотих. Між продавцем та покупцем було досягнуто порозуміння з того приводу, що оскільки продавець автомобіля гр. ОСОБА_6 . Кватек на час укладання другого договору про продаж автомобіля уже сплатив необхідні податки із розрахунку виручених від продажу автомобіля коштів за першим договором (5000 злотих), то при переміщенні даного автомобіля через митницю РП до експортної декларації буде внесена вартість автомобіля за першим договором - 5000 польських злотих. Просив закрити провадження у справі. Крім того, він вказав, що не мав наміру подавати до митного органу фіктивні документи або такі, що містять невірну інформацію. Вказане, зокрема підтверджується тим, що усі документи знаходились у нього в одній папці і не приховувались від представників митниці. З приводу відсутності зауважень до протоколу, а також написання пояснень без детального обґрунтування та наведення фактів, вказав, що не зазначив цього у вказаних документах, оскільки був виснажений очікування у черзі на митниці (понад 10 годин), а також сильно змерз, відтак намагався як можна швидше пройти митний контроль та покинути митницю.

Представник Галицької митниці Держмитслужби протокол підтримав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та пояснення учасників справи, приходить до наступного висновку.

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність (ст. 458 МК України).

З об`єктивної сторони ч.1 ст.483 МК України передбачає відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Отже, безпосереднім об`єктом вказаного правопорушення є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, а об`єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України, у тому числі і шляхом надання неправдивих відомостей, які необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Це випливає з роз`яснень, що містяться у п.п.5,6 Постанові Пленуму Верхового Суду України віл 03.06.2005 № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» та визначають, що незаконне переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон України з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання даним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані.

Таким чином, на думку суду, власник товару підлягає відповідальності за ч.1 ст.483 МК України лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об`єктивну сторону такого порушення. При цьому таке діяння за суб`єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані, а тому за відсутності зазначених умов, не може утворювати складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як підставу для переміщення транспортного засобу марки «RENAULT» модель «MEGANE», р.н. НОМЕР_1 , подав митниці наступні документи: паспорт громадянина для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий 03.05.2017 року; контрольний талон для проходження по «червоному коридору» серія TGС номер 010087; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 08.01.2021 року; рахунок-фактуру від 08.02.2021 без номеру, згідно якого покупцем є гр. України ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) продавцем ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 .2B 96-200 rawa Mazowiecka), вартість транспортного засобу становить 3100 польських злотих, що згідно курсу НБУ становить 23 299,29 грн.

Під час проведення митного контролю виявлено експортну декларацію Республіки Польща MRN №21РL402010Е0035139 від 14.01.2021, згідно якої вартість зазначеного транспортного засобу становить 5000 польських злотих, що згідно курсу НБУ становить 37 579,5 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 Митного кодексу України, органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України, згідно із статтею 335 цього Кодексу, подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 196 Митного кодексу України, не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Митного кодексу України, органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Згідно ч. 2 вказаної статті, особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Вбачається, що покупцем транспортного засобу марки «RENAULT» модель «MEGANE», р.н. НОМЕР_1 є гр. України ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), продавцем ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 .2B 96-200 rawa Mazowiecka).

Згідно листа митних органів РП від 05.03.2021 року, проведення митного оформлення транспортного засобу марки «RENAULT» модель «MEGANE», р.н. НОМЕР_1 відбувалось на підставі митної декларації MRN №21РL402010Е0035139 від 14.01.2021 за ціною 5000 польських злотих.

Зі змісту митної декларації MRN №21РL402010Е0035139 вбачається, що митне оформлення транспортного засобу марки «RENAULT» модель «MEGANE», р.н. НОМЕР_1 проводилось за ціною товару зазначеною в договору купівлі-продажу від 11.09.2020 року – 5000 польських злотих.

З письмових пояснень ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 .2B 96-200 rawa Mazowiecka) вбачається, що 11.09.2020 року він продав транспортний засіб марки «RENAULT» модель «MEGANE», р.н. НОМЕР_5 за ціною 5000 польських злотих. Однак, згодом 24.12.2020 року ОСОБА_2 повідомив, що звернувся до технічного обслуговування, де виявлено технічну несправність автомобіля. У зв`язку з цим, 08.01.2021 року між ними укладено новий договір купівлі-продажу за ціною транпортного засобу в розмірі 3100 польських злотих.

Таким чином, договір купівлі - продажу вживаного автомобіля від 08.01.2021 року, згідно якого вартість автомобіля становить 3100 польських злотих є дійсним.

Отже, митна декларація країни відправлення не є основним документом, що підтверджує митну вартість переміщуваного товару.

Докази надані митним органом не підтверджують, що дійсною вартістю переміщуваного транспортного засобу марки «RENAULT» модель «MEGANE», р.н. НОМЕР_1 є 5000 польських злотих.

В свою чергу докази надані стороною захисту повністю узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 щодо заперечення вчинення ним інкримінованого правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії громадянина ОСОБА_1 не містять прямого умислу на переміщення через митний кордон України товарів, на підставі документів, що містять неправдиві дані щодо митної вартості товарів, оскільки в матеріалах справи відсутні належні дані щодо доведення того, що громадянин ОСОБА_1 мав підстави для сумніву у правильності інформації щодо вартості товарів, а товаросупровідні документи подані ним є дійсними.

Згідно ч.1 ст.458 МК, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

Згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.483 МК України.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 1 частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, аналізуючи вищевикладені обставини та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним у ст. 62 Конституції України, вважає що митним органом не було надано достовірних доказів на підтвердження вини особи та її винуватість не доведена, що є підставою для закриття провадження по справі, через відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно ст. 283 КУпАП України, постанова по справі повинна містити, зокрема, вирішення питання про вилучені речі і документи.

Враховуючи, що провадження по справі підлягає закриттю, товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил, слід повернути власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 247, 251,458, 467, 483, КУпАП, ст.527 МК України –

постановив:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 Митного Кодексу України закрити.

Вилучений, згідно протоколу про порушення митних правил №0096/20900/21 від 19.01.2021 автомобіль марки «RENAULT» модель «MEGANE», р.н. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – повернути власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку.

Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.

Суддя Стрельбицький В.В.