Рішення № 97502686, 13.05.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/1368/15-ц

Номер провадження 2/333/119/21

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2021 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий - суддя Стоматов Е.Г., за участю: секретаря судового засідання Артеменко А.М., представника позивача - адвоката Александрова О.О., представника відповідача - адвоката Кузьмінова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28-Д) про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 17 травня 2007 р. ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», уклав з відповідачем кредитний договір, за яким банк надав відповідачеві кредит на суму 30 000 доларів США, а той зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути його до 17 травня 2012 р. Відповідач свої обов`язки за договором не виконує, в зв`язку з чим виникла заборгованість на суму 14 626,90 доларів США - за кредитом, 693,80 доларів США - за процентами, 882 085,60 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, усього 1 123 752, 86 грн. за курсом Національного банку України, які позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, 16 квітня 2010 р. ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», уклав з відповідачем кредитний договір, за яким банк надав відповідачеві кредит на суму 17 152,22 грн., а той зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути його до 16 квітня 2013 р. Відповідач свої обов`язки за договором не виконує, в зв`язку з чим виникла заборгованість на суму 15 046,44 грн. - за кредитом, 3 735,79 грн. - за процентами, 68 555,14 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, усього 87 337,37 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2019 року заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2015 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами скасовано та призначено підготовче засідання.

13 січня 2020 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Кузьмінова Д.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги не визнає та заперечує з огляду на наступне. Відповідач не погоджується із визначеним Позивачем розміром основного зобов`язання з погашення тіла кредиту.Насправді Відповідач сплатив набагато більше грошових коштів на погашення кредиту, ніж зазначає Позивач. З цього приводу Відповідач надає копії квитанцій про сплату не облікованих Позивачем коштів. Натомість перевірити зарахування цих коштів та/або напрям їх скерування Позивачем неможливо, бо Позивач не надає належних доказів, зокрема виписки по рахунку, яка є первинним бухгалтерським документам.

Наданий Позивачем розрахунок заборгованості не є бухгалтерським документом, а тому не може підтверджувати правильність здійснених нарахувань, а також проведених Відповідачем операцій, зокрема з погашення кредиту.

Це ж саме стосується зазначення Позивачем про здійснення погашення за кредитом у листопаді 2011 року та березні 2012 року, що Відповідачем не визнається.

За даними Відповідача останнє внесення грошових коштів ним здійснено 17.02.2011 року.

При підрахунку суми основного боргу за тілом кредиту в еквіваленті у національній валюті Позивачем застосовано курс гривні до долара США, який дорівнює 4,9565, в той час як при визначенні у національній залюті розміру заборгованості за відсотками Позивачем застосовано курс гривні до долара США. який дорівнює 18.9848. який не відповідає встановленому НБУ курсу ані на 18.07.2012 року (7,993 - посилання на офіційні дані НБУ), ані на 17.12.2014 року (15,7789 - посилання на офіційні дані НБУ)

Таким чином, з огляду на те, що Позивач визначив суму боргу за тілом кредиту виходячи із курсу гривні до долара США у розмірі 4.9565, відтак і відсотки слід рахувати за цим же курсом. Позивач не припинив нарахування неустойки починаючи з 18.05.2012 року, продовжив нарахування пені та заявив до стягнення пеню у розмірі 55 920,56 доларів США, яка розрахована у валюті за період з 17.12.2013 року по 17.12.2014 року, а її еквівалент визначений у гривні станом на 17.12.2014 року шляхом помноження на офіційний курс НБУ, що не відповідає вимогам ст. 533 ЦК України. Встановлений кредитним договором розмір пені по-перше, не відповідає максимальному розміру, визначеного Законом, та, по-друге, пеня розрахована у валюті, що також суперечить Закону, а відтак її розмір Позивачем належним чином не наведений, а тому недоведений, що є підставою для відмови у задоволенні вимог в цій частині заявлена до стягнення пеня є незаконною, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити у зв`язку з її незаконністю.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю їй роки, а згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначалось, строк виконання зобов`язання з повернення кредиту настав 17.05.2012 року.

З позовом до суду Позивач звернувся 27.02.2015 року, тобто з пропуском зального строку позовної давності за платежами, строк виконання яких припадає до 27.02.2012 року.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у зв`язку з заявою Відповідача про застосування строку позовної давності у задоволенні вимог про стягнення суми кредиту та нарахованих відсотків слід відмовити з цих підстав, а у задоволенні вимог про стягнення неустойки (пені) з підстав незаконності її нарахування.

У зв`язку з наведеним, в межах строку позовної давності за вимогами Позивача лишились лише 3 щомісячні платежі, строк виконання яких припадав на 19.03.2012 року, 17.04.2012 року та 17.05.2012 року у загальному розмірі 2 486,29 доларів США 28,80+828,80+828,69), з яких 2 439,17 доларів США - заборгованості за тілом кредиту і 47,12 доларів США - заборгованість за відсотками, що за визначеним Позивачем курсом (4,9565) становить 12 323,30 грн. Відповідач також зазначає, що під час дії Кредитного договору на вимогу Позивача ним було застраховано предмет застави у погоджені Кредитором страховій компанії.

Згідно із законом усі страхові виплати за страховими випадками, що настали до повного погашення кредиту, виплачуються на користь кредитора.

Відповідачу невідомо, чи отримував Позивач страхові виплати від страхових компаній та чи враховані такі грошові надходження при здійсненні розрахунку заборгованості, що знову підтверджує необхідність витребування від Позивача первинної бухгалтерської документації, зокрема виписок по рахункам Кредитного договору.

Більш того, на теперішній час предмет застави у Відповідача вилучений та перебуває у володінні Позивача, у зв`язку з чим останній має право звернути на нього стягнення, що повністю виключить наявність боргу у Відповідача перед Позивачем.

Відповідач зазначає, що Позивачем у позовній заяві неправомірно заявлено про стягнення за 2 окремими кредитними договорами, які не пов`язані між собою.

З цих підстав, Відповідач вважає, що суд, при прийнятті рішення по справі, зобов`язаний позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду. У разі, якщо суд все ж таки дійде до висновку про необхідність розглянути ці вимоги, то Відповідач також заперечує проти їх задоволення з тих саме підстав, що за Кредитним договором від 17.05.2007 року, зокрема з тих підстав, що неустойка

нарахована після спливу строку кредитування, а тому таке нарахування є незаконним, а також через клопотання Відповідача про застосування строку позовної давності, у зв`язку з чим вимоги, які передують 27.02.2012 року слід залишити без задоволення. Крім того, Відповідач заперечує проти застосуванні Позивачем відсоткової ставки у розмірі 32 % річних, так як сторони узгоджували ставку у розмірі 16 % річних, а тому розрахунок заборгованості не є вірним, що свідчить про недоведеність

позивачем розміру заборгованості.

24 лютого 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, водночас, за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання, а якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ст. 261 Цивільного кодексу України).

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку, а у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції, водночас, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ст. 255 Цивільного кодексу України).

Договір набирає чинності з моменту його укладення, при цьому, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 2, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та копій документів, які були залучені до матеріалів справи:

за Кредитним договором №CL-200/1280/2007 від 17.05.2007р., Позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше - 17 травня 2012р.,

за Кредитним договором №PLL -200/001/2010 від 16.04.2010р., Позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше - 16 квітня 2013р., що надає право стверджувати, що з позовом до Позичальника (на даний момент боржника) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось в межах строків позовної давності, тобто, - 25.02.2015р., що свідчить про безпідставність наведених тверджень в Відзиві на позовну заяву про пропуск товариством строків позовної давності.

По - друге, зі змісту ст. ст. 512, 513 Цивільного кодексу України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються, при цьому, боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною, оскільки, у відповідності до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, в зв`язку з чим,

права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст: 190 Цивільного кодексу України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 Цивільного кодексу України), при цьому, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги...(ст.. 519 Цивільного кодексу України).

Так, у матеріалах даної цивільної справи наявні копії документів, які засвідчують зміну TQB «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» згідно ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки, згідно укладеного Договору в зобов`язанні змінився Кредитор з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал», а так/само, залучені копії документів підтверджують факт про те, що на даний момент ТОВ «Вердикт капітал» має право вимоги до Боржника - ОСОБА_1 , являється його Кредитором, при цьому залучений Додаток №1 до Договору відступлення права вимоги виступає розрахунком заборгованості, яка була відступлена ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ТОВ «Вердикт Капітал», оскільки, первісний кредитор відповідає у зобов`язанні перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, водночас до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514,519 Цивільного кодексу України), в зв`язку з цим Позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а тому наявність судових актів - не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків по кредитному зобов`язанню.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитків і з можливістю виконання, що випадково настала після прострочення.

Правомірність подання позову до Відповідачів підтверджується і частиною 2 ст. 533 Цивільного Кодексу України, якою встановлено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, а за змістом пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів а рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Та просить наданий відповідачем відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності відхилити за необґрунтованістю, вимоги позовної заяви задовольнити

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2020 року було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до участі у справі як правонаступника прав і обов`язків позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Витребувано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» докази.

У зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_2 , на підставі розпорядження керівника апарату Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 92-к від 05.06.2020 року, в порядку, передбаченому п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 333/1368/15-ц та визначено головуючим по даній справі суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя Стоматова Е.Г.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2020 року справу прийнято в провадження судді Стоматова Е.Г., вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2020 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено од судового розгляду по суті. Повторно витребувано від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» докази.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та доводи наведенні в їх обґрунтування та зазначені у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог та підтримав доводи та пояснення викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засідання належними документами встановлено, що 17 травня 2007 р. ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та відповідач ОСОБА_1 відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України уклали кредитний договір № CL-200/1280/2007, за яким банк надав позичальнику кредит на суму 30 000 доларів США для купівлі автомобіля, а позичальник зобов`язався повернути його до 17 травня 2012 р., а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 11,49% річних. Додатковими договорами від 16 лютого 2007 р., 16 квітня 2010 р. внесено зміни до графіку платежів погашення кредиту. (т.1 а.с. 4-6, 7-8, 9-11)

Згідно п. 3 частини № 1 кредитного договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотку + FIDR. Фіксований відсоток - 4,49 % річних. FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами умов цього договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку на інформативних стендах. На момент укладення даного договору FIDR складає 7,5% річних.

Відповідно до п. 1.1 частини №2 кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині №1 цього договору, а позичальник прийняв кредит, зобов`язувався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, як вони визначені у договорі.

17.05.2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладено Договір застави автотранспортного засобу № PLC-200/1280/2007,згідно якого ОСОБА_1 передав в заставу ЗАТ «ОТП Банк» автомобіль марки Toyota Camry, рік випуску 2007, колір чорний, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий сєдан, реєстраційний № НОМЕР_2 , який належав Заставодавцю на праві власності, що підтверджувалось свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ МРВ ДАІ № 3 при УМВС України в Запорізької області 16.05.2007 року.

16.02.2019 року до Кредитного договору укладений Додатковий договір № 1, яким сторони виклали Графік Платежів у новій редакції та фактично встановили ануїтетний порядок погашення кредиту, зокрема у період з 17.03.2009 року по 18.01.2010 року включно шляхом сплати щомісячно по 480,00 доларів США, а починаючи з 17.02.2010 року по 17.05.2012 року шляхом сплати по 692,27 доларів США.

16 квітня 2010 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та відповідач ОСОБА_1 відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України уклали кредитний договір № PLL-200/01/2010, за яким банк надав позичальнику кредит на суму 17 152,22 грн. для погашення прострочених боргових зобов`язань за кредитним договором від 17 травня 2007 р., а позичальник зобов`язався повернути його до 16 квітня 2013 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 16% річних. (т. 1 а.с. 12-15)

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що умови зазначеного Договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача, яке тягне можливість примусового стягнення прострочених сум по кредиту.

Наданими позивачем документами встановлено, що відповідач свої обов`язки за вказаними договорами не виконував, в зв`язку з чим виникла заборгованість: за кредитним договором від 17 травня 2007 р. на суму 14 626,90 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 18 липня 2012 р., як то заявлено в позові, складає 72 497,62 грн. - за кредитом, 693,80 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 18 липня 2012 р. складає 13 171,66 грн. - за процентами, 882 085,60 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, усього 1 123 752, 86 грн.; за кредитним договором від 16 квітня 2010 р. - на суму 15 046,44 грн. - за кредитом, 3 735,79 грн. - за процентами, 68 555,14 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, усього 87 337,37 грн. (а.с. 16-17).

Дослідивши надані відповідачем копії квитанції, що банком при розрахунку заборгованості не було враховано на загальну суму 1058 доларів 09 центів.

Відповідно до ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

В силу ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Вимоги щодо форми правочину про забезпечення виконання зобов`язання передбачені ч. 1 ст. 547 ЦК України, згідно якої такий правочин вчиняється у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Загальна сума пені, що заявлена до стягнення за позовом, яка нарахована за загальний період становить 882 085 гривень 60 копійок.

Суд вважає вимоги в частині стягнення розміру пені не обґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

Стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, що більше ніж у тринадцять разів перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до половини суми заборгованості за договором CL-200/1280/2007 від 17 травня 2007 року - 33 582 гривні 80 копійок, та за договором № PLL-200/01/2010 від 16 квітня 2010 року - 7 523 гривень 22 копійок, що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.

Що ж стосується клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, як підстави у відмові позовних вимог, то суд вказує на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову і лише щодо вимог про захист прав або інтересів.

Враховуючи, що датою остаточного повернення боргу є 17.05.2012 року, то позивач не пропусти строк пред`явлення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає судовий збір в сумі 400 гривень 06 копійок (10,94 % від 3654 гривні).

На підставі викладеного, керуючись ст. 625, 1049-1050 ЦК України, ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28-Д) про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ: 3679949, юридична адреса:04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б:

-за кредитним договором № CL-200/1280/2007 від 17 травня 2007 р.:

67 165 гривень 60 копійок - заборгованість за кредитом,

5 543 гривень 46 копійок - заборгованість за процентами,

33 582 гривень 80 копійок - пеня за прострочення сплати кредиту,

усього 106 291 гривень 86 копійок (сто шість тисяч двісті дев`яносто одну гривню вісімдесят шість копійок).

-за кредитним договором № PLL-200/01/2010 від 16 квітня 2010 р.:

15 046 гривень 44 копійок - заборгованість за кредитом,

3 735 гривень 79 копійок - заборгованість за процентами,

7 523 гривень 22 копійок - пеня за прострочення сплати кредиту,

усього 26 305 гривень 45 копійок (двадцять шість тисяч триста п`ять гривень сорок п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ: 3679949, юридична адреса:04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, витрати на сплату судового збору в сумі 400 гривень 06 копійок (чотириста гривень шість копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 24 травня 2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов