Вирок № 97501471, 07.06.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/4512/20

1-кп/219/473/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2021 м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

у складі: головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретарів судового засідання Азямової О.В., Брагіної М.В.,

прокурорів Ганночки В.В., Ткача Є.В.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

представника потерпілої Ніколаєнка В.І.,

захисника Гостренко С.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бахмут Донецької області кримінальне провадження № 12020050000000178 від 22.03.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красне, Артемівського району, Донецької області, громадянина України, українця, розлученого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працюючого, інваліда 3 групи (загальне захворювання), з середньою освітою, в силу ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

21 березня 2020 року, приблизно о 22.45 годині, ОСОБА_5 , діючи в порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, які регламентують, що Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи на достатніх правових підставах, технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Чайковського у м. Бахмут Донецької області з боку вул. Захисників України у напрямку центру міста, діючи в порушення вимог п. п. 2.3 «б», 12.1, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, зі змінами до неї, які регламентують:

п.2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п.12.1 - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п.12.4 - У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;

п.12.9 - Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;

рухаючись зі швидкістю понад 90 км/год, будучи неуважним, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення дорожньо-транспортної події, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху у межах населеного пункту, не впорався з керуванням транспортного засобу, внаслідок чого в районі перетину вул. Чайковського з вул. Польова у м. Бахмут Донецької області виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у напрямку вул. Захисників України.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної події водій автомобіля марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 отримав такі тілесні ушкодження: рани на верхній повіці лівого ока з переходом на скат носа, на шкірі нижньої губи в центрі, на підборідді, на правому передпліччі в середній третині по задній поверхні, по передній поверхні правого колінного суглоба; садна на передній поверхні грудної клітини справа, по передній поверхні правого колінного суглоба, на правій гомілці по передній поверхні на всьому протязі, на лівій гомілці по передній поверхні на всьому протязі, на правому стегні в середній третині по зовнішній поверхні, на лівому стегні в верхній третині по задній поверхні, синці на передній поверхні грудної клітини, на правому плечі в середній третині по передній поверхні, на тильній поверхні правої стопи, на правому стегні в середній третині по зовнішній поверхні; відкрита черепно-мозкова травма, множинні переломи кісток склепіння та основи черепу, забій речовини головного мозку, крововиливи під оболонки головного мозку; закрита травма грудної клітки: множинні двосторонні перелами ребер, перелом 2-го та 3-го грудних хребців з пошкодженням спинного мозку, забій та розрив тканини обох легенів, розрив низхідного відділу дуги аорти, забій серця; закрита травма живота: розрив печінки, селезінки, крововиливи у великий сальник та під капсулу підшлункової залози; закриті переломи кісток тазу (лонного і лівого крижово-клубового зчленування), лівого плеча, лівого стегна, кісток правої стопи; відкритий перелом обох кісток правого передпліччя, правого колінного суглоба, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер на місці ДТП.

Смерть ОСОБА_6 настала в результаті поєднаного шоку (травматичного, гемарогічного, больового), який розвинувся як ускладнення поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок.

Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог п. п. 2.3 «б», 12.1, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно-небезпечними наслідками, у вигляді смерті ОСОБА_6 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного злочину визнав, оскільки вважає, що саме внаслідок того, що він порушив Правила дорожнього руху загинула людина, однак заперечував, що їхав зі швидкістю понад 90 км на годину, як встановлено досудовим розслідуванням, вказуючи, що їхав зі швидкістю приблизно 70 км на годину. Також повідомив, що не перебував в стані алкогольного сп`яніння, а довідку лікар надав без його належного огляду. Коли сталася дорожньо-транспортна пригода, він у швидку не телефонував, зателефонував адвокатам, перебував у шоковому стані, а трохи пізніше хтось сказав, що потерпілий загинув. Вказував, що в той день в автомобілі він їхав з пасажиром, який раніше недноразово звертався до фірми, де він працює, з приводу ремонту автомобіля, однак органу досудового розслідування не заявляв клопотання щодо встановлення його особи для допиту у якості свідка, а слідчі на цьому не наполягали. Вибачився перед потерпілими. Просив його суворо не карати. Після отримання цивільного позову, обвинувачений просив відмовити в його задоволенні в частині стягнення з нього грошових коштів, оскільки його відповідальність застрахована та відсутні докази завданої шкоди. В судовому засіданні 04.06.2021 відповідач за цивільним позовом - обвинувачений ОСОБА_5 визнав позови потерпілих частково в частині моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. (на всіх потерпілих).

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні 14.08.2020 року пояснила, що в той день, 21.03.2020, чоловік привіз її додому о 20.30 годині з роботи, сам поїхав працювати, він працював таксистом. Це був його автомобіль, на якому він працював, працював самостійно, та недавно почав працювати. Працював таксистом тільки по м. Бахмут. Автомобіль, на якому працював чоловік, купили в 2019 році за 3 500 доларів. В день він почував себе нормально, алкоголь не вживав, поїхав працювати. Водійський стаж в нього давно, років десять. Раніше працював водієм, до цього в ДТП не потрапляв. з 21 на 22 березня 2020 року вночі подзвонили в домофон, у чоловіка були ключі, тому він в домофон не дзвонив. Вона подзвонила чоловіку, його телефон був не в зоні доступу. Вона відчинила двері, зайшли люди та повідомили що ОСОБА_21 більше немає. Потім вона з братом та його дружиною поїхали на місце події, вона бачила чоловіка, бачила його автомобіль. ОСОБА_5 на місці скоєння ДТП вже не було. Це було приблизно о 02.30 години ночі, там на місці були слідчий, адвокат їх, машини обидві стояли. Її брат повідомив, що ОСОБА_5 повезли здавати аналізи. Раніше до цього випадку вона ОСОБА_5 ніколи не бачила та не знала його. Їй казали, що він їх покупець, оскільки вона працює в магазині « Острів-5 » продавцем, за адресою вул. Радянська (тепер Незалежності), 29 в м. Бахмут , але вона його не пам`ятає як покупця. Після скоєння ДТП, ОСОБА_5 не намагався вибачитись та ніякої допомоги не пропонував. Самих подій як все сталось вона не бачила, все знає зі слів брата, він туди приїхав першим, його першого повідомили. Брат самого зіткнення не бачив. В неї є двоє дітей: син - ОСОБА_7 , якому 15 років, ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Бажає для ОСОБА_5 суворого покарання - довічного позбавлення волі. До неї ніхто не звертався з приводу надання допомоги. Адвокат Басан Ю.П. їй казав, що якщо їй будуть пропонувати якусь конкретну допомогу, щоб вона не відмовлялась. Підтримує заявлений нею позов в повному обсязі. Є докази, які підтверджують вартість автомобіля її померлого чоловіка.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні 17.08.2020 року пояснила, що вона у даному кримінальному провадженні є потерпілою, оскільки з 21 на 22 березня 2020 року сталась дорожньо-транспортна пригода в якій загинув її син. Вони живуть всі разом, приїхав до них брат ОСОБА_1 , і про те що сталось, вони дізнались також всі разом. ОСОБА_1 потім поїхала на місце де все сталось. В цей день сина бачила тільки вранці, як він вранці поїхав і все. Вранці він в неї запитував чи нікуди не треба їхати в цей день, а ввечері привіз ОСОБА_1 з роботи і додому не заходив. У сина раніше не було черепно-мозкових травм, ніколи не було ДТП, він був відповідальний водій. На місце ДТП вона не їздила, залишилась вдома. ОСОБА_1 їй повідомила, що було лобове зіткнення автомобілів. Після ДТП ні рідні, ні знайомі ОСОБА_5 з нею не зв`язувались, не вибачались та ніякої допомоги не пропонували. Бажає, щоб ОСОБА_5 покарали якомога суворіше. Цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні 17.08.2020 року пояснив, що він був вдома, приїхав брат ОСОБА_1 , та повідомив, що його син, ОСОБА_6 , загинув. Це було приблизно на початку третього ночі. В цей день, він бачив сина вранці як він їхав на роботу, приблизно о 07.00 годині ранку. На обід він не приїжджав, і коли привіз ОСОБА_1 з роботи, він не підіймався додому. Автомобіль на якому він попав в ДТП, був його. Будь-яких серйозних поламок у автомобіля не було, він був технічно справним, син слідкував за автомобілем. Автомобіль стояв інколи на стоянці, інколи у дворі. Просить суворо покарати обвинуваченого ОСОБА_5 . Позов підтримує в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні 17.08.2020 року пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_5 він не знайомий. Загиблий ОСОБА_6 був його батьком. Батька бачив за декілька днів перед трагедією. Він проживає разом з мамою у місті Бахмут. Вночі йому подзвонив брат тітки ОСОБА_1 та повідомив, що батько загинув у аварії. На місце ДТП він не їздив. Повідомили, що сталось лобове зіткнення. Знає, що автомобіль «Мерседес» виїхав на зустрічну смугу шляху біля військової частини. Ні обвинувачений ОСОБА_5 , ні його родичи чи знайомі ніякої допомоги не надавали та не вибачались. Бажає, щоб покарання ОСОБА_5 було призначене якомога суворіше. Цивільний позов підтримує в повному обсязі.

В подальшому, 05.08.2020, потерпілий ОСОБА_4 надав заяву про розгляд справи без його участі (т.2, а.с.165).

Так, вина обвинуваченого підтверджується дослідженими в судовому розгляді письмовими доказами, зібраними органом досудового розслідування відповідно до норм кримінального процесуального законодавства:

-витягом з кримінального провадження № 12020050000000178 відповідно до якого зафіксовано, що 21.03.2020 приблизно о 22 год. 45 хв. водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Чайковського в м. Бахмут Донецької області, з боку вулиці Захисників України, в напрямку центральної частини м. Бахмут, та в ході руху поблизу перехрестя вулиці Чайковського з вулицею Польовою виїхав на зустрічну для себе смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у зустрічному йому напрямку по вулиці Чайковського, по своїй смузі руху. Внаслідок вказаної ДТП водій ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці (т.2, а.к.п.57-58);

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 22.03.2020, планом - схемою і фототаблицeю до нього, згідно з яким в присутності понятих було оглянуто місце ДТП в м. Бахмут по вул. Чайковського в районі перетину з вул. Польова, в якому зазначені відомості щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, розташування транспортних засобів, інших предметів, слідів та візуально визначеними ушкодженнями автомобілів, відомості про труп потерпілого. Під час огляду місця події вилучені транспортні засоби «ВАЗ 211240» та «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI», змиви (3 конверта) з рульового колеса, важеля перемикання передач, рукоятки водійської двері, подушка безпеки автомобіля, дві накладки педалей автомобіля «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» д.н. НОМЕР_1 (т. 2 арк. к. п. 59-80);

-ухвалою суду від 23.03.2020 про надання обшуку для допущення доказів виявлених та вилучених під час огляду автомобіля марки «MERCEDES-BENZ E200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від 22 березня 2020 року в період часу з 00-40 години до 03-20 години, а саме: подушка безпеки водія автомобіля «MERCEDES-BENZ E200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , дві накладки з педалей автомобіля «MERCEDES-BENZ E200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , змив потожирової речовини з рульового колеса автомобіля «MERCEDES-BENZ E200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , змив потожирової речовини з важеля перемикання передач автомобіля «MERCEDES-BENZ E200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , змив потожирової речовини з внутрішньої ручки водійської двері автомобіля «MERCEDES-BENZ E200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 2 арк.к.п.81)

-висновком експерта № 127 (експертиза почата 23.03.2020, закінчена 04.05.2020), відповідно до якого: 1) Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_7 в результаті поєднаного шоку (травматичного, гемарогічного, больового), який розвинувся як ускладнення поєднаної травми голови, тулуба, кінцівок про що свідчать: відкрита черепно-мозкова травма з множинними переломами кісток склепіння та основ черепу, кісток носу, забоєм речовини головного мозку, крововиливами під оболонки головного мозку; закрита травма грудної клітки з множинними двосторонніми переламами ребер, переломом 2-го та 3-го грудних хребців з пошкодженням спинного мозку, забоєм та розривом тканини обох легенів, розривом низхідного відділу дуги аорти, забоєм серця, наявність крові у плевральних порожнинах; закрита травма живота з розривом печінки, селезінки, крововиливом у великий сальник та під капсулу підшлункової залози, наявності крові у черевній порожнині; закриті переломи кісток тазу (лонного і лівого крижово-клубового зчленування), лівого плеча, лівого стегна, кісток правої стопи, відкриті переломи обох кісток правого передпліччя, правого колінного суглоба; нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів. 2) При дослідженні трупа ОСОБА_6 були виявлені наступні ушкодження: рани: на верхній повіці лівого ока з переходом на скат носа, на шкірі нижньої губи в центрі, на підборідді, на правому передпліччі в середній третині по задній поверхні, по передній поверхні правого колінного суглоба; садна: на передній поверхні грудної клітини справа, по передній поверхні правого колінного суглоба, на правій гомілці по передній поверхні на всьому протязі, на лівій гомілці по передній поверхні на всьому протязі, на правому стегні в середній третині по зовнішній поверхні, на лівому стегні в верхній третині по задній поверхні; синці: на передній поверхні грудної клітини, на правому плечі в середній третині по передній поверхні, на тильній поверхні право стопи, на правому стегні в середній третині по зовнішній поверхні; відкрита черепно-мозкова травма: множинні переломи кісток склепіння та основ черепу, забій речовини головного мозку, крововиливи під оболонки головного мозку; закрита травма грудної клітки: множинні двосторонні перелами ребер, перелом 2-го та 3- го грудних хребців з пошкодженням спинного мозку, забій та розрив тканини обох легенів, розрив низхідного відділу дуги аорти, забій серця, закрита травма живота: розрив печінки, селезінки, крововилив у великий сальник та під капсулу підшлункової залози; закриті переломи кісток тазу (лоного і лівого крижово-клубового зчленування), лівого плеча, лівого стегна, кісток правої стопи; відкритий перелом обох кісток правого передпліччя, правого колінного суглоба. Ушкодження утворилися від контакту з тупими предметами, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, що могло статися в строк та при обставинах вказаних в описовій частині постанови, та як небезпечні для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. 3) На момент смерті ОСОБА_6 був тверезий, про що свідчить не виявлення етилового спирту в крові при судово-токсикологічному дослідженні (т. 2 арк. к. п. 82-86);

-постановою від 22.03.2020 про визнання речовими доказами автомобілів (том 2 арк. к. п. 87-88);

-ухвалами суду від 24.03.2020 у справі № 219/2708/20 та від 23.03.2020 219/2707/20 про накладення арешту на вилучений в ході огляду місця ДТП 22 березня 2020 року автомобіль марки «MERCEDES-BENZ E200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , виданого 25 січня 2020 року ТСЦ 1442, належить ОСОБА_12 , мешкає: АДРЕСА_3 , котрим користувався шляхом передачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на вилучений в ході огляду місця ДТП 22.03.2020 автомобіль марки «ВАЗ-211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , виданого 12.09.2019 ТСЦ 1442, належить ОСОБА_6 , мешкає: АДРЕСА_4 , які зберігаються на території двору адміністративної будівлі № 2 Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області по 2-му провулку Садовому, 1 в м. Бахмут Донецької області, з метою зберігання та використання даного транспортного засобу в якості речового доказу на час проведення досудового розслідування, тобто тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, заборонивши відчуження, розпорядження та користування вказаним майном (том 2 арк. к. п. 89-96);

-постановою про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів (подушок безпеки водія) (арк..к.п.96-97 том 2);

-протоколом додаткового огляду транспортного засобу від 31.03.2020, згідно з яким в присутності понятих, захисника Башинського В.П., представника Ніколаєнка В.І., потерпілої ОСОБА_1 та спеціаліста Донецького НДІСЕ Ващука І.Г. старшим слідчим Тарасовим А., був здійснений огляд автомобіля марки «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Додатком до протоколу додаткового огляду є фототаблиця (т. 2 арк. к. п. 99-103);

- протоколом додаткового огляду транспортного засобу від 31.03.2020, згідно з яким в присутності понятих, захисника Башинського В.П., представника Ніколаєнка В.І., потерпілої ОСОБА_1 та спеціаліста Донецького НДІСЕ Ващука І.Г. був здійснений огляд автомобіля марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Додатком до протоколу додаткового огляду є фототаблиця (т. 2 арк. к. п. 104-108);

-висновком експерта № 2671 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 17.04.2020, відповідно до якого 1) Проведені діагностичні дослідження свідчать про те, що органи управління автомобіля «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 (гальмівна система, рульове управління та ходова частина) на момент події знаходилися в працездатному стані і могли виконувати задані функції з управління автомобілем. 2) Проведені діагностичні дослідження свідчать про те, що органи управління автомобіля «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 (гальмівна система, рульове управління та ходова частина) на момент події знаходилися в працездатному стані і могли виконувати задані функції з управління автомобілем (т. 2 арк. к. п. 110-116);

-висновком експерта № 2831-3832 за результатами проведення судової транспортно - трасологічної і автотехнічної експертизи від 17.04.2020, відповідно до якого 1) В умовах даної дорожньої обстановки в момент зіткнення автомобіль «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 контактував передньою частиною кузова з передньою частиною автомобіля «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , при цьому відносно один одного транспортні засоби контактували приблизно під кутом а = 160о ± 5о. 2) З технічної точки зору, місце зіткнення автомобілів «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням слідової інформації зафіксованої на місці скоєння ДТП знаходилось в районі початку утворення подряпин дорожнього покриття на лівій частині проїзної частини по ходу руху автомобіля «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI», тобто на смузі руху автомобіля «ВАЗ 211240». 3) В даній дорожній обстановці повинні дії водія автомобіля «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 регламентувались вимогами п. п. 12.4, 12.9 б), 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України. 4) В умовах дорожньо-транспортної пригоди, технічна можливість запобігти події для водія автомобіля «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 визначалися належним виконанням нормативних вимог п. п. 12.4, 12.9 б), 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України. 5) В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 не відповідали нормативним вимогам п. п. 12.4, 12.9 б), 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України і знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. 6) У розглянутій дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до нормативних вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 7) В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом належного виконання з його боку вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 8) Відсутність технічної можливості запобігти події у водія автомобіля «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 свідчить проте, що в його діях невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які перебували б у причинному зв`язку з настанням розглянутої події, не вбачається (т. 2 арк. к. п. 118-125);

-інформацією КП «Бахмутський комбінат комунальних підприємств» № 346 від 09.04.2020 про те, що зовнішнє освітлення на ділянці проїжджої частини вулиці Чайковського в м. Бахмут Донецької області в районі перехрестя з вулицею Польова, 21.03.2020 працювало у штатному режимі, збоїв та відключень не було (т. 2 арк. к. п. 127-128);

-довідкою травмпункту № 1468, згідно якої ОСОБА_5 22.03.2020 о 08.50 год. повторно звернувся до травматологічного пункту КНП «БЛІЛ м. Бахмут», де був встановлений діагноз: забій грудо-поперекового відділу хребта, забій грудної клітини справа. Закритий перелом 10 ребра ? ЗЧМТ: СТМ?, довідкою від 22.03.20 (т. 1 арк. к. п. 65, 66);

- показаннями свідка ОСОБА_13 , даними в судовому засіданні 17.08.2020, який пояснив, що обвинуваченого він не знає, ніякі стосунки їх не пов`язують, бачив його після скоєння ДТП. Він рухався на легковому седані «Джилі». Водійський стаж в нього приблизно 10 років. Він направлявся по вул. Чайковського в м. Бахмут з боку Західного мікрорайону в сторону центру. В своєму автомобілі він їхав сам. Він в таксі не працює, з 13 липня він тимчасово безробітний. Коли їхав по вул. Чайковського, то повертав на третій передачі. На перехресті вул. Захисників України він рухався десь 40 км/год не більше. «Мерседес» його автомобіль пропустив, від перехрестя метрів за 10, після чого виїхав на середину дороги та став набирати швидкість, він пішов на обгін. На момент зіткнення, «Мерседес» рухався не менше ніж 100 км/год, це за відчуттям відставання його від автомобіля «Мерседес». Мерседес до зіткнення не дотримувався правил дорожнього руху: він їхав посередині, з великою швидкістю, а перед «закругленням» автомобіль зносило на зустрічну смугу. В районі закруглення перетину з вул. Польова, виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з іншим автомобілем. Це відбувалась приблизно о 22.00, може на початку одинадцятої години вечора, вже було темно, дату він не пам`ятає. Дорога була сухою, опадів ніяких не було. Ліхтарі в цей час ще були включені. На обгін ОСОБА_5 пішов приблизно в районі магазину № 25, зіткнення відбулось на перетині вул. Чайковського та вул. Польова. До моменту зіткнення, він бачив тільки задню частину автомобіля «Мерседес», і момент удару, автомобілі розкинуло, «Мерседес» відкинуло вправо, інший - вліво на газон. Вони зіткнулись практично «лоб в лоб». На цій ділянці дороги в момент ДТП інших будь-яких транспортних засобів не було. Якихось перешкод на дорозі не було, він не бачив. Спочатку машина не рухалась по своїй смузі. В момент повороту, на закругленні, він виїхав просто на зустрічну смугу, якщо до цього він їхав посередині, то на закругленні дороги, він виїхав на зустрічну смугу. Їхав, зупинився. «Мерседес» стояв поперек, задня частина була на бордюрі, половина автомобіля була на проїжджій частині, а половина на газоні по АДРЕСА_6, біля магазину «Гурман» м. Бахмут. Від удару її закинуло. Він зупинився тоді, коли вже побачив зіткнення, зупинився тому, що він теж водій, щоб допомогти людям. В автомобілі «Мерседес» перебувало двоє людей, водій та пасажир, який перебував на передньому пасажирському сидінні. А в іншій машині, судячи з її стану на той час, там би не вижив ніхто, вона дуже сильно постраждала. Він одразу зробив висновок, що в тому автомобілі водій загинув, йому точно не відомо було скільки там було осіб. Підійшов до автомобілю «Мерседес», бо до другого авта сенсу не було підходити. Відчинив двері автомобіля, був різкий запах гарі від удару. Явного запаху алкоголю він не чув, бо була гар через аварію. Якщо обвинувачений порушував правила дорожнього руху, то він припускає, що той був у стані алкогольного сп`яніння. Водій був в свідомості, вийшов з автомобіля він самостійно, трошки він йому допоміг. По очах водія було видно, що незрозумілий стан в нього не від зіткнення. Він нічого не казав, вийшов і стояв біля задньої частини автомобіля. Суттєвих тілесних ушкоджень він не бачив. Пасажир автомобіля сидів з опущеною головою, під час відкриття дверей в автомобілі той рухав рукою, і різко відключився. Людина була не молода, він бачив його з боку потилиці, оскільки голова була опущена, чітко визначити не можливо було. Волосся середньої довжини, темні з сивиною. У водія і пасажира спрацювали подушки безпеки. Коли він викликав поліцію та швидку, то повідомив, що пасажир автомобіля перебуває без тями. Приїхала поліція, десь через хвилину приїхала швидка. Пасажир в «Мерседесі» знаходився в автомобілі до приїзду поліції та швидкої, це був чоловік. Після приїзду поліції, він поїхав, бо запізнювався. В момент його від`їзду з місця події, обвинувачений стояв біля задньої частини автомобіля, ближче до магазину «Гурман». Він не бачив щоб обвинувачений до когось телефонував;

-показаннями свідка ОСОБА_14 , даними в судовому засіданні 18.08.2020 року, який пояснив, що це все відбувалось у березні 2020 року. В той час він працював в АТБ до 22.00, і після роботи він йшов в магазин «Варус» забрати з роботи свою дівчину. Посвідчення водія в нього не має, але є водійський досвід, практика у 2016 році. Його спочатку не допитували, однак після того як ОСОБА_4 , з яким він працював, дізнався про те, що він все бачив, то ОСОБА_16 запросив його надати свідчення. Пояснення він давав слідчому. Його дівчину не допитували. Приблизно о 22.30 год. вони прямували в сторону автопарку, проживав він по вул. Чайковського, 1А . Не доходячи до перехрестя біля автопарку метрів 100, він почув свист коліс автомобіля, що свідчило про велику швидкість автомобіля. Розрізнити швидкість він може. Вся його увага була на дорогу. Вуличне освітлення було включене. Дорога була суха. Перешкод на дорозі ніяких не було. Повернувся та побачив, що автомобіль «Мерседес» виїхав на зустрічну смугу, швидкість його була приблизно 80-100 км/год, він не гальмував. Інший автомобіль, в який врізався автомобіль «Мерседес», їхав не швидко, приблизно 50 км/год та до зіткнення він намагався блимати дальнім світлом, також намагався з`їхати на узбіччя. Саме зіткнення він бачив. Удар відбувся за перехрестям, не дійшли до перехрестя метрів 70-100. Точно пам`ятає, що потерпілий двічі моргнув дальнім світлом до місця зіткнення метрів за 50-70. Він бачив як потерпілий також намагався з`їхати на узбіччя. Йому заважав туди заїхати великий бордюр біля перехрестя вул. Чайковського та автопарку. Після зіткнення, вони підійшли да магазину «Гудвін» і спостерігали далі. Дівчина його перебувала поряд з ним в цей час. Після зіткнення, водій «Мерседеса» вийшов приблизно через 2-3 хвилини, пасажир після водія вийшов, куди пішов пасажир він не побачив. Обвинувачений знаходився у стані алкогольного сп`яніння, оскільки він хитався, запах алкоголю він не чув. Було видно по очах, що він у стані алкогольного сп`яніння. Від обвинуваченого він знаходився метрів за 10, але бачив, що в нього порушена координація рухів. Він не звернув увагу чи були у обвинуваченого на обличчі якісь тілесні ушкодження. Обвинувачений сам вийшов з автомобіля, потім до авта з боку пасажирського сидіння підійшов якійсь чоловік, і з машини вийшов чоловік високий та худорлявий, куди той подівся він не бачив, обличчя він його не запам`ятав. Потім приїхала поліція та швидка. Йому невідомо хто викликав поліцейських та швидку. До автомобіля всі не підходили, так як в ньому був газовий балон. Потім ще викликали МНС. Він бачив, що водій «Мерседес» стояв біля магазину «Гудвін», від магазину до авто 10-15 метрів десь і комусь зателефонував, а після цього дзвінка він знахабнів, почав грубіянити патрульним. Він не бачив щоб обвинувачений намагався втекти. Обвинувачений грубо та зухвало розмовляв з поліцейськими, погрожував їм. Що саме обвинувачений казав поліцейським, він не пам`ятає, але вважає, що той вів себе зухвало;

-показаннями свідка ОСОБА_17 в судовому засіданні 02.10.2020 року, який пояснив, що він проживає навпроти місця ДТП, яке відбулось навпроти АДРЕСА_6 , а він проживає по АДРЕСА_7 . В той час він гуляв з собакою і бачив цей момент ДТП, погода була без опадів. Коли це було не пам`ятає. Оскільки ще були включені ліхтарі, то це все відбувалось до 23.00 години. Гуляв по вул. Чайковського в м. Бахмут, повз 9 та 11 будинків, підіймався наверх до автопарку і побачив момент зіткнення. Він йшов по тротуару, їхала машина таксі з правого боку, з боку автовокзалу, а із-за повороту зверху по вул. Чайковського зі сторони магазину № 50 виїхав білий «Мерседес», і зіткнувся з таксі «лоб в лоб». Швидкість була не 50 км/год, таксист їхав, «не летів». «Мерседес» виїхав на зустрічну смугу і швидкість була понад 100 км/ год, жодних перешкод на проїжджій частині не було. Зіткнення було «лоб в лоб», більше в ліву частину ВАЗ, його відкинуло на узбіччя. Ніхто ніяких сигналів ні світових, ні звукових не подавав, це була одна секунда і все, він виїхав з-за кутка, все відбулось миттєво. Він бачив як з автомобілю «Мерседес» вийшов обвинувачений. Він вийшов з машини сам, стояв за магазином «Гурман» за будинком, відстань до машини була 10-15 метрів. Він перебував від підозрюваного на відстані 30-50 метрів. У підозрюваного були візуальні ознаки алкогольного сп`яніння, вони виявлялись в мові, у поведінці, на його думку, він знаходився у стані алкогольного сп`яніння. Пасажир з автомобіля «Мерседес» був чоловік, він його не розгледів, там були дерева. Він бачив момент відкриття пасажирської двері. Потім коли йшов додому відвести собаку, бачив силует людини, зовнішності не бачив, описати не зможе і куди той подівся,- йому не відомо. Він побачив момент ДТП, потім двох осіб, які вийшли з автомобіля та пішов додому з собакою. Коли він пішов додому відвести собаку, біля під`їзду сиділи хлопці, і вони стали телефонувати в швидку. Він відвів собаку додому та вийшов знову. Коли він повернувся, то бачив, що обвинувачений знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. В нього була не дуже адекватна поведінка, через що він і зробив такі висновки. Обвинувачений намагався піти від співробітників поліції, потім він став казати, що за кермом був не він. Неадекватність водія була в тому, що він одразу відійшов від місця скоєння ДТП, потім хвилин через 15-20 став стверджувати, що не він був за кермом, потім хотів піти від працівників поліції, а потім його вже затримали. Коли ще обвинуваченого не затримала поліція, він ховався за будинками, не тікав, тільки відійшов від автомобіля, знаходився біля АДРЕСА_6. На дорозі не було ні інших учасників руху, ні перешкод, було гарне освітлення. Автомобіль їхав швидко, точно не 50 км/год, він сам водій, тому на його думку, водієм була швидкість перевищена. Зіткнення відбулось на полосі руху ВАЗу. На ВАЗ тоді не звернув увагу до моменту зіткнення, він саме помітив з якою швидкістю «вилетів» «Мерседес». Все відбулось навпроти будинку № 11 по вул. Чайковського в м. Бахмут. В той час на дорозі було тільки два автомобіля, машина «Мерседес» та авто потерпілого. Він знаходився від місця події на відстані десь до 50 метрів. Повернувся, там вже були люди та машини. Він проживає на першому поверсі будинку.

-показаннями свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні 23.11.2020 року пояснив, що прийшло повідомлення на планшет про ДТП з потерпілими, куди приходить реєстрація всіх подій. ДТП сталось біля автопарку, на перехресті вулиць Чайковського та вулиця, яка йде до автопарку. Вони були у іншому кінці міста, та виїхали на місце події, прибули швидко та побачили, що на узбіччі стояв автомобіль «Мерседес» з явними ознаками ДТП , розбитий був весь перед автомобіля, і автомобіль ВАЗ, який стояв не на узбіччі, а біля забору на землі. Все це відбувалось більше ніж півроку тому назад, мабуть у березні 2020 року, було темно на вулиці, до 24.00 годин. При виконанні обов`язків він був у формі. Про пасажира автомобіля «Мерседес» йому нічого невідомо, коли приїхали на місце, машина була пуста, були відчинені водійські двері. Хто був за кермом він не бачив, бо коли вони приїхали, за кермом «Мерседес» вже нікого не було, ні на пасажирському не на водійському кріслі. Коли підійшли до іншого автомобіля, то побачили чоловіка, якого затиснуло в автомобілі і він вже не подавав будь-яких ознак життя. Видно було, що в машині ВАЗ лежить людина не жива, та частини автомобіля не має, а другого учасника ДТП не має. На той час там вже було багато людей, він став запитувати в людей хто був за кермом «Мерседеса», але ніхто нічого не казав. Ніхто нічого не казав з очевидців з приводу того чи був обвинувачений у автомобілі сам чи ні. Йому головне був водій. Він на той час достовірно не знав чи він був за кермом. Він підійшов до одного з хлопців, обличчя якого він не пам`ятає, та той йому вказав на ОСОБА_5 . Підійшов до іншого хлопця, той теж вказав на громадянина ОСОБА_19 . Коли перехожі вказали, що за кермом автомобіля «Мерседес» був ОСОБА_5 , він підійшов до останнього та представився, посвідчення не показував, зазначив, що люди вказали, що він був водієм даного транспортного засобу. ОСОБА_5 розмовляв по телефону, ігнорував його, та казав йому, щоб він відчепився від нього. В процесі розмови, ОСОБА_5 став поводити себе неадекватно: вів себе агресивно, штовхав його в груди. Він став його запитувати чи той був за кермом, спочатку ОСОБА_5 нічого не відповідав, після чого він став йти від нього, потім прискорив шаг від місця ДТП в сторону автопарку, став відходити, штовхав його та казав щоб від нього відчепились, хотів піти. Він підходив до ОСОБА_5 не так близько щоб його слід було відштовхувати, між ними була відстань приблизно один метр. Він одразу обвинуваченого не затримував, він ходив за ним, скільки часу він ходив за ним він не пам`ятає. Потім його затримали та повезли в лікарню. Він не пам`ятає чи ОСОБА_5 заперечував той факт що саме він був за кермом. Запаху алкоголю від ОСОБА_5 він не пам`ятає, але ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_5 були: порушена координація рухів та мова, яка була не зв`язна та млява, його хитало, тобто була нестійка хода. Один працівник поліції допомагав надягнути на нього наручники, інший стояв дивився, один він не зміг вдягнути на ОСОБА_5 наручники, оскільки по перше це його безпека. Якщо б він один затримував, то міг нанести випадково йому якісь тілесні ушкодження, а так вони акуратно його затримали, тому і допомагали дві людини. Одягли наручники, бо ОСОБА_5 став себе поводити агресивно, штовхався, хотів залишити місце події. Він підходив до двох людей, які там стояли, та питав у них хто був за кермом, начебто троє сказали, що вони не бачили, бо тільки підійшли, а хлопець та чоловік, сказали, що ця людина була за кермом. ОСОБА_5 не казав, що хоче піти додому, а просив дати просто йому піти. Йому здавалось, що ОСОБА_5 хоче втекти. Супроводжував ОСОБА_5 з самого початку як прибув на місце події і до моменту коли вдягнули наручники на нього. Скоріш за все, шансу втекти з місця події у ОСОБА_5 не було, хоча можливо все. Про те що на повороті ОСОБА_5 обганяв якусь машину він не знає. Він не стверджує, що ОСОБА_5 був п`яний, але ознаки були.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12/рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Зазначені вище вказані докази сумнівів у їх достовірності не викликають, викладені чи засвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 під час його допиту вказував, що він не їхав зі швидкістю понад 90 км за годину та не був в стані алкогольного сп`яніння. Звертав увагу суду на те, що жоден свідок, який повідомляв, що в нього після ДТП була порушена координація рухів, нестіка хода начебто від алкоголю, не є експертом і не міг дійсно визначити чи був він тоді в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, піддав сумніву висновок лікаря ОСОБА_21 Захисник обвинуваченого, адвокат Гостренко С.Д., також вказувала, що за її даними лікар ОСОБА_21 , який підписав висновок про те, що ОСОБА_5 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, є лікарем кардіологом та їй незрозуміло з яких підстав він надає такі висновки. Разом з тим, сторона захисту не заявляла клопотань щодо витребування підстав для проведення лікарем ОСОБА_21 досліджень на стан сп`яніння та надання висновків, а також самі не скористалися своїм правом щодо витребування та надання таких доказів суду.

Та обставина, що обвинувачений ОСОБА_5 на час вчинення кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного сп`яніння, не спростована стороною захисту, навпаки, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами:

-довідкою травмпункту № 1465, згідно якої ОСОБА_5 в ніч з 21 на 22 березня, о 02.00 год. звернувся до травматологічного пункту КНП «БЛІЛ м. Бахмут», де був встановлений попередній діагноз: Закрита травма грудної клітини, забій грудної клітини справа. Алкогольна інтоксикація - 2,12 проміле, довідкою від 22.03.2020 КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» (т. 1 арк. к. п. 64, 66);

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 20, складеним о 01.20 год. 22.03.2020 лікарем КНП «БЛІЛ м. Бахмут» ОСОБА_23 , яким було встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час огляду перебував у стані алкогольного сп`яніння (т. 1 арк. к. п. 70).

Також стороною захисту не спростований факт, що наслідком дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є перевищення допустимої швидкості авта.

Оцінивши досліджені в ході судового розгляду докази як з точки зору допустимості, так і з точки зору достовірності в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, думку потерпілих, особу обвинуваченого, який в судовому засіданні попросив вибачення у потерпілих за скоєне ним, який за місцем проживання характеризується посередньо, як такий відносно якого скарг з боку співвласників будинку не надходило (т.1, а.к.п.73); на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває (т.1, а.к.п.71, 72); на утриманні неповнолітніх дітей не має; офіційно не працевлаштований, є інвалідом 3 групи загального захворювання (т.1, а. к. п. 77); в силу ст. 89 КК України не судимий; вироком Артемівського міськрайонного суду від 14.02.2019 року був засуджений за ст.190 ч. 2, 358 ч.3, ч.2 ст.28 ст.358 ч.4, ч.1 ст.70 КК України та призначено покарання у виді штрафу в сумі 8500 грн., який сплачено 14.03.2019 року (арк.к.п. 82).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності від 23 грудня 2005 року № 12, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Верховний Суд у справах № 643/13256/17, 334/5670/18 роз`яснив особливості «щирого каяття» як обставини, що пом`якшує покарання: виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження стосовно обвинуваченого відсутні дані на підтвердження того, що він намагався будь-яким чином допомогти потерпілим оговтатись від пережитого, компенсував їм перенесені страждання чи полегшив душевний біль. Навпаки, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 неодноразово звертала увагу суду на те, що обвинувачений ставив їй умову здійснення будь-якого відшкодування: «Якщо мене влаштує вирок, то я тоді відшкодую тобі кошти». Вважаючи, що ті кошти, які обвинувачений їй запропонував, жодним чином не відшкодують ту шкоду, яку їй нанесено: вона залишилась без чоловіка, а діти - без батька, а також обвинуваченим ще ставляться умови, тобто отримання коштів після ухвалення вироку, тому вона і відмовилась від запропонованих ним 5000 доларів США. Обвинувачений подав суду відзив на позовну заяву, у якій вважав, що позов не підлягає задоволенню. Під час його допиту в судовому засіданні він погодився на відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 грн. для всіх потерпілих, тобто по 50000 грн. на кожного з урахуванням його можливості. Захисник ОСОБА_25 вважала, що саме цю суму може відшкодувати обвинувачений, оскільки також є інвалідом 3 групи, його батьки також є особами з інвалідністю. Він не повинен обіцяти потерпілим відшкодувати розмір шкоди, яку не зможе відшкодувати.

Суд приймає до уваги доводи прокурора Ганночки В.В. та представника потерпілої ОСОБА_1 Ніколаєнка В.І. про те, що при призначенні покарання ОСОБА_5 не може бути враховано як обставину, що пом`якшує покарання щире каяття, зокрема, ще й тому, що він після ДТП не з`ясував прізвища та адреси основного очевидця події, пасажира, що перебував у його автомобілі на передньому сидінні, про що сам повідомив обвинувачений. Сам обвинувачений казав про те, що бачив раніше ту особу, оскільки він ремонтував авто там, де працював ОСОБА_26 , однак відомостей про нього не надав.

З показань, наданих обвинуваченим в судовому засіданні вбачається, що обвинувачений після ДТП одразу почав телефонувати адвокатам, а не вживати заходів для допомоги потерпілому, виклику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Жоден зі свідків, допитаних в судовому засіданні, не надав показання про те, що обвинувачений звернувся по допомогу до тих, хто опинився поряд після ДТП. Навпаки, свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_28 дали свідчення, що обвинувачений поводив себе зухвало, відійшов від місця пригоди і казав, що не він був за кермом автомобіля. Таким чином, обвинувачений порушив п.2.10 Правил дорожнього руху, який передбачає, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.

Обвинувачений пояснював це шоковим станом, з чим суд може погодитися, однак вищенаведені обставини не з позитивної сторони характеризують обвинуваченого як водія зі стажем, оскільки він повинен знати та дотримуватися Правил дорожнього руху України, які визначають: при участі у дорожньому русі дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Обвинувачений ОСОБА_5 не відшкодував ані матеріальну, ані моральну шкоду потерпілим, хоча з моменту ДТП пройшло більше року. Перебування обвинуваченого під вартою і неможливість у зв`язку з цим заробити кошти, на що він неодноразово звертав увагу під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, суд не сприймає як причину для невідшкодування заподіяної ДТП шкоди.

У матеріалах справи міститься інформація, про те, що 08.02.2020 року ОСОБА_5 продав транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, 2011 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 , який 20.08.2019 був зареєстрований на його ім`я (т.3, а.к.п.24).

Суд не побачив з боку обвинуваченого співчуття близьким загиблого ОСОБА_6 . Вибачення обвинуваченого перед потерпілими та каяття суд не вважає дійсно щирим.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст.67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, що, на переконання суду, підтверджено належними доказами.

Згідно висновку досудової доповіді, складеної посадовою особою Бахмутського міськрайонного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області 01.07.2020, виявлено середній рівень ризику небезпеки для суспільства, і тому орган пробації вважає можливим виправлення особи без ізоляції від суспільства. Також згідно з досудовою доповіддю на обвинуваченого, фактори, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим: схильність до надмірного вживання алкогольних напоїв, схильність при вирішенні проблем використовувати неадекватні стратегії, які можуть нести загрозу або шкоду для оточуючих, схильність до антисоціальної поведінки, що виражається в допустимості порушувати законодавство та мінімізації власної відповідальності за вчинені правопорушення. На думку органу пробації для досягнення належної поведінки обвинуваченого без застосування покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, необхідне його залучення до соціально-виховних заходів, пов`язаних з усвідомленням необхідності зменшити шкоду від вживання алкоголю шляхом залучення до роботи спеціалістів, наркологічного диспансеру, реабілітаційних центрів; заходів, пов`язаних з формуванням у обвинуваченого готовності дотримуватися соціально прийнятих норм поведінки, підвищенням рівня власної відповідальності та свідомості (т.1, а. к. п. 183-185).

Відповідно ч. 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, що відповідно до статті 12 КК України, вчинений злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, відсутність у матеріалах кримінального провадження відомостей щодо критичного ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину, будь - яких активних дій по відшкодуванню шкоди, суд, враховуючи обставини справи, що обвинувачений, керуючи транспортним засобом в населенному пункті в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушив Правила дорожнього руху України, проявивши байдуже ставлення до життя і здоров`я громадян, що призвело до смерті потерпілого 42-річного ОСОБА_6 , суд вважає, що обвинувачений заслуговує на покарання лише у виді позбавлення волі, на чому також наголошували і прокурор, потерпілі, представник потерпілої Плетникової С.Б. Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування ст.69 КК України не вбачається. Крім того, з урахуванням наявності небезпечної для оточуючих на автошляху поведінки ОСОБА_5 як водія транспортного засобу, суд вважає за доцільне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т. 1 а.к.п. 37) встановлено, що ОСОБА_5 був затриманий 22 березня 2020 року о 05.40 год. в Бахмутському ВП ГУ НП в Донецькій області.

Згідно ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування. Тому, обвинуваченому ОСОБА_5 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення у строк відбування покарання з моменту його фактичного затримання 22 березня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Виходячи з того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю ( ст.3 Конституції України), потерпілі мають першочергове право на справедливу сатисфакцію, оскільки ОСОБА_1 втратила чоловіка та батька своїх дітей, ОСОБА_4 втратив батька, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили сина. Потерпілі вільні у виборі способу такої сатисфакції в рамках приписів закону.

Потерпілою ОСОБА_1 на стадії підготовчого провадження заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», який в подальшому уточнювався. Потерпіла просила стягнути на її користь з ПрАТ «СК «ВУСО» за завдані скоєнням кримінального правопорушення матеріальні збитки у вигляді витрат на поховання чоловіка в сумі 39 429 грн. Також за пошкоджений від ДТП автомобіль просить стягнути 85 000 грн., а всього просить стягнути з СК «ВУСО» 124429 грн. З обвинуваченого ОСОБА_5 просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. Також просила стягнути завдану їй моральну шкоду внаслідок загибелі чоловіка з ПрАТ «СК «ВУСО» 36 мінімальних місячних заробітних плат у розмірі 170 028 грн, з ОСОБА_5 в розмірі 329 972 грн (том 1, а.к.п.146-149, 151-154).

Згідно уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просить стягнути матеріальні збитки в сумі 128429 грн. , з яких 124429,00 грн. матеріальних збитків з СК «ВУСО» та 4000 грн. витрат на правову допомогу з обвинуваченого ОСОБА_5 , а також моральну шкоду в сумі 1500000 грн.: зі страхової компанії «ВУСО» 170 028 грн, з ОСОБА_5 в розмірі 1329 972 грн моральної (немайнової шкоди), (арк. 208-211 т.1).

В обгрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що раптова загибель її чоловіка ОСОБА_6 , якому було усього 42 роки, заподіяла їй непоправної душевної травми. Порушено її нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим вона докладає великих зусиль для його налагодження, вона назавжди втратила свого чоловіка, який був єдиною підтримкою у житті, оскільки на її утриманні після його загибелі залишилось двоє неповнолітніх дітей, свідоцтва про народження яких були долучені до матеріалів кримінального провадження (досудового розслідування), які втратили свого батька. В теперішній час її постійно турбують щоденні думки та спогади про загибель чоловіка, негативні переживання, знижений та нестійкий настрій, порушення сну та неприємні сновидіння, емоційна напруга, почуття образи та обурення на обвинуваченого.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що у потерпілої ОСОБА_1 є двоє дітей: неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьком яких був загиблий ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були заявлені цивільні позови про стягнення на їх користь з ОСОБА_5 моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі їх сина та батька, відповідно в розмірі 500 000 грн кожному (т.1, а. к. п. 212-217). В своїх позовних заявах зазначили, що раптова загибель їх сина та батька ОСОБА_6 , якому було усього 42 роки, заподіяла їм непоправної душевної травми. Вони назавжди втратили рідну людину, який був підтримкою та допомогою у житті. Ця трагедія повністю змінила життя їх сім`ї, порушила звичні життєві зв`язки, що вимагає значних зусиль для їх відновлення. Просили задовольнити їх цивільні позови, а також витребувати довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру обвинуваченому. Втім необхідності в цьому не було, оскільки в матеріалах провадження є така довідка (арк.к.п.62 том 1).

Відповідач за цивільним позовом, обвинувачений ОСОБА_5 , подав суду заперечення, у яких зазначив, що в частині стягнення на користь позивача коштів у розмірі 4000 грн. за професійну допомогу та 329972 грн. за завдану ОСОБА_1 моральну шкоду є такими, що порушують норми матеріального та процесуального права і не підлягають задоволенню, а також вважає, що для встановлення немайнової шкоди має бути проведена експертиза. Вказує, що смерть спричинена з необережності, обвинувачений є інвалідом 3 групи, його єдиним джерелом доходів є тільки пенсія, ним укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності, згідно якому буде відшкодовано збитки в розмірі, передбаченому законом. Також звертає увагу суду на те, що відсутні докази, що ОСОБА_6 офіційно працював, платив податки зі своїх доходів і за життя мав кошти на чиє небудь утримання. Тому, вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі понад 170028 грн. є порушенням вимог розумності та справедливості. Таким чином, в частині стягнення позовних вимог з обвинуваченого просить відмовити (арк. к. п.150 том 2).

Обвинувачений ОСОБА_5 також заперечував щодо цивільних позовів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_30 , повідомивши, що суду не надано до позовних заяв копії документів, що підтверджують відношення позивачів до померлого: копії свідоцтв про народження, про шлюб, копії облікових карток платників податків, а також не надані докази на підтвердження обставин, якими позивачі обґрунтовують вимоги. Просив відмовити в задоволенні позовів (арк. к. п.187 том 2).

02.10.2020 ОСОБА_1 подано клопотання про призначення судово-психологічної експертизи у справі. В судовому засіданні 23.11.2020 клопотання про призначення експертизи відкликано потерпілою та її представником (арк.к.п.11 т.3).

На позовну заяву ОСОБА_1 представник цивільного відповідача ПрАТ «СУ «ВУСО» Сокол Д.В. надіслала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні цього позову з тих підстав, що вимоги позовної заяви є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що згідно інформації з офіційного сайту МТСБУ на дату ДТП (21.03.2020) автомобіль, яким керував ОСОБА_5 був забезпечений двома полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були діючими на момент ДТП, а саме: перший - поліс № АО6146707 виданий АТ «СГ «ТАС», другий - поліс № 102669001 від 15.03.2020 виданий ПрАТ «СК «ВУСО». Тому, враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, вважає поліс № 102669001 від 15.03.2020 виданий ПрАТ «СК «ВУСО» нікчемним, оскільки на момент його укладення автомобіль «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» був забезпечений діючим полісом АТ «СГ «ТАС», про що ПрАТ «СК «ВУСО» повідомлено не було (т. 1, а.к.п.218-222).

У додаткових письмових поясненнях (т.2, а.к.п.33-36), представник цивільного відповідача ПрАТ «СУ «ВУСО» Сокол Д.В. зазначила, що для підтвердження правомірності позиції ПрАТ «СК «ВУСО» в рамках даного провадження, відповідачем було додатково направлено адвокатський запит від 08.07.2020 року до Головного сервісного центру МВС України. Листом від 13.07.2020 року повідомлено, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, транспортний засіб Mercedes-Benz E 200 CDI, VIN-код НОМЕР_9 , 25.01.2020 року перереєстрований у ТСЦ 1442 на нового власника із заміною номерного знаку з НОМЕР_10 на НОМЕР_1 . Тобто, 25.01.2020 року транспортний засіб Mercedes-Benz E 200 CDI, VIN-код НОМЕР_9 , було перереєстровано зі зміною реєстраційних номерів. Зазначає, що поліс № АО6146707 виданий АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно інформації ЦБД МТСБУ був чинним станом на 14.03.2020 року, а отже він був укладений раніше полісу ПрАТ «СК «ВУСО» (який було укладено 15.03.2020 року) і зберіг свою дію як на момент укладення другого полісу з ПрАТ «СК «ВУСО», так і на момент настання ДТП. В обгрунтування заперечень представник відповідача посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №№ 759/10739/16, 910/24068/16.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 27.11.2020 на ім`я ОСОБА_5 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_6 , транспортні засоби не зареєстровані (т.3, а.к.п.24).

17.12.2020 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області на запит суду надійшла інформація від ПАТ «Страхова група «ТАС», відповідно до якої, згідно з копією полісу обов`язкового страхування № АО6146707 АТ «СГ «ТАС», Страховиком (за договором), застрахована обов`язкова цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, строк дії Договору з 00 год. 00 хв. 31.07.2019 до 30.07.2020 включно, забезпечений транспортний засіб - автомобіль «MERCEDES-BENZ Е200 CDI», номерний знак НОМЕР_10 , VIN-код НОМЕР_9 . Згідно договору страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров 'ю - двісти тисяч гривень, за шкоду, заподіяну майну - сто тисяч гривень, розмір франшизи - 2000 грн.

Страхувальником є ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Страховий платіж в сумі 1137 грн. сплачено 30.07.2019. Ця дата є датою укладання договору (т.3, а. к. п. 39).

Вказаний договір був діючим станом на момент укладання ОСОБА_5 . Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № 102669001 від 15.03.2020 року та на момент скоєння ДТП 21.03.2020 року (т.2, а.к.п.7-8).

Судом також встановлено, що станом на момент скоєння ДТП ОСОБА_5 транспортний засіб «MERCEDES-BENZ Е200 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_9 , був застрахований ОСОБА_5 у ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № 102669001 від 15.03.2020 року, строк дії якого по 15.03.2021 рік; страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200 000 грн, за шкоду, заподіяну майну становить 130 000 грн.; розмір франшизи 2 500 грн. За умовами договору страхування ОСОБА_5 сплатив на користь страховика ПрАТ «СК «ВУСО» страховий платіж у сумі 431 грн. У вказаному полісі № 102669001 зазначено, що страховик та страхувальник підтверджують, що страхувальник виконав обов`язок, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України. Однак в даному договорі відсутній підпис ОСОБА_26 (т.2, а.к.п.6).

За даними Головного сервісного центру МВС від 13.07.2020 № 31/825аз відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, транспортний засіб «MERCEDES-BENZ Е200 CDI», VIN-код НОМЕР_9 25.01.2020 перереєстрований у ТСЦ 1442 на нового власника із заміною номерного знаку з НОМЕР_10 на НОМЕР_1 (т.2 арк.к.п.32).

Згідно останньої уточненої позовної заяви потерпіла ОСОБА_1 просить стягнути зі

- Страхової групи «ТАС», розташованої по пр. Перемоги, 65 у м. Києві, завдані скоєнням кримінального правопорушення матеріальні збитки у виді витрат на поховання чоловіка в сумі 39429,00 грн. та за пошкоджений автомобіль у розмірі 85000 грн., а всього 124429,00 грн., завдану їй моральну (немайнову) шкоду внаслідок загибелі чоловіка - 36 мінімальних місячних заробітних плат в розмірі 170028 грн. (36*4723);

- з обвинуваченого ОСОБА_5 - витрати на професійну правничу допомогу - 4000 грн., завдану їй моральну (немайнову) шкоду внаслідок загибелі чоловіка - 1329972 грн (том 1, арк. к. п. 51-54).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди в межах суми страхового відшкодування є страховик.

Підставою для здійснення страхового відшкодування є настання страхового випадку (Розділ ІІІ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-ІV (далі Закон № 1961-ІV).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-ІV).

Статтею 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі- Закону № 1961-ІV) визначено, що страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (п.1.1.), особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п. 1.4); наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах (п. 1.5); власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (п. 1.6); забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (1.7).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 989 ЦК України страхувальник зобов`язаний: 1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; 2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (ч.2 ст.215 ЦК України).

Аналогічні вимоги містяться у пункті 17.3 статті 17 Закону № 1961-ІV: при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Отже, нікчемність договору настає у разі наявності нового договору страхування щодо об`єкту страхування, при цьому вимога щодо особи страховика відсутня, а тому незалежно від особи страховика новий договір страхування щодо уже застрахованого об`єкта є нікчемним в силу закону.

Згідно п. 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону № 1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом № 1961-ІV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, який мають враховувати суди під час вирішення спорів, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону № 1961-ІV).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі, якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у у передбаченому Законом № 1961-ІV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

05.01.2021 від представника АТ «СГ «ТАС» (приватне) Кудрявського С.М. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на цивільний позов та провести судове засідання без участі представника. У відзиві на позов відповідач вказує на те, що відповідно до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільно- правова відповідальність водія автомобіля «Мерседес Е 200», державний номерний знак НОМЕР_1 забезпечена Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 102669001, про що свідчить витяг з ЄЦБД МТСБУ, а тому вважає, що при наявності в базі даних інформації про наявність полісу, отримавши страховий платіж та уклавши Поліс обов`язкового страхування № 102669001 саме ПАТ Страхова компанія «ВУСО» взяла на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого в межах 260000 грн. та за шкоду заподіяну майну в межах 130000 грн.

З посиланням на п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та у зв`язку з тим, що позивач не зверталася до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому рішення про виплату страхового відшкодування у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивача не приймалося, вважає, що позов в частині позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» (приватне) підлягає залишенню без розгляду. Також вважає позов в частині стягнення 39429 грн на поховання, 170028 грн моральної шкоди та вартості автомобіля 85000 грн безпідставним та необгрунтованим (арк. к. п. 78-93).

Представник відповідача також просив залучити в якості третьої особи МТСБУ та ПрАТ «СК «ВУСО» (арк.к.п.94-98, 132-146).

Ухвалою суду від 13.01.2021 залучено до участі у кримінальному провадженні № 12020050000000178 Моторне (транспортне) страхове бюро України та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» в якості третіх осіб (арк. к. п. 115).

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України Патрик Г.Г., що діє на підставі довіреності від 28.12.2020 та яка є адвокатом (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1395 від 18.11.99), надала суду пояснення, відповідно до яких вказала, що порядок отримання страхового відшкодування врегульовано спеціальним Законом, згідно з яким потерпілий має право звернутися до ПрАТ «СК «ВУСО» з повідомленням про страховий випадок та заявою про відшкодування, надавши необхідні документи, перелік яких визначений ст.35 Закону. Також зазначила, що статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено вичерпний перелік обставин за яких МТСБУ може здійснити регламентну виплату та вказує, що станом на 21.03.2020 відповідальність водія ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу № 102669001 (арк.к.п.147-150).

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За клопотанням представника потерпілої Ніколаєнка В.І. та потерпілої ОСОБА_1 судом призначено судову автотехнічну експертизу на предмет встановлення ринкової вартості автомобіля ВАЗ 211240 до та після ДТП, вартості відновлювального ремонту авта на момент проведення експертизи, оскільки під час досудового розслідування таку експертизу не призначено, а дані необхідні для вирішення питання щодо відшкодування шкоди (арк.к.п.164 т.3).

Відповідно до висновку судового експерта № 1184-1186 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 07.04.2021: ринкова вартість автомобіля марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_11 , на момент ДТП - 21 березня 2020 року при визначених умовах становила 95195,77грн; ринкова вартість автомобіля марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_11 , після ДТП дорівнюється вартості утилізації автомобіля; вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_11 на момент проведення експертизи, при визначених умовах становить 257890,97 грн; вартість матеріальних збитків, завданих власнику в наслідок пошкодження автомобіля «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_11 , станом на момент ДТП - 21 березня 2020 року, при визначених умовах, становила 95195,77 грн, вартість експертизи становить 5491,52 грн. (арк.к.п. 1- 44 том 4).

У письмових поясненнях щодо висновку експерта № 1184-1186 від 07 квітня 2021 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - МТСБУ зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 , була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі Полісу обов`язкового страхування № 102669001, що діяв на момент ДТП, тобто на 21 березня 2020 року. Отже саме ПрАТ «СК «ВУСО» здійснює страхове відшкодування потерпілій особі на умовах та в порядку визначеному Законом. Пунктами 7.17 - 7.19 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом ФДПУ від 24.11.2003 № 142/5/2092 визначено, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися. У разі наявності даних щодо продажу аналогічного КТЗ у такому самому технічному стані за вартість утилізації КТЗ, що оцінюється, може прийматися ціна продажу зазначеного аналогічного КТЗ. Згідно висновку експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 1184-1186 від 07.04.2021, ринкова вартість автомобіля марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, після ДТП дорівнюється вартості утилізації автомобіля. Отже, даний висновок експерта не містить в підсумку суми вартості автомобіля (утилізаційної вартості) після ДТП, що унеможливлює визначення суми страхового відшкодування та є підставою для призначення по справі додаткової експертизи з цього питання (арк. к.п. 59-62 том 4).

У письмових поясненнях щодо висновку експерта № 1184-1186 від 07 квітня 2021 представник ПрАТ «СК «ВУСО» зазначає, що висновком експерта №1184-1186 визначено ринкову вартість пошкодженого автомобіля на момент ДТП, яка складає 95195,77 грн. Однак, експертом не встановлено вартість автомобіля після ДТП, пошкоджений транспортний засіб вважається фізично знищеним, оскільки його ринкова вартість на момент ДТП є нижчою за вартість відновлювального ремонту. Оскільки експертом вказано, що вартість автомобіля після ДТП дорівнюється «вартості утилізації» без здійснення вираження відповідної суми в грошовому еквіваленті, страхове відшкодування (різниця між вартістю автомобіля на момент та після ДТП) не може розрахуватись. Також вказує на те, що експертом при проведенні експертизи було застосовано програмний комплекс визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ «Audatex», однак це не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом ФДПУ від 24.11.2003 № 142/5/2092, оскільки країною виробника досліджуваного транспортного засіб марки «ВАЗ 211240» є країни СНД, а тому, застосування програмного комплексу «Audatex» (який застосовується для складання кошторису ТЗ іноземного виробництва) є некоректним та необґрунтованим. При дослідженні вказаного об`єкта необхідно застосовувати комп`ютерні програми «НАМИ- Сервис», «Автобаза» які визначені у п.п. 60, 61 додатку №8 до Методики.

Використання експертом неналежного програмного комплексу для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ та здійснення перерахунку вартості запасних частин, свідчить про неправомірне завищення ціни на вказані в ремонтній калькуляції деталі. Відповідно до п.п.8.5.5. Методики, до нормативів трудомісткості на роботи з ремонту (за винятком операцій з пофарбування, механічної обробки, прибирання, миття та регулювально-діагностичних операцій) КТЗ виробництва країн СНД передбачаються надбавки залежно від строку їх експлуатації, зокрема, понад 8 років - 20%. Згідно з свідоцтвом про реєстрацію автомобіля серії НОМЕР_4 , роком випуску автомобіля ВАЗ моделі 211240 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) є 2008, тобто і на момент ДТП, і на момент проведення експертизи авто перебувало в експлуатації понад 8 років.

Також зазначає, що у висновку експерта показник СВ2 (величина коригування вартості КТЗ залежно від його комплектності, грн.) збільшено на 194,00 долара США з урахуванням того, що на автомобілі встановлено газобалонне обладнання (ГБО). Однак зі знімків неможливо ідентифікувати виробника та тип ГБО, який встановлено на автомобілі. В додатках до висновку відсутні документи, які б підтверджували ціну встановленого обладнання. При розрахунку вартості ГБО, експертом не враховано вимоги п.7.31 Методики, якою передбачено, що ціна та строк експлуатації додатково встановленого обладнання повинні бути підтверджені відповідним документом (про гарантійні зобов`язання, довідкою- рахунком тощо). У разі відсутності документів, що підтверджують строки експлуатації додатково встановленого обладнання, його вартість включається в розрахунок з урахуванням строку експлуатації оцінюваного КТЗ (арк.к.п. 63-67 т.4).

У письмових поясненнях на цивільний позов представник відповідача - АТ «СГ «ТАС» (приватне) не погоджується з вимогами позивача посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мерседес Е 200», д.н.з. НОМЕР_1 забезпечена ПрАТ «СК «ВУСО» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 102669001. Тобто ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми за шкоду заподіяну життю, та здоров`ю потерпілого в межах 260000,00 грн. та за шкоду заподіяну майну в межах 130000,00 грн. Ліміт відповідальності у ПрАТ «СК «ВУСО» є більшим за ліміт АТ «СГ «ТАС» (приватне) по полісу № АО/6146707, що відповідно становить 200000,00 грн. за шкоду заподіяну життю або здоров`ю, та 100000,00 грн. за шкоду заподіяну майну. Також для отримання страхового відшкодування, потерпілим особам необхідно звернутися до АТ «СГ «ТАС» (приватне) в передбаченому законодавством порядку та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди. Позивач - ОСОБА_1 не зверталася до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування. Таким чином, рішення про виплату страхового відшкодування у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивача не приймалося за відсутністю звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, а отже є всі підстави залишити позовну заяву в частині позовних вимог до АТ ««СГ «ТАС» (приватне) без розгляду, оскільки з боку АТ «СГ «ТАС» (приватне) відсутній факт порушення прав, свобод та інтересів позивача (арк.к.п.68-71 том 4).

Після проведеної експертизи та отримання висновку експерта № 1184-1186 від 07 квітня 2021 позивач (потерпіла) ОСОБА_1 позовні вимоги не уточнювала, із заявою про згоду (чи незгоду) із визнанням транспортного засобу фізично знищеним не зверталася.

Суд розглядає позов в межах заявлених позовних вимог.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Таким чином, у разі звернення потерпілого до страховика винної особи у ДТП, страховик має виплатити потерпілому страхові відшкодування у розмірі ліміту страхових виплат, передбачених договором, у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року по справі 297/2187/19 (провадження 51-2381 км20) вказував, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхові відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Суд вважає, що між потерпілими та обвинуваченим ОСОБА_5 виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час, між обвинуваченим, який на правовій підставі керував забезпеченим транспортним засобом та страховою компанією ПАТ «Страхова група «ТАС» існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Положеннями статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компаніїпро відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст.128 КПК України.

Водночас, у межах кримінального провадження за ст.286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим, а звернення за захистом своїх прав з позовом до суду, -відповідає вимогам закону.

Водночас, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Цивільний відповідач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

З огляду на викладене вище, практики Верховного Суду, суд не приймає доводів відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» з приводу того, що непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.

Статтями 79-81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що під час укладення ОСОБА_5 . Полісу № 102669001, транспортний засіб «MERCEDES-BENZ Е200 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_9 , було застраховано у ПАТ «Страхова група «ТАС», Поліс обов`язкового страхування № АО6146707, який був чинний як на момент укладення нового договору страхування, так і на момент настання страхового випадку, страхувальником при укладенні нового договору страхування не було повідомлено про наявність іншого договору страхування щодо забезпечуваного транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Е200 CDI», то за вказаних обставин Поліс № 102669001 від 15.03.2020 року укладений із ПрАТ «СК «ВУСО», у силу пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України є нікчемним в силу Закону.

Отже, у цьому випадку, ПрАТ «СК «ВУСО» не є відповідальною особою за відшкодування майнової шкоди, внаслідок ДТП за участю транспортного засобу MERCEDES-BENZ Е200 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , який забезпечений за Полісом № АО6146707 укладеним із ПАТ «Страхова група «ТАС» чинним на момент вчинення ДТП, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Відповідальність має нести відповідач ПАТ «Страхова група «ТАС».

Законом України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Згідно зі ст. 27 Закону № 1961-ІV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктами 27.2- 27.5 статті 27 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Згідно ч.1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Згідно статті 28 Закону № 1961-ІV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, зокрема, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону № 1961-ІV визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктами 30.1, 30.2 статті 30 Закону № 1961-ІV передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вже було визначено раніше, неповідомлення про страховий випадок не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказані дії не призвели до неможливості страховиком встановити обставини ДТП, адже з боку позивача для з`ясування вказаного страховику перешкоди не чинилися.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2020 та на день настання страхового випадку становила 4723 грн.

З урахуванням викладеного, відповідно до Закону № 1961-ІV зі страховика може бути стягнуто

1)загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не менш, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;

2)моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) - загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

3)відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника - стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Суд вважає обгрунтованим позов ОСОБА_1 до відповідача ПАТ «СГ «ТАС»

- в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у розмірі 56676 грн. ( в частині різниці між сумою 170028 - 56676= 113352 грн слід відмовити в позові, оскільки суперечить законодавству);

-в частині стягнення витрат на поховання в сумі 13169 грн, за виключенням послуг моргу в сумі 1600 грн, вартості костюма та черевиків - 2900 грн, помінальних обідів на суму 21760 грн, що не підтверджено належними доказами, у тому числі як такі що визначені як ритуальні послуги, передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг відповідно до Закону;

-в частині відшкодування вартості пошкодженого автомобіля в сумі

85000 грн., що не перевищує ринкової вартості до ДТП (95195,77 грн. згідно висновку експерта 1184-1186 від 07.04.2021 та зменшеної на суму франшизи).

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд виходить з такого.

Так, згідно ч. 2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а в разі завдання шкоди смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала.

Положення ч. 2 ст.1168 ЦК України свідчать про те, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016, зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду, з`ясовуючи наведені обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, враховує обгрунтованість доводів потерпілих про відчуття фізичного болю та стану стресу, оскільки загибель рідної людини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань.

Враховуючи характер та обсяг страждань потерпілих, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, а також те, що факт величезного душевного болю, нанесеного потерпілим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внаслідок смерті їх сина, батька та чоловіка, є беззаперечним, і вказані обставини дійсно призвели до погіршення їх емоціонального стану, морального здоров`я, суд, виходячи із принципів розумності, співрозмірності та справедливості, а також того, що будь- яка грошова компенсація не може бути визначена як адекватна дійсним стражданням потерпілих, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 моральної шкоди по 200000 грн. кожному з потерпілих, навіть попри те, що позивачі не надали жодного документу на підтвердження понесених страждань, бо останні не можуть бути виміряні грошовим еквівалентом.

Щодо стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 (справа № 755/9215/15-ц) дійшла висновку, що суд має стягнути витрати на правничу допомогу за умов: їх опису в договорі з адвокатом; детального опису виконаних робіт і наданих адвокатом послуг; своєчасного подання доказів; не доведення їх неспівмірності стороною, яка прагнула зменшення.

Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 зробив висновок, що слід враховувати факт складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, наявність договору про надання правничої допомоги, визначення сторонами фіксованої суми, що не залежить від кількості та детального опису робіт.

22.03.2020 складено розписку про отримання адвокатом Ніколаєнко В.І. грошових коштів від ОСОБА_1 в сумі 4 000 грн., згідно договору про надання правової допомоги від 22.03.2020 року, яка підписана клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Ніколаєнко В.І. (т.1 а.с.154). Представник потерпілої приймав участь в судових засіданнях, готував цивільні позови, жодних претензій з боку потерпілої на невиконання правничої допомоги Ніколаєнком В.І. до суду не надходило. Навпаки, вона повністю підтримала позов і просила його задовольнити, у тому числі стягнути судові витрати.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що судові витрати у виді правничої допомоги адвокатом Ніколаєнком В.І.в сумі 4000 грн. підлягають задоволенню та їх слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду від 23.03.2020 у справі № 219/2707/20 накладено арешт на вилучений в ході огляду місця ДТП 22.03.2020 автомобіль марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , виданого 12.09.2019 ТСЦ 1442, належить ОСОБА_6 . Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду від 24.03.2020 у справі № 219/2708/20 накладено арешт на вилучений в ході огляду місця ДТП 22.03.2020 автомобіль марки «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , виданого 25.01.2020 ТСЦ 1442, належить ОСОБА_12 , яким користувався шляхом передачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_5 . Вказані ухвали не оскаржені.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Тому, арешт, накладений на майно вищевказаними ухвалами суду від 23.03.2020 та від 24.03.2020 слід скасувати.

Витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження, на підставі ст.118 КПК України, включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинувачених згідно з вимогами ч. 2 ст.124 КПК України ( довідки -акти про вартість експертних досліджень арк.к.п.109,117). Процесуальні витрати за залучення експерта слід стягнути з ОСОБА_5 .

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити згідно з положеннями ст.100 Кримінального процесуального кодексу України.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, застосований стосовно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Початок строку відбування основного покарання відраховувати з дати набрання вироком законної сили.

З урахуванням вимог ч.5 ст.72 КК зарахувати ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення за цим кримінальним провадженням та перебування у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України у строк покарання, тобто з 22 березня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований стосовно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 24.03.2020 у справі № 219/2708/20.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 23.03.2020 у справі № 219/2707/20.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-автомобіль марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, який зберігається на майданчику, розташованому на території двору адміністративної будівлі № 2 Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області по 2-му провулку Садовому, 1, м. Бахмут, - повернути потерпілій ОСОБА_1

-автомобіль марки «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, який зберігається на майданчику, розташованому на території двору адміністративної будівлі № 2 Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області по 2-му провулку Садовому, 1, м. Бахмут, - повернути власнику ОСОБА_12 за належністю;

-подушку безпеки водія, дві накладки з педалей, змив потожирової речовини з рульового колеса, змив потожирової речовини з важеля перемикання передач, змив потожирової речовини з внутрішньої ручки водійської двері автомобіля «MERCEDES-BENZ Е 200 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , - знищити після набранням вироку законної сили.

Позови потерпілих задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, адреса 03117, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка зареєстрована та мешкає за адресою:

АДРЕСА_4 , моральну шкоду у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, що становить 56676 грн; витрати на поховання ОСОБА_6 - в сумі 13169 грн, вартість пошкодженого від ДТП автомобіля марки «ВАЗ 211240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску - в сумі 85000 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_12 , на користь потерпілої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , витрати за правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_12 , на користь потерпілої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_8 грн моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_12 , на користь потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_8 (двісті тисяч) грн моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_12 , на користь потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , моральну шкоду в сумі 200000 (двісті тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_12 , на користь потерпілого ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_10 , 200000 (двісті тисяч) грн моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , процесуальні витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 2671 від 17.04.2020 в сумі 2 615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. та судової транспортно - трасологічної і автотехнічної експертизи № 2831-2832 від 17.04.2020 в сумі 3 922 (три тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн. 60 коп. на користь Держави Україна в особі Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Л.В. Шевченко