Вирок № 97498922, 08.06.2021, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 544/191/20

Провадження №1-кп/548/29/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року Колегія суддів Хорольського районного суду Полтавської області в складі :

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

суддів - Коновода О.В., Старокожка В.П.,

за участю секретарів судового засідання - Листопад В.Л., Калініченко А.В., Комаренко В.М.,

за участі прокурорів - Рожка І.Г., Погребського С.В.,

захисників - адвокатів Раць О.Б., Третяк К.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальне провадження № 12019170290000413по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чита, Чернівського району Читинської області, Російська Федерація, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, не інваліда, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не маючого, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисний особливо тяжкий злочин за наступних обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 12.12.2019 року близько 18:30 год., проходячи повз господарство особи похилого віку - потерпілого ОСОБА_2 , що в АДРЕСА_2 , вирішив вчинити розбійний напад, поєднаний із проникненням в житло цього потерпілого, з метою заволодіння його майном.

Реалізуючи свій злочинний, корисливий умисел на протиправне заволодіння майном цього потерпілого, обвинувачений ОСОБА_1 з метою проникнення в житло потерпілого подзвонив у дзвоник вхідних дверей, дочекався, коли потерпілий їх відчинив, на порозі будинку наніс кулаком правої руки два удари в обличчя потерпілого, який стояв у веранді, а в подальшому наніс ще два удари в обличчя потерпілого, після чого ОСОБА_2 почав тікати в будинок, щоб сховатися від нападника. Обвинувачений ОСОБА_1 пішов за потерпілим, тим самим проник до житлового будинку, депродовжуючи свої злочинні дії, направлені на доведення умислу до кінця, в залі будинку наніс ще два удари кулаком по голові ОСОБА_2 , при цьому побиття потерпілого супроводжував вимогою віддати навні в потерпілого грошові кошти, в результаті чого спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я у вигляді: обширних гематом обличчя, забитої рани лівої виличної ділянки, синців навколо правого ока та в лівій тім`яно-скроневій ділянці, які утворилися від дії не менше шестикратної дії тупого предмету, після чого потерпілий, злякавшись, віддав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6280 грн., якими останній заволодів, зник з місця вчинення злочину, грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.187 КК України, не визнав та показав колегії суддів, що 12.12.2019 року він випив 200 грам горілки вдома. Потім ОСОБА_3 попрохав перенести сусіду ОСОБА_4 шкаф. Після зробленої роботи вони разом вживали алкогольні напої, а потім пішли по добавку до потерпілого ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_2 . Коли зайшли в господарство, ОСОБА_3

підбурив обвинуваченого вдарити потерпілого, сказавши що це допоможе взяти в нього горілку. Як тільки потерпілий відкрив двері, ОСОБА_1 двічі вдарив ОСОБА_2 в область очей. Після цього ОСОБА_3 та потерпілий зайшли в зальну кімнату будинку. Обвинувачений зайшов за ними, але зупинився в прихожій кімнаті. Обвинувачений бачив, як потерпілий дав дві пляшки самогонки потім він вийшов з кімнати. Коли повернувся, то побачив як ОСОБА_3 погрожував потерпілому нічого не розповідати про вищевказане бо підпалить будинок. Після цього останній розбив об підлогу телефон потерпілого. Після цього вони з ОСОБА_3 пішли до його батьків та розпили одну пляшку горілки і обвинувачений пішов додому. О третій годині ночі ОСОБА_1 затримали працівники поліції та тримали разом з ОСОБА_3 9 діб в Пирятинському ВП. В цей період часу ОСОБА_3 вмовив обвинуваченого взяти вину на себе. Обвинувачений показав, що грошей у потерпілого не брав, потерпілого вдарив, щоб залякати та взяти безкоштовно горілки. Обвинувачений показав, що ОСОБА_3 є його зросту, брюнет, володіє українською мовою, а він особисто українською мовою не розмовляє.

Обвинувачений ОСОБА_1 показав колегії суддів, що інкримінованого злочину він не вчиняв, а лише завдав тілесних ушкоджень потерпілому, тому його дії підлягають перекваліфікації.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, його вина повністю доводиться наступною сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.12.2019 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомив про те, що 12.12.2019 року близько 18:30 год. невідома особа шляхом нанесення йому тілесних ушкоджень проникла до його будинку і відкрито заволоділа грошовими коштами в сумі 6 300 грн. (т.1 а.с.190);

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який показав колегії суддів, що о 18:30 год. подзвонили в дзвінок і він вийшов в коридор, де через вікно побачив людину високого зросту у синій куртці з одягнутим на голову капюшоном. Як тільки потерпілий відкрив двері, то відразу отримав від обвинуваченого удар нижче лівого ока, внаслідок чого у нього запаморочилася голова і він поточився та почав тікати в зальну кімнату будинку. В цей час обвинувачений продовжив його бити і наніс не менше 10 ударів руками та ногами. Потерпілий у зальній кімнаті запитав у обвинуваченого доки він його битиме, останній попросив у нього всі що він має гроші і навіть ті, що залишені на смерть. Потерпілий пояснив, що перед цією подією в середу він отримав пенсію та субсидію, що в сукупності становило близько 6 300 грн., які він зберігав в буфеті в книзі «Трактори і машини». Як тільки потерпілий віддав ці гроші, обвинувачений повідомив йому, що він «вор в законі», і якщо останній повідомить про дану подію в поліцію, він спалить йому будинок. Потім обвинувачений вихопив у потерпілого телефон і відразу його розбив об підлогу. Потерпілий пояснив, що під час впізнання одразу вказав на обвинуваченого, який стояв під другим номером, так як в нього гарна пам`ять на обличчя.

- показаннями свідка ОСОБА_7 , яка показала колегії суддів, що є дочкою потерпілого ОСОБА_2 . На другий день 13.12.2019 року після вчинення злочину до неї прийшов побитий батько, але нічого не розповів. Пізніше 16.12.2019 року потерпілий розповів про подію і свідок відразу повідомила поліцію. Свідок ОСОБА_7 пояснила зі слів батька, що ввечері 12.12.2019 року до ОСОБА_2 прийшов обвинувачений, постукав у вхідні двері, як тільки потерпілий їх відкрив відразу його вдарив. Потерпілий почав втікати в будинок, а обвинувачений завдав йому близько 10 ударів поки потерпілий не запитав у нього: що він хоче? Обвинувачений сказав, щоб він віддав йому всі які є гроші: гривні, долари і те що на смерть. Потерпілий віддав йому з книги 6 300 грн. та 1 пляшку горілки «Пшенична». Виходячи з будинку обвинувачений розбив об підлогу мобільний телефон потерпілого та приказав не розповідати про дану подію, бо спалить будинок бензином. Свідок пояснила, що цей напад вчинив саме обвинувачений, оскільки він худий, високий, світловолосий, а не ОСОБА_3 , оскільки він чорнявий та не високий. Під час впізнання потерпілий відразу вказав на обвинуваченого.

- витягами з ЄРДР за № 12019170290000413від 16.12.2019 року, 17.12.2019 року, 17.01.2020 року про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст.187 ч.3 КК України (т.1 а.с.182-184);

- протоколом огляду місця події - подвір`я та будинку, де проживає потерпілий ОСОБА_2 , від 16.12.2019 року та фототаблицею до нього, де в присутності понятих було проведено огляд будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де зафіксовано місце вчинення та обстановку після вчинення злочину, яка була природньою і не порушеною. З протоколу вбачається, що в ході проведення огляду виявлено та вилучено 6відрізів липкої стрічки з 8 слідами пальців рук (т.1 а.с. 218-226);

- протоколом огляду предмету від 17.12.2019 року та фототаблицею до нього, згідно якого об`єктом огляду є книга «Автомобили тракторы», з якої потерпілий віддав обвинуваченому грошові кошти в сумі 6 280 грн. Під час огляду в присутності понятих виявлено та вилучено вищевказану книгу та грошові кошти в сумі 350 грн., які знаходились в ній (т.1 а.с. 227 -229);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 17.12.2019 року та фототаблицею до нього, згідно якогов присутності понятих потерпілий впізнав в особі під номером 2 (обвинуваченому) за загальним виразом обличчя, формою носа, розташуванням очей, загальною тілобудовою незнайомця, що побив та пограбував його (т.1 а.с. 230 -235);

- показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які показали колегії суддів, що вони разом були понятими при впізнанні потерпілим обвинуваченого. Пояснили, що вони були у кімнаті, потім зайшов потерпілий - чоловік похилого віку, після чого зайшли чотири чоловіки, тримаючи таблички з номерами. З них потерпілий зразу впізнав і вказав на чоловіка під другим номером, це був обвинувачений. При понятих потерпілому працівники поліції не давали жодних вказівок.

- протоколом огляду предмету від 17.12.2019 року та фототаблицею до нього, згідно якого об`єктом огляду є мобільний телефон «SAMSUNG SGH-C300». Під час огляду в присутності понятих виявлено та вилучено вищевказаний мобільний телефонта 3 відрізи липкої стрічки зі слідами пальців рук (т.2 а.с. 20 -21);

- протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_2 від 18.12.2019 рокута фототаблицею до нього, згідно якого потерпілий розповів та показав на місці про те, як відбувалися події ввечері 12.12.2019 року. Зокрема він показав місце розташування себе та нападника біля вхідних дверей в будинку та механізм нанесення перших ударів. Потів показав шлях своєї втечі від обвинуваченого до зальної кімнати будинку. В зальній кімнаті потерпілий показав шафу, де лежала книга з грошовими коштами, відданими обвинуваченому. В спальній кімнаті показав місце під ліжком, де стояли дві пляшки з відданими обвинуваченому алкогольними напоями (т.2 а.с.69 - 89);

- висновком судової трасологічної експертизи №1984 від 20.12.2019 року, згідно якого виявлені та вилучені 16.12.2019 року 1 слід папілярного узору пальця руки розміром 14*33 мм з полиці шафи зальної кімнати, 2 сліди папілярних узорів пальців рук розмірами 14*37 мм та 13*25 мм з корпусу старого телевізора в зальній кімнаті під час огляду домогосподарстваза адресою: АДРЕСА_2 належать ОСОБА_1 , що спростовує показання обвинуваченого в частині того, що він не заходив у будинок та підтверджує показання потерпілого, що обвинувачений бив його в середині будинку і вимагав гроші(т.2 а.с. 7-19);

- висновком судової трасологічної експертизи №1983 від 20.12.2019 року, згідно якого виявлений та вилучений 16.12.2019 року 1 слід папілярного узору пальця руки розміром 14*18 мм з мобільного телефону «SAMSUNG SGH-C300» потерпілого ОСОБА_2 належить ОСОБА_1 , що підтверджує показання потерпілого про те, що саме обвинувачений здійснив на нього розбійний напад та розбив його мобільний телефон і спростовує показання обвинуваченого в частині того, що він не брав в руки і не розбивав мобільний телефон потерпілого, а дані дії зробив ОСОБА_3 (т.1 а.с.242 - т.2 а.с. 4);

- висновком судово-медичного експерта № 215 від 17.12.2019 року -18.12.2019 року, згідно якого за наслідками проведення судово-медичної експертизи на тілі потерпілого ОСОБА_2 зафіксовано тілесні ушкодження у вигляді: обширних гематом обличчя, забитої рани лівої виличної ділянки, синців навколо правого ока та в лівій тім`яно-скроневій ділянці, які утворилися від дії не менше шестикратної дії тупого предмету, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесних ушкоджень від падіння з положення стоячи, сидячи на площину не виявлено і дані ушкодження не характерні для нанесення їх власною рукою (т.2 а.с. 67);

- висновком судово-медичного експерта № 39 від 14.02.2019 року, згідно якого за наслідками проведення додаткової судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_2 встановлено, що покази, дані ОСОБА_2 в ході проведення з ним слідчого експерименту від 18.12.2019 року щодо характеру, механізму утворення, кількості та локалізації виявлених у нього тілесних ушкоджень, не протирічать об`єктивним даним, отриманим в ході проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_2 (висновок судово-медичного експерта № 215 від 17.12.2019 року -18.12.2019 року) (т.2 а.с. 29);

- речовими доказами по справі, а саме: таблицею для вилучених слідів з 8 слідами відбитками папілярних узорів пальців рук на 6 стрічках, таблицею для вилучених слідів з 3 слідами відбитками папілярних узорів пальців рук на 3 стрічках, книгою «Автомобили - Тракторы», грошовими коштами в сумі 350 грн. та пошкодженим мобільним телефоном «SAMSUNG SGH-C300»;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно акту судово-психіатричного експерта № 54 від 05.02.2020 року ОСОБА_1 під дію ч. 2, ч. 3 ст. 19 та ст. 20 КК України не підпадає. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т.2 а.с. 32-38)

В ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 детально та послідовно відобразив свою поведінку 12.12.2019 року, а саме те, що на протязі дня він вживав алкогольні напої, потім до нього прийшов знайомий ОСОБА_3 та поросив допомогти сусіду перенести шафу. Після виконаної роботи останні вживали алкогольні напої. З метою залякати потерпілого та безкоштовно заволодіти алкогольними напоями, обвинувачений на порозі будинку потерпілого завдав останньому в голову 2 удари кулаками рук.

В цій частині показання обвинуваченого на переконання колегії суддів є правдивими і такими, що узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні показаннями потерпілого.

Не заслуговують на довіру колегії суддів показання обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що він є непричетним до розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_2 , так як він лише двічі вдарив потерпілого, щоб його залякати та отримати алкогольні напої, а фактично розбійний напад вчинено свідком ОСОБА_3 , який продовжував бити потерпілого та вимагав та заволодів грошовими коштами потерпілого, які останній йому в подальшому і віддав.

Ці свідчення ОСОБА_1 повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

З досліджених в судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_2 , протоколу пред`явлення особи для впізнання та протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_2 і фототаблицею до нього слідує, що потерпілий впізнав саме ОСОБА_1 , як особу, яка вчинила на нього розбійний напад, била та заволоділа грошовими коштами та горілкою.

Потерпілий ОСОБА_2 впізнав в обвинуваченому нападника та вказав, що під час нападу він був один. Потерпілий чітко відрізняє обвинуваченого від ОСОБА_3 , якого він знав раніше, та вказує, що ОСОБА_3 приходив до нього за декілька годин перед вчиненням злочину і після того, але під час вчинення злочину останнього там не було. Грошові кошти в сумі 6280 грн. та 2 пляшки з алкогольними напоями забрав обвинувачений ОСОБА_1 . Достовірність показань потерпілого підтверджується і тим, що його показання, дані в судовому засіданні колегії суддів 18.09.2020 року практично не відрізняються від показань наданих через значний проміжок часу 23.12.2019 року слідчому судді (т.2 а.с. 109-112) під час досудового розслідування.

Непричетність ОСОБА_3 до вчинення даного злочину доводиться тим, що його відбитків пальців рук не було виявлено ні в будинку потерпілого, ні на його мобільному телефоні та показаннями самого потерпілого ОСОБА_2 про вчинення злочину саме обвинуваченим ОСОБА_1 .

В ході огляду будинку потерпілого ОСОБА_2 було встановлено, що обстановка була не порушеною і природною. Згідно висновків судово трасологічних експертиз слідів папілярних узорів пальців рук, виявлених та вилучених в ході огляду будинку потерпілого та його мобільного телефону, останні належать тільки обвинуваченому ОСОБА_1 та потерпілому ОСОБА_2 . Вищевказане беззаперечно свідчить про те, що лише обвинувачений незаконно проник в будинок потерпілого і в ньому перебував.

Те, що обвинувачений ОСОБА_1 завдав 2 удари потерпілому неодноразово підтвердив у судових засіданнях сам обвинувачений.

Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 діяв при нанесенні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 з прямим умислом, так як наніс шість ударів в короткий проміжок часу. Жодних тілесних ушкоджень, характерних для падіння, експертом не виявлено.

Твердження захисника обвинуваченого - адвоката Третяк К.П., що у потерпілого не було грошових коштів у сумі 6 280 грн. спростовуються наступним.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 дав показання колегії суддів, що він заощадив 3000 грн. з лишком і напередодні нападу він отримав пенсію і субсидію також у сумі 3000 грн. з хвостиком і саме ці кошти віддав обвинуваченому при нападі. До того ж ці показання фактично ідентичні тим, що потерпілий дав слідчому судді під час досудового розслідування. Тому у колегії суддів немає підстав ставити під сумнів показання потерпілого щодо суми забраних обвинуваченим коштів.

Крім того колегією суддів встановлено, що потерпілий проживає один, утриманців не має, щомісячно має дохід у виді пенсії, а також отримує субсидію, а отже щомісячно міг акумулювати частину цих коштів. Крім того під час огляду книги, в якій потерпілий зберігав забрані кошти, було вилучено 350 грн., що також свідчить про наявність в потерпілого грошей на момент розбійного нападу.

Таким чином, існування вищевказаних доказів безсумнівно свідчить про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу.

Колегія суддів, проаналізувавши фактичні обставини справи констатує, що матеріали справи не містять іншого логічного пояснення доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_1 в житловому будинку потерпілого ОСОБА_2 , а сукупність перерахованих вище обставин свідчить, що ціллю проникнення цього обвинуваченого в господарство та будинок потерпілого було бажання заволодіти майном останнього, що ним зроблено і було.

Метою вчинення ОСОБА_1 злочину, колегія суддів визнає, безоплатно забрати у потерпілого самогон, а грошові кошти було забрано супутно.

В судовому засіданні не встановлені обставини, які свідчать, що даний злочин могла вчинити якась інша особа, а не обвинувачений ОСОБА_1 .

Неправдиві свідчення, на переконання колегії суддів, дані обвинуваченим ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.

Надаючи перевагу показанням потерпілого ОСОБА_2 перед показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , колегія суддів враховує, що показання потерпілого є послідовними, систематичними та логічними. Незважаючи на свій пристарілий вік цей потерпілий надавав послідовні показання як на досудовому слідстві, так і слідчому судді та в судовому засідання, при цьому потерпілий був попереджений про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень. У колегії суддів немає підстав недовіряти показанням цього потерпілого.

Разом з тим показання обвинуваченого ОСОБА_1 протирічать фактичним обставинам справи та доказам, які досліджені та перевірені в судовому засіданні.

Надаючи оцінку заявленим захисником ОСОБА_1 - адвокатом Третяк К.П. клопотанням про визнання доказів недопустимими, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В колегії суддів немає підстав для визнання недопустимим доказом протокол огляду місця події - подвір`я та будинку, де проживає потерпілий ОСОБА_2 , від 16.12.2019 року та фототаблицею до нього (т.1 а.с. 218-226)з тієї причини, що він проведений до внесення відомостей в ЄРДР з наступних причини.

Згідно ст. 87 КПК України докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.

Аналіз положень ст.ст. 214, 223, 237 КПК вказує на те, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

ч.3 ст.214 КПК України встановлює, що у невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду.

Постановою Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 07.06.2018 року у справі №740/5066/15-к вказано, що підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.

Разом з тим, у матеріалах кримінального провадження є протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.12.2019 року (т.1 а.с. 218-226), який являється інформацією про вчинення кримінального правопорушення, зафіксованою у процесуальній формі, що є достатньою правовою підставою для проведення огляду місця події у домоволодінні.

Крім того даний огляд розпочато 16.12.2019 року о 19:00 год. закінчено 16.12.2019 року о 22:10 год. і вже о 23:40 год. 16.12.2019 року відомості внесено до ЄРДР.

Невідкладність такого огляду пояснюється тим, щоб виявити, зафіксувати та вилучити (фактично врятувати) сліди вчинення злочину, - папілярні узори пальців рук, які за проміжок часу між вчиненням злочину і повідомленням про нього і так могли зникнути.

В ході проведення огляду не було вилучено книгу в якій потерпілий зберігав грошові кошти з тієї причини, що на ній не могло залишитися ніяких слідів вчинення злочину. А пошкоджений телефон потерпілого не вилучено так як під час проведення огляду потерпілий за нього нічого не повідомив.

Крім того цей огляд проведено за письмовою згодою потерпілого (т.1 а.с. 217) в присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , його процес зафіксовано фототаблицею, а вилучені в ході його проведення речові докази належно зафіксовані та опечатані.

Не є підставою визнання недопустимим доказом протокол огляду місця події (т.1 а.с. 218-226)і з тієї причини, що він не підписаний прокурором Погребським С.В. з таких причини.

Згідно ч.5 ст.104 КПК України протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

Постановою Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 473/2010/17 вказано, що підставоювизнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події є те, що він не містить підпису слідчого, який проводив дану процесуальну дію, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка складала даний протокол.

В той же час колегією суддів встановлено, що вищевказаний протокол не підписаний лише прокурором, але це не заважає ідентифікувати слідчого, який склав і підписав даний протокол.

В колегії суддів немає підстав для визнання недопустимими доказами: протоколу огляду місця події - подвір`я та будинку, де проживає потерпілий ОСОБА_2 , від 16.12.2019 року та фототаблицею до нього (т.1 а.с. 218-226), протоколу огляду предмету - книги «Автомобили тракторы» від 17.12.2019 року та фототаблицею до нього (т.1 а.с. 227 -229), протоколу пред`явлення особи для впізнання від 17.12.2019 року та фототаблицею до нього, (т.1 а.с. 230-235), протоколу огляду предмету - мобільного телефону «SAMSUNG SGH-C300» від 17.12.2019 року та фототаблицею до нього (т.2 а.с. 20 -21) з тих причини, що вони складені різним почерком, так як це не є передбаченою законом підставою для визнання протоколу цієї слідчої дії недопустимим доказом.

В судовому засіданні потерпілий підтвердив обставини виїзду до нього працівників поліції, огляду з його згоди домогосподарства, також підтвердив, що в ході огляду вилучалися речові докази, які досліджені в судовому засіданні.

Стосовно залучення одних і тих самих понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , при проведенні огляду місця події (т.1 а.с. 218-226), огляду предмету - книги «Автомобили тракторы»(т.1 а.с. 227-229) та проведенні слідчого експерименту (т.2 а.с. 69-89), то колегія суддів зазначає, що КПК України не містить заборони проводити слідчі дії з одними і тими ж понятими тим більше, що проведені вони в різні дні.

Крім того при проведенні слідчого експерименту понятим був лише ОСОБА_11 , а ОСОБА_12 статистом.

До того ж під час судового слідства стороною захисту не заявлено клопотання про допит цих осіб для усунення сумнівів в їх безсторонності.

Що стосується доводів захисника про визнання недопустимими доказами висновків експертів №1984 від 20.12.2019 року (т.2 а.с. 7-19) та №1983 від 20.12.2019 року (т.1 а.с.242 - т.2 а.с. 4) за наслідками проведення судово трасологічних експертиз та дактилокарт ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки сліди папілярних узорів пальців рук відібрані у ОСОБА_1 коли він не мав статусу підозрюваного і тим більше обвинуваченого, то колегія суддів зазначає наступне.

У ст. 245 КПК не визначено переліку осіб, у яких можуть бути відібрані зразки для експертизи. Разом з тим системний підхід до тлумачення положень статей 245 та 163 КПК (положення про тимчасовий доступ до речей і документів) дає підстави для висновку, що зразки для експертизи у кримінальному провадженні можуть бути відібрані у тієї особи, яка фактично володіє ними, незалежно від того чи є ця особа стороною кримінального провадження.

Тому колегія суддів не може погодитись із міркуванням захисника, що зразки можна відібрати лише у сторони кримінального провадження.

Згідно рішення ЄСПЛ «Parris v. Cyprus» від 04.07.2002 (справа №56354/00), у вирішенні питання про допустимість доказів важливе значення має саме істотність порушення прав і свобод людини. Тому не усі порушення закону, допущені під час збирання доказів сторонами, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак - і вирішення питання про порушення права на справедливий суд».

Тому у вищевказаному клопотанні захисника слід відмовити за безпідставністю.

Також є безпідставними твердження захисника обвинуваченого - адвоката Третяк К.П., про те, що немає жодного прямого доказу вини обвинуваченого у скоєнні ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень,- оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена в судовому засіданні зібраними доказами в їх сукупності.

Колегія суддів ретельно перевірила шляхом направлення до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м.Полтава скарги адвоката Раць Олександра Борисовича, який діяв в інтересах підзахистного ОСОБА_1 про незаконне затримання обвинуваченню ОСОБА_1 (т.1 а.с.37-39)і дослідженням за результатами розгляду цієї скарги постанови слідчого першого СВ СУ Територіального управління Державного бюро розслідувань у м.Полтавапро закриття кримінального провадження № 42020171240000038 від 26.02.2020 року за ст.371 ч.1 КК України (т.2 а.с. 224-228), і не може прийняти до уваги посилання ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів дізнання та досудового слідства - незаконного утримання в приміщенні Пирятинського ВП ГУНП в Полтавській області.

З вищевказаної постанови слідує, що під час досудового розслідування не здобуто доказів незаконного перебування ОСОБА_1 у Пирятинському ВП ГУНП в Полтавській області в період часу з 16.12.2019 року по 24.12.2019 року, тому кримінального провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення у діях працівників Пирятинського ВП ГУНП в Полтавській області.

Аналізуючи вищевказане колегія суддів також враховує, що при складанні протоколу пред`явлення особи для впізнання від 17.12.2019 року, ОСОБА_1 не заявляв ні слідчому, ні понятим про застосування до нього незаконних методів дізнання та досудового слідства, як і не зазначив цього в самому протоколі.

Посилання ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Раць О.Б. на застосування до нього незаконних методів дізнання та колегія суддів розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути справедливого покарання за вчинення ним умисного особливо тяжкого злочину.

Всі вищевказані докази колегія суддів визнає відповідно до вимог ст.ст.84,85,86 КПК України належними доказами, оскільки вони підтверджують існування обставин скоєного обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення; а також допустимими доказами, оскільки вони отримані в порядку, встановленому нормами КПК України.

Дослідивши та належним чином оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, доведеною.

Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, що враховується колегією суддів при призначенні йому виду та міри покарання.

Колегія суддів вважає вірною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.3 ст. 187 КК України, як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному з проникненням у житло, так як цей обвинувачений 12.12.2019 року близько 18:30 год., з метою вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_2 прийшов до його помешкання, що в АДРЕСА_2 , де постукав у двері, і коли потерпілий відчинив їх здійснив напад на ОСОБА_2 із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для здоров`я та життя особи. Під час нападу обвинувачений ОСОБА_1 , умисно, на порозі будинку наніс кулаком правої руки два удари в обличчя потерпілого, який стояв у веранді, а в подальшому продовжив наносити удари в обличчя потерпілого. Ці удари обвинувачений супрводжував вимогою віддати гроші, що маються у потерпілого, в результаті чого спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я у вигляді: обширних гематом обличчя, забитої рани лівої виличної ділянки, синців навколо правого ока та в лівій тім`яно-скроневій ділянці, які утворилися від дії не менше шестикратної дії тупого предмету, після чого потерпілий, злякавшись таких дій обвинуваченого, віддав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6280 грн., якими останній заволодів, зник з місця вчинення злочину, грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджується інкримінована обвинуваченому дія у вигляді погрози застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, так як під час судового слідства потерпілий, вказував що обвинувачений напав, побив і вимагав у нього грошові кошти та горілку, які останній відразу віддав. Отже, саме після застосування фізичного насильства було віддано грошові кошти. Розбій належить до усічених складів злочинів, тому він вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства. Ні в судовому засіданні ні під час досудового слідства потерпілий не вказував на те, що обвинувачений погрожував йому застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров`я. Факт висловлення такої погрози не знайшов свого відображення і в описовій частині обвинувального акту відносно цього обвинуваченого. Колегією суддів встановлено, що обвинувачений не висловлював погроз застосування насильства під час заволодіння майном, та після його заволодіння з метою утримання майна, яким заволодів.

Тому з об`єму обвинувачення ОСОБА_1 підлягає виключенню інкримінована йому частина об`єктивної сторони, передбаченої ст. 187 ч.3 КК України, яка виражена у висловленні погрози застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Погроза обвинуваченого адресована потерпілому спалити його в будинку в разі повідомлення про цей злочин правоохоронним органам, колегія суддів розцінює не як погрозу застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, спрямовано на заволодіння майном чи утримання майна, а як спосіб приховати вчинення цього особливо тяжкого злочину шляхом залякування.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ст.65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Аналогічні положення містяться і в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно п. 4 Постанови ПВСУ від 24 жовтня 2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України ОСОБА_1 , який вчинив кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.

Колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу винного ОСОБА_1 , спосіб скоєння злочину, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, має на увазі, що метою покарання ОСОБА_1 є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, ступінь тяжкості, дані про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують його покарання.

Пом`якшуючими покарання обставинами відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання.

Обтяжуючими покарання обставинами відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, колегія суддів враховує вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, за місцем проживання позитивно характеризується органом місцевого самоврядування та показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , кримінальне правопорушення скоїв вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, утриманців не має, а також враховує думку потерпілого ОСОБА_2 ,який в судовому засіданні при визначенні міри покарання для обвинуваченого поклався на розсуд колегії суддів.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 інкримінований йому злочин вчинив на грунті пияцтва, відносно особи похилого віку, на момент вчинення злочину не був працевлаштований, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів приходить до твердого переконання, що відсутні будь-які підстави для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України і вважає, що його виправлення можливе лише при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді реального позбавлення волі в межах санкціїч.3 ст. 187 КК України з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.

Разом з тим, приймаючи до уваги наявність по справі ряду пом`якшуючих покарання обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням цього, обвинуваченому слід призначити покарання, наближене до мінімальної санкції, передбаченої ст. 187 ч. 3 КК України.

Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням колегії суддів, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

З урахуванням визначеного колегією суддів покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі, колегія суддів приходить до висновку про наявність ризику того, що обвинувачений до набрання вироком законної сили, може переховуватися від суду, тому, з метою забезпечення виконання вироку, є необхідним до набрання цим вироком законної сили залишити попередньо обраний запобіжний захід - тримання під вартою.

При цьому колегія суддів визначає, що даний запобіжний захід продовжується саме з метою забезпечення виконання даного вироку суду та із зазначенням настання певної події - до набрання цим вироком законної сили, що у повному обсязі узгоджується з принципом юридичної визначеності, який є особливо важливим при позбавленні свободи та з принципом законності в цьому контексті (щодо процедури - п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»), стосується забезпечення передбачуваності застосування певного закону і не суперечитиме як п.74 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, так і положенням ч.1 ст.115 КПК України.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлено.

Колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави кошти, затрачені на проведення експертиз.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.31, 176-179, 369 -371, 373 -376, 394, 395 КПК України, ст.59 КК України колегія суддів,-

З А С У Д И ЛА:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та за цією статтею призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 - тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з дня обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто із 24.12.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чита, Чернівського району Читинської області, Російська Федерація, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави кошти в сумі 2 041, 13 (дві тисячі сорок одну гривню тринадцять копійок) грн. в рахунок відшкодування витрат на залучення експертів для проведення експертиз.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази по даному кримінальному провадженню -

таблицю для вилучених слідів з 8 слідами відбитками папілярних узорів пальців рук на 6 стрічках та таблицю для вилучених слідів з 3 слідами відбитками папілярних узорів пальців рук на 3 стрічках, які долучені до матеріалів кримінального провадження № 12019170290000413, залишити при матеріалах кримінального провадження;

книгу «Автомобили - Тракторы», та пошкоджений мобільний телефон «SAMSUNG SGH-C300», які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Хорольського районного суду Полтавської області - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

грошові кошти в сумі 350 грн., які знаходяться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_2 , передати йому у власність, анулювавши схоронну розписку.

Згідно зі ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області, а обвинуваченим який утримується під вартою, в той же строк з дати отримання копії вироку суду.

Головуючий: Н.С. Миркушіна

Судді: О.В. Коновод

В.П. Старокожко