Рішення № 97498243, 01.06.2021, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/545/21

Провадження № 2/950/321/21

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Косолапа В.М.,

за участі секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Лебедин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Лебединської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (через представника) звернулась до суду з позовною заявою до Лебединської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , у якій просить визначити їй додатковий строк терміном шість місяців з дня набрання рішенням законної сили для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Михайлівка, Лебединського району, Сумської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що померла ОСОБА_4 є рідною тіткою позивача. 27.03.2002 на ім`я ОСОБА_4 Михайлівською сільською радою Лебединського району Сумської області було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 4,49 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. На момент смерті вона проживала одна, інші спадкоємці, які б могли прийняти спадщину на момент її смерті відсутні.

З метою оформлення спадщини, а саме земельної ділянки після смерті її тітки, представник позивача звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак, постановою від 17.03.2021 нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, посилаючись на те, що ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини.

Звернувшись до суду позивач просить встановити їй додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки такий строк було пропущено нею з поважних причин, а саме: позивачу не було відомо про наявність у її тітки у власності будь-якого нерухомого майна, оскільки вже більше 30 років вона проживає на території Російської Федерації; позивачу не було відомо до січня 2021 року про те, що після смерті ОСОБА_4 не прийняв спадщини її батько - ОСОБА_3 , який на даний час проживає у с. Михайлівка; позивач не була ознайомлена з чинним законодавством про те, що існує строк для прийняття спадщини і дізналася про це лише в січні 2021 року, коли її знайшов орендар таких земельних ділянок; з лютого 2014 року у зв`язку з окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, частини території Донецької та Луганської областей, різко погіршилися відносини між країнами і позивач змушена була утриматися від поїздок на територію України.

Ухвалою від 30.03.2021 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. В ході підготовчого провадження до участі у справі залучено ОСОБА_3 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою від 13.05.2021 закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Вважав, що причини, які наведені у позовній заяві є поважними та такими, що не дозволяли позивачу прийняти спадщину у встановлений законом строк.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, до суду подав заяву у якій справу просив розглядати без його участі.

Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явився. У заяві, поданій до суду 11.05.2021 зазначив, що не заперечує проти визначення ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини. При цьому розгляд справи просив проводити без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з копією витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Михайлівка, Лебединського району, Сумської області померла ОСОБА_4 , актовий запис № 16 (а.с. 12).

Як встановлено судом, ОСОБА_4 була сестрою ОСОБА_3 та рідною тіткою позивача - ОСОБА_2 .

Згідно з копією державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 047441 ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 4,49 га, розташованої на території Михайлівської сільської ради, Лебединського району, Сумської області цільове призначення: для ведення сільськогосподарського товарного виробництва (а.с. 11).

Відповідно до копії договору від 13.09.2007, укладеного між ОСОБА_4 (орендодавець) та ВАТ «Племзавод «Михайлівка» (орендар), орендодавець передала в оренду земельну ділянку площею 4,49 га (а.с. 38-41).

Крім того, згідно з довідкою відділу адміністративних послуг управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Лебединської міської ради від 22.01.2021 № 69/12-37 до дня смерті ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею зареєстрованих осіб не було (а.с. 13).

У березні 2021 року представник позивача звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою від 17.03.2021 приватний нотаріус Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховський Д.В. відмовив у прийнятті заяви про прийняття спадщини та у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємиці ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 14).

Звернувшись до суду позивач вважає, що нею з поважних причин пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вона як громадянка Російської Федерації більше 30 років проживає у м. Москва, взагалі не знала про наявність у власності її тітки нерухомого майна, до січня 2021 року не знала про те, що її батько не прийняв спадщину після смерті сестри та не була ознайомлена із вимогами законодавства про строки для прийняття спадщини. Також, оскільки з 2014 року триває збройний конфлікт між Україною та Російською Федерацією, вона була вимушена утриматися від поїздок до України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, а спадкоємець, який на момент відкриття спадщини проживав окремо від спадкодавця, має звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

При цьому, положення ст. 1218, ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України свідчать про те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки спадкодавця, які належали йому на момент смерті, а спадкоємець може прийняти спадщину в обсязі «усіх» таких прав та обов`язків або відмовитись від її прийняття.

Тобто спадкодавець не може прийняти спадщину за умови наявності в її складі нерухомого майна або інших «вигідних» для нього прав.

В даному випадку, як поважну причину неприйняття спадщини у встановлений строк, ОСОБА_2 вказує на те, що вона не знала про наявність у її тітки ОСОБА_4 у власності будь-якого нерухомого майна, що судом сприймається як бажання та можливість прийняти спадщину у встановлений законом строк за умови наявності в її складі нерухомого майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 по справі № 145/148/20 якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом із тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Тобто причини, які на думку позивача позбавляли її можливості у встановлений строк звернутись із заявою про прийняття спадщини, а саме відсутність інформації про наявність у ОСОБА_4 нерухомого майна, неприйняття її батьком ( ОСОБА_3 ) спадщини після смерті сестри та необізнаність із законодавством щодо строків прийняття спадщини не можуть бути визнані судом поважними та такими, що були об`єктивними та непереборними труднощами для подання заяви у встановлений законом строк.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_2 рідко приїздила до с. Михайлівка, оскільки проживає у м. Москва. Про наявність земельної ділянки у її тітки дізналась лише в 2021 році. Також показала суду, що останнього разу ОСОБА_2 приїздила в лютому 2020 року після смерті її матері та поїхала з України в травні 2021 року.

Суд зазначає, що про смерть ОСОБА_4 позивачу було відомо, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні. Також вона була обізнана про те, що інших спадкоємців у тітки не було окрім брата - ОСОБА_3 та неї.

Позивачем не доведено того, що про наявність спадкового майна вона дізналась у 2021 році, оскільки з лютого 2020 року перебувала у с. Михайлівка, а до суду звернулась лише у 2021 році.

Суд також зазначає, що з моменту смерті ОСОБА_4 пройшло майже сім років, однак тільки у 2021 році позивач розпочала діяльність щодо оформлення спадщини.

При цьому покази свідка ОСОБА_6 судом не приймаються до уваги, оскільки як з`ясувалось у судовому засіданні, ОСОБА_2 вона знала лише в обличчя, знає її батька. Тому можливість надати відомості щодо предмета позову в тому числі щодо поважності причин пропуску ОСОБА_2 строку для прийняття спадщини, на думку суду, є сумнівною.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини в частині обставин розгортання збройного конфлікту на території Донецької та Луганської областей, що призвело до погіршення відносин між Україною та Російською Федерацією і своїм наслідком мала неможливість приїзду ОСОБА_2 на територію України.

Дані твердження спростовуються тим, що ОСОБА_2 безперешкодно приїздила на територію України, в тому числі на початку 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даному випадку позивачем не доведено належними та допустимими доказами поважності причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Лебединської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Лебединський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.06.2021.

Суддя В.М.Косолап