Вирок № 97496264, 07.06.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4310/21

Провадження № 1-кп/359/472/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Левченка А.В.,

при секретарі Макаренко Я.В.,

з участю прокурора Ковальчук Т.В., Воляна В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною аудіо та відео фіксацією в режимі відеоконференції з Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області кримінальне провадження №62021100020000078, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 квітня 2021 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлоград Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , відбуваючого у державні установі «Бердичівський виправний центр № 108» покарання, призначене вироком Оболонського районного суду м. Києва від 05.05.2017 за ч.1 ст.187, ч.1 ст.71 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , відбуваючи покарання, призначене вироком Оболонського районного суду м. Києва від 05.05.2017 за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 71 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України за наступних обставин.

В період часу з 07.09.2017 по 26.08.2019 ОСОБА_1 відбував покарання у державній установі «Бориспільська виправна колонія (№ 119)», де під час відбуття покарання вирішив у поза встановленими правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань зберігати та використовувати мобільний телефон для власних потреб.

З цією метою засуджений ОСОБА_1 з метою надання службовій особі неправомірної вигоди за перенесення на територію установи забороненого предмету - мобільного телефону, наприкінці травня 2019 року звернувся до інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» ОСОБА_2 , якого на той час призначено інспектором відділу нагляду і безпеки державної установи «Бориспільська виправна колонія № 119».

Наказом ДУ «Бориспільська виправна колонія № 119» № 167/ОС-18 від 30.11.2018 ОСОБА_2 присвоєно чергове спеціальне звання капітана внутрішньої служби. Таким чином, маючи спеціальне звання капітана внутрішньої служби та в силу вимог Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_2 являється працівником правоохоронного органу, при цьому, постійно здійснюючи функції представника влади і у відповідності до ч. 3 ст. 18 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України, з моменту призначення на вказану посаду є службовою особою правоохоронного органу.

Так ОСОБА_1 приблизно наприкінці травня 2019 року, звернувся до інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» Кобця В.І. з проханням вирішити питання з приводу передачі мобільного телефону на територію установи, на що останній погодився та повідомив, що йому за це потрібно перерахувати 7000 гривень на його особисту картку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 . ОСОБА_1 в свою чергу 26.06.2019 повідомив свою бабусю ОСОБА_3 про необхідність перерахувати грошові кошти в розмірі 7000 гривень на картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Разом з тим ОСОБА_4 не була обізнана, що грошові кошти є неправомірною вигодою, за яку інспектор відділу нагляду і безпеки державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» ОСОБА_2 погодився пронести до колонії та передати її онуку мобільний телефон.

26.06.2019 о 20 годині 59 хвилин ОСОБА_3 на прохання свого онука ОСОБА_1 перерахувала грошові кошти в розмірі 6800 гривень на картку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 .

Через кілька днів, ОСОБА_2 , на виконання раніше обговорених домовленостей з засудженим ОСОБА_1 , проніс на територію державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» та передав останньому мобільний телефон (LENOVO A6010 білого кольору), достовірно знаючи, що відповідно до Переліку предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженим заборонено, яке є додатком 3 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018 є забороненим для зберігання і використання засудженими.

Приймаючи до уваги повне визнання своєї вини обвинуваченим, суд, за пропозицією прокурора та за згодою обвинуваченого, керуючись ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив допитати обвинуваченого та дослідити матеріали справи, які характеризують його особистість, стосуються судових витрат, речових доказів та цивільного позову. При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим цих обставин, добровільність його позиції та роз`яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість в скоєнні даного правопорушення. Повністю підтвердив всі обставини скоєного, які викладені в обвинувальному акті про те , що в нього виник умисел на придбання телефону для можливості спілкування з рідними. Для цього він і звернувся до офіцера колонії ОСОБА_2 , попрохавши свою бабусю перерахувати кошти на вказаний рахунок. В скоєному щиро розкаюється.

Таким чином, оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні докази по справі, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю.

Своїми умисними діями, які виразились у наданні службовій особі неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням наданої їм влади та службового становища, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.369 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставиною, що обтяжує його покарання, згідно вимог ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує те, що, відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України є нетяжким злочином, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, його вік, вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 05.05.2017 засуджений Оболонським районним судом м.Києва за ч.1 ст.187 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, за яким на даний час відбуває покарання у ДУ «Бердичівський виправний центр №108».

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.У відповідності до вимог частини 3 статті 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Покарання у виді штрафу належить виконувати самостійно виходячи з приписів ч.3 ст.72 КК України, оскільки основний вид покарання у виді штрафу складанню з іншими видами покарань складанню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст.53 КК України, з урахуванням майнового стану засудженого, того факту, що засуджений вчинив злочин в період відбування покарання за попереднім вироком та після звільнення з місць позбавлення волі останньому знадобиться певний період часу для пошуку роботи, суд вважає за можливе та необхідне розстрочити виконання покарання у виді штрафу в сумі 17 000 грн в дохід держави рівними частинами по 1700,00 грн. щомісячно, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили протягом 10 місяців.

Відомості про судові витрати, речові докази в матеріалах справи відсутні і стороною обвинувачення суду не надані.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373 -376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 ( сімнадцять тисяч ) гривень 00 копійок.

Покарання по даному вироку у виді призначеного штрафу виконувати самостійно.

Розстрочити виконання вказаного покарання у виді штрафу в розмірі 17000 ( сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави рівними частинами по 1700,00 ( одній тисячі сімсот) грн. щомісячно, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили протягом 10 місяців.

Засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Павлоградським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 01.04.2015) зобов`язаний сплатити суму штрафу починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили протягом 10 місяців по 1700,00 грн. щомісячно на рахунок Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у Київській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA398999980313010106000010103; Код класифікації доходів: 21081100).

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя А.В. Левченко