Ухвала суду № 97490673, 15.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14661/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М.,

при секретарі Процко М.М.,

за участю прокурора Сидій Я.В.,

захисника - адвоката Рябченко В.М.,

в присутності обвинуваченого ОСОБА_1 ,

провівши в приміщенні суду судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиногореєстру досудових розслідувань за №12020100060002557 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 року до Печерського районного суду м. Києва від прокурора надійшов обвинувальний акт №12020100060002557 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

В підготовочому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , вказавши, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не зменшились.

Захисник обвинуваченого - Рябченко В.М. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, надавши характеризуючі матеріали.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є одним з видів запобіжних заходів.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове засідання не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 22 квітня 2021 року,суд повинен вирішити питання щодо продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 знаходиться під вартою вже досить тривалий час, а саме, - з 03 вересня 2020 року, тобто, вже понад 7 місяців, з урахуванням обставин справи, враховуючи доводи сторони захисту, процесуальну поведінку обвинуваченого, суд вважає, що перебування ОСОБА_1 в умовах ізоляції на протязі тривалого часу є на даний час необґрунтованим, а тому відносно нього потрібно змінити запобіжний захід, та призначити запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст. 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його.

Відповідно до висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» (№ 15217/07 від 12.03.2009 р.) національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

В п. 51 Рішенні ЄСРПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 р.) попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою повинні бути надані додаткові вагомі докази того, що є наявна доцільність продовження такого строку і що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосовані. Обов`язок доказування вагомості застосування такого виняткового запобіжного заходу покладається на сторону обвинувачення, зокрема, в даному випадку, - на прокурора, який заявив клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 .

Тобто, саме прокурором в процесі повинно бути надано такі докази неможливості зміни запобіжного заходу на більш м`який, які б не могли б бути піддані жодному сумніву.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кобець проти України" (Заява N 16437/04) від 14 лютого 2008 року зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (також рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Крім іншого, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу мають бути оцінені в сукупності всі юридично значимі обставини, визначені в ст. 178 КПК України.

Суд при розгляді клопотання ретельно перевіряє дані про особу, щодо якої продовжується строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою (вік, здоров`я, сімейний стан, соціальна зайнятість особи, вид діяльності, місце проживання п.п. 3-10 ч. 1 ст. 178 КПК).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання зі своєю сім`єю, тобто у нього існують міцні соціальні зв`язки, також в ОСОБА_1 є малолітня дитина.

Враховуючи, що в судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, щоб обґрунтовувало недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, суд приходить до переконання, що домашній арешт як більш м`який запобіжний захід, забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також в повній мір зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Обираючи відносно обавинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого передбачені ст. ст. 131, 132, 176 - 179, 184, 194 КПК України обов`язки:

1) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

3) не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду:

4) носити електронний засіб контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 309, КПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Сидій Я.В. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою - відмовити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Копачів, Київської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з - під варти в залі суду.

Доставити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 , здати на зберігання слідчого свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконання покладених на нього обов`язків.

Покласти на ОСОБА_1 наступні передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки:

1) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

3) не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду:

4) носити електронний засіб контролю.

Копію ухвали для виконання передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали визначити до 15.06.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 19.04.2021 о 15:00 год

Слідчий суддя В.М.Карабань