Рішення № 97486986, 07.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12765/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Грачук В.І.

За участю сторін:

Представника позивача: Стеблинської О.А.

Представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України Одеська митниця про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/50087/2 від 14.11.2020 року за митною декларацією №UA500500/2020/515383;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/50155.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 23.10.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФ» (як покупцем) та компанією Rush group Limited (як продавцем) було укладено контракт №20201023. На виконання зазначеного контракту на адресу позивача були поставлені овочі та їстівні коренеплоди. З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 13.11.2020 року була подана до Одеської митниці Держмитслужби електронна митна декларація №UA500500/2020/515383, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, які містять достовірні числові дані та підтверджують митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами ч. 4 ст. 58 МК України.

Проте, відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/50087/2 від 14.11.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/50155.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 07.12.2020 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» до Одеської митниці Держмитслужби було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 05.02.2021 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

21.04.2021 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 26.05.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники Одеської митниці Держмитслужби до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином та своєчасно, будь-яких клопотань до суду не надали.

Разом з тим, представником Одеської митниці Держмитслужби був наданий відзив на адміністративний позов (а.с.189-194), з якого вбачається, що відповідач проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» заперечує та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності, а також не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

При цьому позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які усувають виявлені розбіжності, та не спростовано сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості. З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/50087/2 від 14.11.2020 року, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 6-м резервним методом. Крім того, за зазначених обставин Одеською митницею Держмитслужби було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/50155.

Таким чином відповідач вважає, що Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ».

Судом у справі встановлено наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 41941689), видами діяльності якої є: 10.84 Виробництво прянощів і приправ (основний); 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 10.85 Виробництво готової їжі та страв; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 01.28 Вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

23.10.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» (як покупцем) та компанією Rush group Limited (як продавцем) було укладено контракт №20201023 (а.с. 17-19).

Відповідно до п.1.1 Контракту продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар (коренеплоди для переробки) згідно рахунку-фактури та специфікацій, які являються невід`ємною частиною Контракту.

Згідно п.2.1 Контракту вартість товару встановлено в Євро та визначається згідно рахунку-фактури та специфікацій, які являються невід`ємною частиною Контракту. Загальна вартість контракту – 100 000,00 Євро. Сума контракту складає суму всіх специфікацій.

Продавець поставляє товар покупцю на умовах (згідно Інкотермс 2010) DAP – Odessa, Україна. Місце розвантаження товару – комплекс будівель та споруд №1, земельна ділянка №9 с. Маяки, Біляївський район, Одеська область, Україна (п.5.3 Контракту).

Відповідно до п.6.1 Контракту плата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати.

На виконання зазначеного контракту на адресу позивача були поставлені овочі та їстівні коренеплоди, свіжі або охолоджені, а саме: пастернак свіжий (коренеплід), сорт: рядовій, промитий, охолоджений, діаметр верхньої частини в середньому 35 мм, не містить ГМО.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 13.11.2020 року була подана до Одеської митниці Держмитслужби електронна митна декларація №UA500500/2020/515383 (а.с. 196-197).

В графі 31 Митної декларації вказаний опис товару: овочі та їстівні коренеплоди, свіжі або охолоджені, а саме: пастернак свіжий (коренеплід), сорт: рядовій, промитий, охолоджений, діаметр верхньої частини в середньому 35 мм, не містить ГМО, умови зберігання від +3 до +4 градусів С. Виробництво 2020 рік, строк придатності до 30.12.2020 року. Призначений для подальшої переробки. Упакований у 22 великих поліпропіленових мішках типу «біг-бег».

В графі 42 Митної декларації визначена ціна імпортованого ТОВ «ЕРДКРАФТ» товару у розмірі 7 560,00 Євро. При цьому товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЕРДКРАФТ» митну вартість поставленого товару було визначило за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються.

При цьому, до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією (МД) №UA500500/2020/515383 позивачем були подані наступні документи (а.с. 21-45):

- сертифікат якості (Certificate of quality) №20201105 від 05.11.2020 року;

- пакувальний лист (Packing list) від 05.11.2020 року;

- рахунок-Фактура (інвойс) (Commercial invoice) №71177 від 05.11.2020 року;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) від 05.11.2020 року;

- фітосанітарний сертифікат (Phytosanitarv certificate) №EC/PL0930732 від 05.11.2020 року;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AR0361993 від 06.11.2020 року;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA500500.2020.515278. від 13.11.2020 року;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500500/2020/515115 від 12.11.2020 року;

- платіжний документ №5 від 04.11.2020 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 05.11.2020 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №20201023 від 23.10.2020 року;

- договір про надання послуг митного брокера №0120/9106-6 від 05.11.2020 року;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №6198274;

- зображення вантажного місця від 09.11.2020 року;

- лист виробника від 13.11.2020 року;

- лист від експортера від 13.11.2020 року;

- копія митної декларації країни відправлення №20PL361010E0936658 від 06.11.2020 року.

Під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №UA500500/2020/515383 від 13.11.2020 року, контролюючим органом було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товарів;

2) у банківському платіжному дорученні №5 від 04.11.2020 року є посилання тільки на контракт, тобто даний документ не надає змогу ідентифікувати, за якою самою поставкою здійснюється оплата;

3) у наданому прайс-листі зазначені умови поставки FCA UK, що не відповідає умовам поставки за даним контрактом від 23.10.2020 року №20201023 та інвойсом №71177 від 05.11.2020 року;

4) у інвойсі №71177 від 05.11.2020 року є посилання на проформу інвойс, який не надавався до митного оформлення та не був обумовлений контрактом від 23.10.2020 року №20201023.

14.11.2020 року позивачем по митній декларації №UA500500/2020/515383 від 13.11.2020 року були надані відповідні пояснення та надано додаткові письмові докази (а.с. 49-51).

Разом з тим, Одеською митницею Держмитслужби було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/50087/2 від 14.11.2020 року (а.с. 12-13). При цьому у рішенні зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор» відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить 0,75 дол. США за кг або 0,6357 Євро/кг) (митна декларація №UА209170/2020/006144 від 30.10.2020 року, та №№UА209170/2020/054035), ніж заявлено декларантом 0,412 дол. США за кг або 0,35 Євро/кг.

Також відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/50155 (а.с. 16).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов та відзив на нього, та надані до справи письмові докази, оцінивши доводи та заперечення сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч. 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч. 2 ст. 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила №598).

Так прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом – за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості наданої виробником товарів.

Водночас відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор» зокрема митних декларацій №UА209170/2020/006144 від 30.01.2020 року та №UА209170/2020/054035 від 30.07.2020 року.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названих системах інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

При цьому суд критично ставиться до посилання відповідача у спірному рішенні на відсутність у поданих до митного оформлення документах інформації щодо включення/невключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів з огляду на наступне.

Так, пунктом 5.3 Контракту від 23.10.2020 року №20201023 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» та компанією Rush group Limited визначено, що продавець поставляє товар покупцю на умовах (згідно Інкотермс 2010) DAP – Odessa, Україна. Місце розвантаження товару – комплекс будівель та споруд №1, земельна ділянка №9 с. Маяки, Біляївський район, Одеська область, Україна.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати за умовами поставки DAP Інкотермс 2010 - Delivered At Point (поставка у пункті найменування місця призначення) на продавця покладаються зобов`язання нести усі витрати і ризики, пов`язані із транспортуванням товару до місця призначення.

Згідно умов поставки DAP Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

З цього приводу суд зазначає, що наведені вище висновки митного органу є помилковими, оскільки, як зазначено судом вище, умови поставки DAP передбачають, що обов`язок пакування лежить на постачальнику. Витрати з пакування товару покладаються на постачальника. Зазначені витрати входять до ціни товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.

При цьому суд наголошує, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі, митної декларації поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією Rush group Limited - не передбачалось. Таким чином, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.

Також суд критично ставиться до посилання відповідача, що у банківському платіжному дорученні №5 від 04.11.2020 року є посилання тільки на контракт, тобто даний документ не надає змогу ідентифікувати, за якою самою поставкою здійснюється оплата.

Так згідно п.2.1 Контракту вартість товару встановлено в Євро та визначається згідно рахунку-фактури та специфікацій, які являються невід`ємною частиною Контракту. Сума контракту складає суму всіх специфікацій.

Позивачем було надано митному органу рахунок-фактуру (інвойс) №71177 від 05.11.2020 року та специфікації, у яких було визначено суму товару, що поставлявся. Сплачені позивачем суми також підтверджуються наданими до контролюючого органу банківськими документами, платіжними дорученнями та листами компанії Rush group Limited.

Щодо посилання відповідача на те, що у наданому прайс-листі зазначені умови поставки FCA UK, що не відповідає умовам поставки, зазначеному у контракті від 23.10.2020 року №20201023 та інвойсі №71177 від 05.11.2020 року, суд зазначає наступне.

Так прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Разом з тим, для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

З огляду на вищезазначені положення суд погоджується з твердженням позивача що прайс-лист містить лише загальну інформацію, а умови поставки товару визначаються між сторонами безпосередньо у договорі.

Так, пунктом 5.3 Контракту від 23.10.2020 року №20201023 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» та компанією Rush group Limited визначено, що продавець поставляє товар покупцю на умовах (згідно Інкотермс 2010) DAP – Odessa, Україна. Місце розвантаження товару – комплекс будівель та споруд №1, земельна ділянка №9 с. Маяки, Біляївський район, Одеська область, Україна.

Зазначена інформація щодо даного виду поставки також підтверджується іншими наданими до суду доказами. За таких умов позивачем у митній декларації було правомірно вказано, що поставка товару здійснюється на умовах DAP.

Щодо посилання митного органу, що в інвойсі №71177 від 05.11.2020 року є посилання на проформу інвойс, який не надавався до митного оформлення, суд зазначає, що ТОВ «ЕРДКРАФТ» на запит відповідача зазначений документ було надано.

На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/50087/2 від 14.11.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/50155 є необґрунтованими, а тому протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжні доручення №854 від 17.11.2020 року та №809 ВІД 30.11.2020 року на загальну суму 4 204,00 грн. (а.с. 144-145).

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою «ЕРДКРАФТ» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Одеської митниці Держмитслужби.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 560,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до ч. 3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 року у справі №726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Як встановлено судом, 20.11.2020 року між позивачем (замовник) та адвокатом Стеблинською О.А., було укладено договір про надання правової допомоги №20/11, предметом якого є представництво інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді.

Відповідно до п. 4 Договору гонорар складається із суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами у Додатку 1 до цього Договору. Факт наданої допомоги підтверджується актом наданих послуг.

Відповідно до додатку №1 до Договору правової допомоги №20/11 від 20.11.2020 року між сторонами були узгоджені наступні ціни:

- зустріч з клієнтом щ метою з`ясування обставин справи (1 год.) - 960,00 грн.;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів (1 год.) - 960,00 грн.;

- пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах (1 год.) - 960,00 грн.;

- складання позовної заяви - (2 год.) - 1920,00 грн.;

- складання попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат та додатків до позовної заяви - (0, 5 год.) - 480,00 грн.;

- подання позовної заяви до суду - (1 год.) - 960,00 грн.;

Загальна сума витрат – 6240,00 грн.

Також позивачем був наданий до суду акт прийому передачі наданої правової допомоги від 29.01.2021 року, відповідно до якого адвокатом були надані позивачу наступні послуги:

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи (1 год.) - 960,00 грн.;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів (1 год.) - 960,00 грн.;

- пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах (1 год.) - 960,00 грн.;

- складання позовної заяви - (2 год.) - 1920,00 грн.;

- складання попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат та додатків до позовної заяви - (0,5 год.) - 480,00 грн.;

- подання позовної заяви до суду - (1 год.) - 960,00 грн.. Загальна вартість наданих послуг – 6240, 00 грн.

Проаналізувавши надані до суду документи, суд зауважує що витрати на надання усних консультацій, дослідження актуальної судової практики, підготовка правової позиції у справі №420/12765/20, збирання доказів для подання заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, подання позовної заяви до суду фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, тому не є фактичними і не належать до стягнення.

Виходячи з наведеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ», а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача в цій частині та стягнення з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» (65088, м. Одеса, вул. Люсторфська дорога, 96) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправними рішення та картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/500087/2 від 14.11.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/50155 Одеської митниці Держмитслужби.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 204,00 грн.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДКРАФТ» суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 07 червня 2021 року.

Суддя О.В. Білостоцький