Рішення № 97486796, 08.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 р. № 400/2327/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Департамент персоналу, організації освітньої та наукової роботи МВС України, вул. Академіка Богомольця, 10, м.Київ,01601, Міністерство внутрішніх справ України, вул. Академіка Богомольця, 10,м.Київ,01601,

про:зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (надалі - відповідач) в якому просить суд зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача для призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.07.2019 року звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» із заявою, в якій просив оформити та подати його документи на розгляд питання щодо призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІI (далі - Закон № 2262-ХII) до органу Пенсійного фонду України. Листом-відповіддю від 17.07.2019 року № 33/35-Г-04 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» позивачу відмовлено в зв`язку з тим, що календарна вислуга років на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ становить 18 років 09 місяців 18 днів, що не дає позивачу права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Позивач вважає, що така відмова порушує його законні права та є протиправною, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Ухвалою від 22.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

21.07.2020 відповідач надав клопотання про заміну відповідача по справі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на належного - Департамент персоналу, організації освітньої та наукової роботи МВС України.

Ухвалою від 21.08.2020 року суд задовольнив клопотання відповідача по справі та ухвалив замінити первісного відповідача у справі № 400/2327/20 - Управління Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області - на належного - Департамент персоналу, організації освітньої та наукової роботи МВС України.

14.09.2020 від Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової роботи МВС України надійшло клопотання про заміну відповідача по справі з Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової роботи МВС України на Міністерство внутрішніх справи України.

12.10.2020 суд ухвалив залучити в якості другого відповідача у справі № 400/2327/20 Міністерство внутрішніх справ України.

19.10.2020 Департамент персоналу, організації освітньої та наукової роботи МВС України подав повторне клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, а саме на Міністерство внутрішніх справи України.

Ухвалою від 13.01.2021 суд клопотання Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової роботи МВС України від 19.10.2020р. про заміну неналежного відповідача залишити без задоволення.

Відповідачі відзив на позовну заяву не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 18.09.1981 по 15.06.1988 позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ.

Наказом ГУМВС в Миколаївській області від 16.06.1998 року № 48 о/с позивача звільнено зі служби за п. 63 «Ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 15.06.1998.

В довідці УМВС України в Миколаївській області від 08.04.2019 №2147/14-2019 зазначено, що вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить 16 років 08 місяців 27 днів.

09.07.2019 року позивач звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» із заявою, в якій просив оформити та подати його документи на розгляд питання щодо призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІI (далі - Закон № 2262-ХII) до органу Пенсійного фонду України.

Листом-відповіддю від 17.07.2019 року № 33/35-Г-04 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» позивачу відмовлено в зв`язку з тим, що календарна вислуга років на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ становить 18 років 09 місяців 18 днів, що не дає позивачу права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Абзацем 1 п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше.

Згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі Порядок № 3-1).

Зокрема, пунктом першим цього порядку встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.

На Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону позивачу, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Листом-відповіддю від 17.07.2019 року № 33/35-Г-04 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» позивачу відмовлено в зв`язку з тим, що календарна вислуга років на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ становить 18 років 09 місяців 18 днів, що не дає позивачу права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Позивач не надав жодного доказу в обґрунтування того, що він має більшу вислугу років ніж зазначено в довідці від 08.04.2019 року №2147/14-2019.

Посилання Позивача на пп.в, п 3 Постанови КМУ від 17.07.1992 року №393, жодним доказом не підтверджено, переліку посад передбачених зазначеним порядком не надано.

Крім того, в даному випадку для призначення пенсії за вислугу років не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, якою позивачу для призначення пенсії за вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки, згідно з частиною 3статті 7 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, застосуванню підлягає саме Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки, у відповідності до частини 3 статті 7 КАС України, він має вищу юридичну силу.

Крім того, законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років". При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії. В той же час, для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом не передбачено.

Таким чином, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 20 років вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 20 років, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі № 161/4876/17.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової роботи МВС України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601), Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, 00032684) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник