Рішення № 97486632, 31.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/3977/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевич В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Збаращука Д.В.,

представника відповідача Шведи О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Львівського обласного військового комісаріату, із вимогами:

- визнати протиправним і скасувати п. 7 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 01.11.2019 року №143, яким відмовлено полковнику запасу ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та забезпечити виплату полковнику запасу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліда ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, встановлення інвалідності після звільнення з військової служби з цих причин;

- зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат повторно направити до Міністерства оборони України документи полковника запасу ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів.

Ухвалою судді від 27.05.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали судді представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 02.06.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року в справі було вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду адміністративної справи №380/3977/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до позиції позивача, яка ним висловлена, в письмових заявах, що були подані до суду, він вважає, що відповідачем було порушено його право на отримання одноразової грошової допомоги.

А саме, позивач зазначає, що він тривалий час проходив служу в Збройних Силах – по 29.10.2002 року, коли був звільнений із служби за станом здоров`я.

При цьому, за наслідком огляду МСЕК у грудні 2002 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності в результаті контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку. У подальшому ж, при огляді МСЕК у 2019 році, позивачеві була вперше встановлена ІІ групу інвалідності в результаті контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.

У зв`язку з чим у 2019 році позивач звернувся до Львівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з огляду на встановлену ІІ групу інвалідності. Однак, Міністерством оборони України було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті такої допомоги, що було мотивоване тим, що позивач був звільнений з військової служби до дати набрання чинності законодавчими змінами, якими запроваджено виплату такого роду допомоги, а також тим, що від дати первинного огляду МСЕК по день встановлення вищої групи інвалідності пройшло більше двох років.

Проте, позивач вважає, що така відмова є протиправною, оскільки в його випадку відсутні виключні підстави для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, які чітко окреслені нормами законодавства.

За доводами позивача, для призначення йому допомоги за наслідком установлення ІІ групи інвалідності настали передбачені законом підставі й ним було надано всі необхідні документи, у зв`язку з чим, відповідачі зобов`язані були вжити дій щодо призначення та виплатити позивачеві одноразової грошової допомоги. Позивач вважає, що норми законодавства на день установлення йому ІІ групи інвалідності надавали йому право отримати відповідну допомогу, а таке визначення групи інвалідності мало місце вперше, що є належною підставою для отримання допомоги.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 вважає, що оспорювані ним дії відповідачів є незаконними та порушують його права та інтереси, а відтак, є підставою для визнання їх протиправними та для зобов`язання їх вчинити дії, від яких вони безпідставно ухиляються.

А тому, свої вимоги позивач вважає повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до позиції Міністерства оборони України, яка ним висловлена у письмових заявах, що були подані до суду, поясненнях представника, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 було здійснене відповідно до приписів чинного законодавства України, яке передбачає можливість виплати допомоги у більшому розмірі в разі встановлення вищої групи інвалідності лише впродовж двох років після первинного встановлення інвалідності. У даному випадку такої умови дотримано не було.

Окрім того, відповідач вказує, що на час звільнення позивача зі служби в Збройних Силах і первинного встановлення інвалідності чинне законодавство України не передбачало здійснення виплати одноразової грошової допомоги. Такі норми були внесені вже після звільнення ОСОБА_1 , а тому, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, про що помилково стверджує.

Таким чином, на переконання відповідача, його дії були законними, а оскаржуване рішення було прийняте ним у порядку, спосіб та в межах наданих законом повноважень. Відтак, відповідач вважає заявлений позов безпідставним й таким, що до задоволення не підлягає.

Відповідно до позиції Львівського обласного військового комісаріату, яка ним висловлена у письмових заявах, що були подані до суду, поясненнях представника, він вважає вимоги позивача безпідставними.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що на час звільнення позивача зі служби в Збройних Силах чинне законодавство України не передбачало здійснення виплати одноразової грошової допомоги, що суперечить його вимогам про призначення такої виплати.

У зв`язку з чим, відповідач не вбачає підстав для задоволення позову.

У судовому засіданні, що відбулось 31.05.2021 року позивач, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просили позов задовольнити. Представник Міністерства оборони України позов не визнав, ствердив про його безпідставність, а тому, просив у задоволенні позову відмовити. Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати було замінено відповідача в особі Львівського обласного військового комісаріату на Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки участі свого представника в судових засіданнях не забезпечив, клопотав перед судом про розгляд справи без його участі.

Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України, що не заперечується учасниками справи. Наказом Міністра оборони України від 29.10.2002 року №611 позивач звільнений з військової служби у запас за п. 67 підпункт «б» (за станом здоров`я) та наказом по управлінню Західного оперативного командування від 22.11.2002 року №134 виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Судом установлено, що позивачеві було встановлено міру втрати здоров`я внаслідок проходження військової служби, яка призвела до інвалідності. А саме, при первинному огляді в медико-соціальній експертній комісії ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 11.12.2002 року ЛВА-1 №014127. Встановлено також, що при повторному огляді в медико-соціальній експертній комісії ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 22.08.2019 року 12ААА №845824..

Встановлено, що у 2019 році ОСОБА_1 звернувся до Львівського обласного військового комісаріату та військового комісара Франківського ОВК зі заявою від 11.09.2019 року про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Як засвідчується листом Львівського обласного військового комісаріату від 26.11.2019 року, Міністерством оборони України не було погоджено нарахування та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку з визначенням ІІ групи інвалідності. Указане рішення мотивоване тим, що виплату одноразову грошову допомогу було запроваджено лише в результаті внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» Законом України від 04.04.2006 року №3597-IV, а позивач був звільнений зі служби до цього моменту. Окрім того, відповідач послався на те, що повторний огляду МСЕК був проведений у строк більше ніж два роки після первинного огляду, а тому, відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, позивач втратив право на отримання відповідної допомоги.

Вважаючи ж такі рішення відповідачів протиправними та не погоджуючись із ними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

У зв`язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, доводи й аргументи сторін, суд відзначає наступне.

Так, на час повторного огляду в МСЕК і звернення позивача зі заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності (2019 рік) ч. 1 ст. 21-4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» установлювала, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності іноземців або осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України (далі – одноразова грошова допомога), – це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після її звільнення з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби; 5) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Частинами 1-3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

У випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

При цьому, згідно з ч. 4 цієї ж статті, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Зокрема, п. 8 Порядку №975 встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

У зв`язку з чим, слід резюмувати, що чинне законодавство України встановлює для осіб, які зазнали ушкоджень здоров`я внаслідок проходження військової служби певні соціальні гарантії в спосіб здійснення визначених законом виплат. При цьому, умови та порядок реалізації такого права регламентовані чинним законодавством України, яке обумовлює можливість отримання такої соціальної виплати вимогами щодо дотримання встановленого порядку.

Суд підкреслює в цьому контексті, що чинне законодавство України (наведене вище) передбачає можливість отримання одноразової грошової допомоги також і при встановленні вищої групи інвалідності, що може здійснюватися упродовж двох років після первинного встановлення інвалідності (нижчої групи).

Зазначені вище норми щодо дворічного строку для отримання грошової допомоги в більшому розмірі у зв`язку з встановленням особі вищої групи інвалідності чи іншої причини інвалідності або більшого відсотка втрати працездатності в порівнянні з первинним визначенням інвалідності слід розуміти таким чином, що вона обмежує можливість отримання відповідної допомоги строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Ті ж особи, стан здоров`я яких погіршився після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.

Указана правова позиція відповідає й висновкам Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 року у справі №1.380.2019.006957, Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.03.2021 року у справі №817/1599/18, у постанові від 31.03.2021 року у справі №440/1491/20.

Слід зазначити, що в згаданій постанові від 02.12.2020 року у справі №1.380.2019.006957 Верховний Суд вказав на те, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.

А також, передбачені ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).

Відтак, оскільки позивачеві було встановлено вищу групу інвалідності в 2019 році при повторному огляді в МСЕК, тобто у строк більше двох років від дня встановлення вперше нижчої групи інвалідності при первинному огляді (2002 рік), він втратив право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Ураховуючи викладене, зважаючи на дійсні обставини справи та застосувавши релевантні норми права з урахуванням практики Верховного суду, слід прийти до обґрунтованого висновку про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог закону, а тому, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи не засвідчують належної обґрунтованості вимог, з якими звернувся до суду позивач. Натомість, відповідачами спростовано заявлені позивачем вимоги і доведено правомірність своїх дій і рішень.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд –

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2021 року.

Суддя Сасевич О.М.