Рішення № 97486624, 04.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/609/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ із вимогами:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у зв`язку з інвалідністю, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи з 21 травня 2020 року внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, виходячи з наявності в нього права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності з 21.05.2020 року.

Ухвалою судді від 21.01.2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року в справі було вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду адміністративної справи №380/609/21 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року було задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до позиції позивача, яка ним висловлена, в письмових заявах, що були подані до суду, він вважає, що відповідачем було порушено його право на отримання одноразової грошової допомоги.

А саме, позивач зазначає, що він тривалий час проходив служу в органах внутрішніх справ – з 12.06.1996 року по 30.12.2014 року, коли був звільнений із служби через хворобу.

При цьому, під час проходження служби, у зв`язку зі захворюванням, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, за наслідком первинного огляду МСЕК у квітні 2015 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, а при повторному огляді у травні 2020 року – ІІ групу інвалідності.

У зв`язку з чим позивач звернувся до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України з відповідними заявами щодо надання одноразової грошової допомоги. Однак, Міністерством внутрішніх справ України було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті такої допомоги, що було мотивоване тим, що від дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років.

Проте, позивач вважає, що така відмова є протиправною, оскільки чинне законодавство України не передбачає обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги при встановленні вищої групи інвалідності, а лише обмежує розмір виплати. ОСОБА_1 наголошує на тому, що в його випадку відсутні виключні підстави для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, які чітко окреслені нормами законодавства.

За доводами позивача, для призначення йому допомоги за наслідком установлення ІІ групи інвалідності настали передбачені законом підставі й ним було надано всі необхідні документи, у зв`язку з чим, відповідач зобов`язаний був призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, розмір якої чітко регламентований нормою закону.

Таким чином позивач вважає, що оспорюване ним рішення відповідача є незаконним і порушує його права та інтереси, а відтак, є підставою для визнання його протиправними та для зобов`язання відповідача вчинити дії, від яких він безпідставно ухиляється.

А тому, свої вимоги позивач вважає повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до позиції відповідача, яка ним висловлена у відзиві на позовну заяву від від 21.04.2021 року, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 було здійснене відповідно до приписів чинного законодавства України, яке передбачає можливість виплати допомоги у більшому розмірі в разі встановлення вищої групи інвалідності лише впродовж двох років після первинного встановлення інвалідності. У даному ж випадку такої умови дотримано не було. Вказує, що оскільки після первинного огляду МСЕК до повторного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови № 850 від 21.10.2015 р. – немає.

Таким чином, на переконання відповідача, його дії були законними, а оскаржуване рішення було прийняте ним у порядку, спосіб та в межах наданих законом повноважень. Вимога ж позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги за даних обставин є необґрунтованою та суперечить нормі закону, а також правозастосовчій практиці.

Відтак, відповідач вважає заявлений позов безпідставним й таким, що до задоволення не підлягає.

У судовому засіданні, що відбулось 31.05.2021 року, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просив позов задовольнити. Представник відповідача позов не визнав, ствердив про його безпідставність, а тому, просив у задоволенні позову відмовити.

Сторони не заперечили щодо переходу до письмового провадження в справі, внаслідок чого, суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати вирішив перейти до письмового провадження для подальшого розгляду та винесення рішення.

Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, що не заперечується учасниками справи. Як засвідчується наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №2785о/с, підполковник міліції ОСОБА_1 , заступник начальника Медичного реабілітаційного центру «Перлина Прикарпаття», був звільнений у відставку з органів внутрішніх справ за п. 65 «б» (через хворобу).

Судом також установлено, що при первинному огляді в медико-соціальній експертній комісії 22.04.-28.04.2015 року ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою до акта огляду МСЕК від 28.04.2015 року 10ААВ №869504, довідкою МСЕК від 28.04.2015 року 10ААВ №869504. Матеріали справи містять докази нарахування позивачеві в зв`язку з цим одноразової грошової допомоги при встановленні ІІІ групи інвалідності у розмірі 182700 грн (висновок від 04.11.2015 року).

Встановлено крім того, що при повторному огляді в медико-соціальній експертній комісії 21.05.2020 року ОСОБА_1 було визначено ІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою до акта огляду МСЕК від 21.05.2020 року 12ААБ №333871, довідкою МСЕК від 21.05.2020 року 12ААБ №333871.

У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства внутрішніх справ зі заявою (рапортом) від 08.07.2020 року про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Як засвідчується висновком від 11.08.2020 року, відповідачем не було погоджено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з визначенням ІІ групи інвалідності. Листом від 20.08.2020 року №С-14069/15 відповідач проінформував позивача про таку відмову та вказав як на її підставу на ту обставину, що повторний огляду МСЕК був проведений у строк більше ніж два роки після первинного огляду.

Вважаючи ж таке рішення відповідача протиправним та не погоджуючись із ним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

У зв`язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, доводи й аргументи сторін, суд відзначає наступне.

Законодавством України працівникам органів внутрішніх справ і членам їхніх сімей установлено певні гарантії соціального захисту, зокрема, передбачено, що в разі настання виняткових обставин (як-от, втрата працездатності, смерть тощо), їм здійснюється виплата одноразової грошової допомоги.

А саме, відповідно до ч. 1 ст. 97 актуального Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі – одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Указана стаття обумовлює, зокрема, право на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції.

При цьому, аналогічні положення щодо соціального захисту працівників органів внутрішніх справ були передбачені й законодавством, що діяло до дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

А відповідно до відповідно до абз. 2, 3 п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» чинного Закону України «Про Національну поліцію», за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» зберігається за колишніми працівниками міліції й на цей час і воно реалізується (здійснюється) в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

У зв`язку з чим, слід узяти до уваги, що ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, – у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, – у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, – у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної норми ст. 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 року №850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, відповідно до п. 1 якого він визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Отже, слід резюмувати, що за колишніми працівниками міліції збережено право на певні гарантовані соціальні виплати, які передбачені Законом України «Про міліцію», й у разі існування підстав для його здійснення, вони мають можливість реалізувати його в порядку й на умовах, що діяли до набрання чинності новим Законом України «Про Національну поліцію» (зокрема, за Порядком №850).

Згідно з п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Цим же підпунктом установлено величину допомоги, а саме, одноразова грошова допомога призначається та виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності III групи (що відповідає положенням ст. 23 Закону України «Про міліцію»).

Пунктом 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до п. 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в п. 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Як установлено п. 9 Порядку №850, МВС у місячний строк після надходження зазначених у п. 8 документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п. 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови – для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 10 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Відповідно до п. 13 Порядку №850, працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім`ї, батьки та утриманці можуть пред`явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

Пунктом 14 Порядку №850 визначено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Вирішуючи цей спір, суд відзначає, що вперше інвалідність позивачеві було встановлено МСЕК при первинному огляді у 2015 році, натомість у 2020 році за результатом повторного огляду було визначено вищу групу інвалідності, що власне й стало причиною звернення до відповідача та отримання негативного рішення.

У зв`язку з чим, суд особливу увагу акцентує на тому, що п. 4 Порядку №850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Зазначену норму щодо дворічного строку для отримання грошової допомоги в більшому розмірі у зв`язку з встановленням особі вищої групи інвалідності чи іншої причини інвалідності або більшого відсотка втрати працездатності в порівнянні з первинним визначенням інвалідності слід розуміти таким чином, що вона обмежує можливість отримання відповідної допомоги строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Ті ж особи, стан здоров`я яких погіршився після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.

Указана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 року у справі №1.380.2019.006957, Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.03.2021 року у справі №817/1599/18, у постанові від 31.03.2021 року у справі №440/1491/20, які стосуються аналогічного правового регулювання подібних правовідносин та є застосовними до спору в даній справі.

Відтак, оскільки позивачеві вищу групу інвалідності було встановлено в 2020 році при повторному огляді в МСЕК, тобто у строк більше двох років від дня встановлення нижчої групи інвалідності при первинному огляді (2015 рік), він втратив право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, що передбачено п. 4 Порядку №850.

Ураховуючи викладене, зважаючи на дійсні обставини справи та застосувавши релевантні норми права з урахуванням практики Верховного суду, слід прийти до обґрунтованого висновку про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вищої (ІІ) групи інвалідності, діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог закону, а тому, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи не засвідчують належної обґрунтованості вимог, з якими звернувся до суду позивач. Натомість, відповідачами спростовано заявлені позивачем вимоги і доведено правомірність своїх дій і рішень.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297, пп. 15.5 пп. 15 п. 1 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Сасевич О.М.