Рішення № 97486569, 27.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року справа №380/560/21

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді – Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання – Демчини В.Ю.,

за участі:

представників позивача – Слободян Ю.К., згідно договору,

представника відповідача – Флис Х.Ю., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Стар – Буд Трейд” до Галицької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю “Стар – Буд Трейд” (далі – ТзОВ “Стар – Буд Трейд”, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької митниці Державної митної служби України (далі – Галицька митниця, відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №209000/2020/210036/2 від 04.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача про коригування митної вартості у зв`язку з його необґрунтованістю. Наголосив, що митна вартість товару повністю підтверджена наданими відповідачу документами. Водночас, відповідач надіслав запит про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. У відповідь на запит відповідачу було надіслано відповідні документи, однак Галицькою митницею винесено оскаржуване рішення, згідно якого в поданих до митного оформлення документах відсутні документальні підтвердження ціни товару та невірно розраховано числове значення митної вартості. Враховуючи наведене, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. У зв`язку з цим, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 19.01.2021 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

12.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9405). Представник відповідача зазначив, що при здійсненні митного контролю визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України (далі – МК України) митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Так, під час здійснення митного контролю поданої позивачем митної декларації було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено, що у поданому до митного оформлення контракті від 12.11.2020 № 121120, а саме у п.1.1 розділу 1, зазначено, що ціна, асортимент та кількість товару вказується в додатках до контракту. Кожній партії товару відповідає окремий додаток, в якому вказується повний перелік товарів, які складають дану партію та їх вартість. Тобто, додаток є визначальним документом щодо визначення ціни кожної партії товару, проданої на певних умовах. Проте, до митного оформлення таких додатків до договору не надавалось. Крім того, у п.4.1 розділу 4 контракту від 12.11.2020 № 121120 зазначено, що покупець повинен оплатити витрати на страхування товару. Проте, у запитаному до митного оформлення документі (довідка про транспортні витрати), що підтверджує вартість перевезення товару №01/12 від 01.12.2020 зазначено, що страхування не проводилося, що суперечить вимогам контракту. Також п. 3.2 контракту передбачено, що ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), вказуються в разових договорах-заявках, які є невід`ємною частиною договору. В поданому до митного оформлення рахунку №01/12 від 01.12.2020 наявні відомості щодо заявки до договору №320 від 24.11.2020, однак, всупереч твердженням позивача, заявка декларантом до митного оформлення не подавалася, а відповідний документ у графі 44 МД не зазначений. Крім того, представник відповідача наголосив, що у платіжному дорученні від 30.11.2020№б/н наявне посилання на рахунок проформу від 17.11.2020, яка до митного оформлення не подавалась. Тож існують підстави вважати, що купівля-продаж товару супроводжувалася не лише на підставі інвойсу №0-181-0101 від 01.12.2020 року. Представник відповідача наголосив, що в поданих до митного оформлення інвойсі №0- 181-0101 від 01.12.2020 та платіжному дорученні виявлено розбіжності у сумах (в платіжному дорученні вказано суму 23298,58 євро, а у інвойсі – 23593,50 євро. Таким чином, на думку представника відповідача, подане платіжне доручення не можливо ідентифікувати із поставкою оцінюваного товару, що свідчить про наявність інших платіжних доручень для цієї партії товару. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, декларанту було надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості. В подальшому, за результатами вивчення наданих позивачем документів, Галицька митниця Держмитслужби дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України. Зважаючи на викладене, Галицька митниця Держмитслужби вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 04.12.2020 №UA209000/2020/210036/2 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

18.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №10902). Представник позивача у відзиві зазначив про таке. Щодо відсутності додатку до контракту від 12.11.2020 №121120, наголосив, що до митного оформлення додано інвойс № 0- 181-0101 від 01.12.2020 року, який містить всі істотні умови, зокрема ціна, асортимент, кількість товару тощо, та є додатком до даного контракту. Звернув увагу, що інформації, яка вказана в інвойсі та інших документах достатньо для визначення митної вартості товару. Щодо обов`язку надання документів, що підтверджують сплату витрат на страхування товару наголосив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів № 209000/2020/210036/2 від 04.12.2020 року, відповідач не вказував жодних зауважень з приводу сплати витрат на страхування товару. Крім того, позивач звернув увагу на те, що в контракті № 121129 від 12.11.2020 зазначено, що покупець сплачує витрати по страхуванню товару. В свою чергу, відповідач вказує про те, що, у п. 4.1. розділу 4 контракту № 121129 від 12.11.2020 зазначено, що покупець повинен оплатити витрати на страхування товару. Однак, в контракті № 121129 від 12.11.2020 не йдеться про обов`язок страхування, а лише про сплату покупцем витрат зі страхування, у разі його наявності. Таким чином, оскільки страхування не здійснювалося, відсутні і витрати по сплаті. Також, представник позивача зазначив, що згідно п. 5.4 Контракту № 121129 від 12.11.2020, поставка і при приймання товару здійснюється за умови поставки - FCA Tatabanya/Gyor/Kecskemet, та наголосив, що умови поставки FCA не передбачають обов`язкового страхування товару. Також представник позивача зазначив, що відповідачем некоректно здійснено переклад експортної декларації № 20HU62103027D2F410 від 01.12.2020 року, яка складена угорською мовою. Отже, враховуючи вищенаведене, надані до митного оформлення документи в повному обсязі підтверджують митну вартість товару, а оскаржуване рішення не містить жодної докладної інформації та джерел, які використовувались митним органом при її визначенні.

Ухвалою від 03.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив підтримала. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, що викладені у відзиві на позов. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, встановив таке.

Судом встановлено, що ТзОВ “Стар – Буд Трейд”, код ЄДРПОУ 42454019, знаходиться за адресою: 81134, Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники, вул. Угрина, 17).

З матеріалів справи видно, що між ТзОВ “Стар – Буд Трейд” та Компанією GRABO PLAST Floor Covering Manufacturers Ltd. (надалі за текстом - продавець) 12.11.2020 укладено контракт № 121129, згідно з умовами якого продавець продає, а позивач купує будівельні матеріали, в асортименті, кількості і вартості вказаній у додатках до контракту. Кожна партія товару відповідає окремому додатку до контракту. В додатках вказується повний список товарів, що входять у дану партію та їх вартість.

У відповідності з умовами контракту, позивач придбав товар, а саме: покриття пластмасові для підлоги побутово-житлового призначення з полівінілхлориду (ПВХ - лінолеум), несамоклейні, складаються з 4-х шарів, основи покритої полівінілхлоридом, укріпленої шаром із вспіненого полівінілхлориду армованого скловолокном, лицьового кольорового шару з нанесеним рельєфним малюнком дизайну та верхнього стійкого до зносу шару, шир. 300-400 см, товщ. 2,55 мм + товщ, верхнього шару 0,15 мм, в рулонах дож. 22-30 м, 18-25 м, намотані на картонних бобінах, в п/е плівці.

Судом встановлено, що при митному оформлені вказаного товару митному органу було надано такі документи: контракт № 121 129 від 12.11.2020; платіжне доручення № б/н від 30.11.2020; пакувальний лист № 74996 від 01.12.2020; рахунок - фактура (інвойс) № 0-181-0101 від 01.12.2020; автотранспортна накладна № б/н від 01.12.2020; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D0207042 від 01.12.2020; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг № 01/12 від 01.12.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 01/12 від 01.12.2020; прейскурант цін відправника від 01.12.2020; договір про надання послуг митного брокера № б/н від 25.03.2019; договір № 37 на транспортне обслуговування від 24.11.2020; декларація країни відправника № 20HU62103027D2F410 від 01.12.2020; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209140/2020/115744 від 04.12.2020.

За результатами розгляду даної декларації, відповідачем було надіслано запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів від 04.12.2020.

У відповідь на запит (повідомлення митного органу) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів від 04.12.2020 позивачем надіслано такі документи: інвойс № 0-181-0101 від 01.12.2020; банківські платіжні документи про попередню оплату за товар № б/н від 30.11.2020; прас - лист від виробника товару № б/н від 01.12.2020; митну декларація країни відправлення № 20HU62103027D2F410 від 01.12.2020; митну декларація № 209140000/2016/044783 від 20.10.2016.

Однак, відповідач за результатами розгляду вказаних документів прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 209000/2020/210036/2 від 04.12.2020 та зазначив, що у поданих до митного оформлення документах відсутні документальні підтвердження ціни товару та числове значення митної вартості розраховане невірно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 року, наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент розгду справи по суті (далі – МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до п. 20 ст. 4 МК України митна декларація – заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Статтею 264 МК України визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості.

Відомості про документи, визначені ч. 3 ст. 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України видно, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур” № 3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Аналізуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

У рішенні Галицької митниці Державної митної служби України №209000/2020/210036/2 від 04.12.2020 про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частині другій – третій статті 53 МК України та невірно проведеним розрахунок митної вартості. З метою обрання методу для визначення митної вартості Галицькою Митницею Держмитслужби було послідовно розглянуто можливість застосування методів 2а – 2г та встановлено відсутність можливості застосування методу 2а (ст. 59 МК України) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД №UA110120/2020/638062 від 03.12.2020 в наближений час від даного виробника товару.

При перевірці наданих сторонами доказів, зокрема рішення про коригування митної вартості товару, та інших доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару з огляду на таке.

З матеріалів справи видно, що з метою підтвердження митної вартості товару декларантом позивача разом з деклараціями надано: контракт № 121 129 від 12.11.2020; платіжне доручення № б/н від 30.11.2020; пакувальний лист № 74996 від 01.12.2020; рахунок - фактура (інвойс) № 0-181-0101 від 01.12.2020; автотранспортна накладна № б/н від 01.12.2020; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D0207042 від 01.12.2020; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг № 01/12 від 01.12.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 01/12 від 01.12.2020; прейскурант цін відправника від 01.12.2020; договір про надання послуг митного брокера № б/н від 25.03.2019; договір № 37 на транспортне обслуговування від 24.11.2020; декларація країни відправника № 20HU62103027D2F410 від 01.12.2020; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209140/2020/115744 від 04.12.2020.

Крім того, суд враховує, що у відповідь на запит (повідомлення митного органу) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів від 04.12.2020 позивачем було також надано: інвойс № 0-181-0101 від 01.12.2020; банківські платіжні документи про попередню оплату за товар № б/н від 30.11.2020; прайс - лист від виробника товару № б/н від 01.12.2020; митну декларація країни відправлення № 20HU62103027D2F410 від 01.12.2020; митну декларація № 209140000/2016/044783 від 20.10.2016.

Відповідач при обґрунтуванні правомірності рішення про коригування митної вартості наголошував, що до митного оформлення не було подано додаток до контракту, який визначає ціну товару; документи, що підтверджують сплату витрат на страхування товару; транспортні документи (заявка до договору на перевезення товару), існують свідчення наявності фактур, що супроводжували купівлю-продаж товару, однак до митного оформлення не подавалися; існують свідчення того, що поданий платіжний документ не стосується партії товару або не є єдиним платіжним документом для цієї партії товару.

Щодо посилання представника відповідача на те, що до митного оформлення не було надано додатку до контракту, суд встановив таке.

З матеріалів справи видно, що до митного оформлення було надано інвойс № 0- 181-0101 від 01.12.2020, який містить всі істотні умови, зокрема ціна, асортимент, кількість товару тощо, та є додатком до контракту.

В п. 1.1. передбачено, що в додатках вказується повний перелік товарів, що входить в дану партію та їх вартість.

Дана інформація в повному обсязі відображена в інвойсі, а, відтак, інвойс відповідає та має всі ознаки додатку до договору від 12.11.2020 № 121120.

Крім того, рахунок-фактура (англ, invoice account, франц, facture, нім. Rechnung, Faktura, Handelsfaktura) вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, у якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку - фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно із загальносвітовою практикою рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також у рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Щодо відсутності документів на підтвердження сплати витрат на страхування, суд встановив наступне.

Відповідно до умов контракту № 121129 від 12.11.2020 покупець сплачує витрати по страхуванню товару.

Однак, в контракті № 121129 від 12.11.2020 року не йдеться про обов`язок страхування, а лише сплату таких витрат у разі їх наявності. Таким чином, якщо страхування не здійснювалося, відсутні і витрати по сплаті.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 5.4 контракту № 121129 від 12.12.2020, поставка і прийняття товару здійснюється за умови поставки - FCA Tatabanya/Gyor/Kecskemet.

Умови поставки FCA не передбачають обов`язкового страхування товару.

Згідно з Інкотермс 2010, за умовами поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем.

Крім того, як видно із матеріалів справи, а саме з заяви про долучення додаткових доказів від 25.01.2021 позивачем долучено інформаційний лист компанії GRABO PLAST від 20.01.2021.

Вказаний лист містить інформаційне роз`яснення щодо розбіжностей в нумерації МД зазначених у експортній декларації № 20HU62103027D2F410 від 01.12.2020, відтак не впливає на формування митної вартості товару та не може слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

В листі компанія GRABO PLAST пояснила, що у експортній декларації № 20HU62103027D2F410 від 01.12.2020 мається посилання на дві експортній декларації, які означають: 1. Митний ідентифікаційний номер, 2. Номер експортної декларації. Це два ідентифікаційні номери, що генеруються в митній системі ЄС. Знак із початком HU- це так званий CDPID, який генерується при отриманні даних митним органом в електронному вигляді, що вказує на те, що обробка фактично почалася, фактично це його внутрішній ідентифікаційний номер, що ідентифікує товар і клієнта.

Інший номер з початком 62103 – це є експортна декларація, також генерується системою, якщо я (Грабопласт) хочу ініціювати будь – яку процедуру впродовж строку позовної давності. Ці цифри цікаві аж до кордону ЄС для визначення поточного експорту, в подальшому вони не мають значення.

Щодо твердження представника відповідача про неподання заявки до договору перевезення, суд встановив таке.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, у тому числі транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Між тим, відповідачем не вірно розтлумачено положення Наказу від 24.05.2012 № 599 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору”, адже відповідно до п. 20, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Тобто, даними Правилами передбачено лише можливий (але невиключний) перелік документів, що можуть підтверджувати витрати на транспортування оцінюваних товарів. При цьому, на підтвердження понесених транспортних витрат позивачем надано наступні документи:

рахунок - фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 01/12 від 01.12.2020;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 01/12 від 01.12.2020;

договір № 37 на транспортне обслуговування від 24.11.2020.

З даних документів у повному обсязі чітко вбачається інформація про ціну товару та про вартість понесених позивачем транспортних витрат.

Таким чином, витребування інших додаткових документів є безпідставним, оскільки, надані документи до митного оформлення товару в їх сукупності, в повній мірі дають змогу підтвердити митну вартість імпортованого товару.

Суд наголошує, що відповідачем не зазначено, в чому саме полягає необхідність надання разової заявки до договору, а єдиним обґрунтуванням було те, що для підтвердження вартості транспортних витрат її не надано.

Отже, відповідачем не доведено належним чином наявності обставин, які обумовили виникнення обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Крім того, представник відповідача вказував на те, що позивачем витрати на транспортування не включені до митної вартості. Однак, дана інформація не відповідає дійсності, з огляду на те, що позивачем включено транспортні витрати до митної вартості, що відображено в графі 47 МД-2 від 04.12.2020.

Щодо твердження представника відповідача про неможливість ідентифікації платіжного доручення із поставкою оцінюваного товару, суд встановив наступне.

Згідно умов контракту оплата за товар здійснюється на умовах передоплати 100% (п. 3.1. Контракту).

Відповідно до п. 5.1. - 5.4. контракту, товар поставляється окремими партіями. Кількість та розмір яких необмежений. Товар вважається поставленим Продавцем і отриманим Позивачем: в кількості відповідно до ваги і кількості (ящиків, мішків, коробок) вказаних в інвойсі. Умови поставки - FCA Tatabanya/Gyor/Kecskemet.

Таким чином, 30.11.2020, позивачем сплачено компанії GRABO PLAST Floor Covering Manufacturers Ltd. 23298,58 євро згідно проформи - інвойсу від 17.11.2020.

Кінцевий документ на відвантаження, а саме інвойс № 0-181-0101, складено 01.12.2020 компанією GRABO PLAST Floor Covering Manufacturers Ltd. та вказано вартість товару в розмірі 23593,50 євро.

Крім того, як зазначив представник позивача та підтверджено судом, ТзОВ “Стар – Буд Трейд” отримано знижку, про що свідчить відмітка в інвойсі № 0-181-0101 від 30.11.2020 року: «Payment 100% in advance. Sconto 1,25% 294,92 EUR». Таким чином, 23593,50 євро - розмір знижки 294,92 євро = 23298,58 євро.

При цьому, вказаний інвойс № 0-181-0101 від 01.12.2020 містить найменування та реквізити продавця, позивача, найменування товарних позицій (Floor-covering Customs tariff: 39181010), їх кількість, одиницю виміру, загальну вартість рахунку, валюту, в якій визначено грошове зобов`язання, аналогічна інформація міститься і у проформі - інвойсу від 17.11.2020.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що наявність та вичерпність перелічених відомостей дає можливість ідентифікувати інвойс № 0-181-0101 від 01.12.2020 з поставкою оцінюваного товару.

Крім того, суд наголошує, що відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Суд зазначає, що позивачем до митного оформлення надано інвойс № 0-181-0101 від 01.12.2020.

Згідно з п. 5.2 контракту № 121129 від 12.11.2020 товар за цим контрактом вважається поставленим продавцем і отриманим покупцем: щодо кількості – відповідно до ваги і кількості (ящиків, мішків, коробок), зазначеним в інвойсі.

Відповідно даний інвойс погоджений сторонами контракту. При цьому, як уже зазначалось позивачем і встановлено судом, ТзОВ “Стар – Буд Трейд” надано знижку в розмірі 1,25% 294,92 євро, що підтверджується відміткою в інвойсі.

Так, 23593,50 євро (сума зазначена в інвойсі) - розмір знижки 294,92 євро = 23298,58 євро (сума зазначена в платіжному дорученні).

Таким чином, загальна сума оплати за платіжним дорученням, надана позивачем до митного оформлення, відповідає вартості товару, зазначеного в інвойсі.

При цьому обидва рахунки: проформа-інвойс і рахунок-фактура, містять всі необхідні реквізити та виписані у межах одного і того ж контракту, вказаний аналогічний товар тощо, і на їх підставі здійснювалась поставка товару, визначеного у митній декларації. Як видно з обох інвойсів наданих Позивачем, вартість товару повністю співпадає з митною вартістю.

Підсумовуючи наведене, доводи відповідача не можуть слугувати підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, а платіжне доручення з усіма визначеними в ньому даними можливо було ідентифікувати із поставкою оцінюваного товару.

Крім того, суд зазначає, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч. 2 ст. 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Суд звертає увагу, що оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним.

Крім цього, при співставленні наданих декларантом документів до митного органу видно, що найменування товарів, їх кількість та вартість є однаковими, з чого можна дійти висновку, що інвойс відноситься саме до цієї поставки і саме до контракту, відповідно до якого поставлені товари щодо яких здійснюється митне оформлення. Отже, відсутність у рахунку-фактурі дати її складання чи будь-яких інших відомостей не спростовує належність такого документа до поставки товару, а тим паче не впливає на визначення складових митної вартості товарів та не може бути підставою для коригування вартості товару.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Щодо твердження представника відповідача про те, що наданий прайс – лист складений російською мовою, тоді як всі документи, що супроводжують дану поставку - угорською та продубльовано англійською, суд зазначає, що таке не відповідає дійсності, з огляду на те, що контракт № 121129 від 12.11.2020 складений російською та англійською мовами.

Щодо посилання представника відповідача на те, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA110120/2020/638062 від 03.12.2020 року є неналежним доказом неправильного визначення позивачем митної вартості товару зазначеного у митній декларації, суд зазначає наступне.

По-перше, з наявною інформацією у вищезгаданій декларації позивач не ознайомлений.

По-друге, МД №UA110120/2020/638062 від 03.12.2020 з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими позивачем первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої Позивачем митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Крім того, дані митного органу про вищу вартість розмитнених товарів не можуть мати більше значення, ніж подані декларантом документи про товар. Такі дані митного органу не можуть бути єдиною підставою для коригування митної вартості.

При цьому суд посилався на свободу підприємницької діяльності. Адже існує безліч обставин, які могли вплинути на ціну: умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо.

Сама по собі відмінність заявленої митної вартості і митної вартості подібних товарів не може бути беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Чого, однак, зроблено не було.

Суд наголошує, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить жодної докладної інформації та джерел, які використовувались митним органом при її визначенні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, судом встановлено протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Така протиправність, на думку суду, обґрунтована наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів.

Суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого ч. 5 ст. 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у ч.ч. 1 і 2 ст. 58 МК України, у тому числі в частині непідтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

Відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати неправильне визначення митної вартості товару.

Суд також звертає увагу, що відповідач ні під час декларування спірних товарів, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України і подані позивачем як декларантом при митному оформленні товарів, у яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Отже, з викладених правових норм слідує, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності умов:

- подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України;

- ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

- виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

- обґрунтування можливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення вимог ст. 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Відповідно до положень ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, у чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Наведені вище порушення в сукупності вказують на необґрунтоване та формальне прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

При цьому суд звертає увагу на необхідності дотримуватися також позиції, висловленої у п. 53 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якого суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 241-246, 250, 255, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №209000/2020/210036/2 від 04.12.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) в користь товариства з обмеженою відповідальністю “Стар – Буд Трейд” (код ЄДРПОУ 42454019, місцезнаходження:81134, Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники, вул. Угрина, 17) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень рівно.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.06.2021

Суддя Потабенко В.А.