Ухвала суду № 97486358, 04.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4545/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

04 червня 2021 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів Головкомандувача Збройних Сил України Хомчака Р.Б., Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, Міністерства оборони України поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії.

Встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати причини пропуску строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, поважними та поновити такий строк;

- визнати протиправними і скасувати наказ Головнокомандувача Збройних Сил України Хомчака Р.Б. від 11 червня 2020 року №116 та наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Івана Гайди від 22.06.2020 року №117 в частині призначення ОСОБА_1 на нижчу посаду;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника центру -начальника оперативно-медичного управління Військово-медичного клінічного центру Західного регіону;

- зобов`язати Головнокомандувача Збройних Сил України Хомчака Р.Б. та Військово-медичний клінічний центр Західного регіону видати накази про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника центру - начальника оперативно-медичного управління Військово-медичного клінічного центру Західного регіону;

- стягнути з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на користь ОСОБА_1 за час виконання нижче оплачуваної роботи різницю в заробітку, починаючи з 22 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку.

02.06.2021 позивач подав заяву на усунення недоліків позовної заяви, де просить суд поновити строк звернення до суду. Вказує, що 15.03.2021 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, Головнокомандувача Збройних Сил України Хомчака Р.Б., Міністерсва оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії. Вважає наказ Головнокомандувача Збройних Сил України Хомчака Р.Б. від 11 червня 2020 року №116 та наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Івана Гайди від 22.06.2020 №117, якими позивача призначено на нижчу посаду - начальника організаційно-планового відділу оперативно-медичного управління Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, за наявності вакантної рівнозначної посади, протиправними та просить скасувати такі. Окрім того вказує, що після видачі наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Івана Гайди від 22.06.2020 №117 позивач перебував на лікуванні у зв`язку з наявною гіпертонічною хворобою та перенесеним гіпертонічним кризом, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями медичних документів, останній також звертався до Міністерства оборони України зі скаргами щодо незаконного призначення його на нижчу посаду за наявності вакантної рівнозначної посади - посади начальника оперативного-медичного управління Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (така посада була вакантна до 26.10.2020 року). Вказує, що Міністерство оборони України тривалий час обіцяло призначити позивача на рівнозначну посаду - посаду начальника оперативного-медичного управління Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (оскільки така залишалася вакантною до 26.10.2021), проте письмових відповідей на звернення останнього не надавало. Лише з листа №226/43 від 05.01.2021, який позивач отримав на початку лютого 2021 року останній дізнався про результати розгляду його скарг та 19.02.2021 вернувся за правовою допомогою, тобто лише з цього часу ОСОБА_1 міг реалізувати своє право на захист у судовому порядку. Відповідно до статей 2, 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є забезпечення кожному права на справедливий суд при здійсненні правосуддя на засадах верховенства права. Реалізація права на справедливий судовий розгляд передбачає, зокрема, забезпечення доступу до правосуддя. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку встановленому Конституцією України та законами України. Європейський суд з прав людини трактує доступ до правосуддя як одне з фундаментальних прав людини і громадянина, яке випливає зі змісту права на справедливий, незалежний безсторонній суд, утворений на підставі закону. З огляду на наведене та той факт, що позивач після ознайомлення з оскаржуваним наказом, тобто після 22.06.2020, протягом тривалого часу звертався з відповідними скаргами щодо незаконного призначення його на нижчу посаду за наявності вакантної рівнозначної посади до Міністерства оборони України, яке обіцяло призначити його на відповідну посаду, проте негативні відповіді Міністерства отримав лише у лютому 2021 року. Просить визнати причини пропуску строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії поважними та поновити такий строк звернення до суду.

Ознайомившись із мотивами, наведеними позивачем у заяві, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

В даному ж випадку, предметом даного позову є вимоги позивача про скасування наказу Головнокомандувача Збройних Сил України Хомчака Р.Б. від 11 червня 2020 року №116 та наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Івана Гайди від 22.06.2020 року №117 в частині призначення ОСОБА_1 на нижчу посаду та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника центру -начальника оперативно-медичного управління Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.

Із наведеного слідує, що спірні відносини пов`язані з проходженням публічної служби, відтак при обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Позовну заяву направлено позивачем на адресу суду засобами поштового зв`язку 15.03.2021.

Ухвалою від 29 березня 2021 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін, оскільки позивач стверджував, що після ознайомлення з оскаржуваним наказом, тобто після 22.06.2020, постійно перебував на лікуванні.

З долучених відповідачем до матеріалів справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 22.06.2020 ознайомився з оскаржуваними наказом Головнокомандувача Збройних Сил України Хомчака Р.Б. від 11 червня 2020 року №116 та наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Івана Гайди від 22.06.2020 року №117.

Згідно наданої відповідачем інформації щодо виконання обов`язків військової служби полковником медичної служби ОСОБА_1 з 22.06.2020 по 15.03.2021, позивач окрім звільнень від виконання обов`язків, відряджень, госпіталізації та відпустки виконував обов`язки військової служби в загальному 151 добу.

Відтак ознайомившись з оскаржуваними наказами від 11 червня 2020 року №116 та від 22.06.2020 №117 у позивача було 151 робочий день для звернення до суду, що перевищує місячний термін звернення до суду з даним позовом.

Разом із тим, до суду з цим позовом позивач звернувся лише 15.03.2021, тобто більше ніж через 5 місяців (151 день) що перебував на роботі.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в статті 122 КАС України (в редакції, станом на дату подання адміністративного позову), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

З огляду на це, позивач повинен також ґрунтовно мотивувати, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року по справі № 826/123/17 (провадження № К/9901/52573/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/80760943) де Верховний Суд вказав, що "встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім того, колегія суддів вважає недоречними доводи позивача про те, що йому не було відомо про правові підстави оскаржуваних рішень, тому що порушення прав позивача, на які він вказує в позові, ним обґрунтовано саме наявністю оскаржуваних рішень. Саме рішення впливають на правовідносин, а не їх обґрунтування".

Отже позивач дізнався і не міг не дізнатися про порушення своїх прав саме при ознайомленні з оскаржуваними наказами 22.06.2020.

Крім того, згідно долученого відповідачем рапорта позивача (а.с. 50), позивач 27.06.2020 подав рапорт у якому доповів, що справи та посаду начальника орг.-планового відділу ОМУ-ВМКЦ прийняв та приступив до виконання обов`язків з 27.06.2020

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 24.02.2021 справа №800/30/17 (9901/328/18) провадження №11-401заі20 зазначила що «законодавче обмеження строків звернення до суду насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами».

Суд враховує, що підпунктом 2 пункту 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18 червня 2020 року (далі – Закон № 731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, законодавцем передбачено обмеження строку встановленого відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02 квітня 2020 року до 16 липня 2020 року), зокрема для звернення до суду з адміністративним позовом, який закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону № 731-IX.

Враховуючи, що Закон №731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року, кінцевий строк є 06 серпня 2020 року, відтак позивач з 06.08.2020 мав звернутися до суду згідно ч.5 ст122 у місячний строк, проте позов поданий до відділення пошти лише 15.03.2021 (а.с.22).

Суд не бере до уваги посилання позивача на його звернення до Міністерства оборони України, щодо призначення його на відповідну посаду, оскільки такі звернення позивача датовані 14.08.2020 та 28.12.2020, тоді як 22.06.2020 позивач ознайомився з оскаржуваними наказами та вказане не могло перешкодити позивачу звернутися до суду за захистом свої прав.

Крім того позивач при поданні позовної заяви подав неправдиві відомості про постійне перебування на лікуванні.

Згідно поданих відповідачем відомостей (а.с.35) позивач після 06.08.2020 виконував обов`язки військової служби (з 23.07.2020 по 31.08.2020), виконував обов`язки військової служби з 04.09.2020 по 04.10.2020, виконував обов`язки військової служби з 05.11.2020 по 24.11.2020, виконував обов`язки військової служби з 28.11.2020 по 30.12.2020, перебував у відпустці в період з 31.12.2020 по 05.02.2021, перебував у відпустці в період з 06.02.2021 по 16.02.2021, виконував обов`язки військової служби з 17.02.2021 по 21.02.2021 та з 26.02.2021 по 15.03.2021.

Жодних належних та переконливих доказів неможливості звернутися до суду у серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2020 при перебуванні на службі та протягом січня 2021 при перебуванні у відпустці позивачем не надано.

Враховуючи наведені обставини, судом не встановлено будь-яких інших фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав в місячний строк з дати увільнення від займаних посад.

Відповідно до ч. 1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви, а також враховуючи мотиви заяви позивача про усунення недоліків та поновлення строку звернення до суду, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Більше того, позивачем також пропущено і загальний шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.

Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Оскільки судом не визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 171, 240, 248, 256 КАС України КАС України суд, -

постановив :

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів Головкомандувача Збройних Сил України Хомчака Р.Б., Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, Міністерства оборони України поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 04.06.2021

Суддя Коморний О.І.