Рішення № 97485808, 28.05.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2021 року м. Ужгород№ 260/358/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивачі: не з`явились,

представник позивачів: не з`явився,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , через свого представника - адвоката Мельника Павла Петровича, звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міської ради, в якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо не розгляду протягом одного місяця (від дати реєстрації клопотання 15.04.2020 року) на сесії Ужгородської міської ради клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для особистого селянського господарства, що знаходиться на території міста Ужгород, в межах кварталу вулиць Собранецька та Запорізька;

- визнати протиправним та скасувати рішення 50-ої сесії Ужгородської міської ради 7-го скликання №2069 від 23.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, що знаходиться на території міста Ужгород, в межах кварталу АДРЕСА_5 ;

- зобов`язати Ужгородську міську раду повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії Ужгородської міської ради клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , подані 15.04.2020 року та надати їм дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, що знаходиться на території міста Ужгород, в межах кварталу АДРЕСА_5 .

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що 15 квітня 2020 року позивачі звернулися до Ужгородського міського голови з клопотанням про надання їм кожному окремо дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства на території міста Ужгород, в межах кварталу АДРЕСА_5 . 23 липня 2020 року рішенням 50-ої сесії Ужгородської міської ради 7-го скликання №2069, усім позивачам відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства. Підставою відмови стало віднесення земель до спецпризначення, які виділено для інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону. Позивачі вважають прийняте рішення відповідача протиправним та необґрунтованим, оскільки Земельним кодексом України, визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформленого клопотання та додатків до нього, який є вичерпним. Також зазначають, що відповідач, в період з 16.05.2020 року по 23.07.2020 року умисно вчинив протиправну бездіяльність, яка полягала у не розгляді клопотань позивачів у місячний строк.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що враховуючи карантинні обмеження, Ужгородською міською радою чергові сесії не проводились. Згідно з розпорядження міського голови від 05.05.2020 року № 215, 07.05.2020 року проводилась позачергова сесія Ужгородської міської ради. Згідно з розпорядженнями Ужгородського міського голови позачергові сесії проводились з розгляду таких питань: недопущення поширенню вірусної інфекції COVID-19 на території міста, фінансові питання, медицина, соціальний захист, податки та збори та інші. Рішення органу місцевого самоврядування, які стосувались земельних питань, своєчасно не приймались з підстав, які не залежать від Ужгородської міської ради, а тому розгляд питання щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою на сесії не розглядались та відкладались. У зв`язку з великою кількістю зверненнями громадян, заява гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 були розглянуті на сесії 23.07.2020 року. Отже, вважає, що доводи позивачів про бездіяльність Ужгородської міської ради є невмотивованими, оскільки відповідно до чинного законодавства орган місцевого самоврядування вправі прийняти рішення щодо клопотання в строк котрий перевищує 30-ти денний термін, оскільки в силу Закону, таке повинно бути прийняте на черговій сесії міської ради з попереднім оприлюдненням та обговоренням проекту рішення. Крім того, відповідач зазначає, що на земельних ділянках визначених позивачами, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:49:001:0351 з цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби, яка надана у постійне користування військовій частині 1493.

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачі та представник позивачів в судове засідання не з`явились, однак в матеріалах справи міститься заява від представника позивачів про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, проте від такої надійшла до суду заява про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 15 квітня 2020 року звернулися до Ужгородського міського голови Андріїва Б.Є. з клопотаннями про надання їм кожному окремо дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 2,0000 га в межах АДРЕСА_5 .

Рішенням L сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 2069 від 23.07.2020 року позивачам відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на підставі висновку управління містобудування та архітектури, оскільки територія відноситься до земель спецпризначення, які виділено для інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивачі звернулися з відповідною позовною заявою до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин та території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Судом встановлено, що до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, яка знаходиться на території міста Ужгород, в межах АДРЕСА_5 , позивачами додані документи, визначені ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання в місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України, визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформленого клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

У висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17, зазначено, що орган місцевого самоврядування може відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у виключених підставах, визначених ст. 118 ЗК України.

Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/1922/14 сформований висновок про правильне застосування норм права, згідно якого у відмові органу місцевого самоврядування мають бути зазначені усі підстави для відмови.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівна документація па місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

Частиною 3 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», визначено, що рішення з питань планування та забудови території приймаються міськими радами, в межах визначених законом повноважень з урахуванням містобудівної документації.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Зонування території здійснюється з дотриманням та урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території (п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Пунктом 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», для населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Зважаючи на основну функцію органу місцевого самоврядування, який передбачає створення умов для забезпечення життєво важливих потреб та законних інтересів населення, відповідача повинен врахувати клопотання позивача у формуванні містобудівної документації та забезпечення можливістю реалізації власних житлових умов, гарантований Конституцією України.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи відмову у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_5 у рішенні від 23 липня 2020 року 50-ої сесії Ужгородського міської ради 7-го скликання № 2069, що вказана територія віднесена до земель спецпризначення, які виділено для інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону, не відповідає вимогам ч.7 ст. 118 ЗК України, щодо вмотивованого рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Проте, наведені відповідачем підстави відмови у рішенні від 23 липня 2020 року Ужгородського міської ради 7-го скликання № 2069 не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, оскільки перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що вказана відмова яка прийнята відповідачем у формі оскаржуваного рішення є невмотивованою та не містить посилання на норми законодавства, що свідчить про формальний розгляд заяви позивача і не узгоджується з нормами ч. 7 ст.118 ЗК України.

Таким чином, позовна вимога позивачів про визнання протиправним та скасування рішення 50-ої сесії Ужгородської міської ради 7-го скликання №2069 від 23.07.2020 року в частинах відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, що знаходиться на території міста Ужгород, в межах кварталу АДРЕСА_5 , є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд зазначає наступне.

Позивачі звернулася до відповідача 15.04.2020 року, проте подані клопотання розглянуті тільки 23.07.2020 року. Зважаючи на вимоги частини 7 статті 118 ЗК України, подане клопотання повинно бути розглянуто протягом одного місця. Сесії міської ради відбулися 07.05.2020 року, 04.06.2020 року, 16.06.2020 року та 23.07.2020 року. На кожній з вказаних сесій були розглянуті земельні питання. У рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р., заява № 11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність є гарантією правомірності застосованого примусу». Неприйняття міською радою у визначений законом строк жодного рішення за клопотаннями позивачів ставить їх у правову невизначеність, що є недопустимим та порушує їх конституційні права (постанова ВС КАС від 17.04.2018, справа № 826/8107/16).

Таким чином позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Ужгородської міської ради, щодо не розгляду протягом одного місяця (від дати реєстрації клопотань 15.04.2020 року) на сесії Ужгородської міської ради клопотань позивачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, на території міста Ужгород, в межах АДРЕСА_5 також підлягає до задоволення.

Суд звертає увагу на особливу важливість принципу «належного урядування», який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», п. 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», п. 51, від 15.09.2009).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Рисовський проти України» (Заява N 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення).

Окрім наведеного вище, суд також вважає за необхідне звернути увагу відповідача і на те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

-затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі N 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі N 545/808/17.

Щодо позовної вимоги позивачів про зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, що знаходиться на території міста Ужгород, в межах АДРЕСА_5 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам надано повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Вказане повноваження кореспондується з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України, яка встановлює порядок розгляду таких клопотань уповноваженим органом.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії», в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимоги щодо зобов`язання відповідача надати позивачеві дозвіл на виготовлення проекту землеустрою задоволенню не підлягає.

Згідно з нормами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у відповідності до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи вищевказане, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Ужгородську міську раду повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії Ужгородської міської ради клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , подані 15.04.2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, на території міста Ужгород, в межах АДРЕСА_5 , з урахуванням висновків суду.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, дослідивши обставини справи крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо не розгляду протягом одного місяця на сесії Ужгородської міської ради клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для особистого селянського господарства, що знаходиться на території міста Ужгород, в межах кварталу вулиць Собранецька та Запорізька.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення 50-ої сесії Ужгородської міської ради 7-го скликання №2069 від 23.07.2020 року в частинах відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, що знаходиться на території міста Ужгород, в межах кварталу АДРЕСА_5 .

4. Зобов`язати Ужгородську міську раду повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії Ужгородської міської ради клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , подані 15.04.2020 року про надання їм дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, що знаходиться на території міста Ужгород, в межах кварталу АДРЕСА_5 .

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути з Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 5448,00 грн. (п`ять тисяч чотириста сорок вісім гривень 00 коп.), сплачений відповідно до квитанції №75984 від 18.02.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 червня 2021 року.

СуддяЯ. М. Калинич