Ухвала суду № 97483846, 08.06.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3361/21

Провадження № 2/643/3041/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2021

Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Тимош О.М.,

за участю секретаря судового засідання Холод К.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кандиба Т.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Реван» про оформлення трудових відносин, стягнення невиплаченої заробітної плати та середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначена вище справа.

У судовому засіданні 08.06.2021 представником позивача було заявлено про відвід головуючому у справі судді Тимош О.М. В обгрунтування заявленому відводу, зазначив, що вважає головуючу зацікавленою в результатах вирішення справи. 29.04.2021 суд вирішував питання про виклик свідків сторони позивача та повернув заяву, оскільки свідки не перебували у трудових відносинах з відповідачем. При цьому зазначає, що заява про виклик свідків була подана відповідно до ст.91 ЦПК України. Аналогічна заява відповідача, що не відповідала вимогам ст.91 ЦПК України, була задоволена. Довідка про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перебували у трудових відносинах не була подана разом з відзивом всупереч п.6 ч.3 ст.178 ЦПК України. В судовому засіданні суд фактично відмовився з невідомих причин витребувати копії журналів обліку робочого часу працівників ТОВ «Реван» з 1 березня по 31 травня 2020 року. Заходи процесуального примусу до відповідача застосовані не були. На думку представника позивача, зазначене свідчить про вибіркове ставлення головуючої у справі до представлених сторонами доказів.

Представник відповідача вважала заявлений відвід необґрунтованим.

Суд, вислухавши доводи сторін, перевіривши доводи заяви про відвід судді та матеріали справи, встановив таке.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція) закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки заява про відвід судді подана у судовому засіданні, суд доходить висновку про наявність підстав для її розгляду судом, який розглядає справу.

Згідно з ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Заявляючи про відвід, заявник не навів очевидних фактів, з яких би вбачалося, що суддя Тимош О.М. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду цієї справи, поза тим поведінка судді не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості. Доводи представника позивача щодо надання переваги одній стороні в представленні доказів у порівнянні з іншої мають суб`єктивний характер, та зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді.

Відтак, суд доходить висновку, що доводи заявника щодо наявності підстав для відводу судді є необґрунтованими, а заява про відвід не містить даних про наявність обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, тому не підлягає задоволенню.

Крім цього, враховуючи положення ст. 36 ЦПК України, суд зазначає, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Задоволення заяви про відвід судді повинно обґрунтовуватися посиланням на обставини, про які йдеться в ст. 36 ЦПК України, із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують.

Керуючись ст. 36, 40 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Реван» про оформлення трудових відносин, стягнення невиплаченої заробітної плати та середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Тимош