Рішення № 97483557, 08.06.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/130/2021 Справа № 641/628/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого - судді Чайка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Дрокіної С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального провадження цивільну справу № 641/628/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до рішення виконкому Комінтернівської районної ради народних депутатів № 25-21 від 02.02.1993 року було переоформлено особовий рахунок на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_4 , як наймача та членів її сім`ї- ОСОБА_1 -онуку, ОСОБА_3 - правнучка, ОСОБА_2 -правнучка. В 1993 році вказана квартира була приватизована та отримано свідоцтво про право власності на житлово, згідно якого квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Питанням з її похованням займалась вона. Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке складається з ј частини квартири АДРЕСА_1 . Вона звернулась до нотаріуса для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4 як особа, яка постійно проживала та була зареєстрована разом зі спадкодавцем. Однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, які підтверджують родинні чи інші відносини зі спадкодавцем. З 11.03.1979 року вона постійно проживала та була зареєстрована за спірною адресою, брала участь у приватизації квартири. ОСОБА_4 моїх дітей не мала, а тому вона була для неї як донька. ОСОБА_4 часто хворіла, мала першу групу інвалідності, потребувала стороннього догляду.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 січня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року витребувані докази.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року залучено співвідповідача Харківську міську раду.

04.08.2020 року від Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позивачем не надано вичерпних доказів щодо реєстрації та спільного сумісного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт реєстрації та сумісного проживання потребує документального підтвердження. Позивач не надала доказів щодо місця реєстрації проживання ОСОБА_4 . До спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Позивачем не надано доказів чи не перевали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі в період з 1979 по 2004 роки з іншими особами. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були співвласниками спірної квартири, відтак мали можливість проживати разом, виключно як власними житлового приміщення. Відсутня інформація про те, чи не було у ОСОБА_4 інших спадкоємців. Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковій справі від 27.11.2019 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадкова справа заведена 27.11.2019 тобто строк для подання заяви про прийняття спадщини прострочений майже на 14 років. Просили у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Комінтернівського районного від суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснила, що у 1997 році вона переїхала до м. Харкова стала проживати у двоюрідної сестри своєї бабусі ОСОБА_6 . У ОСОБА_4 своїх дітей не було та вони проживали однією родиною.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суд заяви по розгляд справи за їх відсутності, позов визнали в повному обсязі.

Суд дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, прийшов до наступного.

Рішенням виконкому Комінтернівської районної ради народних депутатів № 25-21 від 02.02.1993 року було переоформлено особовий рахунок на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_4 як наймача та членів її сім`ї, ОСОБА_1 - онука, ОСОБА_3 - правнучка, ОСОБА_2 - правнучка.

Згідно свідоцтва про право власності на житло виданого Харківським міським центром приватизації державного житлово фонду від 06.05.1993 року, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Позивач з 11.03.1979 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Комінтернівським УП та СЗН м. Харків від 19.01.2004 року, ОСОБА_4 була інвалідом 1 групи .

З довідки УСЗН Адміністрації Слобідського району ХМР від 17.11.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 з 07.05.1998 року по 31.10.2004 року було призначено допомогу як особі, яка здійснює догляд за особою похилого віку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_4 захоронено до могили чоловіка ОСОБА_7 .

Судом була витребувана для огляду спадкова справа № 43/2009, яка заведена після смерті ОСОБА_4 з якої вбачається, що після смерті останньої з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 . Приватним нотаріусом Залізко В.М. 09.12.2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні докази родинних та інших відносин спадкоємців з спадкодавцем.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як роз`яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється позачергово. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (Пленум ВСУ п. 23 Постанови №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування»).

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких,що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.д.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_4 та проживає у квартирні № НОМЕР_4 з 2000 року. З цього часу їй відомо, що ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_4 , вони проживали однією сім`єю, вона ліеувала її. Після смерті ОСОБА_4 її похованням займалась ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що проживає у квартирі № 174 з 1984 року. позивач проживала разом з ОСОБА_4 та її чоловіком. Потім він помер, ОСОБА_4 хворіла та ОСОБА_1 не працювала та допомагала їй, так як вона була прикута до ліжка. Після смерті ОСОБА_1 займалась її похованням.

Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, їх показання узгоджуються з наявними в матеріалах справи письмовими доказами та не суперечать їм.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 та покійна ОСОБА_4 проживали разом однією сім`єю з 11.03.1979 року до дня відкриття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ОСОБА_1 належить до спадкоємців четвертої черги за законом, спадщину прийняла, інші спадкоємці, які прийняли спадщину відсутні, до складу спадщини увійшла ј частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якої нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. Крім того суд бере до уваги, що відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги визнані в повному обсязі. Заперечення представника відповідача Харківської міської ради суд відхиляє, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та вищезазначеними підставами.

На підставі викладеного та керуючись ст.. ст.. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11.03.1979 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати з ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: І. В. Чайка