Рішення № 97483432, 27.05.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11906/20

Провадження № 2/638/577/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Межирицької В.Ю., Куценко К.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

встановив:

Адвокат Аніщенко Катерина Михайлівна звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_2 з позовною заявою до Харківської міської ради, третя особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора в якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 постійно проживала із своєю матір`ю ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останньої, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.09.1975 року було укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Від шлюбу народилась донька ОСОБА_2 . 09.08.2006 року позивачем разом з матір`ю та батьком приватизовано квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача – ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що вона постійно проживала разом з матір`ю та проживає і досі у вищезазначеній квартирі, однак зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . Крім того, ОСОБА_2 вела спільне господарство разом з матір`ю, здійснювала догляд за нею, оскільки остання потребувала допомоги і за станом здоров`я не могла самостійно про себе піклуватись. Після смерті ОСОБА_3 , позивач особисто займалась організацією та проведенням поховання. В липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої матері, проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що заявницею не надано документів на підтвердження одного місця проживання разом з померлою. Також зазначає про те, що вона є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , інші спадкоємці відсутні. З метою оформлення права на нерухоме спадкове майно, позивач вимушена звернутись до суду з позовною заявою про встановлення факту постійного проживання разом з матір`ю на час відкриття спадщини.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано час позивачу на усунення недоліків.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 16.09.2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 20.04.2021 року витребувано з Першої Харківської міської державної нотаріальної контори інформацію стосовно заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у випадку якщо справа заводилась, хто зі спадкоємців звертався із відповідною заявою про прийняття спадщини або відмову від неї, хто прийняв спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України чи був складений заповіт померлою та на кого.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просив справу розглядати у відсутність представника Харківської міської ради.

Представник третьої особи Першої Харківської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , показала, що вона є сусідкою померлої ОСОБА_3 та позивача. Повідомила, що весь час ОСОБА_7 проживала разом з матір`ю за адресою АДРЕСА_3 у квартирі на 11 поверсі. На час смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_7 була разом з нею, весь час піклувалась про матір, сплачувала за квартиру. Похованням також займалась позивач.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , яка є сусідкою позивача, показала, що померла ОСОБА_3 була її найкращою подругою. Її донька ОСОБА_7 навчалась в одній школі разом із сином свідка. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 постійно проживали разом, на момент смерті останньої ОСОБА_7 також жила разом з матір`ю. Зазначила, що позивач весь час піклувалась за матір`ю, доглядала її та купляла продукти.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо, у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Судом встановлено, що 05.09.1975 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 було укладено шлюб, після чого остання змінила прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 05.09.1975 року, місце реєстрації Дворец бракосочетания «Дзержинский», актовий запис №2246.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 06.07.1976 Палацом реєстрації новонароджених, актовий запис № 6902 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Позивачем спільно з батьками – ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було приватизовано квартиру за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 09.08.2006 року, реєстраційний № НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації Відділом приватизації житлового фонду Харківської міської ради, згідно якого, кожному із членів родини належить на праві спільної часткової власності 1/3 зазначеної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 29.01.2012 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1384.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 16.03.2019 року, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №4166. Позивачем зазначено, що весь час і до самої смерті вона фактично проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_4 , однак зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою про місце реєстрації у паспорті, копія якого надана до позовної заяви.

В липні 2020 року позивач звернулась до Першої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 липня 2020 року, державним нотаріусом Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Тиндик І.В. відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю факту прийняття спадщини (спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини), а також у зв`язку з тим, що спадкоємець на час відкриття спадщини за однією адресою разом із спадкодавцем не проживала та не була зареєстрована. Та, згідно даної постанови, заповіти від імені ОСОБА_3 не посвідчувались.

Відповідно до відповіді з Першої Харківської міської державної нотаріальної контори від 12.05.2021 року №1386/01-16, наданої на ухвалу суду від 20.04.2021 року про витребування доказів, після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа №302/2020 на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину дочки спадкодавця ОСОБА_2 . Інших заяв про прийняття спадщини або відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило.

Згідно вимог статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що в разі якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Норма ч. 6 ст. 29 ЦК України передбачає, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні. Зокрема, частиною 2 статті 2 Закону передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відсутність реєстрації позивача за місцем проживання ОСОБА_3 на день її смерті сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Крім того, як вбачається з довідки наданої на адвокатський запит представника відповідача з КНП «Міська поліклініка №8» ХМР, Житеньова І.А. уклала декларацію з лікарем-терапевтом 02.06.2018 року за місцем свого проживання, а саме АДРЕСА_4 . Після цього за медичною допомогою не зверталась.

Факт постійного проживання позивача за адресою АДРЕСА_4 також підтверджується актом про обстеження щодо факту проживання від 10.09.2020 року, складеним сусідами позивача, а також актом про обстеження щодо факту не проживання від 10.09.2020 року, складеним мешканцями буд. АДРЕСА_5 , згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації не проживає.

Отже, у відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Той факт, що ОСОБА_2 постійно мешкала разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 підтверджується показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які кожний окремо показали, що позивач дійсно постійно проживала разом зі своєю матір`ю, також і на момент смерті останньої. Здійснювала за нею догляд, займалась організацією поховання.

У суду немає підстав для сумнівів у достовірності показів свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність та приведені до присяги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами тієї обставини, що вона постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_4 .

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач та його представник як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст15, 29, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 13, 76-81, 258, 259, 265, 315 ЦПК України,суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 07.06.2021 року.

Сторони та інші учасники справи:

позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ;

відповідач – Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, м.Харків, м-н Конституції буд.7;

третя особа – Перша Харківська міська державна нотаріальна контора , м.Харків, м-н Конституції буд.1, Палац Праці під`їзд 7.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк