Рішення № 97482587, 08.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15631/20

Провадження № 2/344/1484/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківській міській суд Івано-Франківської області у складі:

Головуючого - судді: Тринчука В.В.

за участю секретаря с/з: Гудяк Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківськ в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України Якимова Анжеліка Сергіївна звернулася в Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, а саме просить стягнути з відповідача завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 42931,89 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.03.2019 року близько 20 год. 00 хв. трапилася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вище вказаної дорожньо - транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі №344/4532/19 від 24.04.2019 року відповідача у даній справі визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею124 Кодексу України про адміністративне правопорушення. На дату скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водій пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 повідомив Моторно (транспортне) страхове бюро України про дорожньо - транспортну пригоду та в подальшому звернувся до Моторно (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди. Згідно звіту авто товарознавчого дослідження 05.04.2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 склала 45 977, 89 грн.. На підставі наказу № 7695 від 02.08.2019 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих Моторно (транспортне) страхове бюро України здійснило регламенту виплату потерпілому в розмірі 42 111, 89 грн., також вказує, що ними було понесено 820.00 грн. додаткових витрат на збір документів та визначення розміру шкоди. Позивач вказує, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач, як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду. Тому просить суд позов задовольнити, та стягнути з відповідача на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України фактично понесених витрат у розмірі 42 111, 89 грн., 820,00 грн. понесених додаткових витрат на збір документів та визначення розміру шкоди та 2102,00 грн. витрат понесених по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду від 12.11.2020 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Учасникам справи надіслано ухвалу про відкриття провадження по даній справі та роз`яснено порядок подання заперечень щодо позову.

У визначений ухвалою суду строк позивач заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) не надала.

Відповідач ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.

Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали, встановивши таким чином фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.03.2019 року о 20 год. 00 хв. трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ2109», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Грушевського у місті Івано-Франківську не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції, через що допустив зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі №344/4532/19 від 24.04.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень (а.с.14-15).

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже,суд вважає встановленими та доведеними ті обставини, що саме між винними діями ОСОБА_1 ,водія транспортного засобу «ВАЗ2109»,державний номернийзнак НОМЕР_1 , та заподіянню шкоди транспортному засобу «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 , існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування оціненої шкоди заподіяної внаслідок ДТП (а.с.16).

Згідно звіту №96 від 05 квітня 2019 року про оцінку вартості відновлювального ремонту «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді, складеного суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна», вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді становить 45977,63 грн. з урахуванням ПДВ на запасні частини (а.с.22-36).

Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України №7695 від 02.08.2019 року прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 у розмірі 42111, 89 грн. з фонду захисту потерпілих (а.с.40).

Факт виплати вказаних коштів підтверджується платіжним дорученням №1151307 від 05.08.2019 року (а.с.42).

Крім того, як вбачається із рахунку на оплату №1251 від 25.04.2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило ТОВ «СОС Сервіс Україна» за виконані роботи, а саме оцінку вартості матеріального збитку, грошову суму у розмірі 700, 00 грн. та 120,00 грн. за повідомлення телеграфом (а.с.43-45).

Згідно зі статтею 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1. статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).

В силу положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За змістом частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

У даній справі Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснив відшкодування регламентної виплати потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 за страховика винної особи з посилання на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди не була застрахованою.

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 1.2. статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Звертаючись із позовом до суду МТСБУ обґрунтував наявність у нього права на стягнення шкоди в порядку регресу із посиланням на приписи статі 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначивши про здійснення ним регламентної виплати потерпілому у ДТП особі регламентної за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП не була застрахована відповідачем.

Правовий статус МТСБУ у свою чергу визначено в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, за пунктом 39.1. статті 39 цього Закону МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, у спірних правовідносинах позивач не є страховиком потерпілої особи (власника пошкодженого транспортного засобу Mitsubishi Lancer) за договором добровільного страхування, а регламентна виплата, яку здійснило МТСБУ цій особі, припинила деліктне зобов`язання між власниками транспортних засобів, що постраждали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 22 жовтня 2020 року у справі №910/18279/19.

Виключний перелік регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ передбачено статтями 41 та 42 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У вказаних нормах визначено, що МТСБУ відшкодовує шкоду на умовах, передбачених цим Законом.

Підставою заявлених вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу позивачем визначено із посиланням на приписи пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обставини перерахування ним в порядку статті 41 зазначеного Закону потерпілій у ДТП особі регламентної виплати за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП не була застрахована.

Згідно з пунктом 38.2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Отже, зазначена стаття передбачає наявність у МТСБУ права на пред`явлення регресного позову за наявності однієї з умов, що вказані у пункті 38.2 цієї статті.

Таким, чином, оскільки в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ОСОБА_1 , був пошкоджений автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 , а ОСОБА_1 на час скоєння вказаного ДТП не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в свою чергу МТСБУ з фонду захисту потерпілих виплачено ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 42 111, 89 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , тому, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, підлягають задоволенню.

Згідно вимог частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З урахуванням наведеного, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн., а також витрати, понесені на збір документів та визначення розміру шкоди у розмірі 820,00 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 43, 76-77, 81, 83, 141, 263-265, 268, 272-274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, IBAN: НОМЕР_4 в AT «Укрексімбанк» м. Київ, код ЄДРПОУ 21647131) завдану майнову шкоду у розмірі 42111(сорок дві тисячі сто одинадцять) гривень 89 копійок та витрат понесених на збір документів та визначення розміру шкоди у розмірі 820 (вісімсот двадцять) гривень, а всього стягнути 42931 (сорок дві тисячі дев`яносто тридцять одна) гривня, 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, IBAN: НОМЕР_4 в AT «Укрексімбанк» м. Київ, код ЄДРПОУ 21647131) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні, 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: В.В.Тринчук