Рішення № 97482087, 15.03.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 932/5235/20

№ провадження 2/208/1520/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого, судді - Івченко Т.П.

за участю: секретаря судового засідання – Корнієнко К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Заводський відділ державної виконавчої служби міста Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню»,-

встановив:

У вересні 2020 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за підсудністю з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Дніпропетровської області надійшов зазначений позов, за яким позивач – ОСОБА_1 просить:

-визнати таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі виконавчий напис Приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни № 90 від 24.01.2017 про стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором № б/н від 08.10.2011 грошових коштів в сумі 131059 грн. з урахуванням: залишок заборгованості за кредитом у розмірі 14770 грн. 48 коп.; залишок заборгованості за відсотками у розмірі 103582 грн. 10 коп.; пеня та комісія у розмірі 3609 грн. 12 коп.; штраф у розмірі 6098 грн. 09 коп. та витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 3000 грн. 00 гоп., строк, за який провадилося стягнення, - п`ять років один місяць два дні а саме з 08.10.2011 року по 30.11.2016 року;

-зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» повернути позивачеві грошові кошти в сумі 144345 грн. 77 коп. (сто сорок чотири тисячі триста сорок п`ять гривень сімдесят сім коп.);

-судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 8 жовтня 2011 року ним в ПАТ КБ «Приватбанк» підписана анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку. Згідно з пунктом 1.7 Статуту AT КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». 25 лютого 2020 року позивачу стало відомо, що 20.01.2020 р. старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Удовенко C.M. було відкрито виконавче провадження № 61009412 на підставі виконавчого напису № 90 від 24.01.2017р. Приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором № б/н від 08.10.2011 грошових коштів в сумі 131059,00 грн. які складаються з наступного: залишок заборгованості за кредитом у розмірі 14770 грн. 48 коп.; залишок заборгованості за відсотками у розмірі 103582 грн. 10 коп.; пеня та комісія у розмірі 3609 грн. 12 коп.; штраф у розмірі 6098 грн. 09 коп. та витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 3000 грн. 00 коп., строк, за який провадилося стягнення становить п`ять років один місяць два дні а саме з 08.10.2011 року по 30.11.2016 року. Під час вказаного виконавчого провадження № 61009412 з позивача було фактично стягнуто борг, виконавчий збір та витрати на загальну суму 144345 грн. 77 коп. Позивач з цим категорично не погоджується, та вважає, що виконавчий напис № 90 від 24.01.2017 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами і, як наслідок, не підлягає виконанню.

Так, позивач вказує, що 8 жовтня 2011 року ним в ПАТ КБ «Приватбанк» підписана анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку. Більше ніяких додаткових угод/договорів він зі стягувачем не підписував, жодного разу не отримувала від стягувача вимог про сплату боргу, ніколи не підписував кредитний договір з Кредитором на умовах та з тими реквізитами, що зазначені у виконавчому написі та Постанові про відкриття виконавчого провадження. Також, зазначає, що на дату вчинення виконавчого напису не було правових підстав для вчинення нотаріусом виконавчого надпису, оскільки пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року, втратив чинність на підставі Постанови Київського Апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року. А кредитний договір не був посвідчений нотаріально. Крім того, відповідачами навіть не дотримано вимог нечинного пункту 2 Переліку, оскільки у документах, доданих до заяви банку про здійснення виконавчого напису, відсутній оригінал кредитного договору з усіма його додатками, в тому числі графіком платежів, умовами по кредитам, що могло б підтверджувати безспірність заборгованості.

За таких умов, вищевказаний виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, а саме: при видачі виконавчого напису приватним нотаріусом не було враховано пропуск ПАТ КБ «Приватбанк» строку позовної давності та не було підтверджено наявність заборгованості. На підставі цього просила суд визнати виконавчий напис № 90 від 24.01.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною таким, що не підлягає виконанню, зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» повернути позивачеві грошові кошти в сумі 144345 грн. 77 коп. (сто сорок чотири тисячі триста сорок п`ять гривень сімдесят сім коп.) та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою від 07.05.2020 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська під час вирішення питання підсудності, матеріали справи передано до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.

Згідно протоколу про автоматизований розподіл судових справ між суддями, 02.09.2020 року матеріали справи передано в провадження судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П.

Ухвалою від 07.09.2020 року Заводського районного суду м. Дніпродзержинська справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи буз участі відповідача.

Відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, на юридичну та електронну адресу відповідача, що підтверджується повідомленням про отримання повістки, яке знаходиться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляв, не скористався своїм правом та не подала в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подав зустрічний позов.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про отримання повістки, яке знаходиться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомила, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляв.

Третя особа Заводський відділ державної виконавчої служби міста Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явилися, але електронною поштою на адресу суду направили пояснення, які були долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що в період з 20.01.2020 року по 11.03.2020 року на примусовому виконанні в Заводському ВДВС у м. Кам`янське Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Дніпро) перебувало виконавче провадження № 61009412 з примусового виконання виконавчого напису № 90 від 24.01.2017, виданого приватним нотаріусом Бондар І.М, про стягнешся з ОСОБА_1 на користь AT КБ «Приватбанк» заборгованості на загадану суму 131059,79 грн. Державним виконавцем 20.01.2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадженим, постанова про стягнення витрат виконавчого збору в розмірі 180,00 грн., та постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 13 105,98 грн. До банківських установ АТ «Універсал Банк», АТ «Креді Агріколь Банк» та АТ АКБ «Акорд» були надіслані платіжні вимоги, щодо списання коштів з рахунків боржника. З арештованих рахунків боржника було знято та перераховано борг у повному обсязі, в розмірі 131059,79 грн. на користь АТ КБ «Приватбанк» виконавчий збір в розмірі 13105,98 грн. та витрати в розмірі 180,00 грн. на користь держави. 11.03.2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадженім, в зв`язку з фактичним виконанням. Просили суд розглянути справу без участі їх представника.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Згідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 24.01.2017 року вчинено виконавчий напис № 90 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь AT КБ «Приватбанк» заборгованості на загадану суму 131059,79 грн.

Виконавчий напис набрав чинності з дня його вчинення, тобто з 24.01.2017 року.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Заводського ВДВС у м. Кам`янське Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Дніпро) 20.01.2020 р. ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 61009412 щодо боржника ОСОБА_1 .

При вирішенні вказаного спору, суд виходить з таких положень законодавства.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Предметом доказування у цивільних справах даної категорії за загальним правилом є обставини, які свідчать про існування правових підстав для вчинення виконавчого напису, зокрема, існування у боржника відповідного боргу перед кредитором.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 прийшла до висновку: «що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим AT КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.»

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з AT КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Фактично, та виходячи з існуючих та наданих ПАТ КБ «Приватбанк» приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни копій документів, 8 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та позивачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, Анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на будь-яких обумовлених умовах. Також не надано підписаних позивачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування будь-якою платіжною карткою.

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання позивачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису позивача. Інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого позивачу кредитного ліміту та видачу будь-якої кредитної картки приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни представниками ПАТ КБ «Приватбанк» - не надано, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій позивачу не є можливим.

Наданий приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни представниками ПАТ КБ «Приватбанк» документ - «виписка з рахунку із зазначенням заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.10.2011» не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки не доведено укладання кредитного договору.

У статті 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису була, зокрема Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція).

Згідно зі статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Підпунктами 3.2., 3.4 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з пунктом 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені вищезазначеним Переліком документів.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у загальному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (пункт 286 Інструкції).

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Установлено, що при зверненні банку до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмір повної суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором включено і розмір пені, яка нарахована за невідомий період, оскільки банком не надано відповідний розрахунок, а зазначено лише розмір пені.

Отже, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з порушенням вимог статті 88 Закону України«Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у Законах України право на судовий захист слід застосовувати, враховуючи принцип дружнього ставлення до міжнародного права (див. абзац 3 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац 4 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення цього суду від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016), у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції та його інтерпретації Європейським судом з прав людини (далі також - Суд).

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі «ПринцЛіхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44)

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України до основних завдань (принципів) цивільного судочинства віднесено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. При цьому відповідно до ч.2 ст.2 ЦПК України Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Правовий аналіз наведених вище законодавчих приписів дозволяє дійти до висновку про те, що цивільне судочинство спрямоване на справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, (зокрема й права на відшкодування судових витрат) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважує, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, – і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов`язків цивільного характеру буде остаточно вирішено (BALATSKYY v. UKRAINE, № 34786/03, § 30, ЄСПЛ, від 25 жовтня 2007 року). Також Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (SHULGA v. UKRAINE, № 16652/04, § 28, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (MUSIYENKO v. UKRAINE, № 26976/06, § 24, ЄСПЛ, від 20 січня 2011 року).

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Крім того відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 р. № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» п. 13 роз`яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.5 п. 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Відповідно до п. 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Таким чином, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Пунктами 1.2 Переліку передбачено, що такими документами є: п.1) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання; п. 2) кредитні договори, за якими боржником допущено прострочення платежів за зобов`язанням. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка із рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про погашення заборгованості.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму

узагальненні «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або

відмову в їх вчиненні» визначив, що належними доказами, які б підтверджували наявність чи

відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні

бухгалтерські документи (документи первинного бухгалтерського обліку), такими документами є документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

В документах, що були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису наявна «виписка з рахунку із зазначенням заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.10.2011» - даний документ уявляє собою друкований текст, викладений на аркуші паперу, підписаний представником відповідача, яка не відноситься до документів, що передбачені Переліком та не може бути засвідченою стягувачем випискою із рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про погашення заборгованості. Цей лист також не є документом бухгалтерського обліку, відсутні дані про наявність у особи, що підписала дану довідку, повноважень на видання вказаного документу, і тим більше повноважень на видання документу, що стосується бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнта банком здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

Тобто порядок, періодичність друкування форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту, що відповідає вимогам п. 5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ 04.07.2018 № 75, далі - Положення № 75.

Відповідно до пп14 п.3 Положення № 75, первинний документ банку - це документ, який містить відомості про операцію, складається на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України (на паперових носіях або в електронній формі).

Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку корреспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку та передбачено п.п. 61, 62 Положення № 75.

Таким чином додана виписка з рахунку боржника не є первинним документом, а фактично є довідкою про заборгованість боржника, із якої неможливо зрозуміти, коли у відповідача виникло право вимоги, відсутні дані щодо останньої дати погашення за наданим кредитом, тощо.

Виходячи з викладеного, слідує, що засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості відповідачем нотаріусу не надані. За відсутності засвідченої банком виписки з особового рахунку боржника нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису. За таких обставин у нотаріуса не було підстав вважати, що заборгованість є безспірною.

З огляду на викладено вбачається, що заявником не дотримано вимог закону щодо подання повного пакету документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, а нотаріусом на даний недолік не звернуто увагу і в порушення вимог закону вчинено виконавчий напис при відсутності вказаного необхідного документу (виписки з рахунку) чи іншого документу, який би був рівнозначний вказаному і доказував би безспірність заборгованості, її розмір та безспірність її стягнення.

Також відсутні докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов`язковою вимогою відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 01.01.2016р., який був чинний на час вчинення виконавчого напису), згідно якого, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Таким чином, законодавець забезпечує право боржника на захист його інтересів шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення не менш ніж тридцятиденний строк.

Крім того, у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість. І в виконавчому написі, і в поданих заявником нотаріусу документах відсутня така інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності. Саме по собі посилання заявника у його заяві нотаріусу на те, що заборгованість стягується за певний період, не є документом, який доводить вказані обставини.

Також Нотаріусом не дотримано також вимоги закону щодо можливості вчинити виконавчий напис лише за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Згідно даних виконавчого напису - строк, за який провадилося стягнення, - п`ять років один місяць два дні а саме з 08.10.2011 року по 30.11.2016 року, що більше ніж три роки.

Таким чином, виконавчий напис вчинено за заявою особи, яка не подала необхідних документів і зокрема не подала документу, який би засвідчував право вимоги вказаної особи; даний виконавчий напис вчинено не на документі, який підтверджує безспірність даної заборгованості і відповідно дає підстави для безспірного її стягнення; і крім того у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість. І в виконавчому написі і в поданих заявником нотаріусу документах відсутня така інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності.

Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі по тексту - ВССУ) в своєму узагальненні «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.04.2014 року, а також Пленум ВСУ в постанові № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» № 2 від 31.01.1992 року зазначали, що однією із об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Слід перевіряти, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчих написів, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди або звертаються про стягнення спірного боргу. У зв`язку з цим, під час розгляду такої категорії справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені в письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема, чи є за боржником сума боргу.

При цьому, слід приділити увагу спірності сум в частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі, як правило, у виконавчому написі сума є більшою ніж у вимозі, але це пов`язано із часом, який пройшов від надіслання вимоги і вчинення виконавчого напису. Отже, якщо у письмовій вимозі боржнику повідомлено, що при вчиненні напису заборгованість може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій, то у такому випадку спірності сум немає.

Таким чином не можна вважати, що нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості у межах строку, за який виконавчий напис може бути видано, оскільки нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, оскільки згідно даних виконавчого напису - строк, за який провадилося стягнення це п`ять років один місяць два дні, а саме з 08.10.2011 року по 30.11.2016 року.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки нотаріусу надано не всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості у межах строку, за який виконавчий напис може бути видано, оскільки нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а також те, що при зверненні банку до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмір повної суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором включено і розмір пені, яка нарахована за невідомий період, та врахувавши, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог статті 88 Закону України«Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції № 20/5, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Таким чином, беручи до уваги, що приватним нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису допущено порушення вимог Закону України «Про нотаріат», тому вказаний виконавчий напис має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.

20.01.2020 р. старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Удовенко CM. було відкрито виконавче провадження № 61009412 на підставі виконавчого напису Приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни № 90 від 24.01.2017р. про стягнення з мене на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором № б/н від 08.10.2011 грошових коштів в сумі 131059грн. з урахуванням: залишку заборгованості за кредитом у розмірі 14770грн.48коп.; залишку заборгованості за відсотками у розмірі 103582 грн.10коп.; пені та комісії у розмірі 3609грн.12коп.; штрафу у розмірі 6098грн.09коп. та витрат за вчинення виконавчого напису у сумі 3000 грн. 00 коп. Під час вказаного виконавчого провадження № 61009412 з позивача було фактично стягнуто борг, виконавчий збір та витрати в сумі 144345грн.77коп.

Таким чином, згідно виписки з мого рахунку НОМЕР_1 відкритого в AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» під час виконавчого провадження № 61009412 на підставі виконавчого напису Приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни № 90 від 24.01.2017р. з позивача стягнуто на користь відповідача грошові кошти сумі 144345грн.77коп. (сто сорок чотири тисячі триста сорок п`ять гривень сімдесят сім коп.)

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про обґрунтованість і цих вимог позивача, з урахуванням того, що кошти набуті банком за виконавчим написом нотаріуса, який рішенням суду визнано недійсним, набуті без достатньої правової підстави, і чинним законодавством не передбачено іншого способу повернення цих коштів, окрім як зобов`язати AT КБ «Приватбанк» повернути позивачу фактично стягнуті під час вказаного виконавчого провадження № 61009412 грошові кошти сумі 144 345 грн. 77 коп. (сто сорок чотири тисячі триста сорок п`ять гривень сімдесят сім коп.)

Відповідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Беручи до уваги зазначене, з відповідача AT КБ «Приватбанк», підлягають стягненню в користь позивача витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1443 (одна тисяча чотириста сорок три) гривні 50 копійок.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12, ч.2 ст.13, 81, 141, 174, 263-265,280 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Заводський відділ державної виконавчої служби міста Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню» - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис Приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни № 90 від 24.01.2017 про стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором № б/н від 08.10.2011 грошових коштів в сумі 131059 грн. з урахуванням: залишок заборгованості за кредитом у розмірі 14770 грн. 48 коп.; залишок заборгованості за відсотками у розмірі 103582 грн. 10 коп.; пеня та комісія у розмірі 3609 грн. 12 коп.; штраф у розмірі 6098 грн. 09 коп. та витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 3000 грн. 00 гоп.

Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» юридична адреса реєстрації: область Київська, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, повернути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 144345 (сто сорок чотири тисячі триста сорок п`ять) гривень 77 копійок.

Стягнути з Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» юридична адреса реєстрації: область Київська, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі - 1443 (одна тисяча чотириста сорок три) гривні 50 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк», юридична адреса реєстрації: область Київська, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д;

третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, юридична адреса: область Дніпропетровська, місто Дніпро, вулиця Центральна, будинок № 6/9;

третя особа – Заводський відділ державної виконавчої служби міста Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), юридична адреса: область Дніпропетровська, місто Кам`янське, вулиця Васильєвська, будинок № 64;.

Суддя Івченко Т. П.