Рішення № 97481604, 25.05.2021, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1621/20

Провадження № 2/626/42/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2021 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.,

за участю секретаря Кузнєцової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства "Красноградське лісове господарство" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної майну підприємства,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Красноградське лісове господарство" (далі ДП "Красноградське лісове господарство") 03.07.2020 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної майну підприємства в сумі563341,21 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що 02.05.2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду старшого майстра виробничої дільниці ДП "Красноградський лісгосп" . Відповідно до посадових обов`язків 02.05.2019 року з відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, як з працівником, що займає посаду безпосередньо пов`язану із збереженням матеріальних цінностей. Згідно вказаного договору ОСОБА_1 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання ввірених йому цінностей. При цьому, 17.04.2019 року ОСОБА_1 було отримано під звіт матеріальні цінності згідно переліків, що підтверджується відомостями.

При проведенні з 01 по 08 листопада 2019 року щорічної інвентаризації підзвітних товарно-матеріальних цінностей на виробничій дільниці ДП "Красноградське лісове господарство", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 563341,21 грн. ОСОБА_2 відмовився підписувати акт інвентаризації, посилаючись на відсутність перевірки фактичних залишків лісо- та пиломатеріалів під час приймання ним під звіт 17.04.2019 року товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актом відмови від підпису.

В період з 12 по 15 листопада 2019 року на ДП "Красноградське лісове господарство" було проведено службове розслідування та встановлено, що під час приймання відповідачем товарно-матеріальних цінностей та відповідно до матеріалів інвентаризації від 17.04.2019 року він погодився з результатами інвентаризації та заперечень не надав, про що свідчить його підпис на документах. При чому, нестача товарно-матеріальних цінностей на підприємстві виникла у зв`язку з недбалими діями відповідача, який не забезпечив їх збереження та не погоджується добровільно відшкодовувати зазначену шкоду.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому він позовні вимоги не визнав у зв`язку з їх необгрунтованістю та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій він позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а судові засідання проводити без нього.

Представник відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в судове засідання не прибули. До суду надійшло письмове пояснення, в якому позовні вимоги ДП "Красноградське лісове господарство" відповідач не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, а слухання справи проводити за відсутності. ОСОБА_2 .

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності в межах заявлених позовних вимог, які включають правові і фактичні обставини справи.

Кожна сторона доказами повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що згідно наказу №86-к від 02.05.2019 року ОСОБА_1 переведений на посаду старшого майстра виробничої дільниці з 02.05.2019 року. 02.05.2019 року між сторонами укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно умов якого, працівник, що займає посаду старшого майстра виробничої дільниці, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та зобов`язується дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків, своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей, вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей, брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

Згідно п. 3 договору передбачено, що у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.

Пунктом 4 договору передбачено, що працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Пунктами 1, 5 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

За загальним правилом, суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Відповідно до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29 грудня 1992 року № 14 роз`яснено, що за правилами статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

До матеріалів справи було надано наказ про переведення ОСОБА_1 від 02.05.2019 року на посаду старшого майстра виробничої дільниці ДП "Красноградський лісгосп". Відповідно до посадових обов`язків 02.05.2019 року з відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, як з працівником, що займає посаду безпосередньо пов`язану із збереженням матеріальних цінностей.

ДП "Красноградське лісове господарство" видано наказ № 232 від 28.10.2019 року "Про проведення щорічної інвентаризації". В ході проведенняз 01 по 08 листопада 2019 року щорічної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на виробничій дільниці ДП "Красноградське лісове господарство", яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 , виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 563341,21 грн. На ДП "Красноградське лісове господарство" було проведено службове розслідвання згідно наказу № 246 від 12.11.2019 року "Про проведення службового розслідування по факту виявлення нестачі та лишків ТМЦ на виробничій дільниці", в ході якого досліджено письмові пояснення ОСОБА_2 , та вирішено направити матеріали службового розслідування до правоохоронних органів (Наказ № 247 від 15.11.2019).

13.12.2019 року ОСОБА_2 звільнено з посади старшого майстра виробничої дільниці на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Належних доказів на обґрунтування позову щодо недбалого виконання своїх службових обов`язків відповідачем під час роботи на посаді старшого майстра виробничої дільниці ДП "Красноградський лісгосп", притягнення його до дисциплінарної відповідальності позивачем не надано. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, що така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

17.04.2019 року ОСОБА_1 було отримано під звіт матеріальні цінності згідно переліків, що підтверджується відомостями. На думку суду , це не можна визнати належними доказами, в яких міститься інформація щодо винних дій відповідача, в результаті яких виникла нестача товарно-матеріальних цінностей на суму 563341,21 грн.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що відповідача було звільнено з роботи позивачем на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, а накази, в яких було зазначено про утримання із заробітної плати відповідача коштів на погашення вказаної шкоди не виносились. Тоді як, відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Отже, позивачем не надано доказів в чому полягають винні та протиправні дії (бездіяльність) відповідача та не надано достатніх доказів, який підтверджували б, що саме з вини відповідача була заподіяна матеріальна шкода.

В п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", дано роз`яснення, що суддя незалежно від обставин справи має, зокрема, вирішити питання про подання сторонами або про витребування доказів про винне порушення працівником обов`язків за трудовим договором і наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, час її виникнення, пояснень працівника, актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів службових перевірок, вироку суду чи постанови органу розслідування, наказу за результатами перевірки даного випадку, висновків компетентних органів або експертизи про допущені порушення і причини шкоди, документів про коло трудових обов`язків працівника. Тобто на працівника покладається матеріальна відповідальність у розмірі шкоди, яка заподіяна з вини працівника, яка повинна доводитись наявністю доказів порушення трудової дисципліни, вчиненням протиправних та інших дій, направлених на заподіяння шкоди.

Таким чином, по справі позивачем не було належним чином доведено наявності передбачених законом підстав для покладення на працівника обов`язку відшкодування спричиненої роботодавцю шкоди, відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення, та слід ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 223, 258, 259, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємтсва "Красноградське лісове господарство" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної майну підприємства , відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд.

Суддя