Рішення № 97481423, 08.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/13362/20

Провадження № 2/638/1588/21

08.06.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Позивач 28.09.2020 року звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтувує тим, що між сторонами у справі укладено шлюб, який було зареєстровано 16.03.2016 року Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №97, який було розірвано 13.11.2019 року Дзержинським районним судом міста Харкова. Від шлюбу у сторін народились спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що після розірвання шлюбу діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . З моменту народження дітей і після фактичного припинення сімейних відносин відповідач не бере жодної участі у вихованні, розвитку, оздоровленні та лікуванні дітей. Вказує, що всі фінансові витрати на утримання дітей позивач несе самостійно, відповідач не виконує свій обов`язок по сплаті аліментів.

Позивач у судове засідання не з`явилась, однак від представника позивача - ОСОБА_5 , що діє на підставі угоди про надання правової допомоги від 07.09.2020 року, надійшла заява від 03.06.2021 року про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання відповідач, будучи повідомленим заздалегідь та належним чином про дату та час слухання справи, не з`явився, не повідомив суд про причини свого неприбуття та не скористався правом на надання відзиву у встановлений законом строк.

Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, надав суду пояснення по справі за вх.№ 1770, зі змісту яких вбачається клопотання про розгляд справи без участі представника органу опіки та пілкування.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив відповідні їм правовідносини і дійшов до наступного.

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Дзержинським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано сторони у справі: батьком - ОСОБА_2 та матір`ю - ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Шлюбні відносини між сторонами припинено на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 13.11.2019 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 16 березня 2016 року Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №97. Рішення набрало законної сили 16.12.2019 року.

Як вбачається з довідки Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок №27 комбінованого типу Харківської міської ради від 09.11.2020 року за вих. № 01-36/113 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок №27 комбінованого типу Харківської міської ради» в період з 02.09.2019 по січень 2020 року включно. Дитину до навчального закладу приводила та забирала мати, ОСОБА_1 , яка відвідувала батьківські збори, цікавилась життям та перебуванням сина в садочку. Зі слів вихователя групи №3, яку відвідував ОСОБА_6 , за період перебування хлопчика у закладі дошкільної освіти батько ОСОБА_2 не з`являвся, життям дитини не цікавився.

Згідно з медичною документацією, наданою ТОВ «Ай-Кью Клінік Харків» від 07.09.2016, 30.07.2019, 04.08.2020 року з дитиною ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 на прийомі у лікаря була мати - ОСОБА_1 , яка отримувала інформацію стосовно стану здоров`я дітей.

Згідно з відповіді начальника Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Е.Коваленка від 02.10.2020 року звернень, заяв чи повідомлень стосовно ОСОБА_1 не надходило.

Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Департамент служб, який діє від імені органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкають разом із матірю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач тривалий час не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться станом їх здоров`ям, розвитком та дозвіллям, матеріально їх не утримує.

Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_7 , остання познайомилась з позивачем 06.08.2018 року у пологовому будинку. Зазначає, що у пологовий будинок чоловік ОСОБА_2 приходив до дружини тільки один раз, при цьому не надав жодної матеріальної допомоги, яку потребувала дружина. З розповідей ОСОБА_1 свідку стало відомо, що ОСОБА_2 жодним чином не допомагав дружині, не виділяв їй коштів на дітей, а потім зовсім зник і з того часу жодного разу не відвідував дітей, не надаючи їм жодної допомоги.

Згідно з письмовими поясненнями свідка ОСОБА_10 , що є матір`ю позивача, ОСОБА_2 не цікавився станом здоров`я новонародженої дитини ОСОБА_3 , який народився з проблемами нервової системи та кінцівок (ніг), не надав належної матеріальної допомоги, у зв`язку з чим родичі дитини були змушені допомогати матері утримувати дитину. Після народження другої дитини ОСОБА_2 покинув матір з дітьми, припинивши з ними спілкування та не надавав жодної допомоги. Свідок зазначає, що за час спільного проживання з дружиною, відповідач спричиняв багато проблем, зокрема використував заробіток на погашення боргів, брав кредити та його поведінка вказувала на те, що останній зловживав наркотиками.

Згідно ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Положеннями ст. 153 СК України закріплено право батька та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, що передбачено ст. 157 СК України.

Статтею 164 СК України встановлені виключні підстави для позбавлення батьківських прав, якщо мати, батько:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

Передбачено правові наслідки позбавлення батьківських прав, серед яких визначено втрату батька особистих немайнові прав щодо дитини та звільнення від обов`язків щодо її виховання, ст. 166 СК України.

Положеннями ст.71 СК України передбачено врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН згідно резолюції 1386 (XIV) від 20.11.1959 року встановлено, що дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини (Принцип 2). Дитині, яка є неповно справною фізично, психічно або соціально, мають бути забезпечені спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан (принцип 5).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991року, проголошено наступне:

1. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

2. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

3. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідача законом» суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Зокрема, відповідно до статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Тому, для суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини, і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України).

Так, відповідачу, як батьку неповнолітніх дітей в провину ставиться тривале та тотальне ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).

Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

Зокрема, відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

На думку суду врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Повертаючись до обставин даної справи суд підкреслює, що матеріалами справи, поясненнями позивача та свідків підтверджується, що відповідач свідомо не займається вихованням дітей, матеріальної допомоги не надає, їх розвитком та досягненнями не цікавиться, жодним чином участі у розвитку дитини не приймає.

В судовому засіданні під час дослідження матеріалів справи знайшло підтвердження, що відповідач не цікавиться психічним і фізичним здоров`ям малолітніх дітей.

Наведене в своїй сукупності, на думку, суду може свідчити про ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків.

При цьому, в даній ситуації судом враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідача активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави. Проте, в даній справі відповідач жодного разу не звернувся до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради з приводу встановлення йому порядку участі у вихованні дітей та щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми з боку позивача, так як і не надав доказів, які б підтверджували факт його звернення до уповноважених органів держави з метою захисту прав своєї дитини, сприянні йому будь-яким чином реалізувати свої батьківські обов`язки.

При цьому, суд бере до уваги те, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження виконання ним своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню сина та доньки.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що малолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 а

Крім цього, відповідач та його діти зареєстровані та проживають за різними адресами, що свідчить про те, що в даному випадку позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у батька, оскільки він не проживає з ним протягом тривалого часу, так само даний захід не позбавить відповідача можливості побачення із своїми дітьми.

Окремо суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни його поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України (стаття 169).

Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування ним своїми обов`язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

В даному випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для забезпечення першочергової уваги інтересам дитини.

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладених на нього ст.150 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідност. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При цьому, відповідно до положень ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову

Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей у розмірі Ѕ частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення кожною із дітей повноліття. Поруч з тим, відповідно до положень ч.5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд стягує судовий збір з відповідача на користь держави.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263, 265,280,281, 289 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей ХМР про позбавлення батьківських прав та аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку ( доходу ), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.09.2020 року і до досягнення кожною із дітей повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Суддя: