Рішення № 97478032, 28.05.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10652/20

2/357/1478/21

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,

при секретарі - Севериненко Д. В.,

за участю:

представник відповідача - Боярська Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітньої онучки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 через представника звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просить суд: 1) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 : 16 692 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст. 27 Закону № 1961-IV, належного матері загиблої ОСОБА_4 ; по 2 086,50 грн. страхового відшкодування по втраті годувальника щомісячно починаючи з дати смерті годувальника до досягнення ОСОБА_3 чотирнадцятирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не більше страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, встановленої договором страхування № АО47728; 2) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 : 16 692 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст. 27 Закону № 1961-IV, належного дочці загиблої ОСОБА_4 ; 150 228 грн. мінімально гарантованого загального розміру страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника; по 2 086,50 грн. страхового відшкодування по втраті годувальника щомісячно починаючи з дати смерті годувальника до досягнення ОСОБА_3 вісімнадцятирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не більше страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, встановленої договором страхування № АО47728

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.02.2019 року близько 19 год. 00 хв. на 80 км. автомобільної дороги «Київ-Одеса» в Білоцерківському районі Київської області у напрямку до міста Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Іveco Straliss», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «Renders Skm34.33А», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Білоцерківської міської лікарні № 2, а ІНФОРМАЦІЯ_4 від отриманих травм померла. За фактом ДТП Білоцерківським відділом поліції Головного управління Національної поліції Київської області, матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019110030000373. Вказане досудове розслідування триває. В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, матері та дочці загиблої ОСОБА_4 завдано шкоди. Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Іveco Straliss», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AО47728, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

29.10.2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

04.11.2020 року ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

03.12.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві зазначено, що ПрАТ «УПСК» не порушувало право позивача на отримання страхового відшкодування, позивач вимагає стягнути страхове відшкодування з порушенням порядку визначеного нормами Закону України №1961-ІV та зловживає правом, оскільки в розумінні положень п. 13 ст. 1 Закону України №1961-ІV потерпілою особою є не родичі загиблої, а безпосередньо загибла ОСОБА_6 . Вказано про ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров`ю, який складає 200 000 грн. на одного потерпілого. Зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, що загибла працювала та отримувала дохід, що є обов`язковою умовою відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого. Закон не передбачає альтернативного розрахунку середньомісячного заробітку, що має сплачуватись особам зазначеним в пунктах 1-5 ч. 1 ст. 1200 ЦК України у випадку відсутності доказів наявності доходів у померлої особи. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

11.12.2020 року ухвалами суду на місці відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання цієї справи зі справою № 357/10650/20 про відшкодування моральної шкоди на користь батька загиблої; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду кримінального провадження № 12019110030000373 від 11.02.2019 року; закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

17.02.2021 року ухвалою суду на місці залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 , батька загиблої ОСОБА_4 .

27.05.2021 року представник позивача та третьої особи звернувся до суду через систему «Електронний суд» з клопотанням про розгляд справи за відсутності, підтримав заявлені вимоги повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, надала пояснення своїх заперечень, у задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі, вважає вказаний позов передчасним.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

11.02.2019 року на 80 км. автомобільної дороги «Київ-Одеса» в Білоцерківському районі Київської області у напрямку до міста Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Іveco Straliss», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «Renders SКМ34.33А», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Білоцерківської міської лікарні № 2, де 09.03.2019 року від отриманих травм померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області серії НОМЕР_3 , актовий запис № 10.

За фактом ДТП Білоцерківським відділом поліції Головного управління Національної поліції Київської області, матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019110030000373.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Іveco Straliss», державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 11.02.2019 року була застрахована у ПрАТ «УПСК», що підтверджується полісом №АО47728.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою загиблої ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області серії НОМЕР_4 , актовий запис № 1416.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблої ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Відділу ЗАГС Білоцерківського міськвиконкому серії НОМЕР_5 , актовий запис № 1206 та рішенням від 22.03.2021 року у справі № 357/10650/20.

Згідно з розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 269 від 20.05.2019 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано юридичний статус дитини-сироти та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 опікуном малолітньої онуки.

Відповідно до довідки Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 215 від 21.07.2020 року, ОСОБА_1 , 1963 року народження, зареєстрована та постійно проживала разом з покійною донькою ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 до дня її смерті та знаходилась на її утриманні.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.03.2021 року у справі № 357/10650/20 задоволено позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та ухвалено стягнути з останньої на користь ОСОБА_2 16 692 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст. 27 Закону № 1961-IV, належного батькові загиблої ОСОБА_4 .

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні даної справи суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 1 частини 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1 ст. 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому зазначений строк є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм можна зробити висновок, що саме трьохрічний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим у Законі № 1961-IV прямо не передбачено досудовий порядок врегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому в контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у ст. 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до ст. 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 465/4287/15, постанова від 11.12.2019 року.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду та користуючись своїм Конституційним правом, позивачем не вживалось досудового врегулювання, а прийнято рішення про звернення безпосередньо до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до пункту 27.1. Закону № 1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.3. Закону № 1961-IV встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої була травмована ОСОБА_4 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_7 , а смерть потерпілої настала ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується, зокрема, висновком експерта № 164-118 від 15.04.2019 року.

Станом на момент смерті, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_4 , є три особи: матір - ОСОБА_7 ; батько - ОСОБА_2 ; дочка - ОСОБА_3 .

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 4 173,00 грн.

З урахуванням зазначеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить (12 х 4173) 50 076 грн.

Суд враховує, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.03.2021 року у справі № 357/10650/20 задоволено позов ОСОБА_2 , як батька загиблої ОСОБА_4 , до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та стягнуто на його користь 16 692 грн. страхового відшкодування моральної шкоди.

Отже, розмір страхового відшкодування моральної шкоди, що належить матері та доньці загиблої становить (50 076 / 3 х 2) 33 384 грн., тобто по 16 692,00 грн. кожному.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно із частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років.

Відповідно до частини 2 статті 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Частиною 2 статті 1195 ЦК України передбачено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ч. 3 ст. 1200 ЦК України).

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (ч. 1 ст. 1202 ЦК України).

У даній справі встановлено, що на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ОСОБА_4 , яка загинула внаслідок ДТП, що мала місце 11.02.2019 року, у неї на утриманні перебувала малолітня дочка ОСОБА_3 , в інтересах якої пред`явила позов матір померлої, яка офіційно утримує онучку, а тому з урахуванням положень статті 1200 ЦК України потерпілі мають право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника.

Як зазначено вище, розмір середньої заробітної плати становив 4 173 грн., а з урахуванням наявності двох утриманців, що претендують на вказаний вид відшкодування, частка, яка припадає на одного з них, становить 2 086,50 грн.

Отже, з урахування фактично встановлених обставин та положень частин першої-третьої статті 1200, частини першої статті 1202 ЦК України, ОСОБА_1 має право на одержання відшкодування у вигляді щомісячних виплат у розмірі 2 086,50 грн. починаючи з дати смерті годувальника, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 , і до досягнення ОСОБА_3 чотирнадцятирічного віку, а саме - до ІНФОРМАЦІЯ_2 ., а ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , має право на одержання відшкодування у вигляді щомісячних виплат у розмірі 2 086,50 грн., починаючи з дати смерті годувальника, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 , і до досягнення ОСОБА_3 вісімнадцятирічного віку, а саме - до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас пунктом 27.5. Закону № 1961-IV встановлено, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Тож, з урахуванням встановленого договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміту відповідальності (страхової суми) за шкоду, завдану життю і здоров`ю забезпеченим транспортним засобом у розмірі 200 000 грн., з відповідача підлягає стягненню визначена сума відшкодування моральної та матеріальної шкоди, але не більше зазначеної страхової суми (ліміту відповідальності) з урахуванням задоволеної до стягнення на користь батька моральної шкоди (200 000 грн. - 16 692 грн. = 183 308 грн.).

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає про необхідність задоволення позову в межах ліміту відповідальності відповідача, тобто позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 : страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 33 384 грн.; страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника, щомісячно по 2 086,50 грн., починаючи з 09.03.2019 року до 10.07.2026 року; страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника, щомісячно по 2086,50 грн., починаючи з 09.03.2019 року до 10.07.2030 року, - але не більше страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, встановленої договором страхування № АО0047728 від 30.11.2018 року в загальному розмірі 183 308 грн. (200 000 грн. - 16 692 грн. = 183 308 грн.).

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», адреса: вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ: 20602681.

Третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.06.2021 року.

СуддяА. Ю. Цуранов