Рішення № 97477807, 08.06.2021, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/331/21

Провадження № 2/168/157/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Малюти А.В.,

секретаря судового засідання - Сулеви Н.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Смідинської сільської ради Старовижівського району Волинської області про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати за ними право спільної сумісної власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що в АДРЕСА_1 проживало подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із сином ОСОБА_5 . Після смерті подружжя спадщину прийняв їхній син ОСОБА_5 шляхом вступу в управління, володіння та нагляду за спадковим майном. Проте своїх спадкових прав не оформив. У лютому 2004 року між ОСОБА_5 та позивачами була домовленість про оформлення ОСОБА_5 спадкових прав з подальшим продажем ним житлового будинку із господарськими будівлями позивачам. В лютому 2004 року позивачі виплатили ОСОБА_5 кошти в розмірі 2000 доларів США. В зв`язку з цим з 12 лютого 2004 року позивачі проживають у вказаному будинку. Там і прописані. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, не оформивши своїх спадкових прав. Посилаючись на вищевикладені обставини просять суд задовольнити позовну заяву. Та визнати за ними право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позивачі у судове засідання не з`явилися. Їхній представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримує. Просить позов задовольнити. Судові витрати покласти на позивачів.

Представник відповідача Смідинської сільської ради Старовижівського району Волинської області подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов визнають.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2 статті 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачі перебувають у шлюбі з 10 листопада 2001 року (а.с.9). Від спільного проживання мають троє дітей, які прописані по АДРЕСА_1 . Про що свідчать відмітки на свідоцтвах про їх народження (а.с.10-12).

З довідки виконкому Смідинської сільської ради Старовижівського району Волинської області від 22 лютого 2021 року № 42 вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі №1 за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , значиться житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . За вказаною адресою він був зареєстрований і проживав там же. Спадкодавець проживав у вказаному будинку разом із дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіт від імені ОСОБА_3 в сільській раді не посвідчувався. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4 шляхом вступу в управління, володіння та нагляду за спадковим майном. Після смерті ОСОБА_4 спадину прийняв син ОСОБА_5 шляхом вступу в управління, володіння та нагляду за спадковим майном. Проте спадковий прав не оформив. На день смерті проживав із сім`єю ОСОБА_1 , який проживає в даному будинку з 12 лютого 2004 року і по даний час. ОСОБА_1 вів із ОСОБА_5 спільне господарство, сплачує земельний податок, комунальні платежі. Інших спадкоємців, а також спадкоємців згідно статті 1241 ЦК України немає (а.с.25).

Із виписки з погосподарської книги №1 за 2021 рік Смідинської сільської ради Старовижівського району Волинської області від 25 січня 2021 року № 20 вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 (а.с.26)

Згідно довідки виконкому Смідинської сільської ради Старовижівського району Волинської області від 22 квітня 2021 року №64 позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із сім`єю в житловому будинку по АДРЕСА_1 із 12 лютого 2004 року. Щорічно сплачує земельний податок та інші необхідні платежі. (а.с.24).

З копії погосподарської книги (а.с.27-28) вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із дітьми є членами домогосподарства, що раніше рахувалось за ОСОБА_4 . Прибули із с.Галина Воля Старовижівського району Волинської області 12 лютого 2004 року.

З письмового пояснення ОСОБА_6 , засвідченого секретарем виконкому Смідинської сільської ради Волинської області 05 травня 2021 року за № 32 вбачається наступне. ОСОБА_6 з 1993 року по листопад 2017 року працювала на посаді секретаря Руднянської сільської ради. З листопада 2017 року по даний час працює на посаді старости Смідинської сільської ради. Підтверджує, що сім`я позивачів ОСОБА_1 з 12 лютого 2004 року проживає в АДРЕСА_1 з дозволу власника ОСОБА_5 . Який своїх спадкових прав не оформив і раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично 17 років позивачі обробляють присадибну ділянку та щорічно сплачують земельний податок та кошти за споживання електроенергії (а.с.30).

З письмового пояснення ОСОБА_8 , засвідченого секретарем виконкому Смідинської сільської ради Волинської області 05 травня 2021 року за № 33, вбачається, що 12 лютого 2004 року її сестра ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_1 та дітьми із дозволу власника ОСОБА_5 переїхали із с.Галина Воля Старовижівського району Волинської області на проживання в АДРЕСА_1 . Їй відомо, що позивач ОСОБА_1 заплатив ОСОБА_5 кошти в розмірі 2000 доларів США за житловий будинок з господарськими будівлями. ОСОБА_5 планував оформити свої спадкові права на будинковолодіння та в послідуючому через нотаріуса продати його позивачу. Проте ОСОБА_5 раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оформивши своїх спадкових прав. Фактично 17 років, як власники житлового будинку позивачі обробляють присадибну ділянку та щорічно сплачують земельний податок та кошти за споживання електроенергії (а.с.29).

Копіями квитанцій підтверджується, що позивач ОСОБА_1 , як власник домогосподарства по АДРЕСА_1 , сплачує кошти за користування електроенергією та земельний податок. А позивач ОСОБА_2 отримує соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї за вказаною адресою (а.с.13-20 ).

Із відповіді Старовижівської державної нотаріальної контори від 20 травня 2021 року №166/01-09 вбачається, що спадкова справа на майно померлого ОСОБА_5 станом на 20 травня 2021 року відсутня (а.с.48-49).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Вказаний висновок узгоджений з постановою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 923/82/19.

У пункті 9 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховували факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 175/4741/16.

Відповідно до пункту 14 Постанови ВССУ виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Судом встановлено, що спірне майно є законним об`єктом володіння, відкритим, а безперервність володіння позивачами чужим майном становить понад 10 років.

Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає доведеним, що вказане володіння є добросовісним, відкритим та безперервним понад десять років відповідно до частини 1 статті 344 ЦК України. Тому можливе набуття позивачами зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність за давністю володіння відповідно до правил, встановлених статтею 344 ЦК України.

Клопотання представника позивачів про залишення судових витрат за позивачами підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 15, 16, 344 ЦК України, статтями 10, 11, 12, 13, 264-265, 268 ЦПК України,

суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Смідинської сільської ради Старовижівського району Волинської області про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.В.Малюта