Вирок № 97476316, 08.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2021 Справа №607/1491/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі Дуркало Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210010003413 від 25 листопада 2019 року про обвинувачення

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ланівці, Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , судимого:

- 08 лютого 2008 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.1 ст.185, 71 КК України до 2 років 6 шести місяців позбавлення волі;

- 27 лютого 2008 року Лановецьким районним судом Тернопільської області за ч.3 ст.296, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 06 січня 2012 року Лановецьким районним судом Тернопільської області за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на 3 роки;

- 26 лютого 2015 року Лановецьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185 КК України до арешту строком на 3 місяці, на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків призначено покарання у виді 3 місяці арешту та за вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 06 січня 2012 р. (ухвали суду від 13 червня 2014 року) у виді 5 місяців 19 днів виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20% заробітку щомісячно в дохід держави, які виконувати самостійно відповідно до ст. 72 КК України;

- 01 березня 2016 року Лановецьким районним судом Тернопільської області за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту строком на 4 місяці; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2015 року у виді 1 місяця арешту і остаточно призначено покарання у вигляді 5 місяців арешту,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України,

за участю прокурора Мачуги О.В.

захисника адвоката Шевчука В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

та потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2019 року близько 02 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи біля магазину «7/23» по вул. Б. Хмельницького у м. Тернополі, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та настання суспільно небезпечних наслідків, під приводом здійснити телефонний дзвінок отримав від ОСОБА_3 його мобільний телефон марки «Samsung» моделі «SM-J510HZKDSEK», вартістю 2251,13 грн. з картою пам`яті марки «Kingstonе» об`ємом пам`яті 32 Gb вартістю 169 грн., кілька хвилин імітуючи телефонний дзвінок знаходився біля потерпілого у вказаному місці. Після чого ОСОБА_1 переконавшись, що ОСОБА_3 відволікся і не слідкує за ним втік, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоди на суму 2420,13 грн.

Крім того 25 листопада 2019 року близько 02.30 години ОСОБА_1 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , підійшов до раніше незнайомого йому ОСОБА_2 , та в подальшому в ході спілкування побачив на шиї у ОСОБА_2 золотий ланцюг 583 проби, на якому був присутній золотий кулон прямокутної форми з зображенням Божої Матері, 583 проби, загальною вагою 13,28 грам, та діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, шляхом ривка, відкрито, з корисливих мотивів, без застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, зірвав з шиї потерпілого золотий ланцюг 583 проби, на якому був присутній золотий кулон прямокутної форми з зображенням Божої Матері 583 проби загальною вагою 13,28 грам вартістю 8673,57 гривень. Утримуючи в руках викрадене майно, ОСОБА_1 побіг у невідомому напрямку, після чого з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, обернувши його на свою користь та використавши викрадене майно за своїм розсудом.

Вказаним діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, та ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, не визнав і пояснив, що він не знайомий з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зазначені в обвинувальних актах кримінальні правопорушення він не вчиняв. Також повідомив, що час від часу він приїжджає в м. Тернопіль по справах чи по роботі, при цьому добирається автобусом. Заперечив те, що міг перебувати 04 та 25 листопада 2019 року поблизу залізничного вокзалу в м. Тернополі. Окрім цього зазначив, що у нього в користуванні є власний мобільний телефон марки «Нокіа», який він завжди має при собі, а тому не позичає в чужих людей, щоб здійснити дзвінок. Вказав, що деколи якщо йому не вистачає грошей, він користується послугами ломбарду, зокрема він здавав в ломбард ланцюжок своєї матері, а також належний йому мобільний телефон «Редмі-9» та мобільний телефон своєї дружини марки «Самсунг». Цивільний позов ОСОБА_3 не визнав.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, його винуватість у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду.

По епізоду відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 доведена:

Показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив, що вночі 25 листопада 2019 року він перебував в барі «Сіті», що знаходиться по вул. Б. Хмельницького в м. Тернопіль, та вийшов з вказаного бару, щоб піти в магазин, який знаходився навпроти, щоб купити сигарет. Надалі коли виходив з магазину, він зустрів раніше незнайомого ОСОБА_1 , який був ще з одним незнайомим чоловіком, та на пропозицію ОСОБА_1 вони зайшли за магазин. Надалі, перебуваючи за магазином, коли він присів, обвинувачений зняв з нього через голову без розриву золотий ланцюжок з кулоном, після чого останній разом з іншим незнайомим чоловіком втекли. Надалі з приводу викрадення в нього майна він звернувся до працівників поліції та під час досудового розслідування проводилось впізнання, під час якого він впізнав ОСОБА_1 за рисами обличчя та татуюваннями на пальцях. Зазначив, що завдана йому шкода не відшкодована та щодо міри покарання обвинуваченому покладається на думку суду.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що він не перебуває в дружніх стосунках із ОСОБА_1 , лише зустрічав його один чи два рази, зокрема зустрів його вночі 25 листопада 2019 року в магазині біля залізничного вокзалу м. Тернополя, куди зайшов, щоб купити сигарети. Він привітався з ОСОБА_1 , однак не розмовляв з ним та не бачив як він вчиняв грабіж.

Оголошеними в судовому засіданні:

- заявою ОСОБА_2 від 25 листопада 2019 року, в якій він просить притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 25 листопада 2019 року близько 02.30 год., перебуваючи біля прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 , викрала (зірвала) з його шиї золотий ланцюжок із кулоном. (а.м.к.п. 101);

- протоколом огляду місця події від 25 листопада 2019 року з таблицею ілюстрацій до нього, згідно якого оглянуто ділянку місцевості, що розташована поблизу будинку №18, що по вул. Б. Хмельницького в м. Тернополі, де зі слів ОСОБА_2 25 листопада 2019 року у нічну пору доби у нього з шиї шляхом ривка було відкрито викрадено золотий ланцюжок із кулоном, виготовленого з золота.

(а.м.к.п. 102-106);

- протоколом огляду від 26 листопада 2019 року фотознімку, який надав потерпілий ОСОБА_2 , на якому міститься зображення золотого ланцюжка та кулона.

(а.м.к.п. 108-109);

- довідкою № 2895/11 від 28 листопада 2019 р. «Ломбард «Заставно-кредитний Дім», з якої вбачається, що ОСОБА_1 25 листопада 2019 року звертався в ломбард з приводу закладу майна, зокрема ланцюга за реактивом деформованого із золота 583 проби загальною вагою 13,36 гр., вага чистого золота 13,28 гр., на яке звернено стягнення 27.11.2019 р.

(а.м.к.п. 112-113);

- протоколом огляду від 28 листопада 2019 року довідки «Ломбарду «Заставно-кредитний Дім» № 2895/11 від 28 листопада 2019 р., що містить відомості щодо закладу майна 25.11.2019 р., зокрема ланцюга за реактивом деформованого із золота 583 проби загальною вагою 13,36 гр., вага чистого золота 13,28 гр., на яке звернено стягнення 27.11.2019 р.

(а.м.к.п. 114);

- довідці Національного банку України № 61-0044/68483 від 28.12.2019 р. про те, що закупівельна ціна золота в брухті 583 проби станом на 25 листопада 2019 р. становить 653,13 грн.

(а.м.к.п. 116);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання з таблицею ілюстрацій до нього від 28 листопада 2019 року, згідно якого у присутності понятих ОСОБА_2 за ростом, тілобудовою, рисами обличчя впізнав ОСОБА_1 , який був розміщений при пред`явленні для впізнання під № 3, та вказав, що саме ОСОБА_1 25 листопада 2019 року близько 02.30 год. по АДРЕСА_2 відкрито шляхом ривка зірвав з його шиї золотий ланцюжок з кулоном.

(а.м.к.п. 117-121).

Також суд не зважає на твердження захисника про те, що в обвинувальному акті не вірно зазначено місце вчинення вказаного кримінального правопорушення, оскільки подія трапилась по АДРЕСА_3 , а в обвинувачені зазначено «по АДРЕСА_2 ».

Так, стороною обвинувачення зазначено місце вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України, з прив`язкою до будинку АДРЕСА_2 , що є адресно наближеним до місця події, а тому суд не вбачає підстав вважати зазначення вказаної адреси в обвинувальному акті невірним місце вчинення кримінального правопорушення.

По епізоду заволодіння майном шляхом обману (шахрайство) відносно потерпілого ОСОБА_3 доведена:

Показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 , який пояснив, що вночі близько 02-03.00 год. 04 листопада 2019 року він повертався додому з роботи та коли проходив по вул. Б. Хмельницького в м. Тернополі, біля магазину «23/7» поряд із залізничним вокзалом, зустрів свого знайомого односельчанина ОСОБА_5 , під час розмови з яким до нього підійшов ОСОБА_1 та попросив дати йому мобільний телефон, щоб передзвонити. Він передав обвинуваченому свій мобільний телефон марки «Samsung J510» з карткою пам`яті, після чого останній не повернувши телефон, зник у невідомому напрямку, у зв`язку з чим він звернувся до працівників поліції. Під час досудового розслідування по пред`явлених йому для впізнання фотознімках він за рисами обличчя впізнав ОСОБА_1 , який викрав в нього телефон. Зазначив, що телефон йому не повернуто та завдана шкода не відшкодована. При призначенні покарання обвинуваченому покладається на думку суду.

Показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що ввечері 04 листопада 2019 року вона перебувала в компанії поблизу магазину на залізничному вокзалі м. Тернополя, зокрема вказала, що спочатку вона перебувала із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , з якими добре знайома, а також пізніше до їх компанії підходили інші люди. В подальшому хтось із присутніх в компанії декілька разів просив ОСОБА_3 дати телефон, щоб передзвонити, однак той відмовляв, при цьому вона не бачила хто саме просив телефон. Однак надалі на чергове прохання ОСОБА_3 передав комусь із присутніх свій телефон, який в подальшому йому не повернули. Коли ОСОБА_3 зрозумів, що в нього викрали мобільний телефон, він побився з ОСОБА_5 . Вважає, що ОСОБА_3 повів себе агресивно відносно ОСОБА_5 , оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння та думав, що останній знає, хто вкрав його телефон, а також він думав, що ОСОБА_5 з ОСОБА_1 підставили його, вкравши в нього телефон. Надалі у зв`язку із бійкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вона викликала працівників поліції.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що ввечері 04 листопада 2019 року він перебував в компанії поблизу магазину на залізничному вокзалі м. Тернополя, де було багато людей, однак він спілкувався переважно із ОСОБА_3 і ОСОБА_6 . Надалі коли вони залишились лише втрьох, в нього із ОСОБА_3 відбувся конфлікт, оскільки останній втратив свій телефон та подумав, що саме він його взяв. Також вказав, що він не бачив хто взяв телефон ОСОБА_3 .

Оголошеними в судовому засіданні:

- заявою ОСОБА_3 від 15 лютого 2020 року, в якій останній просить притягнути до відповідальності невідому особу, яка 04 листопада 2019 року в нічну пору доби на території залізничного вокзалу м. Тернополя під приводом телефонного дзвінка заволоділа належним йому мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy J5».

(а.м.к.п. 127);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 травня 2020 року, згідно якого у присутності понятих ОСОБА_3 за віком, ростом, тілобудовою, рисами обличчя, впізнав на фотознімку № 3 особу, яка 04 листопада 2019 року в нічну пору доби на території залізничного вокзалу м. Тернополя під приводом телефонного дзвінка заволоділа належним йому мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy J5». Згідно довідки до протоколу на фотознімку під № 3 зображений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

(а.м.к.п. 128-130);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 червня 2020 року, згідно якого у присутності понятих свідок ОСОБА_5 за віком, ростом, тілобудовою, рисами обличчя, впізнав на фотознімку № 1 особу, яка 04 листопада 2019 року в нічну пору доби на території залізничного вокзалу м. Тернополя під приводом телефонного дзвінка заволоділа належним ОСОБА_3 мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy J5». Згідно довідки до протоколу на фотознімку під № 1 зображений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

(а.м.к.п. 131-133);

- висновком експерта № 6/1-467/20 від 07 травня 2020 року судової товарознавчої експертизи, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Samsung» модель «SM-J510HZKDSEK» станом на 04 листопада 2019 року могла становити 2251,13 грн.; ринкова вартість карти пам`яті марки «Kingstone» об`ємом пам`яті 32 Gb із SD адаптером станом на 04 листопада 2019 року могла становити 169 грн.

(а.м.к.п. 137-149).

При цьому суд не бере до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 в частині невизнання вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та того, що він не міг перебувати 04 та 25 листопада 2019 року поблизу залізничного вокзалу в м. Тернополі, тобто на місці вчинення кримінальних правопорушень, оскільки вони повністю спростовуються як показаннями наданими в судовому засіданні потерпілими ОСОБА_2 ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 так і матеріалами кримінального провадження, зібраними в ході досудового розслідування та оголошеними в судовому засіданні, які суд вважає допустимими доказами в розумінні ст.87 КПК України.

Показання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як під час судового слідства так і під час судового розгляду були послідовними та незмінними такими, що повністю узгоджуються із іншими матеріалами кримінального провадження оголошеними в судовому засіданні. Причин оговорити обвинуваченого з їх сторони суд не вбачає.

В той же час, будь-яких даних на підтвердження наведеної позиції обвинуваченого судом не здобуто та сторонами не надано. Натомість показання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає такими, які направлені на введення суду в оману та уникнення останнім належного покарання за вчинене.

Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, суд, об`єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

- за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно;

- за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, його вік та стан здоров`я, відсутність обставин, що б обтяжували чи пом`якшували покарання обвинуваченого, а також те, що він будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив умисні корисливі злочини.

Окрім цього суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 бере до уваги надану органом пробації досудову доповідь щодо останнього, згідно якої виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства є неможливим, а тому йому слід призначити покарання за санкціями ч.2 ст. 186, ч.2 ст.190 КК України - у виді позбавлення волі. У відповідності до ч.1 ст.70 КК України призначити остаточне покарання за вчинені кримінальні правопорушення шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.

Також до початку судового розгляду кримінального провадження потерпілим ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування майнової шкоди в сумі 2420,13 грн., завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Також, як вбачається із вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи заявлений цивільний позов ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої діями обвинуваченого ОСОБА_1 внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 2420,13 грн., суд враховує те, що діями обвинуваченого внаслідок заволодіння шляхом обману (шахрайства) мобільним телефоном ОСОБА_3 , спричинено збитків, розмір яких встановлено органом досудового розслідування, вартість викраденого майна зазначена у матеріалах кримінального провадження, згідно пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення. За вказаних обставин суд вважає, з врахуванням обґрунтованості та доведеності заявленого цивільного позову, документального підтвердження розміру завданої майнової шкоди діями відповідача, вартості майна, що не повернуто потерпілому, майнова шкода на суму 2420,13 грн. підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_3 в повному обсязі.

Речові докази:

- фотозображення, яке надав потерпілий ОСОБА_2 із зображенням золотого ланцюжка та кулона, та довідку № 2895/11 від 28 листопада 2019 р. «Ломбарду «Заставно-кредитний Дім», що знаходяться при матеріалах кримінального провадження, суд вважає, слід залишити при матеріалах кримінального провадження.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення: судової товарознавчої експертизи № 6/1-467/20 від 07 травня 2020 року в сумі 980,70 грн., які суд вважає, слід стягнути з ОСОБА_1 в користь держави, оскільки такі витрати виникли при проведенні експертизи речових доказів в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд –

У Х ВА Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:

- за ч.2 ст.186 КК України – у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.190 КК України – у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_4 ) до обвинуваченого ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ) про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 2420,13 грн. (дві тисячі чотириста двадцять гривень тринадцять копійок).

Речові докази:

- фотозображення, яке надав потерпілий ОСОБА_2 із зображенням золотого ланцюжка та кулона, та довідку № 2895/11 від 28 листопада 2019 р. «Ломбарду «Заставно-кредитний Дім», що знаходяться при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення: судової товарознавчої експертизи № 6/1-467/20 від 07 травня 2020 року в сумі 980,70 грн. (дев`ятсот вісімдесят гривень сімдесят копійок) в користь держави (УК у м Тернополі/м.Тернопіль/24060300 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37977726 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA348999980000031119115019002 код класифікації доходів бюджету: 24060300).

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо