Рішення № 97475634, 25.05.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/762/21

2/311/513/2021

25.05.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 травня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого – судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Рекуненко І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області (адреса місцезнаходження: пр.Ентузіастів буд.11 м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

02 березня 2021 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третьої особи: Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у зв`язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначають, що вони є власниками квартири АДРЕСА_2 , на праві спільної часткової власності. Відповідач по справі, ОСОБА_4 зареєстрований на вказаною адресою, він є сином позивача ОСОБА_3 та онуком позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В позовній заяві також позивачі вказують про те, що відповідач ОСОБА_4 за місцем реєстрації не мешкає з вересня 2017 року, його місце знаходження позивачам не відоме, особистих речей ОСОБА_4 за місцем реєстрації не має. Жодних стосунків, листування чи іншого спілкування між позивачами та відповідачем за весь час не було. Позивачі вказують, що відповідач ОСОБА_4 повністю втратив інтерес до вищезазначеного житлового приміщення, позивачі самостійно сплачують всі комунальні рахунки, здійснюють поточний ремонт квартири. На теперішній час зв`язків з відповідачем ОСОБА_4 вона не підтримують, а вжиті ними заходи розшуку відповідача результатів не дали.

Виходячи з вище наведеного, позивачі просять визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю в ньому відповідача ОСОБА_4 понад шість місяців без поважних причин.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2021 року відкрито провадження у даній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження, з викликом (повідомленням) сторін (а.с.23).

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, проте суду надано ОСОБА_2 письмову заяву від 02.04.2021 року про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує (а.с.25).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте суду надано заяву ОСОБА_1 письмову заяву від 02.04.2021 року про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує (а.с.27).

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте суду надано заяву ОСОБА_3 письмову заяву від 02.04.2021 року про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує (а.с.31).

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання (перебування), також належне сповіщення відповідача здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідача до суду, відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.41). Проте, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачем суду не надано, відзив на позов та заперечень проти позову суду не подано.

Представник третьої особи: Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте до суду подано заяву про розгляд справи у відсутність їх представника (а.с.39).

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що 21.10.2014 року за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності (по 1/3 частки) квартири АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності від 03 вересня 1997 року, виданого виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, що вбачається з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 28416196 від 22.10.2014 року та за № 28416237 від 22.10.2014 року, відповідно, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.13,14).

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленого Василівським районним бюро технічної інвентаризації вбачається, що власниками вказаного об`єкту нерухомого майна являються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та який належить їм на праві спільної часткової власності, в розмірі по 1/3 частки за кожним, копія технічного паспорту міститься в матеріалах справи (а.с.15-16).

Згідно копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Василівським PB УМВС України в Запорізькій області 22.12.2015 року на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 а.с.12).

З наданих Актів перевірки реєстрації та проживання від 20.12.2020 року (а.с.18) та від 23.02.2021 року (а.с.17), складених комісією у складі: депутата Дніпрорудненської міської ради Запорізької області Тихонова С.В., свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вбачається, що відповідач ОСОБА_5 за місцем реєстрації не мешкає з вересня 2017 року, його місце знаходження не відоме, особистих речей ОСОБА_5 за місцем реєстрації не має.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Стаття 47 Конституції України та ст.9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до вимог ст.317 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Права власника житлового приміщення визначені в статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового законодавства (ст.ст.71, 72, 107, 116, 156 ЖК України).

Таким чином, при розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім`ї власника житла, мають встановлюватися наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщені понад встановлені строки, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь-якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Згідно роз`яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно положень п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється серед іншого, на підставі судового рішення ,яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі 6-57цс11, зазначено, що виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов?язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд вважає необхідним позов задовольнити та визнати відповідача ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності, приймаючи до уваги ті підстави, що відповідач по справі ОСОБА_5 у спірній житловій квартирі тривалий час (з вересня 2017 року) і по теперішній час не проживає, що підтверджується актами перевірки реєстрації та проживання від 20.12.2020 року та від 23.02.2021 року, при цьому участі в утриманні вказаної квартири відповідач ОСОБА_5 не приймає, комунальні послуги не сплачує, та, будучи зареєстрованим у вищевказаній квартирі, яка належить позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві власності, але не проживаючи в ній, відповідач ОСОБА_5 чинить позивачам, як власникам, перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю. Крім того, на теперішній час позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не можуть у повному обсязі реалізувати своє право на розпорядження приватною власністю, оскільки у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку відповідач ОСОБА_5 не бажає. Будь-яких підстав для збереження за відповідачем вказаного вище житлового приміщення судом не встановлено.

Крім того, викладені у позові доводи позивачів про відсутність відповідача ОСОБА_5 у спірній житловій квартирі тривалий час, а саме з вересня 2017 року, без поважних причин підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться у справі, зокрема Актами перевірки реєстрації та проживання від 20.12.2020 року, від 23.02.2021 року, які відповідачем під час розгляду справи не оспорені, відзив на позов ним не поданий, заперечення проти заявлених позовних вимог відповідачем не надано, тому існують правові підстави, передбачені ст.71 ЖК України для задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі за вищенаведеними підставами.

Керуючись ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.41,47 Конституції України, ст.ст.317,319,386,391 Цивільного Кодексу України, ст.ст.71,107,156,163 Житлового кодексу України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст.9, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_2 , шляхом зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Заочне рішення може бути переглянуто Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено – 31 травня 2021 року.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО