Вирок № 97475278, 07.06.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/2270/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2021м. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Шаньшиної М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Коломацького О.А.,

прокурора Городницького Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Шмуйлової І.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман кримінальне провадження (ЄРДР № 12021052420000126 від 28.04.2021 року) за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Рядовка Перемишльського району Калузької області, громадянина України, не працевлаштованого, офіційно не одруженого, який без реєстрації мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений:

- 03.04.2008 року Краснолиманським міським судом Донецької області за ст.185 ч.3, 104 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, згідно ст.75.76 КК України від покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

- 16.06.2010 року Краснолиманьким міським судом Донецької області за ст.ст.187 ч.1, 185 ч.3, 70 ч.2. 71 ч.1 КК України до позбавлення волі строком на 5 років;

- 30.10.2015 року Краснолиманським міським судом Донецької області за ст.185 ч. 3 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 будучі особою, раніше судимою за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, повторно вчинив кримінальні правопорушення з наступних обставин.

24.04.2021 року у денний час ОСОБА_1 проходячи по АДРЕСА_2, помітив що у будинку № 6 мешканці відсутні, після чого у нього виник умисел вчинити крадіжку з даного домоволодіння.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 25.04.2021 року приблизно о 05 годині 10 хвилин, діючи умисно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, через паркан у вигляді гілля проник на територію двору домоволодіння АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 . Перебуваючи на території двору ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що посягає на чужу власність, правами на яку він не наділений, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди власнику майна, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи умисно, повторно, таємно, тобто із повною впевненістю, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав металобрухт загальною вагою 195 кг вартістю 988,65 грн., який перебував на території зазначеного домоволодіння, після чого з викраденим майном зник з місця вчинення кримінального правопорушення.

Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 988,65 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

24.05.2021 року між прокурором Лиманського відділу Слов`янської окружної прокуратури Городницьким Ю.В., якому на підставі ст. ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_1 , за участю захисника Шмуйлової І.М. в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, який у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців зі звільненням від покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням зі встановленням іспитового строку, та отримана згода ОСОБА_1 на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені ОСОБА_1 .

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпілий, якого було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, в підготовче судове засідання не прибув, подав заяву від 04.06.2021 року про розгляд справи за його відсутності та надання згоди на укладення угоди між прокурором та обвинуваченим.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Захисник Шмуйлова І.М. просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_1 узгоджену в ній міру покарання.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, від якого потерпілою є ОСОБА_2 , який відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України надав прокурору письмову згоду на укладення угоди.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, з урахуванням особи обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, не одружений, з його слів перебуває у фактичних шлюбних відносинах, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття, обставини, що обтяжують покарання не встановлені.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

На стадії досудового розслідування до ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, підстав для його застосування до набрання вироком законної сили не вбачається, відповідні клопотання від сторін кримінального провадження до суду не надходили.

Процесуальні витрати у справі відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Питання про долю речових доказів суд вирішує, керуючись ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374 та 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 24.05.2021 року про визнання винуватості укладену між прокурором Лиманського відділу Слов`янської окружної прокуратури Городницьким Ю.В. та ОСОБА_1 за участю захисника Шмуйлової Інни Миколаївни.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 24.05.2021 року покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням тривалістю 2 (два) роки, якщо він під час випробування не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ч. 1, 3 ст. 76 КК України обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази, а саме: двотавр та дві металеві сітки (металобрухт), після набрання вироком законної сили залишити власнику ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя