Рішення № 97474461, 01.04.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/5881/17

Провадження №2/592/65/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

представниці позивача: Ромась І. М. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, визнання недійсною передачу нежитлового приміщення, зобов`язання повернути нежитлове приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

30.05.2017 року представник позивача Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради за довіреністю Бондаренко Михайло Михайлович звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, із змісту якого вбачається, що рішенням Сумської міської ради від 04.05.2016 року № 735-МР управління майна комунальної власності Сумської міської ради було реорганізовано шляхом приєднання його до новоствореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради з 05.05.2016 року. Відповідно до п. 1.7. Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Департамент є правонаступником управління майна комунальної власності Сумської міської ради по усіх майнових та немайнових правах та обов`язках. 16.01.2014 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради в особі начальника управління Щербака Василя Івановича (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу (надалі – договір) . Згідно з п. 5.1.4. даного договору протягом року після підписання договору купівлі-продажу покупцеві необхідно врегулювати питання стосовно земельних відносин у відповідності до діючого законодавства. Відповідно до п. 5.1.5. договору в місячний термін, з моменту набуття права власності, необхідно укласти договори з постачальниками комунальних послуг та з підприємством, яке надає експлуатаційні послуги та послуги, пов`язані з утриманням місць загального користування. Покупцем не було надано до Управління майна комунальної власності жодної інформації стосовно виконання вищевказаних умов договору. Крім того, 31.03. 2015 року продавцем був зроблений запит до Реєстрації служби Сумського міського управління юстиції Сумської області стосовно нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна було зазначено, що вказане нежитлове приміщення було зареєстровано за ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” (06.02.2014 року) . Такими діями покупцем був порушений п. 5.1.8. договору купівлі-продажу, в якому зазначено про те, що подальше відчуження об`єкта приватизації можливе лише за умови збереження для нового власника зобов`язань, визначених у п. 5.1. зазначеного договору та виключно за згодою органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Ніяких письмових підтверджень щодо виконання вищезазначених умов до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради не надходило. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 були порушені вимоги, зазначені в п. 5.1.9. договору купівлі-продажу від 16.01.2014 року. Відповідно до п. 5.1.11. договору відсутність погодження з органом приватизації подальшого відчуження об`єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними. Згідно з п. 12.2. вищевказаного договору у разі невиконання умов договору він може бути розірваний у судовому порядку. Відповідну до наказу № 631 від 10.05.2012 року Фонду державного майна України державні органи приватизації здійснюють плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору. Згідно з п. 4.1. вищевказаного наказу Фонду державного майна України при порушенні власником умов договору державний орган приватизації здійснює заходи з досудового врегулювання спору відповідно до вимог чинного законодавства та договору. 09.03.2016 року Управлінням майна рекомендованим листом була надіслана претензія до ФОП ОСОБА_1 з вимогою в термін до 18.03.2016 року надати підтверджуючі документи про виконання умов договору купівлі-продажу від 16.01.2014 року нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ФОП ОСОБА_1 даний лист був проігнорований та на нього не було надано жодної відповіді. 06.02.2017 року Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради була направлена ще одна претензія, яка також була проігнорована. Направлення відповідних листів підтверджується чеками. Таким чином, Департаментом забезпечення ресурсних платежів були здійснені всі можливі заходи щодо позасудового врегулювання даного спору. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 були порушені п. 5.1.4. , п. 5.1.5. , п. 5.1.9. , 5.1.11. договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16.01.2014 року. Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Виходячи з вищевказаного, керуючись ст. ст. 610, 629, 651 ЦК України; ст. ст. 3, 15, 114 ЦПК, він просив: 1) Розірвати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.01.2014 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради в особі начальника управління Щербака Василя Івановича та ФОП ОСОБА_1 . 2) Визнати недійсним внесення приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” . 3) Повернути нежитлове приміщення площею 41,5 м ? , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у комунальну власність. 4) Судові витрати покласти на відповідача (вхідний № 18648 від 30.05.2017 року) (т. 1 а. с. 3-6) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.05.2017 року позовну заяву Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору продажу нежитлового приміщення було залишено без руху, запропонувавши позивачу усунути вказані недоліки протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали та роз`яснити, що в разі їх не усунення заява буде вважатись неподаною. Ухвала набрала законної сили 31.05.2017 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/67114572) (т. 1 а. с. 28) .

09.06.2017 року представник позивача Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради за довіреністю Бондаренко Михайло Михайлович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми позовну заяву Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, із змісту якого вбачається, що рішенням Сумської міської ради від 04.05.2016 року № 735-МР управління майна комунальної власності Сумської міської ради було реорганізовано шляхом приєднання його до новоствореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради з 05.05.2016 року. Відповідно до п. 1.7. Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Департамент є правонаступником управління майна комунальної власності Сумської міської ради по усіх майнових та немайнових правах та обов`язках. 16.01.2014 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради в особі начальника управління Щербака Василя Івановича (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу (надалі – договір) . Згідно з п. 5.1.4. даного договору протягом року після підписання договору купівлі-продажу покупцеві необхідно врегулювати питання стосовно земельних відносин у відповідності до діючого законодавства. Відповідно до п. 5.1.5. договору в місячний термін, з моменту набуття права власності, необхідно укласти договори з постачальниками комунальних послуг та з підприємством, яке надає експлуатаційні послуги та послуги, пов`язані з утриманням місць загального користування. Покупцем не було надано до Управління майна комунальної власності жодної інформації стосовно виконання вищевказаних умов договору. Крім того, 31.03. 2015 року продавцем був зроблений запит до Реєстрації служби Сумського міського управління юстиції Сумської області стосовно нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна було зазначено, що вказане нежитлове приміщення було зареєстровано за ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” (06.02.2014 року) . Такими діями покупцем був порушений п. 5.1.8. договору купівлі-продажу, в якому зазначено про те, що подальше відчуження об`єкта приватизації можливе лише за умови збереження для нового власника зобов`язань, визначених у п. 5.1. зазначеного договору та виключно за згодою органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Ніяких письмових підтверджень, щодо виконання вищезазначених умов до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради не надходило. Таким чином ФОП ОСОБА_1 були порушені вимоги, зазначені в п. 5.1.9. договору купівлі продажу від 16.01.2014 року. Відповідно до п. 5.1.11. договору відсутність погодження з органом приватизації подальшого відчуження об`єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними. Згідно з п 12.2. вищевказаного договору у разі невиконання умов договору він може бути розірваний у судовому порядку. Відповідну до наказу № 631 від 10.05.2012 року Фонду державного майна України державні органи приватизації здійснюють плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору. Згідно з п. 4.1. вищевказаного наказу Фонду державного майна України при порушенні власником умов договору державний орган приватизації здійснює заходи з досудового врегулювання спору відповідно до вимог чинного законодавства та договору. 09.03.2016 року Управлінням майна рекомендованим листом була надіслана претензія до ФОП ОСОБА_1 з вимогою в термін до 18.03.2016 року надати підтверджуючі документи про виконання умов договору купівлі-продажу від 16.01.2014 року нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ФОП ОСОБА_1 даний лист був проігнорований та на нього не було надано жодної відповіді. 06.02.2017 року Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради була направлена ще одна претензія, яка також була проігнорована. Направлення відповідних листів підтверджується чеками. Таким чином, Департаментом забезпечення ресурсних платежів були здійснені всі можливі заходи щодо позасудового врегулювання даного спору. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 були порушені п. 5.1.4. , п. 5.1.5. , п. 5.1.9. , 5.1.11. договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16.01.2014 року. Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Виходячи з вищевказаного, керуючись ст. ст. 610, 629, 651 ЦК України; ст. ст. 3, 15, 114 ЦПК України, він просив: 1) Розірвати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.01.2014 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради в особі начальника управління Щербака Василя Івановича та ФОП ОСОБА_1 . 2) Визнати недійсним внесення приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” . 3) Повернути нежитлове приміщення площею 41,5 м ? , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у комунальну власність (вхідний № 19906 від 09.06.2017 року) (т. 1 а. с. 31-33) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2017 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору продажу нежитлового приміщення. Було ухвалено призначити судове засідання на 09 годину 00 хвилин 11.07.2017 року з участю сторін в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 12, зал с/з № 18. Було ухвалено надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів відповідачу. Було ухвалено запропонувати відповідачу до розгляду справи по суті подати суду письмові заперечення проти позову. Ухвала набрала законної сили 12.06.2017 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/67111470) (т. 1 а. с. 35) .

17.10.2017 року представниця позивача Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради за довіреністю Петрова Лариса Петрівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми уточнену позовну заяву Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, із змісту якого вбачається, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2017 року було відкрито провадження у цивільній справі № 592/5881/17 за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі – Департамент) до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. В позовній заяві представник Департаменту Бондаренко М. М. , посилаючись на відчуження покупцем ОСОБА_1 об`єкта приватизації на користь ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” без згоди органу приватизації (Департаменту) , зазначив наступні позовні вимоги: 1) розірвати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16.01.2014 року, що був укладений між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (правонаступник – Департамент) і ФОП ОСОБА_1 ; 2) визнати недійсним внесення приміщення до статутного капіталу ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” ; 3) повернути нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у комунальну власність. Судовий розгляд справи не було розпочато, у зв`язку з чим вона вважає за необхідне уточнити позовні вимоги шляхом викладення позовної заяви в новій редакції. 16.01.2014 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (продавець за договором) і ФОП ОСОБА_1 (покупець за договором) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу. Вказаним договором визначені наступні обов`язки покупця, зокрема: - п. 5.1.4. договору протягом року після підписання договору купівлі-продажу покупцеві необхідно врегулювати питання стосовно земельних відносин у відповідності до діючого законодавства; - п. 5.1.5. договору укласти договори з постачальниками комунальних послуг та з підприємством, яке надає експлуатаційні послуги та послуги, пов`язані з утриманням місць загального користування, в місячний термін з моменту набуття права власності; - п. 5.1.7. договору надавати продавцю (позивачу) необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору; - п. 5.1.8. договору передбачено, що подальше відчуження об`єкта приватизації можливе лише за умови збереження для нового власника зобов`язань, визначених в п. 5.1. договору (обов`язки покупця) , виключно за згодою органу приватизації (позивача) , який здійснює контроль за їх виконанням; - п. 5.1.9. договору у разі подальшого відчуження приватизованого об`єкта новий власник об`єкта приватизації зобов`язаний у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на об`єкт приватизації. В п. 5.1.11. договору купівлі-продажу від 16.01.2014 року зазначено про те, що відсутність погодження органом приватизації подальшого відчуження об`єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсним. В ч. 8 ст. 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ” визначено, що органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору. 31.03.2015 року продавцем був зроблений запит до Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області стосовно нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.04.2015 року індексний номер 362348901 (копія в матеріалах справи) зазначено про те, що дане нежитлове приміщення зареєстровано за ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” 06.02.2014 року з видачею Реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції Сумської області ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 17518672 від 08.02.2014 року. Вказане відчуження нежитлового приміщення від ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” було здійснено без погодження з органом приватизації (позивачем) , що є порушенням п. 5.1.9. договору купівлі-продажу від 16.01.2014 року. Вона зазначила про те, що ніяких інших документів в підтвердження виконання обов`язків за договором купівлі-продажу від 16.01.2014 року ні покупцем ФОП ОСОБА_1 , ні новим власником приміщення ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” не було надано позивачу. 09.03.2016 року Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради була надіслана рекомендованим листом на адресу ФОП ОСОБА_1 претензія з вимогою до 18.03.2016 року надати підтверджуючі документи про виконання нею умов договору купівлі-продажу від 16.01.2014 року нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Ніякої відповіді від ФОП ОСОБА_1 на адресу позивача не надходило. 06.02.2017 року Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради повторно була направлена ще одна претензія аналогічного змісту, але відповіді від ФОП ОСОБА_1 також не надійшло. Рішенням Сумської міської ради від 27.01.2016 року № 254-МР “Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності” було створено Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, державну реєстрацію якого було проведено 27.04.2016 року. Згідно п. 1.7. Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 27.04.2016 року № 661-МР (чинна редакція затверджена рішенням від 26.04.2017 року № 2019-МР) , Департамент є правонаступником Управління майна комунальної власності Сумської міської ради по всім майновим та немайновим правам та обов`язкам. У зв`язку з невиконанням умов договору Департамент був вимушений звернутися до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу від 16.01.2014 року, визнання недійсною передачу приміщення до статутного капіталу ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” та повернення приміщення до комунальної власності. Лише після звернення Департаменту до суду, 21.09.2017 року на адресу Департаменту надійшов лист від 19.09.2017 року ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” , в якому зазначено, що після укладення Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 внесено вказане приміщення до статутного капіталу ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” (свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 17518672 від 08.02.2014 року) . На даний час приміщення не використовуються і ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” оформляє договори з Сумиобленерго, Сумитеплоенерго, Сумиводоканал, ЖЕО тощо. За наслідками звернення ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” позивачем 26.09.2017 року було проведено поточну перевірку виконання умов договору купівлі-продажу, в присутності директора ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” ОСОБА_2 , за наслідками якої було складено акт та виявлено наступні порушення: 1) п. 5.1.4. договору від 16.01.2014 року передбачено, що протягом року після підписання договору купівлі-продажу (тобто до 16.01.2015 року) врегулювати земельні відносини – не врегульовано земельні відносини; 2) п. 5.1.5. договору передбачено, що обов`язок покупця укласти договори з постачальниками комунальних послуг та з підприємством, яке надає експлуатаційні послуги та послуги, пов`язані з утриманням місць загального користування, в місячний термін з моменту набуття права власності – не укладено договори на теплопостачання, водопостачання та з підприємством, яке надає експлуатаційні послуги та послуги, пов`язані з утриманням місць загального користування; 3) п. 5.1.7. договору передбачено, що обов`язок покупця надавати продавцю (позивачу) необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору – на запити органу приватизації покупець нежитлового приміщення ФОП ОСОБА_1 не реагувала. Інформацію та частину документів було надано новим власником ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” після звернення Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до суду; 4) п. 5.1.8. договору передбачено, що подальше відчуження об`єкта приватизації можливе лише за умови збереження для нового власника зобов`язань, визначених в п. 5.1. договору (обов`язки покупця) , виключно за згодою органу приватизації (позивача) , який здійснює контроль за їх виконанням – відчуження нежитлового приміщення ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” шляхом внесення до статутного капіталу (перехід права власності) відбулося без згоди органу приватизації (позивача) ; 5) п. 5.1.9. договору передбачено, що у разі подальшого відчуження приватизованого об`єкта новий власник об`єкта приватизації зобов`язаний у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на об`єкт приватизації – ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” не надало до органу приватизації копії документів, що підтверджують його право власності. В п. 5.1.11. договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 16.01.2014 року передбачено, що відсутність погодження органом приватизації подальшого відчуження об`єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсним. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного майна” відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ” об`єкти малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А) . Ст. 3 цього Закону визначає наступні способи малої приватизації: викуп; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни) ; продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону. Продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами (ст. 4 Закону) . Покупцями об`єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна” (ст. 5 Закону) . Відповідно до ст. 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ” договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов`язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Зобов`язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об`єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов`язань. Подальше відчуження такого об`єкта можливе лише за умови збереження для нового власника зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. У разі подальшого відчуження приватизованого об`єкта новий власник об`єкта зобов`язаний у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на об`єкт подати державному органу приватизації копії документів, що підтверджують його право власності. Державний орган приватизації зобов`язаний вимагати від нового власника виконання зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу об`єкта приватизації, та в разі їх невиконання застосовувати до нього санкції згідно із законом. Договори про подальше відчуження об`єкта, обтяженого зобов`язаннями, що визначені у договорі купівлі-продажу такого об`єкта, підлягають нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законодавством, - державній реєстрації. Відсутність погодження державним органом приватизації подальшого відчуження об`єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними. Згідно ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. Внесення такого об`єкта до статутного капіталу господарського товариства в період дії умов договору купівлі-продажу здійснюється за згодою державного органу приватизації, який є стороною цього договору, в установленому Фондом державного майна України порядку. Забороняється подальше відчуження приватизованого об`єкта без збереження для нового власника зобов`язань, визначених умовами викупу. При подальшому відчуженні приватизованого об`єкта до нового власника переходять невиконані зобов`язання, що були передбачені договором купівлі-продажу об`єкта приватизації. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку. Порядок повернення в державну власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 32, в п. 1 якого зазначено про те, що у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об`єкта за рішенням суду у зв`язку з невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним об`єкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу, для здійснення управління цим об`єктом згідно із законодавством до моменту відчуження його в результаті повторного продажу. Враховуючи невиконання покупцем ОСОБА_1 та новим власником нежитлового приміщення ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” п. п. 5.1.4. , 5.1.5. , 5.1.7. , 5.1.8. , 5.1.9. договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 16.01.2014 року, керуючись п. 5.1.11. вказаного договору, ст. 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ” , ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” , вона просила: 1) розірвати договір від 16.01.2014 року купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268803059101) шляхом викупу, укладений між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та ОСОБА_1 ; 2) визнати недійсною передачу ОСОБА_1 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268803059101) в якості її внеску до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” ; 3) зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” повернути Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268803059101) (вхідний № 37298 від 17.10.2017 року) (т. 1 а. с. 69-75) .

17.10.2017 року представниця позивача Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради за довіреністю Петрова Лариса Петрівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання по справі № 52/5881/17, із змісту якого вбачається, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2017 року було відкрито провадження у цивільній справі № 592/5881/17 за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі Департамент) до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. В позовній заяві представник Департаменту Бондаренко М. М. , посилаючись на відчуження покупцем ОСОБА_1 об`єкта приватизації на користь ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” без згоди органу приватизації (Департаменту , зазначив наступні позовні вимоги: 1) розірвати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16.01.2014 року, що укладений між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (правонаступник – Департамент) і ФОП ОСОБА_1 ; 2) визнати недійсним внесення приміщення до статутного капіталу ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” ; 3) повернути нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у комунальну власність. З викладеного вбачається, що друга і третя позовні вимоги пред`явлені ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” , яке представником позивача ОСОБА_4 було визначено як третя особа. Згідно ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У зв`язку з викладеним та керуючись ст. ст. 27, 33 ЦПК України, вона просила суд залучити товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” (КОД ЄДРПОУ 38015778, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 25/2) до участі у даній справі у якості другого відповідача (вхідний № 37299 від 17.10.2017 року) (т. 1 а. с. 84, 85) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.10.2017 року було залучено до участі в справі за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 про розірвання договору продажу нежитлового приміщення в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” . Ухвала набрала законної сили 19.10.2017 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/69706115) (т. 1 а. с. 87) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.11.2017 року було закрито підготовче провадження та було призначено справу за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення до судового розгляду по суті на 24.12.2019 року на 09 годину 00 хвилин. В судове засідання було ухвалено викликати сторони, представників сторін, представників третьої особи. Ухвала набрала законної сили (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85586293) (т. 1 а. с. 192) .

23.12.2019 року відповідачка 1 ОСОБА_1 електронною поштою надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення відповідачки 1, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/5881/17 за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (надалі – позивач) до ОСОБА_1 (надалі – відповідачка 1) та товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” (надалі – відповідач 2) про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Керуючись ст. 27 ЦПК України відповідачка 1 надає Ковпаківському районному суду м. Суми свої заперечення по справі та обґрунтовує відсутність у позивача матеріально-правових підстав для задоволення позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача. На доведення своєї позиції вона наводить наступні аргументи. 1. Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення передбачена можливість розірвання договору лише у разі, коли покупець (відповідачка 1) не прийняла об`єкт (п. 7.4. ) . 16.01.2014 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради, правонаступником якого є позивач (продавець) , та відповідачкою 1 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 41,5 м ? , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі – договір) . Згідно п. 2.1. договору покупець зобов`язаний внести 113640 (сто тринадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. за придбаний об`єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. П. 3.1. договору передбачено, що передача об`єкту приватизації здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного об`єкта приватизації. Плата за об`єкт приватизації вноситься на підставі цього договору. Відповідно до п/п 5.1.1. п. 5.1. договору покупець зобов`язаний в установлений цим договором строк сплатити ціну продажу об`єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість. П/п 5.1.2. п. 5.1. договору передбачено, що покупець зобов`язаний в установлений цим договором строк прийняти об`єкт приватизації. 20.01.2014 року на підставі акту № 2 було передано приміщення на користь покупця (копія додається) . Право власності на приміщення підтверджується витягом (копія додається) та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (копія додається) . Відповідальність сторін за цим договором передбачена у розд. 7 договору. Так, у разі, якщо покупець в установлений цим договором строк не прийняв об`єкт приватизації, продавець може порушити питання про розірвання цього договору та повернення майна у комунальну власність територіальної громади м. Суми і вимагати відшкодування збитків, понесених ним внаслідок розірвання цього договору (витрати продавця за підготовку об`єкта приватизації до продажу) за рішенням суду (п. 7.4 договору) . П. 12.2. договору передбачено, що у разі невиконання умов цього договору (стосовно прийняття покупцем об`єкту приватизації) , він може бути, зокрема, розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду, а об`єкт приватизації повернутий до комунальної власності територіальної громади м. Суми. Із вищенаведеного слід зробити висновок про те, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу може бути розірваний виключно на підставі п. 7.4. договору, а саме: у разі, якщо покупець у встановлений цим договором строк не прийняв об`єкт приватизації. Разом з тим, покупець (відповідачка 1) вчасно прийняла об`єкт приватизації у строк, передбачений п. 3.1. цього договору, сплатила усі необхідні платежі за договором, що унеможливлює його розірвання, про що є відповідні документи. 2. Позивачем не доведено факту завдання шкоди та не доказано, яким чином майно за договором купівлі-продажу вибуло з власності ОСОБА_1 . На момент підписання договору у ОСОБА_1 , до якої подано позов, було відкрито фізичну особу-підприємця. Враховуючи те, що ОСОБА_1 відкрила ФОП і мала надалі виконувати умови договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідачка 1 відкрила іншу організаційно-правову форму ведення бізнесу. Тобто, у даній справі відповідачка 1 та відповідач 2 є однією і тією ж особою. Відповідачка 1 є засновником відповідача 2, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (інформація додається) . ОСОБА_1 жодним чином не порушувала умови договору купівлі-продажу. Належним чином прийняла об`єкт та сплатила усі необхідні грошові кошти. Більше того, позивач і не заперечує того, що відповідачка 1 своєчасно виконала усі зобов`язання за договором. Більше того, враховуючи те, що ОСОБА_1 підписала договір купівлі-продажу як підприємець, то після припинення діяльності ФОП, остання зареєструвала спеціально товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” , аби і надалі виконувати належним чином свої зобов`язання за договором. Відповідно до постанови Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-75цс13, в якій, зокрема, зазначено про те, що суд оцінює істотність порушення договору, використовуючи термін “значна міра” , яка проявляється у позбавленні сторони бажаного результату, який вона мала отримати при укладенні договору. При цьому, вина сторони, яка істотно порушила договір, не має будь-якого значення ні для оцінки порушення як істотного, ні для виникнення права у другої сторони вимагати розірвання договору. Важливим критерієм істотності порушення договору є розмір завданої шкоди, спричиненої таким порушенням, і який позбавляє потерпілу сторону отримати бажане при укладенні договору. Мова йде не лише про завдання шкоди у грошовій формі, які є прямими збитками, а також і про становище такої сторони, коли вона позбавляється можливості використовувати отримані результати договору (https://reyestr.court.gov.ua/Review/34064402) . З позовної заяви та уточненої позовної заяви не є зрозумілим, яку ж шкоду було завдано позивачу, у зв`язку із зміною організаційно-правової форми діяльності ОСОБА_1 . З матеріалів справи не вбачається наявність завданої шкоди ОСОБА_1 у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, а також не вбачається наявність істотної різниці між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона отримала. З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що підставою для розірвання договору є його істотне порушення однією із сторін, при цьому сторона, якій завдано таке порушення, має довести реальну наявність такої шкоди та належним чином обґрунтувати свої доводи, а також надати належні та допустимі докази, що їх підтверджують, оскільки відсутність обґрунтованого підтвердження доводів про наявність завданої шкоди не матиме правового значення для розгляду справи. У той же час, позивачем не було доведено реальну наявність шкоди від зміни організаційно-правової форми діяльності ОСОБА_1 та не було обґрунтовано свої доходи, а також не було надано будь-які докази, що визначають реальну шкоду. Більше того, ОСОБА_1 підписала договір купівлі-продажу як підприємець, то після припинення діяльності ФОП, остання зареєструвала спеціально товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” , аби і надалі виконувати належним чином свої зобов`язання за договором. Тобто, приміщення жодним чином не відчужувалося та не переходило до інших власників. ОСОБА_1 і наразі є власницею цього приміщення через ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” . 3. Відповідачка 1 не одержувала жодних листів від Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, а надсилання листа без повідомлення про вручення та без опису вкладення в цінний лист не є фактом підтвердження отримання таких листів відповідачкою 1. Більше того, відсутні докази, які би підтверджували, що у цим листах дійсно було вкладено претензії від 09.03.2016 року та від 06.02.2017 року. Позивач стверджує про те, що 09.03.2016 року та 06.02.2017 року на адресу ФОП ОСОБА_1 було надіслано претензії з вимогами надати підтверджуючі документи про виконання умов договору. Направлення листів позивач підтверджує чеками. Разом з тим, матеріали судової справи № 592/5881/17 не містять доказів отримання ФОП ОСОБА_1 претензій, які, на думку позивача, надсилались 09.03.2016 року та 06.02.2017 року. Відтак, аргумент щодо “даний лист був проігнорований та на нього не було надано жодної відповіді” та “ще одна претензія, яка також була проігнорована” не відповідає дійсності, адже жодну із претензій відповідачка 1 не отримувала та не мала реальної змоги надати будь-які пояснення або документи щодо спірного приміщення. Проводячи аналогію зі ст. 42 ПК України, запит, лист або претензія вважається надісланим (врученим) , якщо їх вручено особисто чи представнику особи, надіслано на адресу останнього відомого місцезнаходження особи з повідомлення про вручення. Таким чином, позивачем не було дотримано вимог п. 4.1. Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 631 від 10.05.2012 року, щодо здійснення заходів з досудового врегулювання спору відповідно до вимог чинного законодавства та договору. Позивач не надав належних доказів, що підтверджували би факт надсилання листа з повідомленням про вручення та факт отримання такого листа-претензії відповідачкою 1. Більш того, з квитанції не є зрозумілим: чи дійсно там були претензії чи інші листи, адже відсутній опис документів, що надсилався. 4. Позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про розірвання договору. Як вже було зазначено вище, в договорі передбачена єдина умова розірвання договору – п. 7.4. , а саме: у разі, якщо покупець в установлений цим договором строк не прийняв об`єкт приватизації, продавець може порушити питання про розірвання цього договору та повернення майна у комунальну власність територіальної громади м. Суми і вимагати відшкодування збитків, понесених ним внаслідок розірвання цього договору (витрати продавця за підготовку об`єкта приватизації до продажу) за рішенням суду. Разом з тим, 20.01.2014 року між позивачем та відповідачкою 1 було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення до договору купівлі-продажу від 16.01.2014 року. Таким чином, відповідачкою 1 було прийнято об`єкт приватизації. Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 1 ст. 69 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Позовна заява позивача була подана до суду 29.05.2017 року. У той же час, строк для розірвання договору з урахуванням вимог договору сплинув 20.01.2017 року. Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із зазначеним позовом про розірвання договору купівлі-продажу шляхом викупу. Враховуючи вищевикладене, вона просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (вхідний № ЕП-7273/19 від 23.12.2019 року) (т. 1 а. с. 196-198) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.05.2020 року позов Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення було залишено без розгляду. Ухвала не набрала законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89584487) (т. 1 а. с. 250) .

Постановою Сумського апеляційного суду від 22.07.2020 року апеляційну скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було задоволено. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.05.2020 року було скасовано та було ухвалено направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвала набрала законної сили 22.07.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90535384, https://reyestr.court.gov.ua/Review/90584325) (т. 2 а. с. 29-31) .

31.03.2021 року відповідачка 1 ОСОБА_1 електронною поштою надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває цивільна справа № 592/5881/17 за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (позивач) до ОСОБА_1 (відповідачка 1) та товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” (відповідач 2) про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. На її думку, у позивача відсутні матеріально-правові підстави для задоволення позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача. На доведення своєї позиції вона наводить наступні аргументи. 1. Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення передбачено можливість розірвання договору лише у разі, коли покупець не прийняв об`єкт. 16.01.2014 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради, правонаступником якого є позивач (продавець) , та відповідачкою 1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 41,5 м ? , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі – договір) . Згідно п. 2.1. договору, покупець зобов`язаний внести 113640 (сто тринадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. , у тому числі ПДВ 18940 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. , за придбаний об`єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. П. 3.1. договору передбачено, що передача об`єкту приватизації здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного об`єкта приватизації. Плата за об`єкт приватизації вноситься на підставі цього договору. Відповідно до п/п 5.1.1. п. 5.1. договору, покупець зобов`язаний в установлений цим договором строк сплатити ціну продажу об`єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість. П/п 5.1.2. п. 5.1. договору передбачено, що покупець зобов`язаний в установлений цим договором строк прийняти об`єкт приватизації. 20.01.2014 року на підставі акту № 2 було передано приміщення на користь покупця (копія додається) . Право власності на приміщення підтверджується витягом (копія додається) та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (копія додається) . Відповідальність сторін за цим договором передбачена у розд. 7 договору. Так, у разі, якщо покупець в установлений цим договором строк не прийняв об`єкт приватизації, продавець може порушити питання про розірвання цього договору та повернення майна у комунальну власність територіальної громади м. Суми і вимагати відшкодування збитків, понесених ним внаслідок розірвання цього договору (витрати продавця за підготовку об`єкта приватизації до продажу) за рішенням суду (п. 7.4 договору) . П. 12.2. договору передбачено, що у разі невиконання умов цього договору (стосовно прийняття покупцем об`єкту приватизації) , він може бути, зокрема, розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду, а об`єкт приватизації повернутий до комунальної власності територіальної громади м. Суми. Із вищенаведеного слід зробити висновок про те, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу може бути розірваний виключно на підставі п. 7.4. договору, а саме: у разі, якщо покупець у встановлений цим договором строк не прийняв об`єкт приватизації. Разом з тим, покупець (відповідачка 1) вчасно прийняла об`єкт приватизації у строк, передбачений п. 3.1. цього договору, сплатила усі необхідні платежі за договором, що унеможливлює його розірвання, про що є відповідні документи. 2. Позивачем не доведено факту завдання шкоди та не доказано, яким чином майно за договором купівлі-продажу вибуло з власності ОСОБА_1 . Згідно законодавству України відчуження нерухомого майна у власність в Україні можливо на підставі договорів про відчуження: купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, пожертви та спадщини. Жодного правочину, що призводить до відчуження майна відповідачки 1, відносно якої було подано позов, не відбувалось, що свідчить про відсутність суті позову. На момент підписання договору у ОСОБА_1 , до якої було подано позов, було відкрито фізичну особу-підприємця. Враховуючи те, що ОСОБА_1 закрила ФОП і мала надалі виконувати умови договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідачка 1 відкрила іншу організаційно-правову форму ведення бізнесу. Тобто, у даній справі відповідачка 1 та відповідач 2 є однією і тією ж особою. Відповідачка 1 є засновником відповідача 2, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ОСОБА_1 жодним чином не порушувала умови договору купівлі-продажу. Вона належним чином прийняла об`єкт та сплатила усі необхідні грошові кошти. Більше того, позивач і не заперечує проти того, що відповідачка 1 своєчасно виконала усі зобов`язання за договором. Більше того, враховуючи, що ОСОБА_1 підписала договір купівлі-продажу як підприємець, то після припинення діяльності ФОП, остання зареєструвала спеціально товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” , аби і надалі виконувати належним чином свої зобов`язання за договором. З позовної заяви та уточненої позовної заяви не є зрозумілим, яку ж шкоду було завдано позивачу, у зв`язку із зміною організаційно-правової форми діяльності ОСОБА_1 . З матеріалів справи не вбачається наявність завданої шкоди ОСОБА_1 у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, а також не вбачається наявність істотної різниці між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона отримала. З огляду на вищевикладене можна зробити висновок про те, що підставою для розірвання договору є його істотне порушення однією із сторін, при цьому сторона, якій завдано таке порушення, має довести реальну наявність такої шкоди та належним чином обґрунтувати свої доводи, а також надати належні та допустимі докази, що їх підтверджують, оскільки відсутність обґрунтованого підтвердження доводів про наявність завданої шкоди не матиме правового значення для розгляду справи. У той же час, позивачем не було доведено реальну наявність шкоду від зміни організаційно-правової форми діяльності ОСОБА_1 та не було обґрунтовано свої доводи, а також не було надано будь-які докази, що визначають реальну шкоду. Більше того, ОСОБА_1 підписала договір купівлі-продажу як підприємець, то після припинення діяльності ФОП, остання зареєструвала спеціально товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” , аби і надалі виконувати належним чином свої зобов`язання за договором. Тобто, приміщення жодним чином не відчужувалось та не переходило до інших власників. ОСОБА_2 і наразі є власником цього приміщення через ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” . Також вона хоче повідомити про те, що Рада суддів України 11.03.2020 року звернулася з листом до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін через поширення коронавірусу COVID-19. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11.03.2020 року з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин. Наразі м. Київ, де вона мешкає, а також Сумська область, де відбувається судове засідання, знаходяться в “червоній зоні” карантинних обмежень. Ці підстави унеможливлюють її присутність в судовому засіданні. Також вона доводить до відома суду те, що вона знаходиться на довготривалому лікуванні з 02.03.2021 року до 12.03.2021 року на амбулаторному лікуванні та з 25.03.2021 року – на стаціонарному лікуванні в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології в м. Києві, що також унеможливлює її присутність в судовому засіданні. Враховуючи вищевикладене вона просила суд: 1. Розглянути цивільну справу № 592/5881/17 за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення без її участі. 2. Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (вхідний № ЕП-3491/21 від 31.03.2021 року) (а. с. 63, 64) .

31.03.2021 року представниця відповідача 2 ОСОБА_2 електронною поштою надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому вона просила здійснювати розгляд цивільної справи № 592/5881/17 за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, що знаходиться у провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми, до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за її відсутності у зв`язку із встановленням карантину на всій території України. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації” № 338-р від 25.03.2020 року на всій території України було встановлено режим надзвичайної ситуації. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. За Указом Президента України від 13.03.2020 року № 87/2020 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 року “Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” , постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” та ст. 240 ЦПК України. У зв`язку з вищевикладеним та у зв`язку з запровадженням карантину на території України, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, у зв`язку з введенням на території м. Києва та м. Суми “червоної карантинної зони” , а також через те, що вона є пенсіонеркою та входить в зону підвищеного ризику, вона не має змоги з`явитися в судове засідання. Вона доводить до відома суду те, що одноосібним власником товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” є ОСОБА_1 , а директором – ОСОБА_2 . Правову позицію, викладену в клопотанні відповідачки ОСОБА_1 на позовну заяву, вона підтримує в повному обсязі. Вона просила суд: 1. Розглянути цивільну справу № 592/5881/17 за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення без її участі. 2. Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, заявляючи про повну підтримку клопотання з боку відповідачки ОСОБА_1 (вхідний № ЕП-3494/21 від 31.03.2021 року) (а. с. 65) .

В судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_5 позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та в уточненій позовній заяві. Вона просила задовольнити позов у повному обсязі та ухвалити рішення, яким: 1) розірвати договір від 16.01.2014 року купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268803059101) шляхом викупу, укладений між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та ОСОБА_1 ; 2) визнати недійсною передачу ОСОБА_1 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268803059101) в якості її внеску до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” ; 3) зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВНИЦА.ЮА” повернути Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268803059101) .

Вислухавши пояснення представниці позивачки ОСОБА_5 , перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі, враховуючи заяву відповідачки ОСОБА_1 , викладену письмово в запереченні відповідачки 1, про застосування позовної давності, суд дійшов наступного висновку (т. 1 а. с. 196-198) .

У відповідності до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Дана стаття встановлює порядок визначення факту закінчення строку, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями і годинами. Як відомо, різні роки, та місяці можуть мати неоднакову кількість днів. Крім того, існують неробочі, вихідні та святкові дні. В зв`язку з цим законодавцем встановлено, що строк, який визначається роками, закінчується у відповідні місяць та число останнього року строку; місяцями – закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Законодавець також встановив, що половина місяця складається з п`ятнадцяти днів. У випадку відсутності у певному місяці дати, на яку припадає закінчення строку, визначеного роками або місяцями, вважається, що закінчення строку припадає на останній день такого місяця. Правила визначення строку, встановлені для місяців, застосовуються також щодо строків тривалістю у півроку та квартал. Відлік кварталів починається з початку року. Дія строку, що визначається тижнями, закінчується у відповідний день останнього тижня строку. У випадку, якщо останній день строку припадає на офіційний вихідний, неробочий або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, якому передували вихідні, неробочі або святкові дні. Святкові, вихідні та неробочі дні визначаються у відповідності до ст. 73 КЗпП України. Законодавець виявляє певну непослідовність при визначенні принципів, які застосовуються для встановлення факту закінчення строку, оскільки фактично вводить у даній статті нові строки, які не передбачені ч. 1 ст. 252 ЦК України, – півроку, квартал року, півмісяця. Введення законодавцем строку тривалістю у півроку або квартал року, викликане та обумовлене скоріше строками подання господарюючими суб`єктами податкової, фінансової, статистично та/або бухгалтерської звітності і застосування цих строків у більшості випадків не видається доцільним. Пропонується юристам-практикам, які працюють у сфері господарської діяльності, “обмежити” себе у доборі періодів, які застосовуються при визначенні закінчення строку і визначати ці періоди роками (для довгострокових договорів) і днями (робочими або банківськими) , для договорів меншої тривалості, зазначаючи в договорі одночасно і термін (календарну дату) , як останню дату строку для виконання зобов`язань за договором. Подібний “подвійний” механізм встановлення факту закінчення строку дозволяє уникнути розбіжностей у тлумаченні договору сторонами. Необхідно нагадати, що норма ст. 531 ЦК України не забороняє дострокового виконання зобов`язань, встановлюючи лише ряд обмежень щодо цього. Таким чином, якщо сторони за договором дійсно зацікавлені у найшвидшому виконанні зобов`язань за договором, доцільно застосовувати формулювання “не пізніше” при визначенні строку у вигляді певного періоду часу або дати, наприклад: “не пізніше (дата) ” , або “...не пізніше... (кількість календарних, робочих або банківських) днів” .

Згідно ч. 1 ст. 257 УК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Дана стаття встановлює загальний строк позовної давності як трирічний строк, який підлягає застосуванню щодо усіх цивільних та/або господарських вимог, крім ряду вимог, щодо яких законом встановлюються спеціальні строки позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Норма ч. 4 ст. 267 ЦК України покладає на сторону у справі обов`язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився) , календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. У випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд імперативно зобов`язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що починаючи саме з 16.01.2014 року (дата укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, шляхом викупу) починається перебіг позовної давності, відтак, починаючи з 17.01.2017 року до моменту звернення позивача до суду, а саме: до 30.05.2017 року строк позовної давності щодо договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.01.2014 року укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради в особі начальника управління Щербака Василя Івановича та ФОП ОСОБА_1 , за вказаним договором сплив.

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до суду за захистом своїх прав лише 29.05.2017 року. Проте отримана позовна заява судом була лише 30.05.2017 року (а. с. 1, 3) .

Дослідивши матеріали справи та встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судовим розглядом було встановлено, що 16.01.2014 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради в особі начальника управління Щербака Василя Івановича та фізично особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 4 купівлі-продажу нежитлового приміщення, шляхом викупу, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л. Г. , зареєстрований в реєстрі за № 69 (а. с. 9-11) .

Правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до договірних та насамперед регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного ними договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язань.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Поширеним способом розірвання договору є його розірвання за рішенням суду. Ч. 2 даної статті визначає підставу для зміни або розірвання договору – “істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом” . Практично ч. 2 даної статті визначає одну підставу для розірвання або зміни договору, а саме: “істотне порушення договору другою стороною” . Водночас ч. 2 ст. 651 ЦК України визначено, що названа підстава не є єдиною. Апелюючи до інших підстав розірвання або зміни договору, законодавець не виключає їх існування у передбачених положеннях договору або закону. “Істотність порушення договору” є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки “істотності” у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді “істотності порушення договору” суб`єктом оцінки, відповідно до положень ч. 2 даної статті, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду. Висновок про те, хто має бути суб`єктом оцінки можна зробити із того, який спосіб розірвання або зміни договору передбачений законодавцем. У спеціальних нормах у разі істотності порушень договору може передбачатися інший спосіб розірвання договору, а саме: одностороння відмова від договору (ч. 2 ст. 678 ЦК України) . Визначаючи такий спосіб розірвання договору як одностороння відмова від договору, законодавець опосередковано визначає і суб`єкта оцінки “істотності порушення” – особу, що здійснює відмову від договору. Проте, у названому прикладі, така оцінка у будь-якому випадку може бути переглянута судом у разі виникнення спору щодо законності відмови від договору. Відповідно до ч. 3 ст. 858 ЦК України, якщо відступи у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунуті, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Положеннями ст. 858 ЦК України також визначено, що суб`єктом оцінки є особа, яка вчиняє односторонню відмову від договору. Визначення “істотності порушення договору” у ч. 2 даної статті надано через іншу оцінну категорію “значна міра” позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, має визначатися, посилаючись на об`єктивні обставини. Так, зміст договору може допомогти визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об`єктивно, погоджуючи його умови. Ч. 2 даної статті передбачає лише загальну підставу – “істотність порушення договору” без можливості вказівки на об`єктивні ознаки такого порушення. Можливість зазначення об`єктивних ознак істотності порушення договору може існувати лише у пойменованих договорах, коли у абстрактній формі можна визначити його зміст та правову мету. Так, ч. 2 ст. 678 ЦК України істотність порушення щодо якості у договорі купівлі-продажу визначає через ознаки: “виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язано із непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення” . Ст. 858 ЦК України істотність недоліків у роботі визначає через ознаки: “такі, що не можуть бути усунені, або не були усуненні у встановлений замовником розумний строк” . Як вбачається, можливість вказівки на об`єктивні ознаки істотності порушення договору, існування яких може вказувати на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, дозволяє суб`єкту оцінки застосувати інший спосіб розірвання договору – односторонню відмову від договору, а не його розірвання за рішенням суду. Названі об`єктивні ознаки істотності порушення договору можуть бути зазначені сторонами у договорі, які дозволять, у разі порушення договору, вирішити питання “кваліфікації” порушення договору з метою встановлення чи можна його віднести до “істотних порушень” . З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Ч. 2 даної статті також, у питанні розірвання або зміни договору, визначає можливість розірвання договору за рішення суду, на вимогу однієї із його сторін, у разі коли підстави такого розірвання передбачені у договорі та законі. Законодавець не вказує в ч. 2 даної статті, що інші підстави розірвання або зміни договору, мають обов`язкового ґрунтуватися на істотності порушення договору. Навпаки, за змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України, можна зробити висновок, що у визначенні інших договірних підстав розірвання або зміни договору, сторони можуть відійти від “істотності порушення договору” , як загальної підстави його розірвання у судовому порядку, і передбачати ознаки “неістотного порушення договору” , що за волею сторін, будуть підставою для розірвання або зміни договору. Якщо ж спеціальним законом або договором сторін не визначено інше, порушення договору, що не є істотним, не може бути підставою для розірвання договору у судовому порядку. Спеціальні норми про розірвання того чи іншого, врегульованого положеннями ЦК України договору, можуть передбачати випадки, коли договір може бути розірваний без факту “істотності його порушення” , вказуючи на інші обставини розірвання або зміни договорів. Названі положення, що не передбачаючи “істотність порушення договору” у якості підстави зміни або розірвання, виключать застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки “істотність порушення договору” в них не передбачена (ст. 727, ч. 3 ст. 730, ст. ст. 739, 740, 755 ЦК України) . У інших спеціальних нормах підстава розірвання може бути визначена, такого змісту, що не виключає можливість встановлення істотності порушення договору та відповідно розірвання договору або його зміни. Такі норми не виключать застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 726 ЦК України у разі порушення обдарованим обов`язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, – відшкодування його вартості. Іншим прикладом можуть бути положення п. 4 ч. 2 ст. 768 ЦК України, які визначають, що якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані. Оцінна категорія “істотність” , що міститься в ч. 2 даної статті, має функцію отримання таких оцінних результатів як “істотність порушення” або навпаки “неістотність порушення” . У свою чергу оцінні результати “істотність порушення” або “неістотність порушення” має функцію встановлення наявності або відсутності підстави для зміни або розірвання договору. Через поміщення в ч. 2 ст. 651 оцінної категорії “істотність порушення договору” , суб`єкту правозастосування надається можливість у спосіб оцінки визначитися з наявністю або відсутністю оцінного факту – факту порушення договору, наявність якого і є підставою для розірвання договору. Виходячи із об`єкту оцінки суб`єкт оцінки має визначити “міру позбавлення того, на що розраховувала сторона договору при укладенні договору” . В даному випадку результат оцінки, зокрема, “істотність порушення” не є об`єктивно існуючим даним, як наприклад юридичний факт, а залежить від оцінки міри позбавлення можливості отримання очікуваних результатів виконання договору. Оцінний факт на відміну від інших підстав розірвання договору необхідно отримувати шляхом оцінки та не встановлюється шляхом доказування. Шляхом доказування встановлюються факти (обставини) , що на момент їх встановлення є існуючими. Оцінний факт доказуванню не підлягає так як його виникнення залежить лише від оцінки та об`єктивації його існування, зокрема, у спосіб встановлення його рішенням суду. При об`єктивації оцінного факту, зокрема, істотності порушення договору звичайно необхідно визначати, у спосіб оцінки, ті об`єктивні ознаки, що слугують свідченням його існування. Першої об`єктивною ознакою, що має бути встановлена у спосіб оцінки і яка свідчить про “істотність порушення договору” є “значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору” .

Разом з тим, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) .

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України) . Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) . Ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачена можливість збільшення позовної давності за домовленістю сторін. При цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) . Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України) . Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в ст. ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами) , які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України) . За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Ст. 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) .

Таким чином, перебіг позовної давності має обчислюватись з 17.01.2014 року, який відповідно сплив 17.01.2017 року, а до суду позивач звернувся лише 30.05.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про зупинення, переривання або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності, клопотань щодо поновлення строку звернення до суду позивач також суду не заявляв.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих або витребуваних доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету позову, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісності здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, вимоги про розірвання договору є недоведеними, внаслідок чого необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що вимоги про розірвання договору задоволенню не підлягають, не можуть бути задоволені і вимоги про визнання недійсною передачу нежитлового приміщення в якості її внеску до статутного капіталу товариства та про зобов`язання товариства повернути позивачу нежитлове приміщення, оскільки ці вимоги є похідними від первісних.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При ухваленні даного рішення судом були взяти до уваги правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 686/2778/17, провадження № 61-10082св19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95402683) .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Серявін та інші проти України” , заява № 4909/04, від 10.02.2010 року) .

Отже, враховуючи вищевикладене, наявність клопотання відповідачки ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, визнання недійсною передачу нежитлового приміщення, зобов`язання повернути нежитлове приміщення слід відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ “ЗДРАВНИЦА.ЮА” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, визнання недійсною передачу нежитлового приміщення, зобов`язання повернути нежитлове приміщення відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції – Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков