Рішення № 97474306, 07.06.2021, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/357/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2021 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Фігурської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

11 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» в якому просила визнати недійсним договір №1186717 від 27.10.2020 р.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що між нею та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір №1186717. Ознайомившись зі змістом укладеного договору, позивач вважає його недійсним, зважаючи на наступне.

По - перше ТОВ «Лінеура Україна» не надала споживачу інформацію, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, отже відсутнє будь - яке письмове твердження про його ознайомлення з усіма умовами кредитного договору. Крім того, працівники ТОВ «Лінеура Україна» при видачі кредитних коштів не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та всіма ризиками. Не існує будь - якого окремого документу, де викладена інформація передбачена вищезазначеними законами, на якому б стояв її підпис про ознайомлення з такою інформацією. Таким чином, кредитор не надав їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.

По -друге, відповідачем було порушено п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ « Про захист прав споживачів», яке полягає в тому, що позивач вважає несправедливими умови кредитного договору, зокрема згідно до Кредитного договору зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. Поряд з цим Договором при порушенні позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, в тому числі у разі прострочення встановленого у цьому Договорі строку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Позичальник на вимогу кредитодавця сплачує на його користь пеню в розмірі 3,0% від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, тобто сума компенсації становить майже 100%, що є несправедливою умовою.

По-третє, порушено норми ч. 1 ст. 61 Конституції України. щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов`язання, а саме, як передбачено умовами Кредитного договору у разі порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за цим Договором, він зобов`язується сплатити на користь фінансової установи пеню в розмірі 3% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов Договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Поряд з цим , відповідно до Кредитного договору у разі порушення виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів за цим Договором та у разі, якщо встановлена процентна ставка за користування кредитом. Тобто фактично, відповідно до умов договору за одне правопорушення, а саме: порушення ним виконання зобов`язань, щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів, він повинен сплачувати пеню двічі.

Крім того, відповідач не повідомляв її про умови та строки обробки її персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана нею згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною.

За вказаних обставин позивач змушена звернутися до суду з позовом.

Відповідач у відзиві просив суд ухвалити рішення про відмову в позові ОСОБА_1 . Вказав, що перед укладенням договору позивачу була надана необхідна та достовірна переддоговірна інформація, зокрема, і щодо розміру процентної ставки за кредитним договором. На думку відповідача, позивач не навела жодного аргументу, який би доводив, що умови договору є несправедливими у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та/або що позивач не була поінформована про всі істотні умови договору, що потягло б за собою визнання його недійсним.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву в якій просила розглядати справу у її відсутність.

Директор ТОВ «Лінеура Україна» Пшеничний А.І. в заяві від 27.05.2021 р. просив розгляд справи здійснювати у відсутність представника відповідача, проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки позивач та відповідач не з`явилися до зали судового засідання.

Суд, розглянувши заяви позивача та представника відповідача, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1186717, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 3200 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за його користування та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.1 договору № 1186717 від 27 жовтня 2020 року, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток; електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильністю введення одноразово ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефона клієнта, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу особистого кабінету; при цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

Сторони за договором № 1186717 від 27 жовтня 2020 року погодили його істотні умови, зокрема: строк кредиту - 30 днів (п. 1.3 договору), тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована у розмірі 1,90% від суми кредиту за кожен день користування позикою (693,50 % річних) (п.1.4, п.1.4.2. договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № 1186717 від 27 жовтня 2020 року, кредит надається товариством у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену останнім в особистому кабінеті за наступними реквізитами: № НОМЕР_1 .

За невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за договором № 1186717 від 27 жовтня 2020 року щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позивач зобов`язалася сплати штраф у розмірі 15% від суми кредиту, що становить 480 грн., на 4-й день такого не виконання та у розмірі 1,1% від суми кредиту, що становить 35,20 грн., починаючи з п`ятого дня за кожен факт такого порушення, тобто за кожен день невиконання та /або неналежного виконання.

Відповідно до п. 9.8. договору № 1186717 від 27 жовтня 2020 року, він укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Пунктом 10 договору визначені реквізити та підписи сторін, визначені п.9.8. вказаного договору.

Спірний Договір має повну відповідність затвердженому у ТОВ «Лінеура Україна» примірному договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що діяв на момент укладення договору № 1186717 від 27 жовтня 2020 року та оприлюднений на Сайті.

Також, судом встановлено, що перед підписанням кредитного договору в ITC Товариства клієнт підтверджує своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши; без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання договору, про що свідчать дані скріншоту, долученим до матеріалів справи.

Правилами надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», затвердженими наказом директора товариства № 03-ОД від 17 січня 2020 року, передбачено, що необхідною умовою для прийняття рішення щодо надання позики є встановлення платоспроможності клієнта (тобто його бажання та можливості платити по кредиту). Платоспроможність може встановлюватись також на будь-якій стадії виконання договору. Правомірність збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання особами грошових зобов`язань, порядок обміну такою інформацією, зокрема через бюро кредитних історій, передбачена Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Реєструючись на Сайті, позивач надала згоду шляхом проставлення відповідної відмітки на чек-боксі та натискання відповідної клавіші на збір та обробку персональних даних, в тому числі й на передачу своїх даних органам державної влади та їх структурним підрозділам, банкам та небанківським фінансовим установам, факторинговим компаніям, усім бюро кредитних історій та іншим установам та організаціям.

Відповідно до розділу 5 вказаних Правил, договір № 1186717 від 27 жовтня 2020 року укладено за такою процедурою: реєстрація позивача на Сайті товариства та надання згоди на обробку персональних даних; подання позивачем заявки на отримання позики, в якій, зокрема, зазначено ідентифікаційні дані позивача, бажані умови кредитування та реквізити банківської карти позивача для перерахування суми позики; перевірка товариством наданої позивачем інформації та прийняття рішення. Товариство здійснило ідентифікацію позивача, провело оцінку його платоспроможності та достовірності наданої ним інформації за допомогою спеціальної багаторівневої автоматизованої системи прийняття кредитних рішень. Верифікація банківської карти позивача відбулася за допомогою системи bankld. Окрім того, з цією метою товариство здійснило відповідні запити до відповідних бюро кредитних історій; прийняття позивачем пропозиції (оферти), шляхом проставлення відмітки у відповідному вікні (натискання кнопки) «погоджуюсь/согласен» в Особистому кабінеті позивача; надсилання товариством позивачу на його номер телефону, вказаний при реєстрації як контактний (фінансовий): номер одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно-цифрової послідовності для підписання договору; введення позивачем одноразового ідентифікатора у відповідному вікні на Сайті та одночасне направлення товариству електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором; направлення товариством примірника договору в Особистий кабінет позивача, де він зберігається та є доступним для перегляду і роздрукування у будь-який час.

Підписання договору № 1186717 відбулося 27 жовтня 2020 року, про що свідчать дані підтвердження процедури укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ст. 1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із абз. 2 ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, відповідно до п. 6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п. 12, 13 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом; при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення; без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ч. 1 ст. 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 8 Постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Враховуючи, що перед укладенням договору № 1186717 від 27 жовтня 2020 року позивачу була надана уся необхідна та достовірна переддоговірна інформація за посиланням www.credit7.ua, зокрема і щодо умов договору про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг, про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту тощо; позивачем не надано доказів щодо обмеження її в часі чи доступі до вказаної інформації; позивач з умовами отримання та повернення кредиту ознайомилася і погодилася; спірний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ITC) у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», а без входу позивача на веб-сайт ТОВ «Лінеура Україна» та здійснення нею всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, тому суд приходить до висновку, що договір № 1186717 від 27 жовтня 2020 року укладено у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, вказаний правочин за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що договір № 1186717 від 27 жовтня 2020 року містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним та відмовляє позивачу в задоволенні позову, при цьому також враховує, що позивачем не надано жодних даних на підтвердження, того, що умови договору № 1186717 від 27 жовтня 2020 року є несправедливими.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" про визнання договору №1186717 недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський

Дата складання повного судового рішення 07.06.2021 року.