Рішення № 97474300, 07.06.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

07.06.2021 Справа №469/593/20

2/469/286/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуй В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С. О.

учасники справи:

представник позивача Тільний Є. В. - не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач 05 серпня 2020 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач 12.10.2007 року уклав з відповідачкою кредитний договір №NKQWAU1163360A, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 191977,79 грн. на термін до 11.10.2014 року, а відповідачка зобов`язалася надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за вказаним кредитним договором Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22.04.2009 року з відповідачки було стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 140174,49 грн., нараховану станом на 29.12.2008 року.

На даний час рішення суду від 22.04.2009 року боржником не виконано.

На підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, враховуючи, що з відповідачки було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладення кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана у рішенні суду від 25.04.2009 року, тобто за період з 12.10.2007 року по 29.12.2008 року, то за період після подання позовної заяви, тобто від 17.02.2009 року, з 18.02.2009 року по 01.06.2020 року відповідачка має заборгованість у розмірі 353069,88 грн., яка згідно розрахунку складається з наступного:

- 300331,17 грн. - сума індексу інфляції за прострочення виконання зобов`язання;

- 52738,71 грн. - сума 3% річних від простроченої суми.

Посилаючись на наведені обставини позивач просить стягнути з відповідачки на його користь 353069,88 грн.

20 жовтня 2020 року судом відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження (а.с.42).

У підготовче судове засідання відповідачка не з`явилася, хоча її неодноразово повідомлялося судом про дату, час і місце судового засідання належним чином через оголошення на офіційній сторінці Березанського районного суду Миколаївської області веб-порталу судової влади України та шляхом направлення судової повістки за останнім відомим місцем проживання (а.с.44, 45, 48. 49).

04 лютого 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.57).

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча позивача було належним чином повідомлено судом про дату, час і місце судового засідання.

У позовній заяві (а.с.2 на зв.) та у наданій до суду Заяві від 30.03.2021 року (а.с.62) представник позивача зазначив, що просить розглянути справу без його участі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце судового засідання неодноразово повідомлялася належним чином через оголошення на офіційній сторінці Березанського районного суду Миколаївської області веб-порталу судової влади України, відзив на позовну заяву суду не надала (а.с.60, 67, 73).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.10.2007 року позивач уклав з відповідачкою кредитний договір №NKQWAU1163360A відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 191977,79 грн. зі сплатою відсотків за кредитом у розмірі 16,08 % на рік на суму залишкової заборгованості за кредитом з кінцевим терміном його повернення 11.10.2014 року.

Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22.04.2009 року, яким з відповідачки було стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 140174,49 грн., нараховану станом на 29.12.2008 року (а.с.4, 74).

На даний час рішення суду від 22.04.2009 року боржником не виконано, про що свідчать дані Виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 12.10.2007 року по 19.05.2021 року (а.с.78-81).

Посилаючись на дані обставини позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 353069,88 грн. нараховані згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд керується наступним.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

З огляду на матеріали справи, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі частини 2 статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних, за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування майнової шкоди, підтвердженого судовим рішенням.

Таким чином, відповідачка має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22.04.2009 року, яким з відповідачки стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором №NKQWAU1163360A від 12.10.2007 року у розмірі 140174,49 грн., нараховану станом на 29.12.2008 року, і вказане рішення на час судового розгляду не відповідачкою не виконане, і будь-які дані, які б спростовували такий висновок, відсутні (а.с.4, 74).

З огляду на те, що відповідачка порушила вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Зволікання відповідачки з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з них судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідачів сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики Українивід 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

Відповідачка мала знали про наявність у неї грошового зобов`язання, про що свідчить факт укладання нею з позивачем кредитного договору №NKQWAU1163360A від 12.10.2007 року, а також про наявність судового рішення від 22.04.2009 року. ухваленого у зв`язку з невиконанням її договірних зобов`язань.

Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року № 6-1946цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Отже, відповідачка має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, про стягнення з неї на користь позивача 140174,49 грн.,

Права та інтереси стягувача у випадку невиконання боржником рішення суду про стягнення коштів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання.

Саме таку висловлено правову позицію щодо застосування положень статті 625 ЦК України висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження№ 14-16цс18, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахований судом першої інстанції при розгляді справи.

Згідно наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог розрахунків (а.с.5-8) за період з 18.02.2009 року по 01.06.2020 року відповідачці позивачем здійснені нарахування, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України за невиконання нею грошових зобов`язань на суму 353069,88 грн., яка згідно розрахунку складається з наступного:

- 300331,17 грн. - сума індексу інфляції за прострочення виконання зобов`язання (а.с.5-8);

- 52738,71 грн. - сума 3% річних від простроченої суми (а.с.5-8).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" наявні підстави, передбачені законом, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №NKQWAU1163360A від 12.10.2007 року за період з 18.02.2009 року по 01.06.2020 року у розмірі 353 069 (триста п`ятдесят три тисячі шістдесят дев`ять) гривень 88 копійок, яка складається з індексу інфляції за прострочення виконання зобов`язання у сумі 300331,17 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 52738,71 грн. а також сплачений судовий збір в сумі 5296,05 грн., всього стягнути 358 365 (триста п`ятдесят вісім тисяч триста шістдесят п`ять) гривень 93 копійки.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного тексту рішення 07 червня 2021 року.

Суддя: