Вирок № 97472307, 08.06.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12111/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Рогозіна С.В.,

секретаря судового засідання Марченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальне провадження № 12016180010007791 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рівне, громадянки України, українки, з середньою спеціальною освітою, одруженої, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

з участю учасників судового провадження:

прокурорів Костюка О.В., Бучинського В.Л.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого адвоката Ковальчука М.О., Саморокова В.О.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника обвинуваченої адвоката Пилипіва І.І.

представника цивільного відповідача КП «Рівнеелектротранс» Пилипчук О.М.

представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Країна» Самощенко О.А., Гервазюка О.Ю., Комара М.Ю., Журова Є.Є.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 06.11.2016 року, близько 19 год. 05 хв., керуючи тролейбусом «Skoda» № 114 , рухаючись по вул. Київська зі сторони вул. Відінська в напрямку вул. Костромська в м. Рівне, навпроти будинку № 18 по вул. Київська в м. Рівне, в порушенням вимог п. п. 2,3(б), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 далі по тексту - (Правила дорожнього руху), при виникненні небезпеки для руху негайно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, та допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва на право по ходу руху транспортного засобу, хоча мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування із зупинкою транспортного засобу до місця наїзду.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, субарахноїдального крововиливу, перелому основи черепа-перелому передньої та задньої стінки лобної пазухи зліва з поширенням на верхню стінку лівої орбіти та решітчасту кістку ускладненні пневмоцефалгією, забійної рани лоба зліва, саден в лобній ділянці голови, в ділянці лівої вилиці, в ділянці носо-губного трикутника зліва, на яснах зліва в проекції 3-го верхнього зуба, крововиливів на нижній повіці правого ока, на нижній повіці лівого ока, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3(б), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, які передбачають, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, а також водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебувають у прямому безпосередньому причинному зв`язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.

Своїми діями, що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_1 , вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.

Обвинувачена ОСОБА_1 , після роз`яснення суті обвинувачення, свою вину у вчиненому злочині не визнала та вказала, що вона працює водієм тролейбуса. 06.11.2016 року керувала тролейбусом, який рухався по маршруту № 3. Пам`ятає, що о 19 годині вона їхала по вул. Київській від зупинки «12 школа» до зупинки «Автовокзал», в ту пору було вже темно і йшов дощ. Проїхавши нерегульований пішохідний перехід перед зупинкою «автовокзал» включила правий поворот заїхала на зупинку, на початку зупинки висадила пасажирів, оскільки там здійснювали висадку пасажирів дві, чи три маршрутних таксі, та поїхала далі по маршруту на зупинку «мототрек». На зупинці «Мототрек» до неї підійшли незнайомі люди та запитали, чи не вона збила людину біля зупинки «Автовокзал», вона сказала що ні. Потім поїхала по маршруту у зворотному напрямку, під`їжджаючи до зупинки «Автовокзал» помітила багато людей та поліцейських, які її зупинили та зняли з маршруту для дачі пояснень. Вказала, що після проїзду нерегульованого пішохідного переходу перед зупинкою «Автовокзал» до неї підійшла кондуктор та запитала чи нечула вона звуку удару, на що вона відповіла, що не чула. Наполягала, що нікого не збивала, правил дорожнього руху не порушувала.

Аналізуючи показання обвинуваченої, суд оцінює їх критично і вважає, що дані покази є способом уникнення від відповідальності, оскільки вони спростовуються показами потерпілого, свідків та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Такими доказами винуватості обвинуваченої у вчиненому злочині є показання потерпілого, свідків, висновки експертиз, речові докази та інші докази досліджені судом під час судового розгляду, а саме:

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 дав показання, що про ДТП не пам`ятає нічого, після аварії була втрачена пам`ять за місяць до аварії і відновилась тільки через сім днів після того. За період часу коли відбулась аварія пам`ять не відновилась. В наслідок аварії в нього відбувся перелом черепа. Після аварії лікувався в лікарні чотири рази, отримав інвалідність, стан здоров`я в даний час нестабільний, докучають сильні головні болі, значно погіршився слух.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 підтверджується факт наявності тілесних ушкоджень в наслідок ДТП та тяжких наслідків для здоров`я потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дала показання, що 06.11.2016 року працювала кондуктором на маршруті № 3, разом з водієм ОСОБА_1 у вечірню пору рухались по маршруту в сторону автовокзалу, на дворі було вже темно і йшов дощ, видимість була поганою. Після зупинки «12-та школа» неред зупинкою «Автовокзал» тролейбус підкинуло, вона подувала, що тролейбус наїхав на бровку. Після пішохідного переходу тролейбус зупинився і вона підійшла до водія запитати, що сталось, ОСОБА_1 відповіла, що все добре. Тролейбус поїхав далі. На кінцевій зупинці до них підійшло двоє хлопців та повідомили, що їх тролейбус, біля автовокзалу збив людину. Водій ОСОБА_1 з ними про щось говорила, але про що була розмова вона не чула.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав показання, що ДТП свідком якого він був відбулось пізньою осінню, точної дати він не пам`ятає. Він з ОСОБА_5 їхали в автомобілі ВАЗ, рухались в сторону 12 школи по правій стороні дороги. Потерпілого ОСОБА_2 він бачив, той з правої сторони на ліву сторону переходив дорогу по пішохідному переходу. Коли потерпілий вийшов на пішохідний перехід на зустріч рухався тролейбус. Зіткнення тролейбула і потерпілого ОСОБА_2 відбулось на «зебрі» передньою частиною тролейбуса, від удару потерпілий відлетів і впав на асфальт, а тролейбус не гальмуючи та не зменшуючи швидкість поїхав далі. Перед тролейбусом автотранспорту небуло, він вважає, що волій тролейбуса повинна була б побачити пішохода. Коли вони догнали тролейбус на кінцевій зупинці, водій тролейбуса повідомила, що вона нічого не бачила і нікого не збивала. Все що він розповідав на слідчому експерименті відповідає дійсності.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав показання, що він разом з ОСОБА_4 їхав автомобілем по вул. Київській в напрямку 12 школи, за кермом був ОСОБА_6 . Коли під`їхали до пішохідного переходу побачив потерпілого, який переходив вул. Київська з правої сторони на ліву по пішохідному переходу. Перед ними автомобілів не було, за 50 метрів на зустріч їхав тролейбус. Зіткнення тролейбуса та потерпілого відбулось на пішохідному переході, тролейбус збив потерпілого крайнім лівим краєм. В той день йшов дощ, була погана видимість. Вулиця освітлювалась, у тролейбуса були включені фари. Після ДТП вони підійшли до потерпілого, він не рухався. Вони поїхали доганяти тролейбус, догнали його на кінцевій зупинці, під час спілкування з водієм тролейбуса вона повідомила, що нікого не збивала. В послідуючому був присутній на відтворенні, на якому показав, як все відбувалось.

Показання зазначених свідків підтверджують час, місце та обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди з участю тролейбуса «Skoda 14 ТR» № 114, під керуванням ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 .

Винуватість обвинуваченої у вчиненні злочину підтверджується також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Протоколом огляду місця події від 06.11.2016 року, а саме, ділянки проїзджої частини вул. Київська навпроти буд. № 18 в м. Рівне, в ході якого оглянуто місце ДТП та виявлено та вилучено головний убір із слідами бурого кольору (т. 1 а. п. 10-12).

З дослідженого Протоколу проведення слідчого експерименту від 19.07.2017 року, проведеним з участю свідка ОСОБА_4 , судом встановлено, що свідок ОСОБА_4 під час слідчого експерименту вказав місце наїзду тролейбуса «Skoda 14 ТR» № 114, під керуванням ОСОБА_1 на пішохода ОСОБА_2 та місце звідки почав вихід пішохід на пішохідний перехід, а також, дав чіткі та послідовні покази стосовно того, як рухався тролейбус, яка була швидкість руху тролейбуса та пішохода, яка була видимість в момент ДТП. Під час слідчого експерименту була відтворена обстановка вчинення ДТП та були проведені необхідні заміри (т. 1 а. п. 32-34).

Судом, також був досліджений Протокол проведення слідчого експерименту від 19.07.2017 року, проведеним з участю свідка ОСОБА_5 , під час якого свідок ОСОБА_5 вказав місце наїзду тролейбуса «Skoda 14 ТR» № 114, під керуванням ОСОБА_1 на пішохода ОСОБА_2 та місце звідки почав вихід пішохід на пішохідний перехід, а також, дав чіткі та послідовні покази стосовно того, як рухався тролейбус, яка була швидкість руху тролейбуса та пішохода, яка була видимість в момент ДТП. Під час слідчого експерименту була відтворена обстановка вчинення ДТП та були проведені необхідні заміри (т. 1 а. п. 35-37).

З дослідженого висновку експерта № 3.1-533/17 від 27.07.2017 року судової інженерно-транспортної експертизи проведеної експертом Рівненського Науково-дослідного експертно-криміналісничного центру, судом встановлено, що в дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних, водій тролейбуса «Skoda 14TR» № 114 ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору, повинна була діяти у відповідності до вимог п. 2.3(6), п. 12.2, п. 12.3, п. 12.4, п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

При наданому на експертизу комплексі вихідних даних, водій тролейбуса «Skoda 14TR» № 114 ОСОБА_1 в момент виникнення небезпеки для руху мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування із зупинкою транспортного засобу до місця наїзду.

В дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних, дії водія тролейбуса «Skoda 14TR» № 114 ОСОБА_1 не відповідають вимогам п. 2.3(6), п. 12.3, п. 18.1 Правил дорожнього руху України, та, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а. п. 43-47).

З дослідженого висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_2 № 1276 від 22 листопада 2016 року - 03 січня 2017 року, встановлено, що при огляді в бюро та згідно наданих медичних документів у гр. ОСОБА_2 лікарями відміченні наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно мозкова травма у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, суоарахноїдального крововиливу, перелом основи черепа - перелом передньої та задньої стінки лобної пазухи зліва з поширенням на верхню стінку лівої орбіти та решітчасту кістку ускладнені пневмоцесралгією, забійна рана лоба зліва, садна в лобній ділянці голови, в ділянці лівої вилиці, в ділянці носо-губного трикутника зліва, на яснах зліва в проекції 3-го верхнього зуба, крововиливи на нижній повіці правого ока, на нижній повіці півого ока, які виникли від дії тупих предметів, могли утворитися у вказаний в обставинах термін, а саме 06 листопада 2016 року і, згідно п. 2.1.3."б" "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України від 17 01.95 р. № 6, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя (т. 1 а. п. 51-52).

Суд оцінює дані докази, як належні та допустимі докази у кримінальному провадженні.

Суд, оцінюючи в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, приходить до переконання, що під час судового розгляду, поза розумним сумнівом, знайшло своє підтвердження вчинення ОСОБА_1 порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, суд вважає, що ОСОБА_1 , вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Заперечення сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_1 не вчиняла інкримінований їй злочин, суд вважає недоведеними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового слідства та перевірки доказів в судовому засіданні та спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.

При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу винної, а саме те, що вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до тяжких злочинів, вона раніше не була судима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно, одружена, має на утриманні 5 дітей: дочку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, дочку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, дочку ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5, дочку ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи обставини та тяжкість вчиненого злочину, особу винної, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, тому їй необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

В судовому засіданні обвинуваченій ОСОБА_1 роз`яснювалось право на застосування амністії та звільнення її від відбування покарання на підставі «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю 5 дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6, що засвідчується свідоцтвами про народження дітей.

Статтею 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

ОСОБА_1 не дала згоду на застосування Закону України „Про амністію", тому суд не вбачає підстав для застосування Закону України „Про амністію в 2016 році".

По справі проведено експертизу за ухвалою слідчого. Ці судові витрати, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченій до набрання вироком законної сили не обирати.

Розглядаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до КП «Рівнеелектротранс», ПАТ СК «Країна», ОСОБА_1 про стягнення 29405,77 гривень матеріальної шкоди та 98000 гривень моральної шкоди суд приходить до наступного переконання.

В позовній заяві ОСОБА_2 покликається на те, що в наслідок дорожно-транспортної пригоди, яка відбулась 06.11.2016 року він отримав тілесні ушкодження. З метою відновлення свого здоров`я він поніс матеріальні затрати на лікування в сумі 4410,77 гривень, крім того, в наслідок отриманих травм він втратив слух і для відновлення слуху йому необхідно купити слуховий апарат вартістю 24995 гривень. В загальному оцінив завдану йому матеріальну шкоду в сумі 29405,77 гривень та просить стягнути 98000 гривень моральної шкоди.

Представник Комунального підприємства «Рівнеелектротранс» РМР в судовому засіданні вказав, що згідно ЗУ «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Комунальне підприємство «Рівнеелектротранс» РМР, як власник транспортного засобу тролейбуса «Skoda 14TR» № 114, застрахувало свою цивільну відповідальність в ПАТ „Страхова компанія „Країна", згідно договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № УА137677 від 13.07.2016 року. У відповідності до чинного законодавства вважає, що матеріальні збитки мають стягуватись із страхової компанії ПАТ „Страхова компанія „Країна". Позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди не визнала та пояснила, що позивачем та його представником не надано обґрунтування та доказів в підтвердження розміру моральної шкоди. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ПАТ „Страхова компанія „Країна" в судовому засіданні позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_2 заперечив повністю, крім того подав письмові заперечення в яких позовні вимоги позивача, також, заперечив повністю, зазначив, що в ПАТ „Страхова компанія „Країна" відсутні необхідні документи для розгляду питання про можливе страхове відшкодування, оскільки в страхову компанію позивач не звертався та необхідні документи не подав.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги заперечила повністю, суду пояснила, що власником транспортного засобу є Комунальне підприємство «Рівнеелектротранс» РМР, цивільна відповідальність власника транспортного засобу застрахована в ПАТ „Страхова компанія „Країна", а тому шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки повинен відшкодовувати власник вказаного джерела та страхова компанія. Просить в позові до неї відмовити.

Оцінюючи пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Сукупністю досліджених в справі доказів, які визнаються судом достовірними, підтверджується, що ОСОБА_1 , 06.11.2016 року, близько 19 год. 05 хв., керуючи тролейбусом «Skoda» № 114 , рухаючись по вул. Київська зі сторони вул. Відінська в напрямку вул. Костромська в м. Рівне, навпроти будинку № 18 по вул. Київська в м. Рівне, в порушенням вимог п. п. 2,3(б), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 далі по тексту - (Правила дорожнього руху), при виникненні небезпеки для руху негайно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, та допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва на право по ходу руху транспортного засобу, хоча мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування із зупинкою транспортного засобу до місця наїзду.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, субарахноїдального крововиливу, перелому основи черепа-перелому передньої та задньої стінки лобної пазухи зліва з поширенням на верхню стінку лівої орбіти та решітчасту кістку ускладненні пневмоцефалгією, забійної рани лоба зліва, саден в лобній ділянці голови, в ділянці лівої вилиці, в ділянці носо-губного трикутника зліва, на яснах зліва в проекції 3-го верхнього зуба, крововиливів на нижній повіці правого ока, на нижній повіці лівого ока, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Згідно з дослідженого в судовому засіданні договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів УА № 137677 від 13.07.2016 року укладеному між Комунальним підприємством «Рівнеелектротранс» РМР та ПАТ „Страхова компанія „Країна" вбачається, що сторони уклали договір добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу за шкоду заподіяну забезпеченим транспортним засобом, а саме тролейбусом «Skoda 14TR» № 114. Ліміт відповідальності становить 150000 гривень, франшиза по вказаному договору становить 1000 грн.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування, застрахованій особі або іншій третій особі).

Згідно п. 1.2. договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів УА № 137677 від 13.07.2016 року предметом страхування цього договору є страхування цивільної відповідальності страхувальника за шкоду заподіяну забезпеченим транспортним засобом в наслідок ДТП життю здоров`ю та майну третіх осіб, в даному випадку потерпілому ОСОБА_2 .

Так, в судовому засіданні було підтверджено належними та допустимми доказами те, що ОСОБА_2 поніс витрати, які були пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати в сумі 4410,77 гривень підтверджені оглянутими в судовому засіданні оригіналами квитанцій та накладних (т. 1 а.п.147-163).

Стосовно позовних вимог про стягнення з ПАТ „Страхова компанія „Країна" вартості слухового апарату в сумі 24995 гривень, який ОСОБА_2 планує купити в майбутньому, оскільки у нього відсутні кошти, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абзацу 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 10.2. договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів УА № 137677 від 13.07.2016 року у разі завдання шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілих страхове відшкодування розраховується в межах ліміту відшкодування страховика та визначається за згодою страховика, страхувальника, потерпілої особи або на підстві рішення суду, що містить розрахунок суми необхідної для відшкодування.

Згідно висновку експерта додаткової судово-медичної експертизи № Д-901 від 02.12.2019 року -10.01.2020 року станом на 06 грудня 2019 року у гр. ОСОБА_2 наявна втрата слуху на ліве вухо, згідно консультаційного висновку сурдолога КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" РОР: "Дз: Неврит слухових нервів. Приглухуватість Іст. справа. Глухота зліва. Слух: праве вухо ШМ (шепітна мова) - 3-4 м; РМ (розмовна мова) - 5 м; ліве вухо ШМ (шепітна мова) - 0; РМ (розмовна мова) - 0.

У гр. ОСОБА_2 до травми було виявлене захворювання "Хронічний двобічний кохлеоневрит" з 2008 року, при якому було незначне зниження слуху на обидва вуха, з приводу чого він періодично лікувався зі скаргами на зниження слуху на обидва вуха до 5 метрів, який після лікування відновлювався до розмовної мови до 6 метрів. Враховуючи характер перенесеної черепно-мозкової травми (06 листопада 2016 року), наявність переломів кісток лицевого скелету і основи черепа, ускладненої субарахноїдальним крововиливом та різке зниження слуху після травми на ліве вухо до 0 метрів шепітної і розмовної мови, який після проведеного лікування та на момент проведення експертизи (06.12.19 р.) не відновився і не покращився, можна вважати, що дана втрата слуху знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 06 листопада 2016 року.

Згідно консультативного висновку лікаря оториноларинголога від 11.03.2019 року для покращення слуху ОСОБА_2 необхідне слухопротезування (т. 1 а.п. 194).

Згідно рахунку на оплату № 86 від 18.02.2019 року виданного ТОВ «РеОтон» вартість слухового аппарата Widex UNIQUE BTE (T-VC-RC) (220) становить 24955 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що в наслідок травм, які отримав потерпілий ОСОБА_2 під час ДТП, його стан здоров'я погіршився на стільки, що він втратив слух на ліве вухо. Для покращення слуху лікарями рекомендовано слухопротезування, вартість рекомендованого слухового апарату становить 24955 гривень. Матеріальний стан потерпілого ОСОБА_2 не дозволяє йому оплатити вартість слухового апарату та представити відповідний чек страховику для послідуючого його відшкодування.

За таких обставин, суд вважає, що для часткового відновлення стану здоров'я потерпілого, який погіршився в наслідок отриманих травм під час ДТП, необхідно слухопротезування, вартість рекомендованого слухового апарату становить 24955 гривень, тому дані обставини підпадають під страховий випадок і як наслідок вартість слухового апарату підлягає стягненню з ПАТ „Страхова компанія „Країна".

Відповідно до абзацу 18 статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, відповідно до наданих позивачем квитанцій, які були досліджені в судовому засіданні, сума завданого ОСОБА_2 матеріального збитку становить 29405,77 гривень враховуючи, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка становить 1000 грн, до стягнення з ПАТ „Страхова компанія „Країна" на користь ОСОБА_2 підлягає 28405,77 гривень.

Згідно ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний: 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; 3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Таким чином заперечення представника ПАТ „Страхова компанія „Країна" про те, що вони не мають можливості виплатити страхове відшкодування, оскільки в них відсутні необхідні документи для здійснення виплати, суд відхиляє, оскільки в страховика наявний обов`язок по вжиттю заходів щодо оформлення всіх необхідних документів. Доказів того, що такі заходи вживались ПАТ „Страхова компанія „Країна" не надала.

При вирішенні цивільного позову у частині моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болі і стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням його здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'зку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду № 6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до технічного паспорта тролейбуса пасажирського від 03.07.1998 року, тролейбус «Skoda» № 114 належить на праві власності Комунальному підприємству «Рівнеелектротранс» РМР, (т. 1 а. п. 82-85).

ОСОБА_1 керувала вказаним тролейбусом в силу виконання своїх трудових обов`язків, про що свідчить оглянутий в судовому засіданні витяг з наказу № 9 від 19.01.1993 року (т. 1 а.п. 78).

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Суд вважає доведеним наявність шкоди, яка полягає в тому, що діями ОСОБА_1 , які виразились в порушенні правил дорожнього руху і наслідками (перебування потерпілого ОСОБА_2 на лікуванні в Рівненській ЦМЛ нейрохірургічне відділення) є причинний зв`язок, а тому є всі підстави для відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода, заподіяна позивачеві виразилась в тому, що він, внаслідок зазначеної ДТП перебував на лікуванні у нейрохірургічному відділенні центральної міської лікарні з діагнозом ознаки пневмоцифалії, перелом кісток лицевого скелету з переходом на основу черепа, в ході проведення лікування у зазначеному медичному закладі, а також у ході його теперішнього амбулаторного лікування, він постійно відчуває фізичний біль та страждання, частково втратив слух. Крім того, він страждав душевно, оскільки розумів, що його життю загрожує небезпека і що на його лікування потрібна значна сума грошових коштів. Душевне хвилювання було присутнє і через те, що він усвідомлював, що його родина обмежувала себе у необхідному, оскільки економила кошти на його лікування, а також було порушено звичайний побут його сім`ї', оскільки вони змушені були доглядати його та підтримувати. На даний час позивач продовжує відчувати фізичний біль та страждання, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням його здоров`я, оскільки він майже втратив слух.

Таким чином, все це призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, необхідності у відшуканні додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 , суд виходить із глибини, характеру та обсягу фізичних та психічних хвилювань та страждань позивача, які виникли внаслідок ДТП та необхідності тривалого лікування, докладати значних зусиль для організації свого життя через раптову та термінову потребу в коштах на значне і тривале лікування.

З урахуванням таких обставин, виходячи із вимог розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення частково - на суму 10000 (десять тисяч) грн. Дана сума підлягає стягненню з власника джерела підвищеної небезпеки Комунального підприємства «Рівнеелектротранс» РМР, роз`яснивши при цьому останньому його право зворотної вимоги до винної особи, відповідно до ст. 1191 ЦК України.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки цивільна відповідальність Комунального підприємства «Рівнеелектротранс» РМР перед третіми особами була застрахована в ПАТ „Страхова компанія „Країна", а ОСОБА_1 під час ДТП перебувала у трудових відносинах з КП «Рівнеелектротранс» РМР.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 8, 9, 20 ЗУ „Про страхування", ст. 23, 1166, 1167, 1168, 1172, 1187, 1191 ЦК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненому злочині, кваліфікованому за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з Комунального підприємства «Рівнеелектротранс» РМР на користь ОСОБА_2 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Країна" на користь ОСОБА_2 28405,77 (двадцять вісім тисяч чотириста п`ять) гривень 77 копійок матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі 1979,20 гривень.

Речові докази: Тролейбус Skoda 14TR № 114 повернути власнику - КП "Рівнеелектроавтотранс».

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Рогозін С.В.