Ухвала суду № 97468495, 12.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33635/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Новака Р.В.

при секретарі судових засідань Талдоновій М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», третя особа: ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» про стягнення заборгованості.

До суду від представника позивача - адвоката Куропатова О.В. надійшла заява про направлення справи до Господарського суду м. Києва для розгляду вказаної справи в рамках справи №910/18839/19 про банкрутство ТОВ «Фінансова компанія «Фагор». В обґрунтування заяви посилався на ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.07.2020 Господарським судом міста Києва оголошено ухвалу про порушення справи № 910/18839/19 про банкрутство ТОВ «Фінансова компанія «Фагор».

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

З 21.10.2019 в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, який прийнятий Верховною Радою України 18.10. 2018 та набрав чинності 21.10.2019.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Будь-якого виключення з цього правила Прикінцеві та Перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять.

Отже, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства по своїй суті та змісту встановлює виключну підсудність всіх справ за участі боржника стосовно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність в межах справи про банкрутство.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Водночас, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 922/928/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача у своїй заяві посилався на ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

З аналізу положень ст. 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства слідує, що положення ч. 3 ст. 7 цього Кодексу стосується тих справ, які перебувають на розгляді в різних господарських судах, а не судах цивільної юрисдикції.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Отже, ЦПК України передбачено лише можливість передачі справи іншому суду у зв`язку з її непідсудністю, а не у зв`язку з її юрисдикцією іншому суду.

У зв`язку з наведеним, заява представника позивача про передачу справи на розгляд до Господарського суду м. Києва задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що вказана справа на підставі п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає розгляду лише в порядку господарського судочинства, то відповідно до положень п. 1 ч 1 ст. 255 ЦПК України провадження у даній справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 255 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача - адвоката Куропатова О.В. про направлення справи до Господарського суду м. Києва для розгляду вказаної справи в рамках справи №910/18839/19 про банкрутство ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» - відмовити.

Закрити провадження у цивільній справі № 757/33635/19-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», третя особа: ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.В. Новак