Рішення № 97466218, 24.05.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6185/19

2/296/972/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

при секретарі судового засідання Рабчинській Я.В.,

за участі позивача ОСОБА_1

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради за участі третьої особи: Незалежної профспілки гірників України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 16337,38 грн., невиплачену заробітну плату в сумі 907,63 грн.

В обгрутнування позову вказав, що 06.04.2017р. згідно наказу по підприємству від 06.04.2017р. №37-К/ТР «Про звільнення» його було звільнено з посади начальника служби економічної безпеки за п.1 ст.40 КЗпП України. Постановою Житомирського апеляційного суду від 08.04.2019р. у справі №296/3562/17 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби економічної безпеки КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з 07.04.2017р. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 224185,10 грн. Відповідно до наказу від 03.06.2019р. №73-К/тр ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника служби економічної безпеки КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з 07.04.2019р. ОСОБА_1 зазначає, що в період з 08.04.2019р. по 03.06.2019р. (36 робочих днів) він перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця. Посилаючись на приписи ст.236 КЗпП України, просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 16337,38 грн. Приймаючи до уваги довідку підприємства про заробітну плату, яка була нарахована та виплачена позивачу, враховуючи що ОСОБА_1 було поновлено та допущено до роботи 03.06.2019р., останній просить стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за 2 робочі дні – 03.06.2019 та 04.06.2019р. в сумі 907,63 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в заяві №77 від 20.05.2021р. просив розгляд справи перенести на іншу дату, посилаючись на зайнятість в іншому судовому засіданні.

Представник третьої особи Незалежної профспілки гірників України в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи у разі неявки в судове засідання учасника, повідомленого належним чином про час, дату та місце судового засідання - є правом, а не обов`язком суду, тривалий розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивача ОСОБА_1 прийнто на посаду начальника служби економічної безпеки КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (а.с.7).

Згідно записів трудової книжки 06.04.2017р. позивача було звільнено з посади начальника служби економічної безпеки КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7).

Відповідно до постанови Житомирського апеляційного суду від 08.04.2019р. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника служби економічної безпеки КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з 07.04.2019р. Стягнуто з відповідача на користь позивача заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 224185,10 грн.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника СЕБ виконано 03.06.2019, що підтверджується наказом КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради №73-К/тр (а.с.11).

З довідки підприємства вбачається, що заробітна плата нараховувалась та була виплачена позивачу, починаючи з 05.06.2019р. (а.с.77), в той час як останнього було поновлено та допущено до роботи з 03.06.2019р.

Таким чином, слід дійти висновку, що відповідач за робочі з 03.06.2019р. та 04.06.2019р. не виплатив позивачу заробітну плату.

Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. N 108/95-ВР, Кодексом законів про працю України (далі КЗпП), іншими законодавчими та нормативними актами.

Так, ст. 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення вимог позивача про виплату йому заробітної плати за 03.06.2019р. та 04.06.2019р.

Згідно до п. 2 розділу І та п. 8 розділу ІV Постанови Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

З довідки КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (а.с.77) вбачається що заробітна плата ОСОБА_1 за липень становить 6519,13 грн., за серпень становить 4760,00 грн., а тому середньоденний заробіток позивача складає 375,97 грн. = (6519,13 + 4760,00) : 30 днів.

З матеріалів справи вбачається, що невиплачену заробітну плату позивач просить стягнути з відповідача в сумі 907,63 грн.

При цьому, при обрахунку невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем прийнято до уваги положення п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постаново КМУ від 08.02.1995р. №100.

Так, п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постаново КМУ від 08.02.1995р. №100 (в редакції від 07.08.2015) визначено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінасових можливостей.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази та відомості про підвищення посадових окладів на підприємстві в період з 08.04.2019р. по 03.06.2019р. , суд не вбачає підстав для застосування при обрахунку сум невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу коефіцієнт підвищення 1,2.

З огляду на викладене, з КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 751,93 грн. заробітної плати.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 16337,38 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За змістом ст. 236 КЗпП в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена норма передбачає обов`язок власника виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже зазначалось постановою Житомирського апеляційного суду від 08.04.2019р. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника служби економічної безпеки КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з 07.04.2017р.

Відповідно до наказу відповідача від 03.06.2019р. №73-К/тр ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника служби економічної безпеки КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з 07.04.2017р.

Судом встановлено, що з моменту ухвалення судового рішення по час, з якого позивача було допущено до роботи, кількість робочих днів з виплати заробітку за час затримки становить - 35.

Таким чином, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу становить 13236,30 грн.

На підставі ст. 236 КЗпП України суд приходить до висновку про те, що відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13236,30 грн.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу. Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України.

Так, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір».

Зважаючи на викладене з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 751,93грн. заробітної плати, 13236,30грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів, 768,40 грн. судового збору.

В решті вимог позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, місцезнаходження: 10014, м.Житомир, вул.Київська, 48, код ЄДРПОУ 35343771

Третя особа: Незалежна профспілка гірників України, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.В.Васильківська, 65.

Головуючий суддя В. П. Маслак