Рішення № 97464990, 04.06.2021, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/855/21

Провадження № 2/601/402/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Коротича І.А.,

за участю секретаря судового засідання Бончик А.П.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

представника відповідача адвоката Булави М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що він є власником будинку АДРЕСА_1 . Даний будинок розпочинав будувати ще у 1988-1989 роках. Зареєстрував право власності на будинок у 2020 році. З будинкової книги для прописки громадян вбачається, що в належному йому будинку зареєстровані наступні особи, а саме - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .Однак, ОСОБА_2 з грудня 2019 року по даний час за місцем своєї реєстрації не проживає, а ОСОБА_3 з січня 2020 року по даний час за місцем реєстрації також не проживає.

Реєстрація відповідачів у належному позивачу будинку, які не проживають за місцем реєстрації, порушує його права, як власника будинку в можливості розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд, крім того ОСОБА_1 , змушений нести додаткові фінансові витрати, у зв`язку з оплатою послуг за відповідачів та не має можливості оформити субсидію на оплату житлово - комунальних послуг, а тому його право, в можливості розпоряджатися своєю власністю підлягає захисту в судовому порядку.

Позивач просить суд визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме - будинком АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Булава М.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, попередньо надіславши відзив на позов, з наступних підстав. ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 змушені були виїхати з будинку, оскільки позивач постійно вчиняв домашнє насильство, чим створював перешкоди у користуванні житловим приміщенням.Тому, побоюючись за своє життя та здоров`я, відповідачки змушені були шукати тимчасове місце проживання, що є поважною причиною не проживання у спірному будинковолодінні.Позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідачки покинули житлове приміщення та не проживають у ньому без поважних причин.

ОСОБА_3 на даний час навчається в Коледжі технологій, бізнесу та права Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на денній формі навчання з 01.09.2018 року та проживає в гуртожитку№ 3 вищевказаного університету. Іншого житла ОСОБА_3 немає, протилежного не підтверджено і позивачем.Вважають, що навчання ОСОБА_3 та вчинення насильства позивачем, щодовідповідачок є поважними причинами їхньої відсутності за місцем реєстрації, атому вони не можуть бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, попередньо надіславши відзив на позов, з наступних підстав. Згідно поданих позивачем актів обстеження житлових умов по факту не проживання відповідачок у вказаному житловому будинку по АДРЕСА_1 слід вказати про те, що в них не зазначено не проживання їх кожний день починаючи з 2019 по 2020 роки, в актах відсутні відомості про наявність у будинку їх особистих речей, які там є і вони ними користуються, вказані акти написані однією датою, так як зміст актів, їх шрифт, відступ від країв однотипний, вказані свідки зазначені в акті є зацікавлені, так як являються родичами позивача, зокрема свідки: ОСОБА_4 - рідний брат, а ОСОБА_5 - сусідка.

Закон передбачає не проживання у будинку без поважних причин понад один рік, однак не проживання без поважних причин позивач не довів, так як ОСОБА_1 своїми протиправними діями створив для них умови, через які вони були змушені на деякий час покидати вказане приміщення, зокрема - позивач ОСОБА_3 04.12.2019 р. своїми діями скоїв насильство в сім`ї, застосував до ОСОБА_2 зухвалість та фізичну силу, після чого був покараний та відносно нього була винесена постанова Кремецького ВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до відповідальності, і 8 апеляційним окружним судом залишена в силі.19.12.2019 р. ОСОБА_1 безпричинно зайшов до приміщення в якому відповідачка знаходилася з трьома малолітнім дітьми в місті Почаїв та умисно наніс їй тілесні пошкодження з короткочасним розладом здоров`я, в даний час матеріали кримінального провадження знаходяться в Кременецькому районному суді за ознаками частини 2 статті 125 КК України. Маючи бажання проживати у вказаному будинку ОСОБА_2 неодноразово приходила, однак позивач ОСОБА_1 не впускав її в житловий будинок, поміняв замки у вхідних дверях, викликав поліцію, чим створив неблагоприємні умови проживати зі своїми дітьми.

Крім цього, ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання у Луцькому коледжі бізнесу і права, додому прижає на вихідні дні і дуже рідко, однак батько ОСОБА_1 виганяє її з будинку, що змушує відповідачок проживати в своїх родичів, хоча в житловому будинку де проживає батько ОСОБА_1 знаходяться їх особисті речі, якими вони позбавлені можливості користуватися на свій лад.

Разом з тим, четверта малолітня дитина ОСОБА_6 є інвалідом з дитинства, їй необхідний допоміжний догляд, харчування, опіка та піклування, іншого житла у них немає, тому втрата права на житло для відповідачки та трьох малолітніх дітей буде не законною, так як всі діти прив`язані до матері та потребують її уваги. Просить в позові відмовити.

Ухвалою суду від 09 лютого 2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення зі слідуючих міркувань.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200553985 від 17.02.2020 року, власником житлового приміщення, а саме - будинку АДРЕСА_1 , - є ОСОБА_1 .

З актів обстеження матеріально-побутових умов проживання від 12 січня 2021 року, 16 березня 2020 року, 12 травня 2020 року, 02 вересня 2020 року, 09 грудня 2019 року вбачається, що в житловому будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , зареєстровані такі особи: власник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; його колишня дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В ході обстеження було виявлено, що колишня дружина ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_6 не проживають з 04 грудня 2019 року, дочка ОСОБА_3 не проживає з січня 2020 року, син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не проживає з 29 грудня 2020 року.

Як вбачається з Витягу з ЄРДР від 20.12.2019 року в Кременецькому відділі поліції зареєстровано кримінальне провадження за №12019210120000538 за частиною 1 статті125 Кримінального кодексу України, щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з ЄРДР від 18.09.2020 року в Кременецькому відділі поліції зареєстровано кримінальне провадження №12020215120000059 за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Згідно постанови восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 ОСОБА_1 було відмовлено у позові про скасування термінового обмежувального припису, який винесений в інтересах ОСОБА_2 . Дана обставина визнавалася сторонами в судовому засіданні.

Згідно із заявою від 31.03.2021 року написаною до Кременецького відділу поліції, ОСОБА_3 просить притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення домашнього насильства.

З довідок, виданих Східноєвропейським національним університетом імені Лесі Українки вбачається, що ОСОБА_3 навчається в Коледжі технологій, бізнесу та права Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на контрактній формі навчання. Рік вступу 01.09.2018 року, рік закінчення - 30.06.2022 рік. Загальна вартість освітньої послуги за весь період навчання, згідно умов договору становить - 49 360.00 гривень. Станом на 06.02.2020 року сума до повного погашення без врахування індексу інфляції за 2020-2021 н.р., 2021-2022 н.р. становить 30 315.00 гривень.

Стаття 47 Конституції України наголошує на тому, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно частини 3 статті 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно статті 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Таким чином, для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім`ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин не проживання за адресою такого житлового приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі статей 12, 81 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, в порушення частини 1 статті 81 ЦПК України, позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без поважних причин понад один рік не проживають за зареєстрованим місцем проживання та втратили інтерес до права користування житлом. Матеріали справи не містять наявних обставин, які б дали право визнати відповідачок особами, що втратили право користування житловим приміщенням.

Суд вважає наявність термінового заборонного припису та інші дослідженні в судовому засіданні докази, що надані відповідачами, як поважну причину не проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Дослідженні в судовому засіданні акти обстеження на факт проживання відповідачів лише підтверджують факт їх не проживання, однак у них не вказуються причини не проживання.

Крім того, втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло, правомірність застосування якого за обставинами цієї справи позивачем не доведено.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 12,13,81,89,141,263-265,268,280-282 ЦПК України, статтею 405 ЖК України, суд,-

УХ В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме - будинком АДРЕСА_1 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , жителька АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 07 червня 2021 року.

Головуючий: