Ухвала суду № 97464712, 04.06.2021, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/708/21

Провадження № 2-а/455/36/2021

У Х В АЛ А

04 червня 2021 року м. Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Кушнір А.В., розглянувши матеріали позовної заяви за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

21.05.2021 до Старосамбірського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій останній просить суд скасувати постанову БАБ №808887 по справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2021, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за ч.1 ст.126 КУпАП.

Перевіривши матеріали позовної заяви вважаю, що така підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 160,161 КАС України, а саме: в порушення вимог ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року зі змінами.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 визначила, що за оскарження адміністративних постанов необхідно сплачувати судовий збір. Такий сплачується особою, на яку накладено стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Цією ж постановою, з урахуванням Закону України «Про судовий збір» визначено розмір судового збору при зверненні до суду з позовними заявами вказаної категорії справ і такий розмір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент пред`явлення даного позову становить 454гривні.

Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить звільнити його від сплати судового збору мотивуючи тим, що протягом останнього року він ніде не працював та не отримував жодних соціальних виплат, допомагає батькам по веденню домашнього підсобного господарства, розмір судового збору перевищує 5 відсотків його річного доходу за попередній календарний рік, через несплату судового збору він не може здійснити захист своїх прав та порушується його право на звернення до суду.

Вирішуючи подане клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Правосуддя в судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зі змісту викладених норм випливає, що у випадку наявності однієї із альтернативних умов, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи майновий стан сторони, суд має право звільнити особу від сплати судового збору.

Отже, вказані норми закону передбачають право суду, а не обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору.

Умовою для звільнення особи від сплати судового збору є її незадовільний майновий стан.

Разом з тим, законодавчі норми щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов`язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовчу інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.

Суд також відмічає, особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 КАС України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Позивач просить звільнити його від сплати судового у зв`язку з складним фінансовим становищем, посилаючись на відсутність доходів.

На підтвердження свого скрутного матеріального становища позивач надав:

- відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків №10590 від 12.05.2021, з яких вбачається, що інформація про доходи позивача за 3 квартал 2020 року по 4 квартал 2020 року в реєстрі відсутня;

- довідка ПФУ про відсутність індивідуальних відомостей про особу ОСОБА_1 у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 18.05.2021;

- довідку Старосамбірської районної філії Львівського обласного центру зайнятості про те, що ОСОБА_1 станом на 18.05.2021 не знаходиться на обліку як безробітній в зазначеному центрі зайнятості;

- довідку Старосамбірського відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю №14.05.2021 №85, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не отримує ніяких видів допомоги та компенсацій, на обліку станом на 14.05.2021 не перебуває.

Водночас, позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним адміністративний позов у встановлений законом порядку, а наведені ним обставини про те, що він ніде офіційно не працює та не отримує соціальної допомоги не є підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору, оскільки позивач є працездатним (зворотнього із матеріалів позовної заяви не вбачається), тому може бути працевлаштованим та отримувати дохід не менше встановленого законодавством мінімального розміру. Крім того, суд звертає увагу, що відомостей про те, що позивач має право на отримання соціальної допомоги чи відноситься до пільгової категорії громадян та осіб з інвалідністю, матеріали справи не містять.

Більш того, звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Оцінивши доводи позивача, що наведені в обґрунтування наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору, враховуючи положення ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Конституції України, в якій як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що при подачі даного позову до суду позивачем вимог ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України дотримано не було.

З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору позивачами у справах даної категорії є їх обов`язком за подання позовних заяв до суду, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочку чи розстрочку від його сплати є недопустимим, тому в задоволенні даного клопотання позивача слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, за подання даної позовної заяви, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент пред`явлення даного позову становить 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні або подати до суду документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Оплату судового збору слід здійснити за наступними реквізитами та рахунками, а саме: Отримувач коштів ГУК Львiв/Старосамбірська тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294 ; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) ; Код банку отримувача (МФО) 899998 ; Рахунок отримувача UA918999980313111206000013909 ; Код класифікації доходів бюджету 22030101 ; Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Старосамбірський районний суд Львівської області.

Крім вищенаведеного, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач відповідачем вказує відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Відповідачем, згідно визначення, даного у п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, є суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

При цьому, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015№ 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015№730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема головні управління Національної поліції в областях, а також Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Крім цього, слід звернути увагу позивача, що згідно п. 5 ч. 1 ст.213 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до статті 222 цього Кодексу, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1ст. 121 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З наведеної вище норми слідує, що суб`єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є відповідний орган в особі конкретної посадової особи.

Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів (підрозділів) Національної поліції, а не від свого імені.

З огляду на викладене вище, належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, повинен бути відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.

Суд, згідно положень ст. 48 КАС України, вирішує питання заміни неналежної сторони під час розгляду справи, проте враховуючи наявність вказаних вище недоліків позовної заяви, які підлягають усуненню позивачем, йому також слід визначити відповідача (відповідачів) за даним позовом, з врахуванням наведених положень законодавства щодо належності відповідача у цій категорії справ.

Відповідно до пункту перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 2 статті 44 КАС встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до іншої практики ЄСПЛ (справи "Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України, можна дійти висновку, що державою встановлені доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), при умові дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані висновки не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Як вбачається із наданої заяви, вимоги закону при її поданні у повному обсязі не виконано.

Невиконання вимогКАС України, є підставою для залишення заяви без руху, відповідно до положень ст. 169 КАС України з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, залишення даної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про необхідність залишення даної позовної заяви без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, шляхом подання до суду позовної заяви (уточненої), яка повинна відповідати вищевказаним вимогам, передбаченим ст.ст.160,161 КАС України, зокрема із зазначенням відомостей про відповідача, з одночасним поданням копії такої позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи, а також поданням до суду документа, що підтверджує сплату позивачем судового збору на суму 454 гривні, або документа, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до положень ст..169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст.ст.160,161,169, 241, 243, 248 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, – залишити без руху, надавши позивачу строк у 10 (десять) днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків.

Попередити позивача, що у разі, якщо у зазначений в даній ухвалі строк недоліки не будуть усунені, то позовна заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.В.Кушнір