Вирок № 97462965, 07.06.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

07.06.2021 227/2195/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

за участю

секретаря судового засідання Заварзіної Я.С.,

прокурора Красюк І.В.,

представника потерпілого Васильєвої Ю.Ю.,

захисника Кириченка О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши під час підготовчого судового провадження у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12021052230000228 від 13 травня 2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Никанорівка Добропільського району Донецької області, громадянина України, працюючого водієм в ПАТ «Глини Донбасу», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 197-1 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2020 року, точну дату слідством не встановлено, ОСОБА_1 , в особистих інтересах, вирішив здійснити самовільне будівництво гаражу розмірами: шириною 8,4 м, довжиною від 6,7 м до 10,8 м та висотою 3,8 м, зі шлакоблоку, даху покритого шифером, з залягаючим фундаментом, який він збудував на самовільно зайнятій земельній ділянці, прилеглій до багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 , що перебуває у комунальній власності Добропільської міської ради Покровського району Донецької області та відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Достовірно знаючи, та розуміючи, що ним буде вчинено неправомірні дії, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, в серпні 2020 року, точну дату слідством не встановлено, ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, ч.5 ст.26, п.1 ч.1 ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п.3.2. «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», самовільно захопив земельну ділянку прилеглу до будинку АДРЕСА_3 , на якій самовільно, не маючи жодних дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та проєктів, погоджених в установа Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відносяться за класами наслідків (відповідальності) будівель і споруд CC1 з незначними наслідками, а саме: гаражу розмірами - шириною 8,4 м, довжиною від 6,7 м до 10,8 м та висотою 3,8 м, який збудовано зі шлакоблоку, даху покритого шифером, з залягаючим фундаментом на самовільно зайнятій земельній ділянці прилеглої до багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 , що перебуває у комунальній власності Добропільської міської ради Покровського району Донецької області.

При цьому, зазначена вище ділянка не сформована, вона не має кадастрового номеру, чітко встановлених меж, площі, право користування земельною ділянкою, прилеглої до багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 , а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, не перебуває у спільній сумісній власності власників квартир на нежитлових приміщень у будинку, оскільки відповідна землевпорядна документація співвласниками квартир не розроблялась.

Вказані дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 197-1 КК України, як самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, яка була укладена 31 травня 2021 року в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 470 та 472 КПК України, між прокурором Добропільського відділу Покровської окружної прокуратури Красюк Інною Вікторівною, якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_1 , з іншого боку, за участю захисника підозрюваного - адвоката Кириченко Олега Олексійовича, в якій сторони зазначили формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, в обсязі висунутої підозри, щиро кається. Крім того, сторони узгодили покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 197-1 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_1 були роз`яснені його права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення угоди та її затвердження, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Прокурор під час підготовчого судового провадження в судовому засіданні просив дану угоду затвердити і призначити ОСОБА_1 узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України. Суду пояснив, що він розуміє суть обвинувачення та обставини вчинення злочину, в якому його обвинувачують, які він не оспорює і не заперечує своєї вини. Наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості від 31 травня 2021 року, зазначивши про добровільний характер її укладення з його боку та відсутність стороннього тиску на нього щодо укладення угоди.

Захисник під час підготовчого судового провадження просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому обумовлену в ній міру покарання.

Представник потерпілої особи, Васильєва Ю.Ю. у підготовчому судовому засіданні суду пояснила, що дійсно вона надавала письмову згоду 31 травня 2021 року на укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 . Зазначила, що будь-яких претензій матеріального та морального характеру вона до обвинуваченого не має і ніяких позовів до нього не пред`являла і пред`являти не бажає, просила затвердити угоду.

Заслухавши сторін угоди, представника потерпілого, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди, виходячи з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до правил ст. 468, п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 197-1 КК України згідно із ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Представник потерпілої особи у кримінальному провадженні Васильєва Ю.Ю. 31 травня 2021 року надала прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Суд, в порядку ст. 474 КПК України, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид покарання, яке буде до нього застосовано, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, а також те, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, санкції ч. 3 ст. 197-1 КК України. При цьому суд враховує те, що обвинувачений на утриманні нікого не має, офіційно працевлаштований, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся.

Суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Добропільського відділу Покровської окружної прокуратури та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди, що є підставою ухвалення обвинувального вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази по кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, яка була укладена 31 травня 2021 року між прокурором Добропільського відділу Покровської окружної прокуратури Красюк Інною Вікторівною з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_1 , з іншого боку, в присутності захисника Кириченка Олега Олексійовича, у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021052230000228 від 13 травня 2021 року.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Роз`яснити сторонам угоди, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, яка подається з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку, негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуючий суддя Г.Л.Тимофєєва